Suchergebnisse

Problem setting. The contemporary sociopolitical reality reflects high dynamics of the cultural development and features uncertainty, insecurity unexpectedness, transfer and fragmentation. These conditions transform the traditional views on social and political practices, revisiting individual understanding of identity. To describe cultural process peculiarities, social and humanitarian sciences actively use the performative approach, which allows researchers to focus on the underlying force of human actions and the way they generate cultural senses. While studying social and political actors a major theme is the phenomenon of masses, which testifies to significant changes in political discourse, in particular, the destruction of the traditional channels of political expression. Recent research and publications analysis. In today's conditions of the crisis in interpretation there is a trend to go beyond the meaning and address trans-semiotic elements of the human existence. The process of rethinking the mankind discursive interpretation and sense genesis opens a way to corporeality theories that enable to reproduce subjective experience in the performative paradigm. The study of performatives and their potential to create socially and politically meaningful effects is a promising and insufficiently developed field of research. Paper objective. The research discusses the phenomenon of corporeality as a new practice of political self-expression within the performative approach. Paper main body. The study is devoted to the contemporary research into the problems of corporeality and its role in the political discourse. Structural and post-structural philosophy understands reality as a text and, respectively, focuses on the communicative role of the language and the interpretational nature of human-world relations. This semiotic discourse substitutes the sense with meaning. It was shown that the discourse approach, based on the link between the world and the language, interpretations, exchange of meanings and their ...

The article contains an attempt to determine the strategies of scientific research in contemporary political issues in the context of determining the cognitive capabilities of the neoinstitutional approach.It has been determined that neoinstitutionalism is a logical development of the "old" institutionalism, its addition with new ideas to increase cognitive capabilities, a new rethinking of modern processes of political life.Attention is drawn to the fact that neoinstitutionalism is a rather heterogeneous line, but at the same time it is made an attempt to highlight the common features of the new approach in all its variants. It is made a comparison between the "old" and "new" institutionalism to do this, which is based on: categorical-conceptual apparatus, principles, levels of research, methods.The author identifies the key postulates of neoinstitutionalism, they emphasize the importance of institutions. And it is emphasized that the subject field of this approach is expanding due to the fact that the attention of researchers is directed not so much to the institutions themselves, but to the activities of political actors.Among the features of research within the framework of this approach, the following are also distinguished: rejection of descriptiveness, attempts to build a sufficiently structured theory through the use of the deduction method; focusing on the study of the results of public policy in the form of political decisions, government programs, strategies, etc.; adherence to the principle of methodological individualism; use of quantitative analysis methods; use of multilevel analysis.The cognitive capabilities of this theory in modern political studies are determined, based on a detailed analysis of the key features of the neoinstitutional approach; it is also proposed to highlight possible elements of the research scheme of this approach, which will help to more rationally use the possibilities of the new institutional theory: , the definition of the levels of analysis, or the conduct of the research in an integrated manner, within all levels: institutional, organizational, individual, depending on the purpose of the research; consideration of research objects as institutionalized practices, formal / informal rules of the game; analysis of the institutional environment; analysis of sociocultural contexts; analysis of dynamics, policy results.Key words: institutionalism, neoinstitutionalism, institutions, political institutions. ; Стаття містить спробу визначення стратегій наукових розвідок в сучасних політичних дослідженнях в контексті визначення пізнавальних можливостей неоінституціонального підходу.Визначається, що даний напрямок є логічним розвитком інституціоналізму, у зв'язку із чим надаються загальні характеристики «нового» підходу у порівнянні зі «старим». Особлива увага звертається на такі характеристики як: категоріально-понятійний апарат дослідження, його основні принципи, рівні, особливості предметного поля, методи.Ключові слова: інституціоналізм, неоінституціоналізм, інститути, політичні інститути. В статье содержится попытка определения стратегий научных поисков в современных политических исследованиях в контексте определения познавательных возможностей неоинституционального подхода.Определяется, что данное направление является логическим развитием институционализма, в связи, с чем представляются общие характеристики «нового» подхода по сравнению со «старым». Особое внимание обращается на такие характеристики как: категориально-понятийный аппарат исследования, его основные принципы, уровни, особенности предметного поля, методы.Ключевые слова: институционализм, неоинституционализм, институты, политические институты. The article contains an attempt to determine the strategies of scientific research in contemporary political issues in the context of determining the cognitive capabilities of the neoinstitutional approach.It has been determined that neoinstitutionalism is a logical development of the "old" institutionalism, its addition with new ideas to increase cognitive capabilities, a new rethinking of modern processes of political life.Attention is drawn to the fact that neoinstitutionalism is a rather heterogeneous line, but at the same time it is made an attempt to highlight the common features of the new approach in all its variants. It is made a comparison between the "old" and "new" institutionalism to do this, which is based on: categorical-conceptual apparatus, principles, levels of research, methods.The author identifies the key postulates of neoinstitutionalism, they emphasize the importance of institutions. And it is emphasized that the subject field of this approach is expanding due to the fact that the attention of researchers is directed not so much to the institutions themselves, but to the activities of political actors.Among the features of research within the framework of this approach, the following are also distinguished: rejection of descriptiveness, attempts to build a sufficiently structured theory through the use of the deduction method; focusing on the study of the results of public policy in the form of political decisions, government programs, strategies, etc.; adherence to the principle of methodological individualism; use of quantitative analysis methods; use of multilevel analysis.The cognitive capabilities of this theory in modern political studies are determined, based on a detailed analysis of the key features of the neoinstitutional approach; it is also proposed to highlight possible elements of the research scheme of this approach, which will help to more rationally use the possibilities of the new institutional theory: , the definition of the levels of analysis, or the conduct of the research in an integrated manner, within all levels: institutional, organizational, individual, depending on the purpose of the research; consideration of research objects as institutionalized practices, formal / informal rules of the game; analysis of the institutional environment; analysis of sociocultural contexts; analysis of dynamics, policy results.Key words: institutionalism, neoinstitutionalism, institutions, political institutions.

