Suchergebnisse

У статті систематизовано регіональні особливості ринку праці України протягом 1992-2018 років. Визначено, що у 1992-2011 роках спостерігалася структурна та організаційна розбалансованість, різний рівень навантажень на робочі місця. В Україні ринок праці формується та набуває власної структури, спостерігаються чіткі тенденції до поглиблення поділу ринку праці на первинний і вторинний ринки. Відповідно до специфіки регіонів, зберігаються і високі міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати. Низька продуктивність праці призводить до невідповідності рівня оплати праці. Регіональні ринки праці України відрізняються за рівнем соціально-економічного розвитку регіонів, макроекономічними показниками впливу, що визначає диспропорції та проблеми в певному регіоні. Виявлено, що в процесі свого розвитку сільські ринки праці демонструють різні реакції через вплив макроекономічних та політичних факторів. Результатом є збільшення асиметрії та диференціації соціального розвитку регіонів та розподіл за рівнем конкурентоспроможності. Для різних трансформацій показників зареєстрованого рівня безробіття, продуктивності праці та процента економічної активності рівень безробіття статистично значуще не відрізняється в різних регіонах, симетрично реагуючи на інновації. Встановлено, що розвиток ринку праці в Україні в різні періоди відрізняється залежно від регіону, разом з тим реакція та негативні та позитивні шоки макроекономічних показників є симетричною, що зумовлює схожість регіональних ринків праці. Завдання дослідження полягає у визначенні особливостей регіональних ринків праці в Україні. У статті використано метод порівняльного аналізу, синтезу для систематизації та узагальнення розвитку ринку праці в різні часові періоди. Подальші дослідження будуть спрямовані на дослідження рівня впливу макроекономічних, політичних, соціальнодемографічних чинників впливу на регіональні ринки праці в Україні з використанням економіко-математичних методів моделювання. Практичне значення полягає у систематизації проблематики розвитку регіональних ринків праці в Україні, визначенні ступеня впливу макроекономічних чинників на диференціацію, дисбаланс регіональних ринків праці. ; The regional peculiarities of the Ukrainian labor market during 1992-2018 have been described in the article. It was determined that in 1992-2011 structural and organizational imbalances, different levels of workloads were observed. In Ukraine, the labor market is forming and acquiring its own structure, and there is a clear tendency to deepen the division of the labor market into primary and secondary markets. According to the specifics of the regions, high inter-regional differences in wage levels persist. Poor productivity leads to a mismatch in pay levels. The regional labor markets of Ukraine differ in the level of socio-economic development of the regions, macroeconomic indicators of influence, which determines the imbalances and problems in a certain region. It is revealed that in the course of their development, rural labor markets exhibit different reactions due to the influence of macroeconomic and political factors. The result is an increase in the asymmetry and differentiation of the social development of the regions and a distribution by the level of competitiveness. For the various transformations of registered unemployment, productivity and economic activity rates, the unemployment rate is not significantly different across regions, responding symmetrically to innovation. It has been established that the development of the labor market in Ukraine at different periods differs depending on the region, however, the reaction and negative and positive shocks of macroeconomic indicators are symmetrical, which determines the similarity of regional labor markets. The purpose of the study is to identify the features of regional labor markets in Ukraine. A method of comparative analysis, synthesis to systematize and summarize the development of the labor market in different time periods have been used in the paper. Further research will focus on investigating the impact of macroeconomic, political, socio-demographic factors on the regional labor markets in Ukraine using economic and mathematical modeling methods. Practical importance is to systematize the problems of development of regional labor markets in Ukraine, determine the degree of influence of macroeconomic factors on differentiation, imbalance of regional labor markets. ; В статье систематизированы региональные особенности рынка труда Украины в течение 1992-2018 годов. Определено, что в 1992-2011 годах наблюдалась структурная и организационная разбалансированность, разный уровень нагрузок на рабочие места. В Украине рынок труда формируется и приобретает собственной структуры, наблюдаются четкие тенденции к углублению разделения рынка труда на первичный и вторичные рынки. В соответствии со спецификой регионов, сохраняются и высокие межрегиональные различия в уровнях заработной платы. Низкая производительность труда приводит к несоответствию уровня оплаты труда. Рынок труда Украины отличаются по уровню социально-экономического развития регионов, макроэкономическим показателями воздействия, определяющим диспропорции и проблемы в определенном регионе. Выявлено, что в процессе своего развития сельские рынки труда демонстрируют различные реакции из-за влияния макроэкономических и политических факторов. Результатом является увеличение асимметрии и дифференциации социального развития регионов и распределение по уровню конкурентоспособности. Для различных трансформаций показателей зарегистрированного уровня безработицы, производительности труда и процента экономической активности уровень безработицы статистически значимо не отличается в разных регионах, симметрично реагируя на инновации. Установлено, что развитие рынка труда в Украине в разные периоды отличается в зависимости от региона, вместе с тем реакция и отрицательные и положительные шоки макроэкономических показателей является симметричной, что приводит сходство региональных рынков труда. Задача исследования заключается в определении особенностей региональных рынков труда в Украине. В статье использован метод сравнительного анализа, синтеза для систематизации и обобщения развития рынка труда в разные временные периоды. Дальнейшие исследования будут направлены на исследование степени влияния макроэкономических, политических, социальнодемографичних факторов влияния на региональные рынки труда в Украине с использованием экономико-математических методов моделирования. Практическое значение заключается в систематизации проблематики развития региональных рынков труда в Украине, определении степени влияния макроэкономических факторов на дифференциацию, дисбаланс региональных рынков труда.

The purpose of the article is to determine the influence of the aesthetic traditions of Ukrainian Baroque on the development of modern icon painting. The research methodology is based on modern art criticism and cultural studies, which are based on interdisciplinary and integrated approaches. For the purpose of the study, the following were used: historical and cultural (to study the historical dynamics of the formation, formation and development of the Ukrainian Baroque style) and historical and comparative methods (to study the specifics of the evolution and transformation of the aesthetic traditions of Ukrainian Baroque in retrospect); the method of artistic analysis (to identify the specifics of the baroque iconography's imaginative system); typological and system-structural methods (for the effective structuring of iconographic artworks, authorship, chronology and relationships with the aesthetic traditions of Ukrainian Baroque), as well as the method of stylistic art history and comparative analysis (to identify the specifics of pictorial style and technical and technological techniques characteristic of modern Ukrainian icon painters. Scientific novelty. The historical, political and socio-cultural factors that influenced the formation of bar features full-time icon painting on the territory of Ukrainian lands in the XVII – XVIII centuries, the characteristic features, aesthetic and stylistic specifics of the iconographic art of the Ukrainian Baroque era are defined, current trends, problems and prospects for the development of the aesthetic traditions of Ukrainian Baroque in the domestic icon painting are outlined. Conclusions. Socio-cultural space and the space of social art in Ukraine is characterized by extremely favorable conditions for the development of the modern iconography and creative experiments in the context of baroque styling, including the creation of icons inspired by the aesthetics of Ukrainian Baroque. The use of elements of Ukrainian icon painting XVII–XVIII centuries modern artists, the use of three-dimensional perspective, the image of Christ, the Virgin, archangels and apostles in national dress, with typical Ukrainian features – a symbolic hint of the need to search for holiness in real life. ; Цель статьи - определить влияние эстетических традиций украинского барокко на развитие современной иконописи. Методология исследования основана на современных искусствоведческих и культурологических концепциях, основой которых является междисциплинарный и комплексный подходы. Для осуществления цели исследования были использованы: историко-культурный (для исследования исторической динамики формирования, становления и развития стиля украинского барокко) и историко-сравнительный методы (для изучения специфики эволюционирования и трансформации эстетических традиций украинского барокко в ретроспективе); метод художественного анализа (для выявления специфики образной системы барочной иконописи); типологический и системно-структурный методы (для эффективного структурирования произведений иконописного искусства, авторства, хронологии и связями с эстетическими традициями украинского барокко), а также метод стилистического искусствоведческого и сравнительного анализа (для выявления специфики живописной стилистики и технико-технологических приемов характерных для современных украинских иконописцев. Научная новизна. Исследованы исторические, политические и социокультурные факторы, повлиявшие на формирование особенностей барочной иконописи на территории украинских земель в XVII–XVIII вв.; определены характерные черты, эстетическая и стилистическая специфика иконописного искусства эпохи украинского барокко; обозначены современные тенденции, проблематика и перспективы развития эстетических традиций украинского барокко в отечественном иконописном искусстве. Выводы. В начале XXI века социокультурное пространство и пространство социального искусства в Украине характеризуется чрезвычайно благоприятными условиями для развития современного направления иконописи и творческих экспериментов в контексте барочной стилизации, в том числе создание икон инспирированных эстетикой эпохи украинского барокко. Использование элементов украинской иконописи XVII–XVIII вв. современными художниками, применение трехмерной перспективы, изображение Христа, Богородицы, архангелов и апостолов в национальной одежде, с типичными украинскими чертами лица – символический намек на необходимость поиска святости в реальной жизни. ; Мета статті – визначити вплив естетичних традицій українського бароко на розвиток сучасного іконопису. Методологія дослідження заснована на сучасних мистецтвознавчих і культурологічних концепціях, основою яких є міждисциплінарний та комплексний підходи. Для здійснення мети дослідження були використані: історико-культурний (для дослідження історичної динаміки формування, становлення та розвитку стилю українське бароко) та історично-порівняльний методи (для вивчення специфіки еволюціонування та трансформації естетичних традицій українського бароко в ретроспективі); метод художнього аналізу (для виявлення специфіки образної системи барокового іконопису); типологічний та системно-структурний методи (для ефективного структурування творів іконописного мистецтва за авторством, хронологією та зв'язками з естетичними традиціями українського бароко), а також метод стилістичного мистецтвознавчого та порівняльного аналізу (для виявлення специфіки живописної стилістики та техніко-технологічних прийомів характерних для сучасних українських іконописців). Наукова новизна. Досліджено історичні, політичні та соціокультурні фактори, що вплинули на формування особливостей барокового іконопису на території українських земель в ХVІІ–ХVІІІ ст.; визначено характерні риси, естетичну та стилістичну специфіку іконописного мистецтва доби українського бароко; окреслено сучасні тенденції, проблематику та перспективи розвитку естетичних традицій українського бароко у вітчизняному іконописному мистецтві. Висновки. На початку ХХІ ст. соціокультурний та соціомистецький простір в Україні характеризується надзвичайно сприятливими умовами для розвитку сучасного напрямку іконопису та творчих експериментів у контексті барокової стилізації, в тому числі створення ікон інспірованих естетикою доби українського бароко. Використання елементів українського іконопису ХVІІ–ХVІІІ ст. сучасними художниками, застосування тривимірної перспективи, зображення Христа, Богородиці, архангелів та апостолів у національному вбранні, з типовими українськими рисами обличчя – символічний натяк на необхідність пошуку святості в реальному житті.

