Suchergebnisse

The article is considered the concept of «coalition presidentialism». It has been considered the features in building coalition in parliamentary and presidential systems. Among the indicators of coalition building in parliamentary system are investiture rule, the formateur party, motives of politicians, agreement on the coalition formation, and political fragmentation. In presidential system, they are cabinet appointments, pork, and patronage. ; Рассмотрена концепция «коалиционного президенциализма». Также рассмотрены особенности построения коалиций в парламентских и президентских системах. Среди факторов, которые влияют на построение коалиций в парламентских системах, выделяют: правило инвеституры, партия-форматор, мотивы политиков, соглашение по поводу формирования коалиции, и политическую фрагментацию. В президентских системах этими факторами выступают: назначение в правительство, патронаж и «поощрения». ; Розглянуто концепцію «коаліційного президенціалізма». Також розглянуті особливості побудови коаліцій в парламентських і президентських системах. Серед факторів, які впливають на побудову коаліцій в парламентських системах, виділяють: правило інвеститури, партія-форматор, мотиви політиків, угода з приводу формування коаліції, і політичну фрагментацію. У президентських системах цими факторами виступають: призначення в уряд, патронаж та "заохочення".

The article is considered the concept of «coalition presidentialism». It has been considered the features in building coalition in parliamentary and presidential systems. Among the indicators of coalition building in parliamentary system are investiture rule, the formateur party, motives of politicians, agreement on the coalition formation, and political fragmentation. In presidential system, they are cabinet appointments, pork, and patronage. ; Рассмотрена концепция «коалиционного президенциализма». Также рассмотрены особенности построения коалиций в парламентских и президентских системах. Среди факторов, которые влияют на построение коалиций в парламентских системах, выделяют: правило инвеституры, партия-форматор, мотивы политиков, соглашение по поводу формирования коалиции, и политическую фрагментацию. В президентских системах этими факторами выступают: назначение в правительство, патронаж и «поощрения». ; Розглянуто концепцію «коаліційного президенціалізма». Також розглянуті особливості побудови коаліцій в парламентських і президентських системах. Серед факторів, які впливають на побудову коаліцій в парламентських системах, виділяють: правило інвеститури, партія-форматор, мотиви політиків, угода з приводу формування коаліції, і політичну фрагментацію. У президентських системах цими факторами виступають: призначення в уряд, патронаж та "заохочення".

The article is dedicated to analysing the features of balanced semi-presidentialism compared to other types of semi-presidentialism constitutional system of government. The author outlined theoretical features, institutional risks and positives of balanced semi-presidentialism at the example and experience of different countries and singled the history of formation and prospects for reformation of balanced semi-presidentialism in Ukraine.In the first part of the study, the researcher dealt with the knowledge of theoretical framework, institutional risks and positives, which are peculiar to a balanced semi-presidentialism in different countries. The author also argued that semi-presidentialism is a system of government and a constitutional model with a position of a nationwide and directly elected for a fixed term president (usually as a head of state, but sometimes as a head of state and a chief executive) and with positions of prime minister and cabinet, which are necessarily collectively responsible to parliament. Accordingly, the author has identified different types of semi-presidential and outlined a phenomenon of balanced semi-presidentialism.In the second part of the study, the researcher noticed that the problem of balanced semi-presidentialism in Ukraine can be understood only in the context of the consideration of the evolutional consequences of different systems of government in 1991–2015. Based on this, the author analysed the prospects for sustainable development and reformation of balanced semi-presidentialism in Ukraine. ; The article is dedicated to analysing the features of balanced semi-presidentialism compared to other types of semi-presidentialism constitutional system of government. The author outlined theoretical features, institutional risks and positives of balanced semi-presidentialism at the example and experience of different countries and singled the history of formation and prospects for reformation of balanced semi-presidentialism in Ukraine.In the first part of the study, the researcher dealt with the knowledge of theoretical framework, institutional risks and positives, which are peculiar to a balanced semi-presidentialism in different countries. The author also argued that semi-presidentialism is a system of government and a constitutional model with a position of a nationwide and directly elected for a fixed term president (usually as a head of state, but sometimes as a head of state and a chief executive) and with positions of prime minister and cabinet, which are necessarily collectively responsible to parliament. Accordingly, the author has identified different types of semi-presidential and outlined a phenomenon of balanced semi-presidentialism.In the second part of the study, the researcher noticed that the problem of balanced semi-presidentialism in Ukraine can be understood only in the context of the consideration of the evolutional consequences of different systems of government in 1991–2015. Based on this, the author analysed the prospects for sustainable development and reformation of balanced semi-presidentialism in Ukraine.