The article examines some issues of legal support of political advertising during the process of election, but is not limited to it, as well as how they affect the outcome of elections. In this study comparative, observation, dynamical analogies, analysis methods are used. The author compares the current legislation of Ukraine and the legislation of a number of other European countries and identifies their common and distinctive features.

Special attention is given to the political advertising law of Poland, as its closest neighbour. Also, the legislation of France, Germany and Great Britain is examined. The article underlines their main differences. Partial and systematic violations of advertising legislation during the electoral process and during the period between the elections are also identified.

The article also shows that the issue in question is not fully studied by legal scientists. The research, in particular, emphasises on the lack of comprehensive definition of political advertising and its legal regulation during the period between the elections. The article draws attention to the incorrectness in law legal regulation of political advertising by the laws regulating commercial advertising. The legal acts, that influence the results of elections are specified, in particular, the author pays attention to the state budget funding for political parties. Reducing Government expenditure can preserve the principle of absolute equality among political actors, so they could participate constructively in the elections. The best thing to do considering the circumstances is to adopt a new law on political advertising or to to amend the existing Act, that regulates advertising in general. As a result, it is proved that political advertising is not limited to the electoral process and must be governed by legislation. The article also states that any law in this area also should comply with international law, especially with acts adopted by the European Union.

For the first time in Ukraine, the definition of «political advertising» is reflected in the Law of Ukraine «On Elections of People's Deputies», so far only on the basis of the definition of «advertising» in the Law of Ukraine «On Advertising» it was possible to qualify political advertising as any information about political actors, political parties, designed to raise awareness of their activities. The mechanism of legal regulation of political advertising involves the development and adoption of national laws and regulations governing public relations arising in the process of production, placement, distribution of political advertising, because in this case may affect the interests of society and the state as a whole. Today the issue of political advertising is regulated by several legal acts, in particular in Article 1 of the Law of Ukraine «On Advertising» provides only the definition of such advertising without details, the Law of Ukraine «On Local Elections», the Law of Ukraine «On Elections of Deputies of Ukraine», the Electoral Code Ukraine's norms stipulate the peculiarities of campaigning in the form of political advertising, some restrictions on campaigning, etc. Therefore, the legislation should be characterized by the dispersion of norms on such advertising and inconsistency in the definition of «campaigning» and «political advertising. Therefore, it is suggested to get acquainted in detail with such a phenomenon as political advertising. The article focuses on the existence in the literature of different approaches to the definition of «political advertising» of its essence, considers the distinction between «political advertising» and «election campaigning», as well as analyzes current legislation and the current state of the legal regulation of this type of advertising