У статті детально розглянуті такі напрямки і методи з точки зору оцінки і вдосконалення діяльності операторів автоматизованих систем управління (АСУ): концепція трансформаційної теорії динаміки систем; семіотичні системи ситуаційного управління; графоаналітичний метод оцінки очікуваної ефективності бойових дій; метод структурно-алгоритмічного аналізу; метод мережевих моделей діяльності; метод еталонного оператора (метод копіювання). Наявність позитивних сторін і недоліків у кожного з розглянутих методів дозволяє говорити про те, що при вдосконаленні методики побудови моделей діяльності розрахунків автоматизованих командних пунктів (АКП) доцільно комплексне використання різних методів аналізу процесів бойової роботи з урахуванням особливостей дій груп операторів. При вирішенні питань застосування моделей діяльності на АКП необхідно враховувати особливості діяльності різних операторів АСУ та рівень їх підготовки. Аналіз зазначених напрямків науково-методичного апарату з виявленням сильних і слабких сторін дозволив сформулювати необхідні вимоги при вирішенні питань застосування моделей діяльності різних операторів АСУ та рівень їх підготовки, а також виділити рівні підготовки операторів. ; Автоматизация производства и управления с использованием ЭВМ выдвинула на передний план проблему организации эффективного взаимодействия машины и человека с учетом особенностей человека как звена системы управления и создания наилучших условий работы. В статье детально рассмотрены следующие направления и методы с точки зрения оценки и совершенствования деятельности операторов автоматизированных систем управления (АСУ): концепция трансформационной теории динамики систем; семиотические системы ситуационного управления; графоаналитический метод оценки ожидаемой эффективности боевых действий; метод структурно-алгоритмического анализа; метод сетевых моделей деятельности; метод эталонного оператора (метод копирования). Наличие положительных сторон и недостатков у каждого из рассмотренных методов позволяет говорить о том, что при совершенствовании методики построения моделей деятельности расчетов автоматизированных командных пунктов (АКП) целесообразно комплексное использование различных методов анализа процессов боевой работы с учетом особенностей действий групп операторов. При решении вопросов применения моделей деятельности на АКП необходимо учитывать особенности деятельности различных операторов АСУ и уровень их подготовки. Анализ указанных направлений научно-методического аппарата с выявлением сильных и слабых сторон позволил сформулировать необходимые требования при решении вопросов применения моделей деятельности различных операторов АСУ и уровень их подготовки, а также выделить уровни подготовки операторов. ; The article describes in detail the following areas and methods from the point of view of evaluating and improving the activities of operators of automated control systems (ACS): the concept of the transformation theory of system dynamics; semiotic systems of situational management; graphoanalytical method for assessing the expected effectiveness of military operations; structural-algorithmic analysis method; method of network activity models; reference operator method (copy method). The presence of positive sides and shortcomings in each of the considered methods allows us to say that, when improving the methodology for constructing models of automated command post (ACP) calculations, it is expedient to comprehensively use various methods of analysis of combat work processes taking into account the specifics of actions groups of operators. When deciding on the application of activity models at the automatic transmission, it is necessary to take into account the features of the activities of various ACS operators and their level of training. When deciding on the application of activity models at the automatic transmission, it is necessary to take into account the features of the activities of various ACS operators and their level of training. In accordance with the activity approach, five levels of training can be distinguished for the calculation of AKP. The initial (basic) level is associated with the assimilation of mainly theoretical knowledge about the principles of construction, composition and capabilities of ACS equipment, the features of its functioning and various modes, the basics of operation and combat use of systems. Without the availability of this level of training, it is almost impossible to move to subsequent levels. The first level of training of an ACS specialist, the so-called "student", is determined by the ability to act according to instructions with instructions in hand. This level is sufficient for activities not limited by strict time limits (for example, carrying out certain types of preventive work, etc.). The second, higher level is called "algorithmic". It differs in that the operator acts according to instructions, according to a certain algorithm, the contents of which are stored in his memory. In this case, the efficiency of operations is increased, which is essential for operator-operators taking part in combat work. The third level of training ("heuristic") is associated with the identification of the situation and with the selection of the required activity algorithm from the set of well-known algorithms. This level is necessary for operator-managers acting in the course of combat work in a stream of various situations. The fourth, highest level of training is conditionally called "creative." It allows you to solve the problems of research and inventive work, to develop new action algorithms for both known and unknown situations. A comparison of the given training levels and possible ways of reproducing activity algorithms (according to instructions, from memory, from a variety of known algorithms, from a variety of possible algorithms) shows that an increase in the level of preparation is associated with an increase in the uncertainty of actions. The smallest degree of activity uncertainty will be when working according to instructions, the greatest - when developing new unknown activity algorithms. Thus, to implement models of activity with a variable structure, a methodology for training ACS operators to a "creative" level of training is required

У статті систематизовано регіональні особливості ринку праці України протягом 1992-2018 років. Визначено, що у 1992-2011 роках спостерігалася структурна та організаційна розбалансованість, різний рівень навантажень на робочі місця. В Україні ринок праці формується та набуває власної структури, спостерігаються чіткі тенденції до поглиблення поділу ринку праці на первинний і вторинний ринки. Відповідно до специфіки регіонів, зберігаються і високі міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати. Низька продуктивність праці призводить до невідповідності рівня оплати праці. Регіональні ринки праці України відрізняються за рівнем соціально-економічного розвитку регіонів, макроекономічними показниками впливу, що визначає диспропорції та проблеми в певному регіоні. Виявлено, що в процесі свого розвитку сільські ринки праці демонструють різні реакції через вплив макроекономічних та політичних факторів. Результатом є збільшення асиметрії та диференціації соціального розвитку регіонів та розподіл за рівнем конкурентоспроможності. Для різних трансформацій показників зареєстрованого рівня безробіття, продуктивності праці та процента економічної активності рівень безробіття статистично значуще не відрізняється в різних регіонах, симетрично реагуючи на інновації. Встановлено, що розвиток ринку праці в Україні в різні періоди відрізняється залежно від регіону, разом з тим реакція та негативні та позитивні шоки макроекономічних показників є симетричною, що зумовлює схожість регіональних ринків праці. Завдання дослідження полягає у визначенні особливостей регіональних ринків праці в Україні. У статті використано метод порівняльного аналізу, синтезу для систематизації та узагальнення розвитку ринку праці в різні часові періоди. Подальші дослідження будуть спрямовані на дослідження рівня впливу макроекономічних, політичних, соціальнодемографічних чинників впливу на регіональні ринки праці в Україні з використанням економіко-математичних методів моделювання. Практичне значення полягає у систематизації проблематики розвитку регіональних ринків праці в Україні, визначенні ступеня впливу макроекономічних чинників на диференціацію, дисбаланс регіональних ринків праці. ; The regional peculiarities of the Ukrainian labor market during 1992-2018 have been described in the article. It was determined that in 1992-2011 structural and organizational imbalances, different levels of workloads were observed. In Ukraine, the labor market is forming and acquiring its own structure, and there is a clear tendency to deepen the division of the labor market into primary and secondary markets. According to the specifics of the regions, high inter-regional differences in wage levels persist. Poor productivity leads to a mismatch in pay levels. The regional labor markets of Ukraine differ in the level of socio-economic development of the regions, macroeconomic indicators of influence, which determines the imbalances and problems in a certain region. It is revealed that in the course of their development, rural labor markets exhibit different reactions due to the influence of macroeconomic and political factors. The result is an increase in the asymmetry and differentiation of the social development of the regions and a distribution by the level of competitiveness. For the various transformations of registered unemployment, productivity and economic activity rates, the unemployment rate is not significantly different across regions, responding symmetrically to innovation. It has been established that the development of the labor market in Ukraine at different periods differs depending on the region, however, the reaction and negative and positive shocks of macroeconomic indicators are symmetrical, which determines the similarity of regional labor markets. The purpose of the study is to identify the features of regional labor markets in Ukraine. A method of comparative analysis, synthesis to systematize and summarize the development of the labor market in different time periods have been used in the paper. Further research will focus on investigating the impact of macroeconomic, political, socio-demographic factors on the regional labor markets in Ukraine using economic and mathematical modeling methods. Practical importance is to systematize the problems of development of regional labor markets in Ukraine, determine the degree of influence of macroeconomic factors on differentiation, imbalance of regional labor markets. ; В статье систематизированы региональные особенности рынка труда Украины в течение 1992-2018 годов. Определено, что в 1992-2011 годах наблюдалась структурная и организационная разбалансированность, разный уровень нагрузок на рабочие места. В Украине рынок труда формируется и приобретает собственной структуры, наблюдаются четкие тенденции к углублению разделения рынка труда на первичный и вторичные рынки. В соответствии со спецификой регионов, сохраняются и высокие межрегиональные различия в уровнях заработной платы. Низкая производительность труда приводит к несоответствию уровня оплаты труда. Рынок труда Украины отличаются по уровню социально-экономического развития регионов, макроэкономическим показателями воздействия, определяющим диспропорции и проблемы в определенном регионе. Выявлено, что в процессе своего развития сельские рынки труда демонстрируют различные реакции из-за влияния макроэкономических и политических факторов. Результатом является увеличение асимметрии и дифференциации социального развития регионов и распределение по уровню конкурентоспособности. Для различных трансформаций показателей зарегистрированного уровня безработицы, производительности труда и процента экономической активности уровень безработицы статистически значимо не отличается в разных регионах, симметрично реагируя на инновации. Установлено, что развитие рынка труда в Украине в разные периоды отличается в зависимости от региона, вместе с тем реакция и отрицательные и положительные шоки макроэкономических показателей является симметричной, что приводит сходство региональных рынков труда. Задача исследования заключается в определении особенностей региональных рынков труда в Украине. В статье использован метод сравнительного анализа, синтеза для систематизации и обобщения развития рынка труда в разные временные периоды. Дальнейшие исследования будут направлены на исследование степени влияния макроэкономических, политических, социальнодемографичних факторов влияния на региональные рынки труда в Украине с использованием экономико-математических методов моделирования. Практическое значение заключается в систематизации проблематики развития региональных рынков труда в Украине, определении степени влияния макроэкономических факторов на дифференциацию, дисбаланс региональных рынков труда.

