On the basis of socio-philosophical analysis analyzed the problem of the relationship between religious and military structures in order to optimize the practical behavior of the believer at the time of the commission of armed violence. ; Проведено соціально-філософський аналіз проблеми взаємовідносин між релігією та військовою службою з метою оптимізації практичної поведінки віруючої особи під час вчинення нею збройного насильства.
On the basis of socio-philosophical analysis analyzed the problem of the relationship between religious and military structures in order to optimize the practical behavior of the believer at the time of the commission of armed violence. ; Проведено соціально-філософський аналіз проблеми взаємовідносин між релігією та військовою службою з метою оптимізації практичної поведінки віруючої особи під час вчинення нею збройного насильства.
The author offers connection between traditional theology of the Church and public theology like a relationship between the Old and the New Testaments. That means that activation of the public role of religion should not negate its private role, that is, prayer as a person's intimate communication with God. Otherwise, it can turn religion into an ideology or into a so-called "civil religion". The author quotes Cyril Hovorun, who criticizes "imperial ideology" and exposes "politicized and aggressive church structures." The author also mentions the ideas of Wolfgang Huber, who emphasizes the importance of the "public order of the Church," but at the same time speaks on the danger of a "malleable adaptation of the Church" to the needs of "this world."Another prophetic voice on the place of the Church in the society is Metropolitan John Zizioulas, who highlights a number of trends in the identity of the Church. Considering the importance of ideological, missionary, moralistic and therapeutic functions, he emphasizes that "the Church is identified in the sacraments." The reflections of the three mentioned thinkers on the Russian, German and Greek contexts are complemented by an analysis of recent sociological data on Ukrainians' perception of the place of religion in the public sphere. In particular, figures on support for denominational bias, "national orientation", criteria of "trust to the Church" and the idea of a "state church" are outlined. They confirm the rejection of the position of state power by the majority of Ukrainian citizens in the time of President Poroshenko (2014-2019), who instrumentalized the sphere of religion to confront the neighboring state and actively involved religious factors into his election campaign.
The author offers connection between traditional theology of the Church and public theology like a relationship between the Old and the New Testaments. That means that activation of the public role of religion should not negate its private role, that is, prayer as a person's intimate communication with God. Otherwise, it can turn religion into an ideology or into a so-called "civil religion". The author quotes Cyril Hovorun, who criticizes "imperial ideology" and exposes "politicized and aggressive church structures." The author also mentions the ideas of Wolfgang Huber, who emphasizes the importance of the "public order of the Church," but at the same time speaks on the danger of a "malleable adaptation of the Church" to the needs of "this world."Another prophetic voice on the place of the Church in the society is Metropolitan John Zizioulas, who highlights a number of trends in the identity of the Church. Considering the importance of ideological, missionary, moralistic and therapeutic functions, he emphasizes that "the Church is identified in the sacraments." The reflections of the three mentioned thinkers on the Russian, German and Greek contexts are complemented by an analysis of recent sociological data on Ukrainians' perception of the place of religion in the public sphere. In particular, figures on support for denominational bias, "national orientation", criteria of "trust to the Church" and the idea of a "state church" are outlined. They confirm the rejection of the position of state power by the majority of Ukrainian citizens in the time of President Poroshenko (2014-2019), who instrumentalized the sphere of religion to confront the neighboring state and actively involved religious factors into his election campaign.