Concepts of political class, political elite, ruling class, ruling elite, patronal presidentialism are analysed. The role of the president and his entourage during the formation of the ruling elite of Turkmenistan is ascertained. Features of functioning of ruling elite in the context of patronal presidentialism in Turkmenistan are defined. ; Проанализировано понятия: "политический класс", "политическая элита", "правящий класс", "правящая элита", "патронажный президентализм". Выяснена роль президента и его ближайшего окружения в процессе формирования правящей элиты Туркменистана. Определены особенности функционирования правящей элиты в контексте "патронажного президентализма" в Туркменистане. ; Проаналізовано поняття: "політичний клас", "політична еліта", "правлячий клас", "правляча еліта", "патронажний президенталізм". З'ясовано роль президента та його найближчого оточення у процесі формування правлячої еліти Туркменістану. Визначено особливості функціонування правлячої еліти в контексті "патронажного президенталізму" в Туркменістані.

Concepts of political class, political elite, ruling class, ruling elite, patronal presidentialism are analysed. The role of the president and his entourage during the formation of the ruling elite of Turkmenistan is ascertained. Features of functioning of ruling elite in the context of patronal presidentialism in Turkmenistan are defined. ; Проанализировано понятия: "политический класс", "политическая элита", "правящий класс", "правящая элита", "патронажный президентализм". Выяснена роль президента и его ближайшего окружения в процессе формирования правящей элиты Туркменистана. Определены особенности функционирования правящей элиты в контексте "патронажного президентализма" в Туркменистане. ; Проаналізовано поняття: "політичний клас", "політична еліта", "правлячий клас", "правляча еліта", "патронажний президенталізм". З'ясовано роль президента та його найближчого оточення у процесі формування правлячої еліти Туркменістану. Визначено особливості функціонування правлячої еліти в контексті "патронажного президенталізму" в Туркменістані.