Based on the theoretical basis and empirical data, the article discusses from the sociological point of view the problem of identity development within the framework of the reform of local government, namely within the process of creating the united territorial communities.Understanding identity as a person's property to feel belonging to a group, the author focuses on the issues of its change in rural communities that have joined the process of reforming local self-government.Based on the analysis of information on the first elections in the united communities of Zaporizhzhia and Lviv regions, a general social portrait of the current head of the united territorial community was developed.The author analyzes the recent results of community association and expressed the opinion that the structural process of construction of territorial units is characterized in general by the same regional trends, caused by more or less equivalent community consciousness of the entire rural population of the country.At the same time, there are differences in the results of the restructuring of power in different parts of the country, namely the spread of tendencies of ignorance and the opposition to decentralization in the West and the success of the restructuring of local authorities in the East of Ukraine.This is due, according to the author, to a greater degree of traditionalist identity in the western regions and an increase in the modern identity component in the eastern regions.Attention is drawn to the fact that decentralization, which is accompanied by the transformation of the boundaries of the rural community, raises problems of identity change.There is a problem of forming the perception of the new community of the united community as an ident for the rural man.It is revealed that decentralization in Ukraine, in particular the creation of united territorial communities, will have as a result of the destruction of the traditionalist identity of a person living in rural areas, the erosion of the communal content of interpersonal relations through the weakening of communal ties, which, in turn, the question of the future effectiveness of the system of local self-government, the mechanism of which is being built, since the essence of such a model of management is the collective solution of problems of local importance on the basis of a single identity .In this context, the author proposes to distinguish between the traditional community and the modernized community.The study focuses on the specific features of a modernized community, which, on the one hand, relate it in some respects to the urban community, and on the other hand, characterize it as a hybrid of the community and the urban community.At the same time, members of the united community will in the future form a new identity that is not inherited, but constructed on the basis of formal principles, rather than cultural attributes.The researcher concludes that it is problematic to achieve the goal of decentralization reform, which was declared by the authorities, to create a capable local government that will address all local issues and bear responsibility for it, because the community of unions as a means of transformation does not take into account the complexities of identity. ; Опираясь на теоретические основы и эмпирические данные, в статье рассматривается с социологической точки зрения проблематика развития идентичности в рамках реформирования местной власти, а именно в границах процесса создания объединенных территориальных общин. Понимая идентичность как свойство человека чувствовать свою принадлежность к какой-либо группе, социуму, автором сосредоточено внимание на вопросах ее изменения в сельских общинах, которые включились в процесс реформирования местного самоуправления.На основании анализа информации о первых выборах в объединенных общинах Запорожской и Львовской областях разработан общий социальный портрет современного председателя ОТГ. Автором проанализированы последние результаты объединения общин и высказано мнение о том, что структурно процесс строительства территориальных единиц характеризуется в целом одинаковыми региональными тенденциями, обусловленными более или менее равнозначным общинным сознанием всего сельского населения страны. В то же время существуют различия в результатах реформирования власти в разных частях страны, а именно распространение тенденций игнорирования и сопротивления децентрализации на Западе и успеха перестройки местной власти на Востоке Украины. Это объясняется, по мнению автора, большей степенью традиционалистской составляющей идентичности в западных областях и увеличением модерновой составляющей идентичности в восточных регионах.Обращено внимание на то, что децентрализация, которая сопровождается трансформацией границ сельской общины, порождает проблемы изменения идентичности. Возникает проблема формирования восприятия нового сообщества объединенной общины идентентом для сельского человека.Выяснено, что децентрализация в Украине, в частности именно создание ОТГ, будет иметь своим следствием разрушения традиционалистской идентичности человека, проживающего в сельской местности, стирание общинного содержания межличностных отношений путем ослабления общинных связей, что в свою очередь ставит вопрос о будущей эффективности системы местного самоуправления, механизм которой строится, ведь сущностью такой модели управления является коллективное решение проблем местного значения на почве общей идентичности. В этом контексте автором предлагается различать традиционную общину и модернизированную общину.В исследовании акцентируется внимание на специфических признаках модернизированной общины, которые, с одной стороны, роднят её в некоторых аспектах с городским сообществом, а с другой, характеризуют её в качестве гибрида общины и городского сообщества. При этом у членов объединенной общины в дальнейшем будет формироваться новая идентичность, которая не наследуется, а конструируется на основе формальных принципов, а не культурных признаков.Исследователем делается вывод о проблематичности достижения задекларированной властью цели реформы децентрализации – создание способной местной власти, которая будет решать все местные вопросы и нести за это ответственность, потому что объединение общин, как средство трансформации, не учитывает сложных аспектов идентичности. ; Спираючись на теоретичне підґрунтя та емпіричні дані, у статті розглядається з соціологічної точки зору проблематика розвитку ідентичності у рамках реформування місцевої влади, а саме в межах проце-су створення об'єднаних територіальних громад. Розуміючи ідентичність як властивість людини відчу-вати свою приналежність до якої-небудь групи, соціуму, автором зосереджено увагу на питаннях її зміни у сільських громадах, які включилися у процес реформування місцевого самоврядування. На підставі аналізу інформації про перші вибори в об'єднаних громадах Запорізької та Львівській областях розроблений загальний соціальний портрет сучасного голови ОТГ. Автором проаналізовані останні результати об'єднання громад і висловлена думка про те, що структурно процес будування тери-торіальних одиниць характеризується в цілому однаковими регіональними тенденціями, обумовленими більш-менш рівнозначною общинною свідомістю всього сільського населення країни. Водночас існують відмінності у результатах перебудови влади у різних частинах країни, а саме поширення тенденцій ігно-рування і спротиву децентралізації на Заході й успіху перебудови місцевої влади на Сході України. Це пояснюється, на думку автора, більшим ступенем традиціоналістської складової ідентичності у західних областях і збільшенням модернової складової ідентичності у східних регіонах.Звернута увага на те, що децентралізація, яка супроводжується трансформацією меж сільської грома-ди, породжує проблеми зміни ідентичності. Виникає проблема формування сприйняття нової спільноти об'єднаної громади ідентентом для сільської людини.З'ясовано, що децентралізація в Україні, зокрема саме створення ОТГ, буде мати своїм наслідком руйнування традиціоналістської ідентичності людини, яка проживає у сільській місцевості, стирання общинного змісту міжособистісних відносин шляхом ослаблення общинних зв'язків, що в свою чергу ставить питання про майбутню ефективність системи місцевого самоврядування, механізм якої будуєть-ся, адже сутністю такої моделі управління є колективне вирішення проблем місцевого значення на ґрунті єдиної ідентичності. В цьому контексті автором пропонується розрізняти традиційну громаду і модерні-зовану громаду. В дослідженні акцентується увага на специфічні ознаки модернізованої громади, які, з одного боку, споріднюють її в деяких аспектах з міським співтовариством, а з іншого – характеризують її у якості гібриду громади і міського співтовариства. При цьому у членів об'єднаної громади в подальшому буде формуватися нова ідентичність, яка не успадковується, а конструюється на основі формальних прин-ципів, а не культурних ознак.Дослідником робиться висновок щодо проблематичності досягнення задекларованої владою мети реформи децентралізації – створення спроможної місцевої влади, яка буде вирішувати усі місцеві питан-ня і нести за це відповідальність, бо об'єднання громад, як засіб трансформації, не враховує складних аспектів ідентичності.