У статті розглянуто комплекс проблем, пов'язаних з унією та особливостями унійних процесів на українських землях крізь призму поглядів українського релігійного мислителя Алексія (Громадського).Багато соціокультурних явищ і процесів, які відбуваються нині не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі, включають у себе потужний релігійний аспект, а часто й детермінуються ним, в силу високого ступеня релігійності населення вказаного ареалу. Особливе місце в цьому полі займають конкретні релігійні інституції, серед яких можна відмітити Українську Греко-Католицьку Церкву. А відтак, важливим є осмислення появи, особливостей функціонування, ідейних засад цієї інституції в контексті релігійно-духовних поглядів митрополита Алексія (Громадського), як представника одного з видних українських православних мислителів.Критико-аналітичним методом було досліджено праці митрополита Алексія, які торкаються даної проблематики і виявлено, що мислитель приділяв значну увагу унійній тематиці. Встановлено, що позиція Громадського щодо унії та пов'язаних з нею проблем в цілому можна включати в загальний фарватер православної духовно-академічної богословсько-філософської парадигми кінця ХІХ – початку ХХ ст., хоча й має свою специфіку. Унія, для ієрарха, феномен релігійний, однак вона включала в себе й інші фактори: політичний, національний, особистісно-психологічний тощо. Мислитель оцінював роль унії негативно не лише для «західно-руського» етноконфесійного середовища, а й для всеправославного релігійно-культурного простору. ; У статті розглянуто комплекс проблем, пов'язаних з унією та особливостями унійних процесів на українських землях крізь призму поглядів українського релігійного мислителя Алексія (Громадського).Багато соціокультурних явищ і процесів, які відбуваються нині не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі, включають у себе потужний релігійний аспект, а часто й детермінуються ним, в силу високого ступеня релігійності населення вказаного ареалу. Особливе місце в цьому полі займають конкретні релігійні інституції, серед яких можна відмітити Українську Греко-Католицьку Церкву. А відтак, важливим є осмислення появи, особливостей функціонування, ідейних засад цієї інституції в контексті релігійно-духовних поглядів митрополита Алексія (Громадського), як представника одного з видних українських православних мислителів.Критико-аналітичним методом було досліджено праці митрополита Алексія, які торкаються даної проблематики і виявлено, що мислитель приділяв значну увагу унійній тематиці. Встановлено, що позиція Громадського щодо унії та пов'язаних з нею проблем в цілому можна включати в загальний фарватер православної духовно-академічної богословсько-філософської парадигми кінця ХІХ – початку ХХ ст., хоча й має свою специфіку. Унія, для ієрарха, феномен релігійний, однак вона включала в себе й інші фактори: політичний, національний, особистісно-психологічний тощо. Мислитель оцінював роль унії негативно не лише для «західно-руського» етноконфесійного середовища, а й для всеправославного релігійно-культурного простору. ; In the article consides the complex of problems connected with union and with perculiarity of union processes in the ukrainian lands in the light of veiws of Ukrainian religions thinker Alexia (Gromadskoho).Many socio-cultural events and process, which take place now not only in Ukraine but in the all post-Soviet space, include in itself powerfull religious aspect and often determine it, in power of high degree of religious population said area. Especial place in this sphere of activity take place specific religious institutions, among which may mark the Ukrainian Greece Catholic Church. Then it is important to comprehend the appearance perculiarities of function ideological principles of this institutions in context religious-clerkly regards of Metropolitan Alexiy (Gromadskoho) as a representative of one of the famous Ukrainian Orthodox thinker.The analyse of works of Metropolitan Alexiy was carry out by critical-analytical method which touch this problems and exercise that thinker devoted to grant attention to union theme. Determine, that position of Gromadskyy to union and connected with it problems the whole may include in the general fairway of Orthodox spiritual and academic theological and philosophical paradigm of the end of XIX-beginning of XX centuries, though they have their own specificity. Union, for hierarch, religious phenomenon, but it include the others factors: political, national, personality-psychological and so on. Thinker estimate negative the role of union not only for the «west-russian» ethnoconfessional surroundings, but for all-Orthodox religious-cultural space.