As for the first dedicated, systematized and conceptualized on the basis of institutional, procedural, political and behavioral experience of France, semi-presidential system of government has undergone and is still undergoing significant theoretical, methodological and empirical modifications and perturbations, though still is one of the dominant model of interinstitutional relations in different countries. Accordingly, its updating and likely reinterpretation in the context of institutional, procedural, political and behavioral patterns and attributes are important for the development and improvement of the scientific knowledge about modern republicanism. This generated the key research task that comes on the evaluation of classical and contemporary/postclassical and formulation of updated and synthetic definitions of semi-presidentialism.The solution to this task is due to a large amount of scientific literature devoted to the issue of semi-presidential system of government. In particular, given the fact that nowadays Political Science has formed so many approaches to interpretation and verification of the empirical cases of semi-presidentialism. Consequently, the concept of semi-presidentialism was began to speak in plural, isolating classical and post-classical, minimalist and maximalist, dispositional and relational paradigms of its definition.However, the proposed classical and post-classical definitions of semi-presidentialism are largely criticized, on the basis of which we decided to synthesize their definitive advantages. This became the basis of synthetic and updated definition/reformulation of semi-presidentialism as a system of government, which must have the following attributes/characteristics: a) presence of the institution of president (no matter whether individual or collective, but required as the head of state, though perhaps as the head of state and the head of the executive), who receives powers for a fixed term under direct or indirect (not in legislature) nationwide elections and is not responsible to legislature; b) presence of the institutions of prime minister (not necessarily as chief executive, but always as the head of government) and cabinet, which do not receive powers for a fixed term under direct or indirect (not in legislature) nationwide elections, but are always collectively responsible (based on a vote of confidence and/or no confidence) to legislature (but may also be collectively responsible to legislature and president); c) combining/dualism of executive by, on the one hand, president (necessarily as head of state) and, on the other hand, prime minister (necessarily as head of government) and cabinet. This «imposition» of classical/maximalist and post-classical/minimalist definitions of semi-presidentialism is theoretically, methodologically, logically and empirically important for several reasons: it promotes the verification of the concept of semi-presidentialism; it motivates and logically simplifies the isolation of different types of semi-presidentialism. ; Означены классический/«дювержевский» и постклассический/«постдювержевский» подходы к определению полупрезидентализма. Аргументировано, что дефиниции полупрезидентализма целесообразно делить/структурировать на минималистские и максималистские, реляционные (субъективированные или исследователь-зависимые) и диспозиционные (объективированные или исследователь-независимые). На основании анализа и верификации их на предмет критики было предложено обновленное или синтетическое определение полупрезидентализма. ; Окреслено класичний/«дювержівський» та посткласичний/«постдювержівський» підходи до дефініювання напівпрезиденталізму. Аргументовано, що визначення напівпрезиденталізму доцільно структурувати на мінімалістські та максималістські, реляційні (суб'єктивовані або дослідник-залежні) та диспозиційні (об'єктивовані або дослідник-незалежні). На підставі аналізу і верифікації їх на предмет критики запропоновано оновлене чи синтетичне визначення напівпрезиденталізму.

The article is dedicated to phased analysis of republican form of government. The author singled out theoretical and methodological "waves" republican form of government; outlined attributes of republicanism in post-socialist countries; demonstrated methodological approaches for current republican forms of government understanding – dichotomous and trichotomous; outlined semi-presidentialism as particularized model of modern republicanism.Key words: republican government, "wave", presidentialism, parliamentarism, semi-presidentialism, dichotomous approach trichotomous approach. ; Запропоновано поетапний розгляд республіканських форм державного правління. Виокремлено теоретико-методологічні "хвилі" дослідження республіканських систем державного правління. Окреслено атрибути розвитку республіканізму в постсоціалістичних країнах світу. Продемонстровано методологічні підходи розуміння сучасних республіканських систем – дихотомічний і трихотомічний. Окреслено напівпрезиденталізм як окремішню модель сучасного республіканізму. Ключові слова: республіка, "хвиля", президенталізм, парламентаризм, напівпрезиденталізм, дихотомічний підхід, трихотомічний підхід.

The article is dedicated to analyzing government cabinets in the context of the political system of Ukraine since the adoption of the Constitution of Ukraine in 1996 till 2013. The author determined formal and actual attributes of semi-presidentialism in Ukraine and role of executive in this form of constitutional republicanism, analyzed formal and actual patterns of semi-presidentialism in Ukraine during the 1996-2013, determined basic attributes of party and nonparty cabinets formed during this period.Key words: executive power, cabinet, cabinet government, president, parliament, semi-presidentialism, president-parliamentary system, premier-presidential system, Ukraine. ; Запропоновано аналіз урядових кабінетів у контексті функціонування політичної системи України від моменту прийняття Конституції України у 1996 р. до 2013 р. Визначено формальні та фактичні атрибути напівпрезиденталізму в Україні та роль у цій формі республіканізму органів виконавчої влади. Проаналізовано формальні та фактичні патерни різновидів напівпрезиденталізму в Україні впродовж 1996–2013 рр. Означено атрибути партійних і непартійних урядів, сформованих у цей період.Ключові слова: виконавча влада, уряд, урядовий кабінет, президент, парламент, напівпрезиденталізм, президент-парламентаризм, прем'єр-президенталізм, Україна.