Problem setting. The contemporary sociopolitical reality reflects high dynamics of the cultural development and features uncertainty, insecurity unexpectedness, transfer and fragmentation. These conditions transform the traditional views on social and political practices, revisiting individual understanding of identity. To describe cultural process peculiarities, social and humanitarian sciences actively use the performative approach, which allows researchers to focus on the underlying force of human actions and the way they generate cultural senses.While studying social and political actors a major theme is the phenomenon of masses, which testifies to significant changes in political discourse, in particular, the destruction of the traditional channels of political expression.Recent research and publications analysis. In today's conditions of the crisis in interpretation there is a trend to go beyond the meaning and address trans-semiotic elements of the human existence. The process of rethinking the mankind discursive interpretation and sense genesis opens a way to corporeality theories that enable to reproduce subjective experience in the performative paradigm. The study of performatives and their potential to create socially and politically meaningful effects is a promising and insufficiently developed field of research.Paper objective. The research discusses the phenomenon of corporeality as a new practice of political self-expression within the performative approach.Paper main body. The study is devoted to the contemporary research into the problems of corporeality and its role in the political discourse.Structural and post-structural philosophy understands reality as a text and, respectively, focuses on the communicative role of the language and the interpretational nature of human-world relations. This semiotic discourse substitutes the sense with meaning. It was shown that the discourse approach, based on the link between the world and the language, interpretations, exchange of meanings and their production in the human world building does not consider the opportunities of the trans-semiotic experience.It was confirmed that the conceptualization of new political practices in the conditions of world rewriting by itself is a most important theme in the modern philosophy and it sets the task to search for new approaches to the issue of a political subject as an agent. It was demonstrated that one of these approaches emerges in the theory of performativity. Under the conditions of corporal communication a performance is the means of personality expression, the way to enter communication, which implies certain attitude and understanding from other communicators.The paper deals with the prospect of considering political issues, given in the performative paradigm and followed in the works by Judith Butler, and other researchers of the new political realm. It was particularly shown that the body as a discursive field always has a political perspective. Therefore, the work dwells on the concepts of gathering, power, precarity, democracy, justice, sources of corporeality politicization etc. It was emphasized that the phenomenon of going out into the street, caused by the vulnerability and dramatism of personal stories, requires considering such motives, and also reflecting on the conditions and ways of accepting political attitude on the whole.Conclusions of the research. The conventional political articulation is being replaced by the density of corporeality and performance, which is, in turn, becoming a new driver of political processes. One of the versions of the political subject is gathering unlike masses, parties and people. This approach outlines a broad field of research into the new political language for contemporary political practices. ; Статья посвящена современным исследованиям проблематики телесности и ее роли в политическом дискурсе. Показано, что в условиях телесной коммуникации перформативный акт становится средством проявления индивидуальности, способом вхождения в коммуникацию, в том числе, политическую. Рассмотрена перспектива проблематизации политического, заданного перформативной парадигмой и продолженного в работах Джудит Батлер, а также других исследователей новой политической реальности. Рассмотрены концепты собрания, власти, прекарности, демократии, источников политизации телесности и пр. Особое внимание обращено на то, что феномен выхода людей на улицу, вызванный уязвимостью и драматизмом личных историй, заставляет принимать во внимание такие побудительные мотивы, а также осмысливать условия и способы принятия политической позиции как таковой. ; Стаття присвячена сучасним дослідженням проблематики тілесності та її ролі у політичному дискурсі. Показано, що в умовах тілесної комунікації перформативний акт стає засобом прояву індивідуальності, способом входження у комунікацію, у тому числі, політичну. Розглянута перспектива проблематизації політичного, задана перформативною парадигмою та продовжена у працях Джудіт Батлер, а також інших дослідників нової політичної реальності. Розглянуті концепти зібрання, влади, прекарності, демократії, етичні джерела політизації тілесності тощо. Особливу увагу звернено на те, що феномен виходу людей на вулицю, спричинений уразливістю та драматизмом особистих історій, змушує брати до уваги такі спонукальні мотиви, а також осмислювати умови та способи прийняття політичної позиції як такої.