Challenges faced by humanity at the beginning of the third millennium, in particular, a surge of jihadism and nationalism, separatism and the disintegration of states, put the question of the peacekeeping and integration potential of Christianity with renewed power. It is clear that this potential can be effectively realized only on the condition of productive communication and close cooperation between the largest confessions - Orthodoxy and Catholicism. In order to ensure the success of the dialogue between the Churches, it is necessary to outline the common spiritual platform and find out the root causes of the religious conflict. Assimilation of history lessons will contribute to the effective advancement along the way of Church reunion.The purpose of the paper is to show the historical spiritual unity of the Christian world and to reveal the causes of the religious conflict between the Orthodox and Catholic Churches.The dialogue that has unfolded between the leaders of the Orthodox and Catholic parts of the Christian world have a global significance. But the way to the interconfessional agreement is impeded by age-old misunderstandings. The complex relationship between the two largest Christian denominations is characterized by two interrelated types of differences: organizational and theological, wich have deep historical roots. But we argue that the political aspect was the decisive obstacle to a productive dialogue between the Vatican and the Orthodox Churches. And in this sense, it is important to note that the main theological postulates and canons of the Church service was formed as common to the Orthodox and Catholics from the beginning.But the contradiction of human nature, and hence the contradiction of every social structure, is in the fact that the integration efforts, which are made in his spiritual world, are confronted with selfish ambitions of the material world. The unity and struggle of these contradictions determine the whole history of mankind. Thus, the unity Christian «civitas dei» was faced by the struggle of political power, which prevailed in the «civitas terren» of the Christian world. Author shows that the growing community of the Christian world as a social system was strained by the internal organizational division.Due to a number of political reasons, the Pope's desire for authoritarian one-man management and the collegial synodality of the Eastern Churches became the first stumbling block to reach agreement. A different understanding of the place and role of the Church and the Pope primacy is a key issue in the discussions of the Orthodox and Catholics. Issues of synodality and primacy remain the main problems in the controversy between the leaders of the Orthodox and Catholic Churches. Consequently, the overcoming of these political contradictions must lead to a gradual eucharistic reunion of the Christian world. ; В статье рассмотрен ход исторических событий, которые привели к расколу единого христианского мира на православную и католическую части. Показано, что сложные отношения между двумя крупнейшими христианскими конфессиями, которые характеризуются двумя взаимосвязанными типами разногласий: организационными и теологическими, имеют глубокие исторические корни. В то же время, автор доказывает, что православная и католическая Церкви базируются на общем духовном фундаменте, а религиозный конфликт между ними вызван прежде всего политическими разногласиями. ; У статті розглянуто перебіг історичних подій, які призвели до розколу єдиного християнського світу на православну і католицьку частини. Показано, що складні відносини між двома найбільшими християнськими конфесіями, які характеризуються двома взаємопов'язаними типами розбіжностей: організаційними і теологічними, мають глибоке історичне коріння. Водночас, автор доводить, що православна і католицька Церкви ґрунтуються на спільному духовному фундаменті, а релігійний конфлікт між ними спричинений передусім політичними розбіжностями.
In the context of studying the issues of ethnical history of Ukraine, Professor Stepan Makarchuk attributed an important place to study of the ethno-religious processes in the Ukrainian lands. That is why a number of his works was devoted to the history of religion and Church. In 1994, Oleh Turii (now he is one of the prominent Ukrainian historians of the Church) defended his Ph.D thesis on "Greek Catholic Church in Galicia during 1848–1867" under Professor's scientific guidance. Vasyl Slobodian defended Ph.D thesis on "Churches of Holm eparchy of 13–20th centuries" also under Professor's guidance in 2006.The offered publication carried out a review of those works by S. Makarchuk, which were devoted to the history of religion, Church and ethno-confessional relations on the Ukrainian lands, in particular, the articles headed: "Christian values of the folk life culture in historical and modern times" (2003) and "Issues of the Orthodox Church Ukrainization in the public and political life of Volhynia within 20's of 20th century" (2014) as well as the relevant chapters of tutorials