Modern strategic approaches have been investigated and key directions of ensuring the customs interests of the state have been singled out. During the work, an inadequate level of complexity, systemicity, complementarity and completeness of implementation of regulatory acts responsible for ensuring customs interests has been established. The analysis of the legislative framework showed the declarative-orientational character of the key documents (concepts, programs, plans) in the customs sphere and their inability to solve the actual spectrum of economic problems in real time. The main strategic priorities of the development of customs services in the developed countries of the world are outlined. On the basis of this, it became clear that the advanced countries of the world, aware of the globalization challenges, the intensification of international competition and the role of scientific and technological progress, not only have a well- developed strategy for the development of customs services, but also actively introduce new technologies into the activities of customs and border agencies. Conclusions are made about the absence of a unified strategic course of the state on the development of revenue and collection systems, customs policy, customs, which continues to counterproductively affect the management vertical and significantly impedes adequate innovation response to the current challenges in the use of new technologies in the customs field. It is emphasized that a number of important aspects affecting the customs interests of Ukraine are influenced, which causes a certain specificity of understanding of the fundamental principles of construction and the criteria for implementing the strategy. It is noted that in the conditions of permanent transformations of the global economy, ensuring national customs interests is a necessary factor in the economic development of the state, and one of the important and effective tools for their protection remains a harmoniously functioning strategy. In the relevant context, the hypothesis about the importance of constructing a strategy for ensuring the customs interests of the state is substantiated and its key areas of implementation are outlined. Also, attention is focused on the main structural elements that should have an appropriate strategy, including the mission, principles, stages of implementation, indicators of achievement of the resulting effect, as well as coordinated forms of cooperation between income and expenditure bodies and other institutions in the system of public administration. ; Исследованы современные стратегические подходы и выделены ключевые направления обеспечения таможенных интересов государства. В ходе работы был установлен ненадлежащий уровень комплексности, системности, комплиментарности и завершенности реализации регуляторных актов, отвечающих за обеспечение таможенных интересов. Проведенный анализ законодательной базы показал декларативно-ориентировочный характер ключевых документов (концепций, программ, планов) в таможенной сфере и их несостоятельность решить актуальный спектр экономических проблем в реальном времени. Определены основные стратегические приоритеты развития таможенных служб в развитых странах мира, на основе чего установлено, что передовые страны мира осознавая глобализационные вызовы, интенсификацию международной конкуренции и роль научно-технического прогресса, не только имеют четко сформированную стратегию развития таможенных служб, но и активно внедряют новые технологии в деятельность таможенных и пограничных ведомств. Сделаны выводы об отсутствии единого стратегического курса государства по развитию органов доходов и сборов, таможенной политики, таможенного дела, что продолжает контрпродуктивно влиять на управленческую вертикаль и существенно препятствует адекватному инновационному реагированию на современные вызовы в рамках использования новых технологий в таможенной сфере. Акцентировано внимание, что на обеспечение таможенных интересов Украины влияет ряд важных аспектов, обусловливает определенную специфичность понимания фундаментальных основ построения и критериев реализации стратегии. Отмечено, что в условиях перманентных трансформаций глобальной экономики обеспечение национальных таможенных интересов является необходимым фактором экономического развития государства, а одним из важных и эффективных инструментов их защиты остается гармонично функционирующая стратегия. В соответствующем контексте обоснованно гипотезу о важности построения стратегии обеспечения таможенных интересов государства и намечены ее ключевые направления реализации. Также, акцентировано внимание на основных структурных элементах, которые должна иметь соответствующая стратегия, среди которых миссия, принципы, этапы реализации, индикаторы достижения результирующего эффекта, а также согласованные формы сотрудничества органов доходов и сборов с другими институтами в системе государственного управления. ; Досліджено сучасні стратегічні підходи та виокремлено ключові напрями забезпечення митних інтересів держави. У ході роботи було встановлено неналежний рівень комплексності, системності, компліментарності та завершеності реалізації регуляторних актів, що відповідають за забезпечення митних інтересів. Проведений аналіз законодавчої бази показав декларативно- орієнтовний характер ключових документів (концепцій, програм, планів) у митній сфері та їх неспроможність вирішити актуальний спектр економічних проблем в реальному часі. Окреслено основні стратегічні пріоритети розвитку митних служб у розвинутих країнах світу. На основі чого з'ясовано, що передові країни світу усвідомлюючи глобалізаційні виклики, інтенсифікацію міжнародної конкуренції та роль науково-технічного прогресу, не лише мають чітко сформовану стратегію розвитку митних служб, але й активно впроваджують нові технології у діяльність митних та прикордонних відомств. Зроблено висновки про відсутність єдиного стратегічного курсу держави щодо розвитку органів доходів і зборів, митної політики, митної справи, що продовжує контрпродуктивно впливати на управлінську вертикаль та суттєво перешкоджає адекватному інноваційному реагуванню на сучасні виклики в рамках використання нових технології в митній сфері. Акцентовано увагу, що на забезпечення митних інтересів України впливає низка важливих аспектів, що обумовлює певну специфічність розуміння фундаментальних основ побудови та критеріїв реалізації стратегії. Зазначено, що в умовах перманентних трансформацій глобальної економіки забезпечення національних митних інтересів є необхідним чинником економічного розвитку держави, а одним із важливих та ефективних інструментів їх захисту залишається гармонійно функціонуюча стратегія. У відповідному контексті обґрунтовано гіпотезу про важливість побудови стратегії забезпечення митних інтересів держави та окреслено її ключові напрями реалізації. Також, акцентовано увагу на основних структурних елементах, що повинна мати відповідна стратегія, серед яких місія, принципи, етапи реалізації, індикатори досягнення результуючого ефекту, а також узгоджені форми співпраці органів доходів і зборів з іншими інституціями в системі державного управління.

Modern strategic approaches have been investigated and key directions of ensuring the customs interests of the state have been singled out. During the work, an inadequate level of complexity, systemicity, complementarity and completeness of implementation of regulatory acts responsible for ensuring customs interests has been established. The analysis of the legislative framework showed the declarative-orientational character of the key documents (concepts, programs, plans) in the customs sphere and their inability to solve the actual spectrum of economic problems in real time. The main strategic priorities of the development of customs services in the developed countries of the world are outlined. On the basis of this, it became clear that the advanced countries of the world, aware of the globalization challenges, the intensification of international competition and the role of scientific and technological progress, not only have a well- developed strategy for the development of customs services, but also actively introduce new technologies into the activities of customs and border agencies. Conclusions are made about the absence of a unified strategic course of the state on the development of revenue and collection systems, customs policy, customs, which continues to counterproductively affect the management vertical and significantly impedes adequate innovation response to the current challenges in the use of new technologies in the customs field. It is emphasized that a number of important aspects affecting the customs interests of Ukraine are influenced, which causes a certain specificity of understanding of the fundamental principles of construction and the criteria for implementing the strategy. It is noted that in the conditions of permanent transformations of the global economy, ensuring national customs interests is a necessary factor in the economic development of the state, and one of the important and effective tools for their protection remains a harmoniously functioning strategy. In the relevant context, the hypothesis about the importance of constructing a strategy for ensuring the customs interests of the state is substantiated and its key areas of implementation are outlined. Also, attention is focused on the main structural elements that should have an appropriate strategy, including the mission, principles, stages of implementation, indicators of achievement of the resulting effect, as well as coordinated forms of cooperation between income and expenditure bodies and other institutions in the system of public administration. ; Исследованы современные стратегические подходы и выделены ключевые направления обеспечения таможенных интересов государства. В ходе работы был установлен ненадлежащий уровень комплексности, системности, комплиментарности и завершенности реализации регуляторных актов, отвечающих за обеспечение таможенных интересов. Проведенный анализ законодательной базы показал декларативно-ориентировочный характер ключевых документов (концепций, программ, планов) в таможенной сфере и их несостоятельность решить актуальный спектр экономических проблем в реальном времени. Определены основные стратегические приоритеты развития таможенных служб в развитых странах мира, на основе чего установлено, что передовые страны мира осознавая глобализационные вызовы, интенсификацию международной конкуренции и роль научно-технического прогресса, не только имеют четко сформированную стратегию развития таможенных служб, но и активно внедряют новые технологии в деятельность таможенных и пограничных ведомств. Сделаны выводы об отсутствии единого стратегического курса государства по развитию органов доходов и сборов, таможенной политики, таможенного дела, что продолжает контрпродуктивно влиять на управленческую вертикаль и существенно препятствует адекватному инновационному реагированию на современные вызовы в рамках использования новых технологий в таможенной сфере. Акцентировано внимание, что на обеспечение таможенных интересов Украины влияет ряд важных аспектов, обусловливает определенную специфичность понимания фундаментальных основ построения и критериев реализации стратегии. Отмечено, что в условиях перманентных трансформаций глобальной экономики обеспечение национальных таможенных интересов является необходимым фактором экономического развития государства, а одним из важных и эффективных инструментов их защиты остается гармонично функционирующая стратегия. В соответствующем контексте обоснованно гипотезу о важности построения стратегии обеспечения таможенных интересов государства и намечены ее ключевые направления реализации. Также, акцентировано внимание на основных структурных элементах, которые должна иметь соответствующая стратегия, среди которых миссия, принципы, этапы реализации, индикаторы достижения результирующего эффекта, а также согласованные формы сотрудничества органов доходов и сборов с другими институтами в системе государственного управления. ; Досліджено сучасні стратегічні підходи та виокремлено ключові напрями забезпечення митних інтересів держави. У ході роботи було встановлено неналежний рівень комплексності, системності, компліментарності та завершеності реалізації регуляторних актів, що відповідають за забезпечення митних інтересів. Проведений аналіз законодавчої бази показав декларативно- орієнтовний характер ключових документів (концепцій, програм, планів) у митній сфері та їх неспроможність вирішити актуальний спектр економічних проблем в реальному часі. Окреслено основні стратегічні пріоритети розвитку митних служб у розвинутих країнах світу. На основі чого з'ясовано, що передові країни світу усвідомлюючи глобалізаційні виклики, інтенсифікацію міжнародної конкуренції та роль науково-технічного прогресу, не лише мають чітко сформовану стратегію розвитку митних служб, але й активно впроваджують нові технології у діяльність митних та прикордонних відомств. Зроблено висновки про відсутність єдиного стратегічного курсу держави щодо розвитку органів доходів і зборів, митної політики, митної справи, що продовжує контрпродуктивно впливати на управлінську вертикаль та суттєво перешкоджає адекватному інноваційному реагуванню на сучасні виклики в рамках використання нових технології в митній сфері. Акцентовано увагу, що на забезпечення митних інтересів України впливає низка важливих аспектів, що обумовлює певну специфічність розуміння фундаментальних основ побудови та критеріїв реалізації стратегії. Зазначено, що в умовах перманентних трансформацій глобальної економіки забезпечення національних митних інтересів є необхідним чинником економічного розвитку держави, а одним із важливих та ефективних інструментів їх захисту залишається гармонійно функціонуюча стратегія. У відповідному контексті обґрунтовано гіпотезу про важливість побудови стратегії забезпечення митних інтересів держави та окреслено її ключові напрями реалізації. Також, акцентовано увагу на основних структурних елементах, що повинна мати відповідна стратегія, серед яких місія, принципи, етапи реалізації, індикатори досягнення результуючого ефекту, а також узгоджені форми співпраці органів доходів і зборів з іншими інституціями в системі державного управління.