Problem setting. The contemporary sociopolitical reality reflects high dynamics of the cultural development and features uncertainty, insecurity unexpectedness, transfer and fragmentation. These conditions transform the traditional views on social and political practices, revisiting individual understanding of identity. To describe cultural process peculiarities, social and humanitarian sciences actively use the performative approach, which allows researchers to focus on the underlying force of human actions and the way they generate cultural senses.While studying social and political actors a major theme is the phenomenon of masses, which testifies to significant changes in political discourse, in particular, the destruction of the traditional channels of political expression.Recent research and publications analysis. In today's conditions of the crisis in interpretation there is a trend to go beyond the meaning and address trans-semiotic elements of the human existence. The process of rethinking the mankind discursive interpretation and sense genesis opens a way to corporeality theories that enable to reproduce subjective experience in the performative paradigm. The study of performatives and their potential to create socially and politically meaningful effects is a promising and insufficiently developed field of research.Paper objective. The research discusses the phenomenon of corporeality as a new practice of political self-expression within the performative approach.Paper main body. The study is devoted to the contemporary research into the problems of corporeality and its role in the political discourse.Structural and post-structural philosophy understands reality as a text and, respectively, focuses on the communicative role of the language and the interpretational nature of human-world relations. This semiotic discourse substitutes the sense with meaning. It was shown that the discourse approach, based on the link between the world and the language, interpretations, exchange of meanings and their production in the human world building does not consider the opportunities of the trans-semiotic experience.It was confirmed that the conceptualization of new political practices in the conditions of world rewriting by itself is a most important theme in the modern philosophy and it sets the task to search for new approaches to the issue of a political subject as an agent. It was demonstrated that one of these approaches emerges in the theory of performativity. Under the conditions of corporal communication a performance is the means of personality expression, the way to enter communication, which implies certain attitude and understanding from other communicators.The paper deals with the prospect of considering political issues, given in the performative paradigm and followed in the works by Judith Butler, and other researchers of the new political realm. It was particularly shown that the body as a discursive field always has a political perspective. Therefore, the work dwells on the concepts of gathering, power, precarity, democracy, justice, sources of corporeality politicization etc. It was emphasized that the phenomenon of going out into the street, caused by the vulnerability and dramatism of personal stories, requires considering such motives, and also reflecting on the conditions and ways of accepting political attitude on the whole.Conclusions of the research. The conventional political articulation is being replaced by the density of corporeality and performance, which is, in turn, becoming a new driver of political processes. One of the versions of the political subject is gathering unlike masses, parties and people. This approach outlines a broad field of research into the new political language for contemporary political practices. ; Статья посвящена современным исследованиям проблематики телесности и ее роли в политическом дискурсе. Показано, что в условиях телесной коммуникации перформативный акт становится средством проявления индивидуальности, способом вхождения в коммуникацию, в том числе, политическую. Рассмотрена перспектива проблематизации политического, заданного перформативной парадигмой и продолженного в работах Джудит Батлер, а также других исследователей новой политической реальности. Рассмотрены концепты собрания, власти, прекарности, демократии, источников политизации телесности и пр. Особое внимание обращено на то, что феномен выхода людей на улицу, вызванный уязвимостью и драматизмом личных историй, заставляет принимать во внимание такие побудительные мотивы, а также осмысливать условия и способы принятия политической позиции как таковой. ; Стаття присвячена сучасним дослідженням проблематики тілесності та її ролі у політичному дискурсі. Показано, що в умовах тілесної комунікації перформативний акт стає засобом прояву індивідуальності, способом входження у комунікацію, у тому числі, політичну. Розглянута перспектива проблематизації політичного, задана перформативною парадигмою та продовжена у працях Джудіт Батлер, а також інших дослідників нової політичної реальності. Розглянуті концепти зібрання, влади, прекарності, демократії, етичні джерела політизації тілесності тощо. Особливу увагу звернено на те, що феномен виходу людей на вулицю, спричинений уразливістю та драматизмом особистих історій, змушує брати до уваги такі спонукальні мотиви, а також осмислювати умови та способи прийняття політичної позиції як такої.

The protection of intellectual property was crucial for stimulating innovation even before the word coronavirus became widespread. Without the protection of the ideas of the enterprise and the individual, scientists and inventors would not be able to take full advantage of their inventions and would focus less on research and development. Likewise, if artists do not receive full remuneration for their artwork, cultural viability suffers as a result. Several studies have shown that most US small businesses are unaware that their US patent or trademark does not protect them in other countries. If such a company is a real or potential exporter, it may find that foreign manufacturers have copied products, packaging, and business plans, even though the company has never done business abroad. Foreign forgers can easily steal product images, brochures and logos from a website and register these materials as their own inventions in their home country if the company has not registered them in the inventor's home country. For this reason, various national governments have begun to take practical steps to monitor intellectual property policies. The objective of this paper is to briefly describe the problems in the political dimension of the industry.

This article disclosed a wide range of the methodological reinterpretation of an essence of the political participation in the period of postbehaviorism in the Political Science. Although there are two possible causal directions between the political participation and cognitive factors, we instead focused on how this macro-environmental factor affects the association between these two variables. We hypothesized that the political participation has promoted the efficacious feeling that participation made a difference by improving the cognitive articulation of the political system. Additional analysis showed that the political participation has a compensatory effect on a political efficacy for those who do not feel that their political position is well represented by the current party system. Keywords: a political participation, a citizen, a civil competence, a protest, an opposition. ; У статті визначається спектр методологічних проблем переосмислення суті політичної участі у постбіхевіоральний період розвитку політичної науки. Наголошується, що відхід від суто біхевіористського розуміння політичної участі сприяв виразному окресленню низки методологічних проблем: по-перше, визначення характеристик політичної участі в контексті інституту громадянства; по-друге, визначення суті протестних форм політичної участі в контексті інституту опозиції; по-третє, з'ясування основних характеристик політичної участі в контексті проблеми політичної компетентності громадян. Ключові слова: політична участь, громадянин, громадянська компетентність, протест, опозиція.