The article is dedicated to comparatively analyze and generalize the nature, way of election and legitimacy of the institution of president as features of semi-presidentialism in Europe. It is revealed that semi-presidentialism is traditionally theorized, but not always operationalized by the concept of «presidential arbitration», since this system of government is constructed in view of the institution of the president if not as the fourth branch of government than as a kind of «arbiter» or «neutral force» between the three branches of power. It is argued that the institution of a popular elected president under semi-presidentialism is not identical, since there are several varieties and ways of its election, but not all of them guarantee that the winner of the presidential elections receives an absolute rather than relative majority of votes. The author also determined that among all semi-presidential countries of Europe, the majority principle hypothetically or «ideally» can be realized in the formats of real constructions of the absolute majority, simplified constructions of the absolute majority and classical constructions of the relative and negative majority or the absolute minority. This is fundamentally because semi-presidential systems with popularly elected presidents have different consequences as to how they implement and interpret «the majority» as the determinant principle of republicanism, which certainly regulates the legitimacy of presidential power. The highest level of legitimacy of president is observed in political affairs, where the head of state is elected not only popularly, but directly. A slightly lower level of legitimacy of president is common for political affairs, where the head of state is elected on the basis of direct popular elections, but the electoral system incorporates to a lesser extent the principle of «the majority» and instead appeals to the principle of «consensus». Finally, the lowest level of legitimacy of president is hypothetically peculiar ormay be peculiar to those semi-presidential countries (as yet only historically), where a president is elected as a result of quasi-direct popular elections (i.e. electoral college). It is concluded that the institution of a popularly elected president in the case of semi-presidentialism inevitably increases its political activity (presidentialization) and the intensity of inter-institutional conflicts. At the same time, given a significant formal legitimacy, presidents can incorporate it differently in political practice. ; Сделано сравнение и обобщение природы, способа избрания и легитимности института президента как признаков полупрезидентализма в Европе. Выявлено, что полупрезидентализм теоретизируется, однако не всегда операционализируется концептом «президентского арбитража» или президента как «нейтральной силы». Аргументировано, что институт всенародно выборного президента в условияхполупрезидентализма не является идентичным, ведь существует несколько способов его избрания, но не все они гарантируют, что победитель президентских выборов получает абсолютное большинство голосов избирателей. Доказано, что институт президента в полупрезидентализме неизбежно, хотя и по-разному, может увеличивать президенциализацию системы государственного правления и конфликтность межинституционных отношений. ; Порівняно й узагальнено природу, спосіб обрання та легітимність інституту президента як ознак напівпрезиденталізму в Європи. Виявлено, що напівпрезиденталізм традиційно теоретизується, однак не завжди практично операціоналізується концептом «президентського арбітражу» або президента як «нейтральної сили». Аргументовано, що інститут всенародно виборного президента в умовах напівпрезиденталізму не є ідентичним, адже існує кілька способів його обрання, але не всі вони гарантують, що переможець президентських виборів отримує абсолютну більшість голосів виборців. Доведено, що інститут президента у напівпрезиденталізмі неминуче, хоч і по-різному, може збільшувати президенціалізацію системи державного правління та конфліктність міжінституційних відносин.

General and specific problems of polities with strong presidential powers are considered. The key problems of the presidency in Ukraine are defined in terms of legitimacy, autonomy and capacity. The presidency is considered in terms of state building and restriction of substate actors' power. The directions for constitutional and political modernization of the presidency are offered. ; Рассматриваются общие и специфические проблемы политий с сильной президентской властью. Определяются ключевые проблемы института президента в Украине в отношении легитимности, автономии и дееспособности. Институт президента рассматривается в перспективе строительства государства и ограничения власти субгосударственных акторов. Предлагаются направления для конституционной и политической модернизации института президента. ; Розглядаються загальні і специфічні проблеми політій із сильною президентською владою. Визначаються ключові проблеми інституту президента в Україні по відношенню до легітимності, автономії та дієздатності. Інститут президента розглядається у перспективі розбудови держави та обмеження влади субдержавних акторів. Пропонуються напрямки для конституційної і політичної модернізації інституту президента.