The questions of creation and progress of the Department of Ukrainian History and Ethnopolitics of the Oles Honchar Dnipro National University. It was found out that it was created in 1938 as a department of Marxism-Leninism. At the beginning of its existence, the department operated as a general university, consisting of a small group of teachers, representatives of a new generation of educators who were practiced as professional historians already in Soviet times. Despite the rigid ideological dictatorship of the ruling party, the existing methodological monism, the staff of the department in the postwar period duly fulfilled tasks in the field of organization of teaching, methodological and educational work. It is also noted that since the end of the 1970s, the research activity of the unit has become much more active. This was manifested in the formation of prof. A. Chernenko is a powerful scientific school for the study of political emigration. It was emphasized that during the Soviet period the department changed its name several times (history of the CPSU, political history), but the distinctive features of its employees remained: professionalism, high responsibility, competence, decency. Following the proclamation of Ukraine's independence, the department (in 1992) received the title of Ukrainian history and ethnopolitics and was transformed into an integral part of the historical faculty of the State Duma. In turn, the main line in the teaching staff of the early twenty-first century. becomes adaptation to the requirements of the credit-module system, a thorough restructuring of the entire educational process, associated with the teaching of the course «History and Culture of Ukraine». At the same time, the transformation of the theoretical and methodological tools of the scientific and pedagogical staff of the department takes place, and the subject field of their scientific studies is expanding considerably. The latter is mainly connected with the study of the activities of political parties and civic organizations of different ideological directions, problems of Ukrainian state formation, peculiarities of the formation of industrial society in the Ukrainian lands. At the current difficult stage of development of higher education in Ukraine, the department remains an organic structural subdivision of the Oles Gonchar DNU and, together with the entire teaching staff of the university, is looking for new opportunities for activating all spheres of its activity. ; Отражены вопросы создания и развития кафедры украинской истории и этнополитики Днепровского национального университета им. Олеся Гончара. Выяснено, что она была образована в 1938 г. в качестве кафедры марксизма-ленинизма. В начале своего существования кафедра действовала как общеуниверситетская в составе небольшой группы преподавателей, представителей нового поколения педагогов, которые состоялись как профессиональные историки уже в советское время. Несмотря на жесткий идеологический диктат правящей партии, существовавший тогда методологический монизм, коллектив кафедры в послевоенный период достойным образом трудился в сфере учебно-методической и воспитательной работы. Также отмечено, что с конца 1970-х гг. научно-исследовательская деятельность подразделения значительно активизируется. Это проявилось в образовании проф. А. М. Черненко научной школы по изучению политической эмиграции.Подчеркнуто, что в течение советского периода кафедра несколько раз изменяла свое название (истории КПСС, политической истории), но неизменными оставались отличительные черты ее сотрудников – профессионализм, высокая ответственность, компетентность, порядочность. После провозглашения независимости Украины, кафедра (в 1992 г.) получила название украинской истории и этнополитики и становится составной частью исторического факультета ДГУ. В свою очередь магистральным направлением в учебной работе коллектива в начале ХХІ века была адаптация к требованиям кредитно-модульной системы, перестройка всего образовательного процесса, связанная с преподаванием учебного курса «История и культура Украины». В это же время происходит трансформация теоретико-методологического инструментария ученых кафедры, значительно расширяется предметное поле их научных исследований. Последнее преимущественно связано с изучением деятельности политических партий и общественных организаций разного идеологического направления, раскрытием проблем создания украинского государства, особенностей становления в украинских землях индустриального общества. На современном непростом этапе развития высшей школы Украины кафедра остается органическим структурным подразделением ДНУ имени Ол. Гончара и вместе со всем преподавательским коллективом университета ищет новые возможности для активизации всех сфер своей деятельности. ; Висвітлено питання створення та поступу кафедри української історії та етнополітики Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. З'ясовано, що вона була утворена в 1938 р. в якості кафедри марксизму-ленінізму. На початку свого існування кафедра діяла як загальноуніверситетська в складі невеликої групи викладачів, представників нової генерації освітян, що реалізувалися як професійні історики вже в радянський час. Незважаючи на жорсткий ідеологічний диктат правлячої партії, існуючий методологічний монізм, колектив кафедри у післявоєнний період гідним чином виконував завдання в царині організації навчально-методичної та виховної роботи. Також наголошено, що з кінця 1970-х рр. науково-дослідна діяльність підрозділу значно активізується. Це проявилося в утворенні проф. А.Черненком потужної наукової школи з вивчення політичної еміграції. Підкреслено, що протягом радянського періоду кафедра кілька разів змінювала свою назву (історії КПРС, політичної історії), але незмінними залишалися вирізняльні риси її співробітників – професіоналізм, висока відповідальність, компетентність, порядність. Опісля проголошення незалежності України кафедра (в 1992 р.) дістала назву української історії та етнополітики та була перетворена на складову частину історичного факультету ДДУ. У свою чергу магістральним напрямом у навчальній роботі колективу на початку ХХІ ст. стає адаптація до вимог кредитно-модульної системи, ґрунтовна перебудова всього освітнього процесу, пов'язана із викладанням навчального курсу «Історія та культура України». В цей же час відбувається трансформація теоретико-методологічного інструментарію науково-педагогічних працівників кафедри, значно розширюється предметне поле їх наукових студій. Останнє переважно пов'язане з вивченням діяльності політичних партій та громадських організацій різного ідеологічного спрямування, проблем українського державотворення, особливостей становлення в українських землях індустріального суспільства. На сучасному непростому етапі розвитку вищої школи України кафедра залишається органічним структурним підрозділом ДНУ імені Олеся Гончара та разом з усім викладацьким колективом університету шукає нові можливості для активізації всіх сфер своєї діяльності.

The development of linguistics as a science contributes to the emergence of new areas of research and a deeper study of existing concepts. In linguistics, discourse is considered as text, speech process, speech behavior in a communicative situation, and a form of manifestation of the communicative process. The study of discourse is carried out in separate branches and in interdisciplinary directions. The multi-dimensional concept makes it impossible to form a single system of research that would cover all aspects of the study of discourse.The continuous uninterrupted process of societal and social development makes it impossible to provide a constant classification of discourses. In the process of evolution, new types of discourse are emerging, the old ones disappear, and the transformation of the existing types of discourse takes place, which led to the purpose of this scientific investigation.Results. In a broad sense, discourse can be considered in two directions, each of which is complex and has multiple components: 1) text as means of putting down discourse in writing 2) as a communicative process in the form of a monologue or dialogue, which is a representation of discourse in oral speech.Discourse is the direct use of the language, in oral or written form. This is a heterogeneous concept, therefore, its study takes place from the point of view of linguistics, grammar, literature studies, stylistics, semiotics, sociology, ethnography, philosophy, communication theory, and in interdisciplinary areas of pragmalinguistics, pragmatistics, sociolinguistics, psycholinguistics, linguistic stylistics, linguistic semantics, grammatical stylistics, lingoculturology, structural linguistics, cognitive semantics, etc.Scientists in their studies of varieties of discourse indicate their variability and evolution, since in the process of social development one type of discourse can be divided into several varieties; over time, two or more types of discourse can be united; in the process of evolution, the name of discourse may remain non-variable, but it will have another content specific meaning; the progress associated with changes in society leads to the disappearance of non-relevant, obsolete types of discourse and the emergence of new ones; available discourses do not exist separately, but interact in a certain way; this does not have a direct relation between the complexity of the discourse and its volume ; in the process of joint activity, the discourse may be subjected to temporary modification; the number of existing discourses is unmeasurable.The study of discourse should be carried out taking into account the following aspects: 1) the research is carried out in such away to account for the ever changing nature of the language; 2) the evolution of language is created by the process of communication, since during the process of communication the exchange of information takes place, the formation of thoughts occur, and the emotional influence of communicators on each other emerges; 3) the analysis of discourse should take into account national peculiarities; 4) the person not the means of communication is the main partof the speech process; 5) the situational environment before and after communication process should not be left out;6) the result of communication is the text which is considered to be a multifaceted project, in which its implementation and perception are vital. One can observe certain heterogenicity in the classification of institutional discourse, which is due to the fact that studies are conducted in different directions, and by the representatives of different branches, however, despite this, the classifications can also contain similar elements.Among others, the following types of discourses are considered in the article: 1) dialogical, monological, polylogical; 2) one and two-way verbalized; 3) adequate-instinct kind, contradict subtype, silent, decryption kind, forgery, conventionally-false, encrypted-true; 4) expressive, representative, commissive, direct; 5) national; 6) argumentative; conflict, harmonious; 7) children's, adolescent, female, male, geriatric, pertaining to residents of the village and city 8) personal (private) and institutional (sectoral).Particular attention is paid to the analysis of institutional discourse, and its subtypes are briefly characterized: political, pedagogical, medical, religious, scientific, legal, military, newspaper, theater, television and radio discourse.The representatives (agentsandclients) of the analyzed branch types of discourse have been identified.The representatives (agents and clients) of the analyzed branch types of discoursehave been identified.The representatives (agents and clients) of the analyzed branch types of discoursehave been identifiedConclusion.The considered classifications of discourse are a reflection of a large number of studies in this direction, but given the complexity, multidimensionality and unmeasurable typology of discourse, it should be noted that the analyzed material in the proposed article is not an exhaustive study in this direction. Further research is needed to get a deeper understanding of institutional types of discourse. ; У статті проаналізовано теоретичні засади типології дискурсу. Запропоновано найпоширеніші дефініції дискурсу як мовознавчого терміна. Розглянуто основні підходи до його класифікації, зокрема встановлено, що дискурс найчастіше диференціюють за кількістю учасників комунікації, залежно від інтенції комунікантів, за формою, ураховуючи трансформацію змісту, а також за соціально-демографічними, соціально-професійними та соціально-політичними ознаками. Визначено причини варіативності існування різновидів дискурсу, основними з яких є такі: поділ різновидів дискурсу, їхнє об'єднання, оновлене змістове наповнення, поява нових типів, тимчасова модифікація деяких із них тощо. Узагальнено напрямки, за якими може здійснюватися різновекторне дослідження дискурсу.Коротко схарактеризовано найпоширеніші у мовознавстві види інституційних дискурсів: політичного, педагогічного, медичного, релігійного, наукового, юридичного, військового, газетного, театрального, теле- і радіодискурсу. З'ясовано, що основними критеріями, за якими їх вирізняють, є інтенція та комуніканти як безпосередні учасники процесу спілкування. Визначено основних «діячів» згаданих видів дискурсу ‒ агентів як репрезентантів певного виду інституту та клієнтівяк ініціаторів звернення.Зроблено висновок про те, що неоднорідність типології дискурсу спричинена різними напрямками, принципами, підходами до його вивчення. Окреслено перспективу подальшого дослідження, яка полягає в детальному аналізі інституційних видів дискурсу, зокрема медичного.