Теорія легітимації виникла внаслідок вивчення західних демократій. Найбільший потенціал легітимності властивий демократії. Демократична влада через її відкритість, підконтрольність і мінливість виробляє в собі здатність до самоконтролю, підтримки правопорядку і загальноприйнятої моралі, завдяки чому вона формує схильність до стриманості, толерантності, до пошуку компромісів.Але легітимність особливо важлива для систем, здійснюючих перехід від тоталітарних і авторитарних до демократичних. ; Теорія легітимації виникла внаслідок вивчення західних демократій. Найбільший потенціал легітимності властивий демократії. Демократична влада через її відкритість, підконтрольність і мінливість виробляє в собі здатність до самоконтролю, підтримки правопорядку і загальноприйнятої моралі, завдяки чому вона формує схильність до стриманості, толерантності, до пошуку компромісів.Але легітимність особливо важлива для систем, здійснюючих перехід від тоталітарних і авторитарних до демократичних. ; Теорія легітимації виникла внаслідок вивчення західних демократій. Найбільший потенціал легітимності властивий демократії. Демократична влада через її відкритість, підконтрольність і мінливість виробляє в собі здатність до самоконтролю, підтримки правопорядку і загальноприйнятої моралі, завдяки чому вона формує схильність до стриманості, толерантності, до пошуку компромісів.Але легітимність особливо важлива для систем, здійснюючих перехід від тоталітарних і авторитарних до демократичних.

Since Ukraine is passing not just a stage of democratization of the state system, but is carrying out a radical transformation of the economic and political system, the legal and social systems, the increase in the level of corruption is an objective conditioned factor. In Ukraine, corruption is one of the problems that needs immediate resolution. This poses a significant threat to democracy, the rule of law, social progress, national security, and the emergence of civil society. Therefore, creating an effective system for preventing corruption, developing and implementing a set of organizational and legal measures to counteract this phenomenon, identifying and overcoming its social preconditions and consequences should become one of the priorities of the state and its policy. The specificity of counteraction to corruption requires, first of all, the regulatory and legal establishment of a complex, harmonized system of preventive measures, which must be developed by various branches of legislation, including the administrative one. Therefore, the issue of counteracting corruption is extremely urgent, as it is also important to tackle one of the most urgent problems - overcoming corruption, as an extremely negative phenomenon in a society that undermines public confidence in the government, diminishes the prestige of the state in the international arena, distorts political competition. The article examines current legislative initiatives aimed at combating corruption in Ukraine. The results of sociological surveys on the attitude of Ukrainians to corruption are analyzed. The experience of combating corruption in European countries is presented. Positive features of such experience and possibility of its application in Ukraine are defined. It is concluded that the goals of anti-corruption policy in Ukraine should be to reduce the level of corruption and to protect the rights and legitimate interests of citizens, society and the state against threats related to corruption. And preventive measures against the ...

The article analyzes a number of problems in improving the system of future officers training in higher military educational institutions, in particular personnel in the field of information protection, to solve the political tasks of the state in protecting its interests and security. Among the urgent issues of military education, these three problems are mentioned: the problem of introducing a competence-based approach based on modern training technologies according to NATO standards; the problem of forming a national-patriotic consciousness; the problem of staffing the educational process with modern highly professional scientific and pedagogical personnel. The actualization of these problems is associated with new approaches and requirements for the training military specialists in the field of information protection based on the best practices of the countries of the North Atlantic Alliance and the best experience of military educational systems of the world-leading countries. The article determines that the peculiarity of training in the field of information security is not only knowledge of modern information technologies, but also a mandatory profound knowledge of foreign languages. The following components of the cadets' national-patriotic consciousness formation are indicated: increasing the motivation of future officers to patriotic actions and their actions for the benefit of the people and the state; loyalty to the military oath, civic awareness, and respect for Ukrainian culture and heritage. The requirements to the scientific and pedagogical personnel involved in the training of military specialists in the field of information protection are formulated. It is revealed that the problem of political competence of higher military educational institutions teachers is becoming more and more relevant for modern military education. In addition, among the necessary competencies of modern scientific and pedagogical personnel, it was noted high information culture, knowledge of psychological and pedagogical technologies for organizing the educational process, pedagogical skills, developed intellectual and creative readiness for quick adaptation, physical training, and motivation for continuous professional development. ; У статті аналізується низка проблем удосконалення системи підготовки майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах, зокрема кадрів у сфері захисту інформації, для вирішення політичних завдань держави щодо захисту її інтересів і безпеки. Серед актуальних проблем військової освіти зазначено три проблеми: проблему впровадження компетентнісного підходу на базі сучасних технологій навчання за стандартами NATO; проблему формування національно-патріотичної свідомості; проблему кадрового забезпечення навчально-виховного процесу сучасними високопрофесійними науково-педагогічними кадрами. Актуалізація зазначених проблем пов'язана з новими підходами та вимогами до підготовки воєнних спеціалістів у сфері захисту інформації на основі передового досвіду країн-членів Північно-атлантичного альянсу й найкращого досвіду військових освітніх систем провідних країн світу. Визначено, що особливістю підготовки у сфері захисту інформації є не тільки володіння сучасними інформаційними технологіями, а й обов'язкова іншомовна компетентність. Складниками формування національно-патріотичної свідомості курсантів є підвищення мотивації майбутніх офіцерів до патріотичних вчинків і дій на благо народу й держави; вірність військовій присязі, громадянська самосвідомість і повага до української культури та спадщини. Сформульовано вимоги до науково-педагогічних кадрів, які залучені до підготовки воєнних спеціалістів у сфері захисту інформації. Виявлено, що проблема політичної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів стає все більш актуальною для сучасної військової освіти. Також серед необхідних компетентностей сучасних науково-педагогічних працівників виділяються висока інформаційна культура, володіння психолого-педагогічними технологіями організації навчального-вихов- ного процесу, педагогічна майстерність, розвинена інтелектуально-креативна готовність до швидкої адаптації, фізична підготовка та мотивація до постійного підвищення кваліфікації.