The article is dedicated to analyzing institutional and/or political peculiarities of Georgian constitutional system's formation models in 1991-2003. The author determined economic, social, political, legal and historical backgrounds of post-Soviet political system transformation in Georgia; narrowly and/or broadly outlined government's position in construction the models of power separation in Georgia; analyzed features of Georgian parliamentarism (1991), semi-presidentialism (1991-1995), presidentialism (1995-2003). ; Проанализированы институциональные и политические особенности развития моделей конституционной системы в Грузии в период 1991-2003 гг. Определены экономические, социальные, политические, правовые и исторические предпосылки трансформации постсоветской политической системы Грузии. Обозначено место правительств в узком и широком смысле в конструкциях моделей распределения властных полномочий в Грузии. Проанализированы особенности парламентаризма (1991 г.), полупрезидентализма (1991-1995 гг.) и президентализма (1995-2003 гг.) в Грузии. ; Проаналізовано інституційні та політичні особливості становлення моделей конституційної системи у Грузії у період 1991-2003 рр. Визначено економічні, соціальні, політичні, правові та історичні передумови трансформації пострадянської політичної системи. Окреслено місце урядів у вузькому та широкому розумінні в конструкціях моделей розподілу владних повноважень у Грузії. Проаналізовано особливості грузинського парламентаризму (1991 р.), напівпрезиденталізму (1991-1995 рр.) і президенталізму (1995-2003 рр.).

The article analyses the dispersal of forces in the Vinnytsia region before the 2019 parliamentary elections. The author highlights the dominance of the «BPP Solidarity» Party and its satellites as a typical example of the clientele orientation of elites in the system of patrimonial presidentialism. ; Аналізується розклад сил у Вінницькій області перед парламентськими виборами 2019 р. Констатується домінування «БПП-Солідарність» та її сателітів як типовий приклад клієнтелістської орієнтації еліт в системі патримоніального президенціалізму.

Означено конституційні й політичні особливості формувань і відставок урядів у контексті становлення та розвитку політичної системи Грузії після « революції троянд». Визначено особливості фаз грузинського напівпрезиденталізму – до та після 2012 р. Виявлено атрибути систем уніфікованої і розділеної більшості в Грузії. Розкрито типи урядових кабінетів та їх місце у різних фазах напівпрезиденталізму. Окреслено перспективи реформування політичноїсистеми Грузії. ; Определены конституционные и политические особенности формирований и отставок правительств в контексте становления-развития политической системы Грузии после «революции роз». Определены главные особенности фаз грузинского полупрезидентализма – до и после 2012 г. Выявлены важные атрибуты систем унифицированного и разделенного большинства. Раскрыто типы правительственных кабинетов и их место в разных фазах полупрезидентализма. Очерчены перспективы реформирования политической системы Грузии. ; The article is dedicated to analyzing constitutional and political characteristics of cabinets' formations and dismissals in the context of construction and development of Georgian political system of after "The Revolution of Roses". The purpose of article is to produce conceptual vision of different structures of post-Soviet Georgian political impact on nature, purpose and role of cabinets on structuring of political process, on determining attributes of cabinet formations and dismissals through the prism of interpretation of executive systems. The author termed features of Georgian semi-presidentialism phases – before and after 2012; discovered attributes of unified majority and divided majority systems in Georgia; opened out types of cabinets and their place in different phases of semi-presidentialism; outlined the prospects of Georgian political system reforming