Розглянуто волонтерську та технологічну специфіку взаємодії партій і громадських організацій як процесів залучення прибічників партій та партизації громадського активу. Визначено напрями впливу умов трансформаційного суспільства на форму обрання типу партійно-громадської взаємодії як ключового чинника налагодження зв'язків між осередками політичних партій та громадських організацій. Метою даної статті є встановлення способів взаємодії політичних партій та неурядових структур. Завданням статті є визначення волонтерського й політико-технологічного способу інтеракцій між цими політичними інститутами в транзитивних країнах. На основі аналізу практик партійно-громадської взаємодії у країнах політичної трансформації виявляються особливості волонтерського та політико-маніпуляційного залучення громадських акторів до політичної участі. Встановлено, що самостійність і самодостатність громадських об'єднань і рухів надає їм можливості рівноправного усвідомленого та цілеспрямованого партнерства. Зміст і співвідношення політико технологічної та самоорганізованої партійно-громадської взаємодії визначають обсяги та перебіг політизації у межах процесу структурної диференціації громадянського суспільства ; Unbiased actual perception of reality leads to public understanding ofmultidimensionality of knowledge about civil participation and party-civil interaction.The phenomenon of the party in power that exists in the post-Soviet space and in many Asian and African countries, defines the specific relationship between the party leadership and the party masses. Hence the real impact on public opinion of political parties is not due to ideological positions, but only situational and opportunistic maintenance task needs political leaders.The confused reasoning of party spectrum and the large number of political parties also prompted widespread uncertainty of their electoral support and membership. Because only little number of parties at the beginning of democratic reforms, particularly in modern Ukraine, contributed to their insignificant impact on the formation of internal democracy. Depending on the support of the media in transitive political systems later turned mass membership growth processes that contributed to the formation of deeper party identity within society and the formation of the special position of local branches of the party leadership for action.Party-civil cooperation as a partnership in which community groups receive information and support from political forces implemented to a limited extent, since the whole internal organization of political parties as political subject subordinated to technological imperatives.The appearance of specific political forces that have no formal registration with certain ideological positions and proposals for social development, which are the sign of the modern functioning of party-civil interaction in public opinion transitional society.Political subjectivity of civil associations is limited and temporary while parties are leading exponents of social interests at the political level. An important area of structural differentiation of civil public in the society stable democracy is the emergence of public awareness levels and new forms of public political action. In these processes is crucial the influence of political parties on public opinion. In a competitive political system, political parties are forming public opinion on the base of political messages competition and technologies of public interest attraction to the life of the parties. This means the appropriate level of quality and professionalism in the work of party organizations.The Central and Eastern European countries that have successfully passed the way from paternalistic authoritarian care of the public to use its potential within the implementation of the reforms worked out experience with targeted government policies to stimulate the development of politically active civil society.Modern Ukraine is an example of where political parties that received powers are often treated with contempt of his political opponents. These examples slow formation of political pluralism in modern Ukraine and create the ground for the growth of radicalization and extremist manifestations.Therefore, in addition to liberal values and rules of conduct in relations of political parties and public organizations should cultivate respect for democratic procedures and constitutional rules of the political process. Providing of competitive advantage in the struggle for political power can be achieved either by political manipulation and violence that can be seen in the events of 2004 and 2013 – 2014 in Ukraine. However, in order of consolidating society the rooting tolerance and mutual respect as fundamental principles of behavior of political actors. Only political cooperation priority rules on temporary political considerations can provide long-term civil peace and harmonyin Ukrainian society.Thus, the liberal paradigm of post-communist transformation creates sufficient legal, theoretical and ideological foundations for the consolidation of society. However, practical directions volunteer party-civil interaction need further development. However, at the present stage, there are positive examples of NGO involvement in the activities of political parties. This joint development program regulations, collecting information about the needs and attitudes of citizens. Further consolidation of Ukrainian society and strengthening of its democratic potential can be achieved only with nurturing of voluntary cooperation between party entities that embody the principles of politicalcompetition and public institutions that embody imperative interests of society. ; Рассматривается волонтерская и технологическая специфика взаимодей-ствия партий и общественных организаций как процессов привлечения сторонников партий и партизации общественного актива. Определяются направления влияния условий трансформационного общества на форму выбора типа партийно-общественной взаимодействия как ключевого фактора налаживания связей между ячейками политических партий и общественных организаций. Целью данной статьи является установление способов взаимодействия политических партий и неправительственных структур. Задачей статьи является определение волонтерского и политико-технологического способа интеракций между этими политическими институтами в транзитивных странах. На основе анализа практики партийно-общественной взаимодействия в странах политической трансформации проявляются особенности волонтерского и политико-манипуляционный привлечения общественных актеров к политическому участию. Установлено, что самостоятельность и самодостаточность общественных объединений и движений дает им возможность равноправного осознанного и целенаправленного партнерства. Содержание и соотношение политико-технологической и самоорганизующейся партийно-общественной взаимодействия определяют объемы и ход политизации в рамках процесса структурной дифференциации гражданского общества

The article analyses existing approaches to the study of main factors of the world's financial crisis origin. Modern ideas about the problem differ.It is revealed that foreign and domestic scientists interpret the world's financial and banking crisis as the results of structural improvement of the world's financial system, which is constantly under the influence with the world's economy evolution. The world's banking crisis is an integral component that is basic infrastructural chain of money-credit relations. Since in the environment of transformation improvements in the world's economy this system accumulates different political, macroeconomic and institutional risks that cause the world's financial crisis. The article emphasizes that the financial component of general economic crisis is caused, as a rule, by the crisis of a certain sector of the financial market: banking, currency or the external debt crisis. The most dangerous is the crisis of the banking system that promotes general economic crisis through 'the domino effect'. It should be mentioned that all the most financial disasters happened in autumn – in the second half of October, when there was the high bank business activity season. The authors give global factors of main world's crisis of the XXth and the beginning of the XXIth century. It has been suggested that the crisis of 2008-2009 demonstrated the inefficiency of existing methods of the financial sector government regulation in Ukraine. This suggestion begs the question of entered macroeconomic stability storing and banking system of Ukraine reinforcing. To use the tools of financial and banking services prudential regulation has been advised. It has been developed the financial mechanism of crisis management that includes five successively connected stages of a gradual seek for certain paces of the money supply growth which problem is an efficient interaction of monetary and fiscal tools. The article is aimed to suggest of a special crisis management bureau creation in the banking system, for instance, within NBU, where experienced and skilled financiers would work. ; В статье проанализованы существующие на сегодня подходы к определению главных причин возникновения международных финансовых кризисов. Современные взгляды на эти проблемы значительно отличаются. Показано, что в работах отечественных и зарубежных ученых международный финансовый кризис характеризуется как появление структурных сдвигов международной финансовой системы, которая постоянно находится под влиянием эволюционных процессов развития международной хозяйственной системы. Интегрирующим элементом этой системы является международная банковская система - базовое инфраструктурное звено денежно-кредитных отношений. Очевидно, что в условиях трансформационных сдвигов в международной хозяйственной системе именно эта система аккумулирует различные политические, макроэкономические и институционные риски, которые генерируют международный финансовый кризис. Отмечается, что финансовая составляющая глубокого экономического кризиса генерируется, как правило, кризисом отдельного сектора финансового рынка - банковского, валютного - или из-за кризиса внешнего долга. Наиболее опасным является кризис банковской системы, которая выступает активатором экономического кризиса из-за «эффекта домино». Косвенным подтверждением кредитного механизма финансовых кризисов является тот факт, что все глубокие финансовые катастрофы ХХ в. происходят осенью, во второй половине октября, когда наблюдается пик деловой активности банковского бизнеса. Определены глобальные причины основных международных кризисов ХХ и начала ХХІ в. Кризис 2008-2009 гг. наглядно показал неэффективность существующих методов государственного регулирования финансового сектора Украины. В таком контексте достаточно сложным является сохранение достигнутого уровня макроэкономической стабильности, усиления кредитной активности банковской системы. Необходимо разработать новые стандарты банковского надзора и разработать новый механизм антикризисной политики для банковской системы. Рекомендовано использовать инструменты пруденциального надзора за предоставлением финансово-банковских услуг. Разработан финансовый механизм антикризисной политики, который предполагает пять последовательных взаимосвязанных этапов постепенного определения соответствующих темпов роста объема денежной массы, главной проблемой которого является эффективная взаимозависимость монетарных и фискальных инструментов. Предлагается создание в банковской системе, возможно при НБУ, специального антикризисного бюро, в котором должны работать опытные и высокопрофессиональные финансисты. Главной задачей бюро является быстрое и качественное реагирование на любые изменения в политической, социальной и, соответственно, экономической сфере, как внутри страны, так и на международной арене. Это даст возможность своевременно спрогнозировать появление кризисных моментов и подготовить свой бизнес-проект для их преодоления. ; У статті проаналізовано існуючі на сьогодні підходи до визначення головних чинників виникнення світових фінансових криз. Сучасні погляди на ці проблеми значно різняться. Виявлено, що в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених світова фінансово-економічна криза трактується як породження структурних зрушень світової фінансової системи, яка постійно перебуває під впливом еволюційних процесів розвитку світового господарства. Інтегруючим елементом світового господарства виступає світова анківська система, яка є базовою інфраструктурною ланкою грошово-кредитних відносин. Отже, в умовах трансформаційних зрушень у світовому господарстві саме ця система акумулює різні політичні, макроекономічні та інституційні ризики, що спричиняють світову фінансову кризу. Акцентується увага на тому, що фінансова складова загальної економічної кризи породжується, як правило, кризою окремого сектору фінансового ринку: банківського, валютного або кризою зовнішнього боргу. Найбільш небезпечною є криза банківської системи, яка стає активатором загальної економічної кризи через «ефект доміно». Непрямим підтвердженням кредитного механізму фінансових криз є той факт, що всі найбільші фінансові катастрофи ХХ ст. відбувалися восени - у другій половині жовтня, коли спостерігається пік ділової активності банківського бізнесу. Наведені глобальні чинники основних світових криз ХХ - початку ХХІ століття. Стверджується, що криза 2008-2009 рр. наочно продемонструвала неефективність існуючих методів державного регулювання фінансового сектору України. У цьому контексті постає складне завдання − зберегти досягнуту макроекономічну стабільність та зміцнити банківську систему України; виробити нові стандарти банківського нагляду, визначити новий механізм антикризової політики в банківській системі. Рекомендовано використовувати інструменти пруденційного регулювання фінансово банківських послуг. Розроблений фінансовий механізм антикризової політики, який передбачає п'ять послідовних взаємопов'язаних етапів поступового знаходження відповідних темпів росту обсягу грошової маси, головною проблемою якого є ефективна взаємодія монетарних і фіскальних інструментів. Запропоновано створити в банківській системі, можливо при НБУ, спеціальне антикризове бюро, в якому б працювали досвідчені й професійні фінансисти. Головним завданням бюро повинно стати швидке і якісне реагування на будь-які зміни у політичній, соціальній і, відповідно, економічній сфері держави і зовнішнього світу. Це дасть можливість грамотно спрогнозувати появу кризових моментів і підготувати власний бізнес-проект щодо їх подолання.