The article analyzes a number of problems in improving the system of future officers training in higher military educational institutions, in particular personnel in the field of information protection, to solve the political tasks of the state in protecting its interests and security. Among the urgent issues of military education, these three problems are mentioned: the problem of introducing a competence-based approach based on modern training technologies according to NATO standards; the problem of forming a national-patriotic consciousness; the problem of staffing the educational process with modern highly professional scientific and pedagogical personnel. The actualization of these problems is associated with new approaches and requirements for the training military specialists in the field of information protection based on the best practices of the countries of the North Atlantic Alliance and the best experience of military educational systems of the world-leading countries. The article determines that the peculiarity of training in the field of information security is not only knowledge of modern information technologies, but also a mandatory profound knowledge of foreign languages. The following components of the cadets' national-patriotic consciousness formation are indicated: increasing the motivation of future officers to patriotic actions and their actions for the benefit of the people and the state; loyalty to the military oath, civic awareness, and respect for Ukrainian culture and heritage. The requirements to the scientific and pedagogical personnel involved in the training of military specialists in the field of information protection are formulated. It is revealed that the problem of political competence of higher military educational institutions teachers is becoming more and more relevant for modern military education. In addition, among the necessary competencies of modern scientific and pedagogical personnel, it was noted high information culture, knowledge of psychological and pedagogical technologies for organizing the educational process, pedagogical skills, developed intellectual and creative readiness for quick adaptation, physical training, and motivation for continuous professional development. ; У статті аналізується низка проблем удосконалення системи підготовки майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах, зокрема кадрів у сфері захисту інформації, для вирішення політичних завдань держави щодо захисту її інтересів і безпеки. Серед актуальних проблем військової освіти зазначено три проблеми: проблему впровадження компетентнісного підходу на базі сучасних технологій навчання за стандартами NATO; проблему формування національно-патріотичної свідомості; проблему кадрового забезпечення навчально-виховного процесу сучасними високопрофесійними науково-педагогічними кадрами. Актуалізація зазначених проблем пов'язана з новими підходами та вимогами до підготовки воєнних спеціалістів у сфері захисту інформації на основі передового досвіду країн-членів Північно-атлантичного альянсу й найкращого досвіду військових освітніх систем провідних країн світу. Визначено, що особливістю підготовки у сфері захисту інформації є не тільки володіння сучасними інформаційними технологіями, а й обов'язкова іншомовна компетентність. Складниками формування національно-патріотичної свідомості курсантів є підвищення мотивації майбутніх офіцерів до патріотичних вчинків і дій на благо народу й держави; вірність військовій присязі, громадянська самосвідомість і повага до української культури та спадщини. Сформульовано вимоги до науково-педагогічних кадрів, які залучені до підготовки воєнних спеціалістів у сфері захисту інформації. Виявлено, що проблема політичної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів стає все більш актуальною для сучасної військової освіти. Також серед необхідних компетентностей сучасних науково-педагогічних працівників виділяються висока інформаційна культура, володіння психолого-педагогічними технологіями організації навчального-вихов- ного процесу, педагогічна майстерність, розвинена інтелектуально-креативна готовність до швидкої адаптації, фізична підготовка та мотивація до постійного підвищення кваліфікації.

For the first time in Ukraine, the definition of «political advertising» is reflected in the Law of Ukraine «On Elections of People's Deputies», so far only on the basis of the definition of «advertising» in the Law of Ukraine «On Advertising» it was possible to qualify political advertising as any information about political actors, political parties, designed to raise awareness of their activities. The mechanism of legal regulation of political advertising involves the development and adoption of national laws and regulations governing public relations arising in the process of production, placement, distribution of political advertising, because in this case may affect the interests of society and the state as a whole. Today the issue of political advertising is regulated by several legal acts, in particular in Article 1 of the Law of Ukraine «On Advertising» provides only the definition of such advertising without details, the Law of Ukraine «On Local Elections», the Law of Ukraine «On Elections of Deputies of Ukraine», the Electoral Code Ukraine's norms stipulate the peculiarities of campaigning in the form of political advertising, some restrictions on campaigning, etc. Therefore, the legislation should be characterized by the dispersion of norms on such advertising and inconsistency in the definition of «campaigning» and «political advertising. Therefore, it is suggested to get acquainted in detail with such a phenomenon as political advertising. The article focuses on the existence in the literature of different approaches to the definition of «political advertising» of its essence, considers the distinction between «political advertising» and «election campaigning», as well as analyzes current legislation and the current state of the legal regulation of this type of advertising ; В статье исследован такой феномен, как политическая реклама. Рассмотрены различные подходы к определению «политической рекламы», ее сущности, вопросы разграничения категорий «политическая реклама» и «предвыборная агитация», а также проанализировано нынишнее состояние механизма правового регулирования такого вида рекламы ; У статті досліджено такий феномен, як політична реклама. Розглянуто різні підходи до визначення «політичної реклами», її сутності, питання розмежування категорій «політична реклама» та «передвиборча агітація», а також проаналізовано сучасний стан механізму правового регулювання такого виду реклами