In «consolidology» research there is an idea that «hybrid» regime is not something of a transitional form of regime moving from authoritarianism to democracy, but a separate type of regime. If the hybrid regimes are a byproduct of democratic transition, or failure, are they able to change? What is then the future of «hybrid» regimes? Are they able to survive and under what conditions? Based on the fact that Ukraine is a form of hybrid regime, known as «defective» democracy, what is the future of Ukraine? In other words, would it be able to preserve its sovereignty and territorial integrity in the adverse domestic and international conditions? This research seeks to weigh the prospects of Ukraine, considering the logic of the new government ; В постранзитологической литературе утверждается мнение, что гибридные режимы не являются чем-то переходным от авториризму к демократии, а составляют отдельный тип. Если гибридные режимы являются побочным продуктом демократических транзитов, или их неудачи, то могут ли они меняться? Какое будущее «гибридных» режимов? Способны ли они выживать и при каких условиях? Исходя из того, что Украина является гибридным режимом, в частности таким его подтипом, как «дефектная» демократия, каким представляется ее будущее? Иными словами, сохранит ли она суверенитет и территориальную целостность в нынешних неблагоприятных для нее внутренних и внешних условиях? В данном исследовании предпринята попытка взвесить перспективы Украины, исходя из логики действий новой команды ; У постранзитологічній літературі утверджується думка, що гібридні режими не є чимось перехідним від авторитаризму до демократії, а становлять окремий тип. Якщо гібридні режими є побічним продуктом демократичних транзитів, або їх невдачі, то чи можуть вони змінюватись? Яке майбутнє «гібридних» режимів? Чи здатні вони виживати і за яких умов? Виходячи з того, що Україна є гібридним режимом, зокрема таким його різновидом, як «дефектна» демократія, яким є майбутнє України? Іншими словами, чи збереже вона суверенітет і тери-торіальну цілісність за теперішніх несприятливих внутрішніх і зовнішніх умов? У цій розвідці здійснено спробу зважити перспективи України, виходячи з логіки дій нової владної команди.

The author considers the phenomenon of presidential and parliamentary democracies as well as theoretical, methodological and empirical determinants of their differentiation on the example of European countries. The key attention is paid to the comparison and distinction of the concepts and types of democratic political regimes and the concepts and types of system of government, including the phenomena of parliamentary democracy and parliamentary system of government. For this reason, the scientific analysis was carried out on the example of European countries. Constitutional systems of government and their implementation in different types of European parliamentary democracies are the subject of the present scientific research. The purpose and objectives of the article are to prove the fact that the parliamentary system of government and parliamentary democracy are not identical concepts, because they are incorporated in divergent systems of relationships: the parliamentary system of government is an institutional and procedural category and parliamentary democracy is a constitutional, procedural and sociological one. The research methodology is based on the approach of the classification of all democracies into presidential and parliamentary ones and of all systems of government into the presidential, semi-presidential and parliamentary ones. The author emphasized that parliamentary democracy, in particular in its institutional and procedural parameters, is beingimplemented in different types, mainly in Westminster and Consensus ones, as well as in different systems of government, mainly in parliamentary and semi-presidential ones. On the example of European countries, the research reasons that parliamentary democracy, primarily in its minimal and institutional treatment, is not identical to the parliamentary system of government, because the latter one, in particular in Europe, is able to manifest itself in parliamentary and semi-presidential systems of government. The author made it clear that the Westminster parliamentary democracies in Europe are peculiar exclusively for the parliamentary system of government and consensus ones for parliamentary and semi-presidential systems of government. Key words: European countries, democracy, parliamentary democracy, system of government, parliamentarism, presidentialism, semi-presidentialism. ; Розглянуто феномен парламентської та президентської демократії, а також теоретико-методологічні й емпіричні детермінанти їхньої диференціації на прикладі країн Європи. Наголошено, що парламентські демократії за інституційно-процесуальними параметрами імплементуються у різних типах демократії, зокрема у вестмінстерській і консенсусній, у різних системах правління, у тому числі парламентській, а також у напівпрезидентській. А тому на прикладі європейських країн аргументовано, що в мінімально-інституційному трактуванні парламентська демократія не ідентична парламентській системі правління, адже остання, зокрема в країнах Європи, спроможна проявлятись у парламентській і напівпрезидентській системах правління. Ключові слова: демократія, парламентська демократія, система правління, парламентаризм, президенталізм, напівпрезиденталізм, країни Європи.