The purpose of the research: explore legal issues and the need for professional growth of health care workers towards the formation of legal competencies in the context of medical reform in Ukraine, identify promising ways for the development of legal education in health care.Materials and methods: normative-legal base of Ukraine, method of analysis, method of synthesis, comparative-legal and structural-functional methods.Results. The need for further development of legal education for healthcare workers stems from a detailed analysis of the regulatory and legal acts of Ukraine regulating medical and pharmaceutical activities, in particular, the Constitution of Ukraine, the Criminal Code of Ukraine, the Code of Ukraine on Administrative Offenses, the Laws of Ukraine "Fundamentals of the Legislation of Ukraine on Health Care", "On State Financial Guarantees of Medical Care of the Population", "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine regarding the improvement of legislation on the activities of health care institutions", "On the prevention of corruption", the decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of the competition for the position of head of state, municipal health care institutions", order of the Ministry of Health of Ukraine from 31.10.2018 № 1977 "On Amendments to the Handbook of qualification characteristics of workers occupations". Issue 78 "Health" and many others. Societies of public authorities, researchers, educators, medical, pharmaceutical workers and patients need to comprehend deeply the processes of modern transformation in the health sector, its legal regulation and the associated innovative approach to the competence matrix of the modern health worker, to develop a unified approach to the development of methods and forms of legal education in health care.Conclusions. In order to improve the effectiveness of legal education, it is necessary to develop and approve by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine the National Concept for the Development of Legal Education in Healthcare, which should cover all subjects of legal relations in health care, including public authorities and local government, to provide the development of departments and pharmaceutical-legal and medical-legal teaching not only in medical and pharmaceutical, but also legal higher education institutions; a significant legal component of the training of health managers in master's programs; a mandatory component of medical, pharmaceutical and legal education for professionals and specialists in the field of health care at various levels and specialties. Anti-corruption education in the framework of continuing professional development of specialists should be a mandatory separate area of legal education. ; Цель работы – исследовать правовые вопросы и проблемы необходимости профессионального развития работников сферы здравоохранения в направлении формирования правовых компетентностей в контексте осуществления медицинской реформы в Украине, определить перспективные пути развития правового образования в сфере здравоохранения.Материалы и методы. Нормативно-правовая база Украины, методы анализа, синтеза, сравнительно-правовой и структурно-функциональный методы.Результаты. Вопрос о необходимости дальнейшего развития правового образования работников сферы здравоохранения вытекают из детального анализа нормативно-правовых актов Украины, регулирующих медицинскую и фармацевтическую деятельность, в частности Конституции Украины, Уголовного кодекса Украины, Кодекса Украины об административных правонарушениях, Законов Украины «Основы законодательства Украины о здравоохранении»,«О государственных финансовых гарантиях медицинского обслуживания населения», «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования законодательства по вопросам деятельности учреждений здравоохранения», «О предотвращении коррупции», постановления Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка проведения конкурса на занятие должности руководителя государственного, коммунального учреждения здравоохранения», приказа Министерства здравоохранения Украины от 31.10.2018 № 1977 «О внесении изменений в Справочник квалификационных характеристик профессий работников. Выпуск 78 «Здравоохранение» и многих других. Органам государственной власти, научным работникам, педагогам, медицинской, фармацевтической и пациентской общественности нужно глубоко осмыслить процессы современной трансформации сферы здравоохранения, ее правового регулирования и связанного с этим инновационного подхода к матрице компетенций современного работника здравоохранения, выработать унифицированный подход к развитию методов и форм правового образования в сфере здравоохранения.Выводы. Для повышения эффективности правового образования необходимо разработать и утвердить постановлением Кабинета Министров Украины общегосударственную концепцию развития правового образования в сфере здравоохранения, которая должна охватывать всех субъектов правоотношений в сфере здравоохранения, включая органы государственной власти и местного самоуправления, предусматривать развитие кафедр и преподавания дисциплин фармацевтико-правового и медико-правового направления не только в медицинских и фармацевтических, но и юридических учреждениях высшего образования; весомую правовую компоненту подготовки управленческих кадров здравоохранения по магистерским программам; обязательную компоненту медико-правового и фармацевтико-правового образования для профессионалов и специалистов сферы здравоохранения различных уровней и специальностей. Антикоррупционное образование в рамках непрерывного профессионального развития специалистов должно быть обязательным отдельным направлением правового образования. ; Мета роботи – дослідити правові питання та проблеми необхідності професійного розвитку працівників сфери охорони здоров'я в напрямі формування правових компетентностей у контексті здійснення медичної реформи в Україні, окреслити перспективні шляхи розвитку правової освіти у сфері охорони здоров'я.Матеріали і методи. Нормативно-правова база України, методи аналізу, синтезу, порівняльно-правовий і структурно-функціональний.Результати. Питання необхідності дальшого розвитку правової освіти працівників сфери охорони здоров'я випливають з детального аналізу нормативно-правових актів України, що регулюють медичну та фармацевтичну діяльність, зокрема Конституції України, Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я», «Про запобігання корупції», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров'я», наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2018 р. № 1977 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров'я» та багатьох інших. Органам державної влади, науковцям, освітянам, медичній, фармацевтичній та пацієнтській громадськості потрібно осмислити процеси сучасної трансформації сфери охорони здоров'я, її правового регулювання та пов'язаного з цим інноваційного підходу до матриці компетенцій сучасного працівника охорони здоров'я, виробити уніфікований підхід до розвитку методів і форм правової освіти у сфері охорони здоров'я.Висновки. Для підвищення ефективності правової освіти необхідно розробити та затвердити постановою Кабінету Міністрів України загальнодержавну концепцію розвитку правової освіти у сфері охорони здоров'я, що охоплюватиме всіх суб'єктів правовідносин у сфері охорони здоров'я, включаючи органи державної влади, місцевого самоврядування, передбачати розвиток кафедр і викладання дисциплін фармацевтико-правового та медико-правового спрямування не тільки в медичних і фармацевтичних, але і юридичних закладах вищої освіти; вагому правову компоненту підготовки управлінських кадрів охорони здоров'я за магістерськими програмами; обов'язкову компоненту медико-правової та фармацевтико-правової освіти для професіоналів і фахівців сфери охорони здоров'я різних рівнів і спеціальностей. Антикорупційна освіта в рамках безперервного професійного розвитку фахівців має бути обов'язковим окремим напрямом правової освіти.