of "Ethnography of Ukraine" (2004) and "Ethnic History of Ukraine" (2008).In the article of "Christian values of the folk life culture in historical and modern times", Professor emphasized that the godliness was an attribute of the Ukrainian mentality. A special place in the mentioned article was targeted to a concept of "the parents' belief in God". S. Makarchuk broadly defined this term as "a significant value category of the folk life culture of Ukrainian people" and he framed it as "the Eastern Orthodox or the Orthodox Greek Catholic religious rite" in the narrow sense.In the tutorials of "Ethnography of Ukraine" and "Ethnic History of Ukraine", among the other things, S. Makarchuk attempted to reveal the consequences of when the Ukrainian population, which lived on these or those Ukrainian lands, came over from one religious community to another. While characterizing the early modern period in the history of Ukraine, he wrote that it was Ukrainian elite to change one's religious confession affiliation the most often in the 16–17th centuries. Professor also stressed the tragic element peculiar to actions of the mass transferring of the Ukrainian people from one religious confession to another. Such actions were typical of different political regimes in 19–20th centuries.In the article of "Issues of the Orthodox Church Ukrainization in the public and political life of Volyn within 20's of 20th century", the scientist gave full coverage to the church and religious situation in the Western Volhynia, which was a part of the Second Polish Republic, emphasizing on the mass movement for the Orthodoxy Ukrainization. ; У публікації проаналізовано праці професора Степана Арсентійовича Макарчука, присвячені історії релігії, Церкви та етноконфесійних відносин на українських землях, зокрема, статті "Християнські цінності народної культури українців в історичні часи і сучасності" (2003) та "Питання Українізації Православної Церкви в громадсько-політичному житті Волині у 20-х роках ХХ ст." (2014), а також відповідні розділи навчальних посібників "Етнографія України" (2004) та "Етнічна історія України" (2008). Особливий наголос зроблено на думках і твердженнях С. А. Макарчука стосовно концепту "віри батьків", проблеми зміни конфесій представниками української політичної еліти (магнатських родів Збаразьких, Заславських, Корецьких, Острозьких, Сангушків та ін.) у XVI–XVII ст., масового руху за українізацію православ'я на Західній Волині у 1920–1930-х роках. Показано важливість дослідження етнорелігійних процесів на українських землях як неодміннної складової етнічної історії України.
Pompey manifested special respect to the divinities of victory. His religious policy was under the influence of the religious policy led by Alexander the Great, Mithridates the Great and Sulla. pompey did not formulate his own clear, completely thought-out and acceptable to the majority of Romans religious concept. His religiousness was connected with superstitiousness. He showed no particular adherence to principles in matters of re- ligion and preferred to honor this or that deity depending on the political situation. pom- pey showed special attachment to Venus in Rome, and in the Greek East to Athena. He did not feel any discomfort over the fact that Athena supported Achaean against the Trojans, from whom the Romans were descended. pompey used religion for political pur- poses, not shunned honors, which were close to divine. ; Помпей демонстрировал особое расположение к божествам победы. Его религи- озная политика испытывала влияние религиозной политики Александра Великого, Митридата Великого и Суллы. Помпей не сформулировал собственную четкую, до конца продуманную и приемлемую для большинства римлян религиозную концепцию. Его религиозность сочеталась с суеверием. Он не демонстрировал особой принципи- альности в вопросах религии, отдавал предпочтение чествованию того или иного божества исходя из политической конъюнктуры. В Риме Помпей выказывал особое расположение Венере, на греческом Востоке — Афине. Он не чувствовал неловкости от того, что Афина поддерживала ахейцев в войне против троянцев, от которых римляне вели свое происхождение. Помпей использовал религию для достижения политических целей, не отказываясь от почестей, которые граничат с божественными. ; Помпей демонстрував особливу прихильність до божеств перемоги. Його релігійна політика зазнала впливу релігійної політики Олександра Великого, Мітрідата Великого і Сулли. Помпей не сформулював власну чітку, до кінця продуману та прийнятну для більшості римлян релігійну концепцію. Його релігійність поєднувалася із забобонністю. Він не демонстрував особливої принциповості у питаннях релігії, віддавав перевагу вшануванню того чи того божества в залежності від політичної кон'юнктури. У Римі Помпей виказував особливу прихильність Венері, на грецькому Сході — Афіні. Його не бентежила підтримка Афіною ахейців у війні з троянцями, від яких вели своє походження римляни. Помпей використовував релігію для досягнення політичних цілей, не цурався почестей, які межують з божественними.