The article attempts to identify the key socio-political determinants which prevent the integration of the environmental issue into the political space of modern Ukraine. They are: 1) low level of political competence of «eco-parties» leaders, internal party struggle, inability to create political alliance sand compromises with major political players and speculating on environmental issues. All these reasons led to the Green Party being discredited in the opinion of Ukrainian voters; 2) declarative-formalized attitude of politicians to environmental issues, mostly in the election programs of Ukrainian political parties, environmental aspects are formally mentioned, in populist and declarative ways, and environmental legislation and mechanisms for its implementation are imperfect and in reality do not solve environmental problems; 3) environmental paternalism of Ukrainians, despite the recognition of the priority of the environmental issue and the awareness of personal responsibility for the ecological future, the Ukrainian shave a paternalistic attitude and desire to redirect the responsibility for solving environmental problems to Power, whose confidence index is critically low; 4) the «routinization of the state crisis», the transformative processes of the Ukrainian democratic state formation, with systemic crises in the political, economic and social fields led to the ecological issue being pushed from the centre of political life. The article emphasizes that responsibility for Ukraine's environmental future is a two-sided responsibility, both of politicians and voters, and the delay of environmental problems resolution will inevitably lead to a large-scale «environmental crisis».To sum up, «The world is changing, and environment protection, climate change prevention, a sustainable economy must become the lens through which the authorities must look at all other sides of life» (Minister of Ecology and Natural Resources of Ukraine O. Semerak, 2018), we hope this will become a political imperative for Ukraine's environmental policy and, therefore, a guarantee for Ukraine's environmental future.Key words: environmental movement, environmental problems, environmental crisis, environmental policy, eco-parties and green parties, electoral process, environmental competence, environmental paternalism. ; В статті здійснено спробу визначити ключові суспільно-політичні детермінанти, які перешкоджають інтеграції екологічного питання в політичний простір сучасної України: 1) низький рівень політичної компетентності лідерів «екопартій», внутріпартійна боротьба, нездатність до політичних альянсів і компромісів з крупними політичними гравцями та відверті спекуляції на екологічній тематиці, – все це призвело до того, що партії «зелених» були дискредитовані в очах українських виборців; 2) декларативно-формалізоване ставлення політиків до екологічної проблематики, здебільшого у передвиборчих програмах українських політичних партій екологічні аспекти відображено популістично, формально та декларативно, а екологічне законодавство та механізми його реалізації є недосконалими і на практиці не вирішують екологічних проблем; 3) екологічний патерналізм українців, попри визнання пріоритетності екологічного питання та усвідомлення особистої відповідальності за екологічне майбутнє, українцям притаманний патерналістський підхід – прагнення перекладати відповідальності за вирішення екологічні проблеми на владу, індекси довіри до якої критично низькі; 4) «рутинізація державної кризи», трансформаційні процеси українського демократичного державотворення, що супроводжуються системними кризами в політичній, економічній та соціальній сферах–призвели до того, що екологічне питання було витіснене на периферію політичного життя. Констатовано, влада повинна дивитися на всі інші сфери життя крізь призму екологічної політики, а відповідальність за екологічне майбутнє України є двостороннім обов'язком – політиків і виборців, зволікання ж з вирішенням екологічних проблем неминуче призведе до масштабної «екологічної кризи».Ключові слова: екологічний рух, екологічні проблеми, екологічна криза, екологічна політика, екопартії та партії «зелених», виборчий процес, екологічна компетентність, екологічний патерналізм. В статье осуществляется попытка определить ключевые общественно-политические детерминанты, которые препятствуют интеграции экологического вопроса в политическое пространство современной Украины: 1) низкий уровень политической компетентности лидеров «экопартий», внутрипартийная борьба, неспособность к политическим альянсам и компромиссам с крупными политическими игроками, а так же откровенные спекуляции на экологической тематике – дискредитировали партии «зеленых» в глазах украинских избирателей; 2) декларативно- формализованное отношение политиков к экологической проблематике, преимущественно в предвыборных программах украинских политических партий экологические аспекты представлены популистично, формально и декларативно, а экологическое законодательство и механизмы его реализации являются не совершенными и на практики не решают экологических проблем; 3) экологический патернализм украинцев, несмотря на признание приоритетности экологического вопроса и осознание личной ответственности за экологическое будущее, украинцам свойственен патерналистский подход, стремление переложить ответственность за решение экологических проблем на власть, индексы доверия которой критично низкие; 4) «рутинизация государственного кризиса», трансформационные процессы украинского демократического построения государства, которые сопровождались системными кризисами в политике, экономике и социальной сферах – привели к тому, что экологический вопрос был вытеснен на периферию политической жизни. Констатировано, что власть должна рассматривать все сферы общественной жизни через призму экологической политики, а ответственность за экологическое будущее Украины является двусторонней обязанностью политиков и избирателей, промедление с решением экологических проблем неизбежно приведёт к масштабному «экологическому кризису».Ключевые слова: экологическое движение, экологические проблемы, экологический кризис, экологическая политика, экопартии и партии «зеленых», избирательный процесс, экологическая компетентность, экологический патернализм. The article attempts to identify the key socio-political determinants which prevent the integration of the environmental issue into the political space of modern Ukraine. They are: 1) low level of political competence of «eco-parties» leaders, internal party struggle, inability to create political alliance sand compromises with major political players and speculating on environmental issues. All these reasons led to the Green Party being discredited in the opinion of Ukrainian voters; 2) declarative-formalized attitude of politicians to environmental issues, mostly in the election programs of Ukrainian political parties, environmental aspects are formally mentioned, in populist and declarative ways, and environmental legislation and mechanisms for its implementation are imperfect and in reality do not solve environmental problems; 3) environmental paternalism of Ukrainians, despite the recognition of the priority of the environmental issue and the awareness of personal responsibility for the ecological future, the Ukrainian shave a paternalistic attitude and desire to redirect the responsibility for solving environmental problems to Power, whose confidence index is critically low; 4) the «routinization of the state crisis», the transformative processes of the Ukrainian democratic state formation, with systemic crises in the political, economic and social fields led to the ecological issue being pushed from the centre of political life. The article emphasizes that responsibility for Ukraine's environmental future is a two-sided responsibility, both of politicians and voters, and the delay of environmental problems resolution will inevitably lead to a large-scale «environmental crisis».To sum up, «The world is changing, and environment protection, climate change prevention, a sustainable economy must become the lens through which the authorities must look at all other sides of life» (Minister of Ecology and Natural Resources of Ukraine O. Semerak, 2018), we hope this will become a political imperative for Ukraine's environmental policy and, therefore, a guarantee for Ukraine's environmental future.Key words: environmental movement, environmental problems, environmental crisis, environmental policy, eco-parties and green parties, electoral process, environmental competence, environmental paternalism.