The topic of deviant behavior in religion is actual and still not much studied. The phenomenon of the deviation in religion, which appeared in the process of society formation, and also religious dogmas and moral instructions, which encourage their violation by the church itself and by some believers, are analyzed in the article. The introduction of Christianity had very noticeable deviant fundamentals in the social environment of the Middle Ages countries. The main deviant power, as history demonstrates us, was the Christian Church which stopped at nothing to spread its influence on the new territories and new countries. The division into the Eastern (Orthodox) and Western (Catholic) Church supported further development of religion and Christianization coverage of new countries, increasing the number of people who were Christianized. Religious intolerance concerning other beliefs led to the emergence of religious bigotry which facilitated deviant behavior characteristic of the Middle Ages period, though its signs are still observed in Christianity, Islam, and some new religious trends. Some massive deviations are promoted not only by the Church, but also by political power under the guise of churches, especially in the international conflicts. The domination of world religions in the modern society, and governmentalizing (fusion of politics and church) provoke excessive belief in the truth of ideas, dogmas, and believers' instructions of the religious majority, and make ignore the interests of the representatives of other religions, which then leads to deviant behavior, and extremes among believers. As modern church cannot keep harmonious relations between the representatives of different confessions, educative institutions have the task to develop such systems of education, which would allow helping people and society in solving difficult problems of social life in the multi-religious society, and to prevent deviant signs. There is an urgent need for the revision of the Ukrainian legislation on freedom of conscience and religion. The new law should contain modern form of removing or preventing such phenomena as religious bigotry, religious discrimination, and deviant behavior (e.g. preventing some religious rites); and increasing of the responsibility for the violation of existing norms. This would provide harmonious coexistence of people with different religious views and finally to the Ukrainian society consolidation. ; Тема девиантного поведения в религии остается малоисследованной и актуальной. В статье анализуютья явления девиации в религии, возникшие в процессе еѐ становления в обществе, а также религиозные догмы и моральные установки, побуждающие к нарушению этих норм самой церковью и отдельными верующими. Введение христианства имело ярко выраженную девиантную основу в социальной среде стран эпохи Средневековья. И главной девиантной силой, как показывает история, выступала христианская церковь, которая ни перед чем не останавливалась ради того, чтобы распространить свое влияние на новые земли и новые страны. Разделение церквей на Восточную (православную) и Западную (католическую) способствовало дальнейшему развитию религии, охвату новых стран христианизацией, росту числа людей, принявших христианство. Религиозная нетерпимость к людям других вероисповеданий стала причиной возникновения религиозного фанатизма, побудившей к девиантному поведению, который был присущ всем периода средневековья, однако, его проявления наблюдаются и в наше время как в христианстве, так и в исламе, как и в некоторых новых религиозных направлениях. Некоторые массовые девиации сейчас побуждаются не только самой церковью, но и политическими силами под прикрытием церквей, особенно в межгосударственных конфликтах. Доминирование мировых религий в современном социуме, огосударствление (сращение политики с церковью) провоцирует чрезмерное убеждение в истинности идей, догматов и положений вероучений религиозного большинства и игнорирует интересы представителей других религий, что, в свою очередь приводит к девиантному поведению и крайностей среди верующих. ; Тема девіантної поведінки в релігії залишається малодослідженою і є актуальною. У статті проаналізовано явища девіації в релігії, що виникли в процесі її становлення в суспільстві, а також релігійні догми та моральні настанови, що спонукають до порушення цих норм самою церквою і окремими вірянами. Запровадження християнства мало яскраво виражену девіантну основу в соціальному середовищі країн епохи Середньовіччя. І головною девіантною силою, як показує історія, виступала християнська церква, яка ні перед чим не зупинялася заради того, щоб поширити свій вплив на нові землі й нові країни. Поділ церков на Східну (православну) та Західну (католицьку) сприяв подальшому розвитку релігії, охопленню нових країн христия-нізацією, зростанню кількості людей, що прийняли християнство. Релігійна нетерпимість до людей інших віросповідань стала причиною виникнення релігійного фанатизму, що спонукала до девіантної поведінки, який був притаманний усьому періоду середньовіччя, проте, його прояви спостерігаються і в наш час як у християнстві, так і в ісламі, як і в деяких нових релігійних напрямках. Деякі масові девіації нині спонукаються не тільки самою церквою, а й політичними силами під прикриттям церков, особливо в міждержавних конфліктах. Домінування світових релігій у сучасному соціумі, одержавлення (зрощення політики з церквою) провокує надмірне переконання в істинності ідей, догматів і положень віровчень релігійної більшості та ігнорує інтереси представників інших релігій, що, у свою чергу, призводить до девіантної поведінки та крайнощів серед вірян.
In the 20th century the interest to the works of a famous American scientist John Dewey grows, that results from the change of economical and political situation in Ukraine.The notion of democracy, pedagogic, politics, religion, new direction in the philosophy of instrumentalism appears to be a key one in John Dewey's studies. This research was built on the study of the views on religion and the notion of God, which we held for actual and important for the understanding of John Dewey's system of philosophy.The aim of this article is to separate the doctrine of religion and relation to God in biographical context of John Dewey. According to the aim of the article its task is to examine the notion of experience, namely faith in religious understanding of the scientist, and to determine the evolution of his views on religious knowledge.The analysis of the historiography of the problem leads to the conclusion that mostly foreign scientist like Robert B. Westbrook, Alan Ryan, Steven S. Rockefeller worked with this topic. Still interesting for us remain the works and views on religion of the main representatives of pragmatism - of Charles Piers, William James and, of course, of John Dewey.The detailed study of the materials concerning the formation of scientist's views on religion enables us to systemize the periods of his interest to the questions of religion. S. Rockefeller in his work "John Dewey: Religious Faith and Democratic Humanism" describes six periods of the development of John Dewey's religious thinking: first period, from young age to the end of 1870s; second period, from 1878 to 1892; third period, from 1882 to 1887; fourth period is determined by three main directions as darwinistic terminology, transition from absolute to ethical idealism and use of the pragmatic control of truth; fifth period, 1894 to 1928; during the sixth period J. Dewey combines all previous periods and writes the work "A Common Faith" [2] in 1934.It was researched and established that John Dewey's views on religion and God were formed in the years of his studying at the University of Vermont. They were changing during his whole life being influenced by the acquaintance with the works of German classics, Darwinism and the social life of the scientist. ; В статье проанализированы взгляды Джона Дьюи на религиоведческую часть его философских знаний; выделены учение о религии и отношении к Богу в биографическом контексте Джона Дьюи; рассмотрено понятие опыта, веры в религиозном понимании ученого, а также определена эволюция взглядов ученого на религиозные знания. Систематизированы периоды заинтересованности ученого вопросами религии. Показано, что на взгляды Джона Дьюи на религию и Бога наибольшее влияние имели работы немецких классиков, дарвинизм и социальная жизнь ученого. ; У статті проаналізовано погляди Джона Дьюї на релігієзнавчу частину його філософських знань; виокремлені вчення про релігію та ставлення до Бога в біографічному контексті Джона Дьюї; розглянуто поняття досвіду, віри в релігійному розумінні вченого, а також визначено еволюцію його поглядів на релігійні знання. Систематизовано періоди зацікавлення вченого питаннями релігії. Показано, що найбільший вплив на погляди Джона Дьюї щодо релігії та Бога справили роботи німецьких класиків, дарвінізм та соціальне життя вченого.