The article is devoted to populism as a political phenomenon and as an object of analysis in po- litical theory. The focus is on the debate around the definition of populism. The article reviews various approaches to the study of populism, particularly ideological and discursive approaches. The author also analyses populism from the point of view of the normative theory of democracy and discusses the issue whether populism is a threat to liberal democracy or a correction of it. The problem of defining 'the people', a key populist concept, is considered separately, and it is concluded that nationalist and populist discourses essentially intersect, so it is impossible to separate them completely. The article argues for a discursive approach to populism. Populism's primary feature is a claim to speak in the name of the people. Populism is an element of the representative demo- cracy and represents both its constant potential and a menace to it. Populism also appeals to the claim for democratic legitimacy that is a basic normative demand in modern societies. It is logi- cal to consider populism not as the essential characteristic of a political actor (party, movement, leader) who is or is not a populistic but as the aggregation of the populist repertoire, a combina- tion of its elements and their orientation. ; Статтю присвячено популізму як об'єкту дослідження політичної теорії. В центрі уваги дослідження дебати, що йдуть навколо визначення того, що таке популізм. В статті ро- биться огляд різних підходів до вивчення популізму — зокрема, ідеологічного і дискурсивного. Автор також аналізує популізм з точки зору нормативної теорії демократії і обговорює питання, чи є популізм загрозою чи корекцією ліберальної демократії. Окремо розглядається проблема визначення «народу» як центрального популістського концепту і робиться висно- вок про істотний перетин націоналістичного і популістського дискурсів, які неможливо ціл- ковито відокремити один від одного. В статті наводяться аргументи на користь дискурсивного підходу до популізму. Голов- ною характерною рисою популізму визначається домагання говорити і діяти в ім'я народу. Популізм вписаний в представницьку демократію як її постійна можливість, і спирається на вимогу демократичної легітимності, що є базовою нормативною вимогою у сучасних су- спільствах. Також аргументується, що має сенс розглядати популізм не як сутнісну харак- теристику політичного суб'єкта (партії, руху, лідера, режиму), який або є, або не є популіст- ським, а з точки зору широти застосування популістського репертуару, комбінації елемен- тів і їхньої спрямованості.