In the 20th century the interest to the works of a famous American scientist John Dewey grows, that results from the change of economical and political situation in Ukraine.The notion of democracy, pedagogic, politics, religion, new direction in the philosophy of instrumentalism appears to be a key one in John Dewey's studies. This research was built on the study of the views on religion and the notion of God, which we held for actual and important for the understanding of John Dewey's system of philosophy.The aim of this article is to separate the doctrine of religion and relation to God in biographical context of John Dewey. According to the aim of the article its task is to examine the notion of experience, namely faith in religious understanding of the scientist, and to determine the evolution of his views on religious knowledge.The analysis of the historiography of the problem leads to the conclusion that mostly foreign scientist like Robert B. Westbrook, Alan Ryan, Steven S. Rockefeller worked with this topic. Still interesting for us remain the works and views on religion of the main representatives of pragmatism - of Charles Piers, William James and, of course, of John Dewey.The detailed study of the materials concerning the formation of scientist's views on religion enables us to systemize the periods of his interest to the questions of religion. S. Rockefeller in his work "John Dewey: Religious Faith and Democratic Humanism" describes six periods of the development of John Dewey's religious thinking: first period, from young age to the end of 1870s; second period, from 1878 to 1892; third period, from 1882 to 1887; fourth period is determined by three main directions as darwinistic terminology, transition from absolute to ethical idealism and use of the pragmatic control of truth; fifth period, 1894 to 1928; during the sixth period J. Dewey combines all previous periods and writes the work "A Common Faith" [2] in 1934.It was researched and established that John Dewey's views on religion and God were formed in the years of his studying at the University of Vermont. They were changing during his whole life being influenced by the acquaintance with the works of German classics, Darwinism and the social life of the scientist. ; В статье проанализированы взгляды Джона Дьюи на религиоведческую часть его философских знаний; выделены учение о религии и отношении к Богу в биографическом контексте Джона Дьюи; рассмотрено понятие опыта, веры в религиозном понимании ученого, а также определена эволюция взглядов ученого на религиозные знания. Систематизированы периоды заинтересованности ученого вопросами религии. Показано, что на взгляды Джона Дьюи на религию и Бога наибольшее влияние имели работы немецких классиков, дарвинизм и социальная жизнь ученого. ; У статті проаналізовано погляди Джона Дьюї на релігієзнавчу частину його філософських знань; виокремлені вчення про релігію та ставлення до Бога в біографічному контексті Джона Дьюї; розглянуто поняття досвіду, віри в релігійному розумінні вченого, а також визначено еволюцію його поглядів на релігійні знання. Систематизовано періоди зацікавлення вченого питаннями релігії. Показано, що найбільший вплив на погляди Джона Дьюї щодо релігії та Бога справили роботи німецьких класиків, дарвінізм та соціальне життя вченого.
The possibility of switching to two new approaches – meta-historical analysis of the changes theocratic and secular forms of domination and governance, as well as the creation of an institutional matrix of religious and political space of the state, which are in line with the traditions of Ukrainian religious studies theorizing. New methods of knowledge interaction between religion and politics in public life in one of the basic institutions – the phenomenon of faith. They are based on various grounds, its different systems concepts and different definitions and perspectives of the content review identified institutional changes in religion and politics. A comparison of these approaches is interesting also because they realized a fundamentally different way of constructing social knowledge about the interaction of religion and politics. ; В статье рассмотрена проблема религиозной и политической веры через анализ характеристик основных элементов в своем предмете, которые их образуют. Обосновывается возможность перехода к использованию двух новых подходов – метаисторического анализа изменений теократических и светских форм господства и правления, а также создания институциональной матрицы религиозно-политического пространства государства, находящихся в русле традиций украинского религиоведческого теоретизирования. Предложены новые способы познания взаимодействия религии и политики в жизни общества посредством одного из базовых институтов – феномена веры. ; У статті розглянута проблема релігійної та політичної віри через аналіз характеристик основних елементів у своєму предметі, які їх утворюють. Обґрунтовується можливість переходу до використання двох нових підходів – метаісторичного аналізу змін теократичних і світських форм панування і правління, а також створення інституційної матриці релігійнополітичного простору держави, які знаходяться в руслі традицій українського релігієзнавчого теоретизування. Запропоновано нові способи пізнання взаємодії релігії та політики у житті суспільства через один із базових інститутів – феномен віри.
The possibility of switching to two new approaches – meta-historical analysis of the changes theocratic and secular forms of domination and governance, as well as the creation of an institutional matrix of religious and political space of the state, which are in line with the traditions of Ukrainian religious studies theorizing. New methods of knowledge interaction between religion and politics in public life in one of the basic institutions – the phenomenon of faith. They are based on various grounds, its different systems concepts and different definitions and perspectives of the content review identified institutional changes in religion and politics. A comparison of these approaches is interesting also because they realized a fundamentally different way of constructing social knowledge about the interaction of religion and politics. ; В статье рассмотрена проблема религиозной и политической веры через анализ характеристик основных элементов в своем предмете, которые их образуют. Обосновывается возможность перехода к использованию двух новых подходов – метаисторического анализа изменений теократических и светских форм господства и правления, а также создания институциональной матрицы религиозно-политического пространства государства, находящихся в русле традиций украинского религиоведческого теоретизирования. Предложены новые способы познания взаимодействия религии и политики в жизни общества посредством одного из базовых институтов – феномена веры. ; У статті розглянута проблема релігійної та політичної віри через аналіз характеристик основних елементів у своєму предметі, які їх утворюють. Обґрунтовується можливість переходу до використання двох нових підходів – метаісторичного аналізу змін теократичних і світських форм панування і правління, а також створення інституційної матриці релігійнополітичного простору держави, які знаходяться в руслі традицій українського релігієзнавчого теоретизування. Запропоновано нові способи пізнання взаємодії релігії та політики у житті суспільства через один із базових інститутів – феномен віри.
The article analyzes the essential features that J. Hillman gives the concept of "soul" and "spirit" are disclosed philosophical problem method "definition of the soul" or logos. ; В статье проанализированы сущностные черты, которыми Дж. Хиллман наделяет понятие "душа" и "дух", раскрывается философская проблема метода "определение души" или ее логоса. ; У статті проаналізовано сутнісні риси, якими Дж. Хіллман наділяє поняття "душа" і "дух", розкривається філософська проблема методу "визначення душі" або її логосу.
The article discusses the essence of the natural worldview of ethnic religions. It shows the axiological foundations of the natural ethics and eschatology. It also provides ontological explanation of human in the natural world and in the religious worldview of European nations, including the Slavs. The problems of a person in relation to cosmos and nature, and of man in relation to himself or to the state of being are discussed. It is proved that pagan religion is a process of natural assimilation of ideas existing in the world for the needs of everyday life. The person who is formed by a natural religion has befallen the fullness of life – it is a mature and happy person, integrated into the environment, which is its part and at the same time is the culture building factor. The religious approach towards such spheres as intelligence, science and knowledge, as well as the inclusion of these components into the structure of a human person makes the religious spirit to permeate activities in such intellectual and practical areas as management, economics and politics. However, the effectiveness of activities in these areas could be integrated in the human person itself without destroying the person, and adding new content. This leads to the fact that a person is always higher than it is, the world is growing due to the presence of human and the universe, as one big organism, finds an increasing self-awareness in human being – the growing amount of energy and matter in the world is included into conscious life – the world learns the fullness of life. ; В статье раскрывается сущность естественного мировоззрения этнических религий, показаны аксиологические основы естественной этики и эсхатологии и дано онтологическое объяснение человека и мира в естественном религиозном мировоззрении европейских народов, в том числе и славян. Рассмотрены проблемы человека по отношению к космосу и природе и человека по отношению к самому себе, или бытия собой. Доказано, что языческая религиозность – это усвоение для нужд повседневной жизни идей естественного существования в мире. Личность, сформированная естественной религией, это зрелый и счастливый человек, интегрированный в среду, что является его частью и фактором создания культуры – он постиг полноту жизни. Религиозный подход в сферах интеллекта, науки и знания приводит к тому, что человек постоянно становится больше, чем он есть, мир развивается благодаря присутствию человека, а Вселенная как единый большой организм находит в человеке все большее самосознание, – все большее количество энергии и материи мира оказывается включенной в осознанную жизнь – мир познает полноту жизни. ; У статті розкрито сутність природного світогляду етнічних релігій, показано аксіологічні основи природної етики й есхатології та подано онтологічне пояснення людини й світу в природному релігійному світогляді європейських народів, у тому числі й слов'ян. Розглянуто проблеми людини по відношенню до космосу і природи та людини по відношенню до самої себе, або буття собою. Доведено, що язичницька релігійність – це засвоєння для потреб повсякденного життя ідей природного існування у світі. Особа, сформована природною релігією – це зріла і щаслива людина, інтегрована в природне середовище, що є її частиною і чинником будівництва культури, – вона осягнула повноту життя. Релігійний підхід до галузей інтелекту, науки і знання призводить до того, що людина постійно стає більшою, ніж вона є, світ розвивається завдяки присутності людини, а Всесвіт як єдиний великий організм знаходить у людині все більшу самосвідомість: все більша кількість енергії й матерії світу виявляється включеною в усвідомлене життя – світ пізнає повноту життя.