Problem setting. The formation and development of Ukraine as a democratic state, its integration into the world and European structures requires a rethinking of the nature, place and role of public administration under the current conditions at the enterprises of the transport and road complex. The legislation of Ukraine defines the purpose and tasks of the public administration in the field of transport on the principles enshrined in the Constitution of Ukraine and sufficiently covered in the legal literature.Along with fuel and energy and raw material complexes, metallurgy, the military industry, transport is a sector of the economy, critical in terms of meeting public needs and ensuring the sustainable operation of the economic complex as a whole. This is reflected in the following:– implementation of transport projects directly touches on the issues of development of productive powers and populated areas, use of natural resources, expenditures of budgets of all levels. Transport infrastructure is one of the most fundraising sectors of the national economy;– transport is objectively an area of increased technogenic risk and increased vulnerability to terrorist attacks. Transport is the second most important source of environmental pollution after energy and one of the main consumers of insoluble natural resources;– decision in the field of transport development is one of the priorities of the state;– wrong decisions in the field of transport development can lead to irreversible negative consequences, disturb the stability of socio-economic development and have threats to the national security of Ukraine.Therefore, the coverage of the main priorities of the national public administration in the field of transport are and will remain relevant.Recent research and publications analysis. Scientific works of V. Andresyuk, L. Artyushin, A. Galchinsky, B. Gurne, Zh. Ziter, O. Ignatenko, V. Lisnichi, A. Lozhachevskaya, G. Mishchenko, V. Opryshko, M. Onishchuk, I. Pakhomov, Y. Paschenko, V. Razvadovsky, V. Ryzhikh, A. Savchenko, A. Semenchenko, V. Skuratovsky, D. Timokhi, A. Tkachenko, V. Yurchishin are important for the study of the problem of state control of transport systems.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. A necessary prerequisite for the reliable and efficient functioning of the transport industry is the awareness of the importance of transport for the national security of Ukraine, as well as for the interests of society and every citizen, by representatives of the state authorities and the public. In the difficult conditions of world economic processes in Ukraine and European integration, effective public administration of the transport industry is needed, which would take into account geopolitical aspects in the country, the features of the industry and its role in the processes of economic and social transformations, and would enable its development, ensure competitiveness. That is why the issues of public administration in the transport sector need improvement.Paper main body. The state management of transport activity is carried out by conducting and implementing economic (tax, financial, credit, tariff, investment) and social policies, including provision of subsidies for passenger transportation. The basis of public administration of the transport system is a unified transport policy of Ukraine, which must be closely coordinated with the strategy of socio-economic development of the country.Governing bodies exert managerial influence through legal methods that understand the way management functions are performed in accordance with the requirements of applicable law and legal doctrine. The organizational and legal basis of public transport management is the system of state authorities and local self-government, endowed with managerial competence for transport of Ukraine.Management of the transport system of Ukraine is carried out on a branch-territorial basis. Structural reforms in transport aim at developing and improving market relations, reducing the direct involvement of the state in transport and reducing the monopoly sector.The main purpose of public administration is to exercise executive power, in the process of which the tasks, functions and interests of the state are realized. However, direct management of economic, socio-cultural and administrative-political activities is characterized by administrative activities.The state transport management of Ukraine is based on relevant legal framework, which is divided into regulatory and organizational law.Public administration in the field of transport is carried out by: the Ministry of Infrastructure of Ukraine, local Councils of People's Deputies and other specially authorized bodies in accordance with their competence.The Ministry of Infrastructure of Ukraine, the activity of which is directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine, is the main body in the system of central bodies of executive power, which ensures the implementation of the state policy in the field of transport, in the sphere of using the Ukrainian airspace and navigation and hydrographic navigation.Let's briefly consider the main priorities of public administration in the main modes of transport.The State Railway Administration (Ukrzaliznytsia) is a public administration body for public use and a legal entity and reports to the Ministry of Infrastructure.The State Aviation Transport Department (Ukraviatrans) is a public administration body that reports to and acts within the Ministry of Infrastructure.The State Department of Maritime and River Transport (Ukrmorrichflot) is a public administration body in the field of maritime and inland waterway transport, which reports to the Ministry of Infrastructure and operates within it.The State Department of Road Transport (Ukravtotrans) is a public administration body in the field of road transport and operates within and reports to the Ministry of Infrastructure of Ukraine.Public administration in the field of pipeline transport is carried out by the Ministry of Fuel and Energy of Ukraine, as well as local state executive authorities and local self-government bodies within their competence.The governing bodies may exercise only those powers which are within their competence. In the process of exercising their competence, management bodies have the right to issue normative acts, which can be attributed to a legal type of management activity.Conclusions of the research and prospects for further studies. 1. The priorities of public administration in the field of transport are the improvement (reorganization) of organizational-power, executive-administrative activity of public administration bodies.2. The priority functions of public administration in the field of transport are the external manifestation of the properties of the management entity.3. The priority areas of the national public administration system in the field of transport are to improve and align the basic functions of the transport industry with European standards.The prospects for further exploration are the improvement of public administration in all modes of transport, taking into account the entry into the European transport system. Problem setting. The formation and development of Ukraine as a democratic state, its integration into the world and European structures requires a rethinking of the nature, place and role of public administration under the current conditions at the enterprises of the transport and road complex. The legislation of Ukraine defines the purpose and tasks of the public administration in the field of transport on the principles enshrined in the Constitution of Ukraine and sufficiently covered in the legal literature.Along with fuel and energy and raw material complexes, metallurgy, the military industry, transport is a sector of the economy, critical in terms of meeting public needs and ensuring the sustainable operation of the economic complex as a whole. This is reflected in the following:– implementation of transport projects directly touches on the issues of development of productive powers and populated areas, use of natural resources, expenditures of budgets of all levels. Transport infrastructure is one of the most fundraising sectors of the national economy;– transport is objectively an area of increased technogenic risk and increased vulnerability to terrorist attacks. Transport is the second most important source of environmental pollution after energy and one of the main consumers of insoluble natural resources;– decision in the field of transport development is one of the priorities of the state;– wrong decisions in the field of transport development can lead to irreversible negative consequences, disturb the stability of socio-economic development and have threats to the national security of Ukraine.Therefore, the coverage of the main priorities of the national public administration in the field of transport are and will remain relevant.Recent research and publications analysis. Scientific works of V. Andresyuk, L. Artyushin, A. Galchinsky, B. Gurne, Zh. Ziter, O. Ignatenko, V. Lisnichi, A. Lozhachevskaya, G. Mishchenko, V. Opryshko, M. Onishchuk, I. Pakhomov, Y. Paschenko, V. Razvadovsky, V. Ryzhikh, A. Savchenko, A. Semenchenko, V. Skuratovsky, D. Timokhi, A. Tkachenko, V. Yurchishin are important for the study of the problem of state control of transport systems.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. A necessary prerequisite for the reliable and efficient functioning of the transport industry is the awareness of the importance of transport for the national security of Ukraine, as well as for the interests of society and every citizen, by representatives of the state authorities and the public. In the difficult conditions of world economic processes in Ukraine and European integration, effective public administration of the transport industry is needed, which would take into account geopolitical aspects in the country, the features of the industry and its role in the processes of economic and social transformations, and would enable its development, ensure competitiveness. That is why the issues of public administration in the transport sector need improvement.Paper main body. The state management of transport activity is carried out by conducting and implementing economic (tax, financial, credit, tariff, investment) and social policies, including provision of subsidies for passenger transportation. The basis of public administration of the transport system is a unified transport policy of Ukraine, which must be closely coordinated with the strategy of socio-economic development of the country.Governing bodies exert managerial influence through legal methods that understand the way management functions are performed in accordance with the requirements of applicable law and legal doctrine. The organizational and legal basis of public transport management is the system of state authorities and local self-government, endowed with managerial competence for transport of Ukraine.Management of the transport system of Ukraine is carried out on a branch-territorial basis. Structural reforms in transport aim at developing and improving market relations, reducing the direct involvement of the state in transport and reducing the monopoly sector.The main purpose of public administration is to exercise executive power, in the process of which the tasks, functions and interests of the state are realized. However, direct management of economic, socio-cultural and administrative-political activities is characterized by administrative activities.The state transport management of Ukraine is based on relevant legal framework, which is divided into regulatory and organizational law.Public administration in the field of transport is carried out by: the Ministry of Infrastructure of Ukraine, local Councils of People's Deputies and other specially authorized bodies in accordance with their competence.The Ministry of Infrastructure of Ukraine, the activity of which is directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine, is the main body in the system of central bodies of executive power, which ensures the implementation of the state policy in the field of transport, in the sphere of using the Ukrainian airspace and navigation and hydrographic navigation.Let's briefly consider the main priorities of public administration in the main modes of transport.The State Railway Administration (Ukrzaliznytsia) is a public administration body for public use and a legal entity and reports to the Ministry of Infrastructure.The State Aviation Transport Department (Ukraviatrans) is a public administration body that reports to and acts within the Ministry of Infrastructure.The State Department of Maritime and River Transport (Ukrmorrichflot) is a public administration body in the field of maritime and inland waterway transport, which reports to the Ministry of Infrastructure and operates within it.The State Department of Road Transport (Ukravtotrans) is a public administration body in the field of road transport and operates within and reports to the Ministry of Infrastructure of Ukraine.Public administration in the field of pipeline transport is carried out by the Ministry of Fuel and Energy of Ukraine, as well as local state executive authorities and local self-government bodies within their competence.The governing bodies may exercise only those powers which are within their competence. In the process of exercising their competence, management bodies have the right to issue normative acts, which can be attributed to a legal type of management activity.Conclusions of the research and prospects for further studies. 1. The priorities of public administration in the field of transport are the improvement (reorganization) of organizational-power, executive-administrative activity of public administration bodies.2. The priority functions of public administration in the field of transport are the external manifestation of the properties of the management entity.3. The priority areas of the national public administration system in the field of transport are to improve and align the basic functions of the transport industry with European standards.The prospects for further exploration are the improvement of public administration in all modes of transport, taking into account the entry into the European transport system. ; Розглянуто основні пріоритети та роль вітчизняної системи державного управління в галузі транспорту загалом і за основними видами транспорту зокрема. Доведено провідну роль державного управління в галузі транспорту. Визначено пріоритети державного управління в галузі транспорту, його основні функції та напрями.

Problem setting. The formation and development of Ukraine as a democratic state, its integration into the world and European structures requires a rethinking of the nature, place and role of public administration under the current conditions at the enterprises of the transport and road complex. The legislation of Ukraine defines the purpose and tasks of the public administration in the field of transport on the principles enshrined in the Constitution of Ukraine and sufficiently covered in the legal literature.Along with fuel and energy and raw material complexes, metallurgy, the military industry, transport is a sector of the economy, critical in terms of meeting public needs and ensuring the sustainable operation of the economic complex as a whole. This is reflected in the following:– implementation of transport projects directly touches on the issues of development of productive powers and populated areas, use of natural resources, expenditures of budgets of all levels. Transport infrastructure is one of the most fundraising sectors of the national economy;– transport is objectively an area of increased technogenic risk and increased vulnerability to terrorist attacks. Transport is the second most important source of environmental pollution after energy and one of the main consumers of insoluble natural resources;– decision in the field of transport development is one of the priorities of the state;– wrong decisions in the field of transport development can lead to irreversible negative consequences, disturb the stability of socio-economic development and have threats to the national security of Ukraine.Therefore, the coverage of the main priorities of the national public administration in the field of transport are and will remain relevant.Recent research and publications analysis. Scientific works of V. Andresyuk, L. Artyushin, A. Galchinsky, B. Gurne, Zh. Ziter, O. Ignatenko, V. Lisnichi, A. Lozhachevskaya, G. Mishchenko, V. Opryshko, M. Onishchuk, I. Pakhomov, Y. Paschenko, V. Razvadovsky, V. Ryzhikh, A. Savchenko, A. Semenchenko, V. Skuratovsky, D. Timokhi, A. Tkachenko, V. Yurchishin are important for the study of the problem of state control of transport systems.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. A necessary prerequisite for the reliable and efficient functioning of the transport industry is the awareness of the importance of transport for the national security of Ukraine, as well as for the interests of society and every citizen, by representatives of the state authorities and the public. In the difficult conditions of world economic processes in Ukraine and European integration, effective public administration of the transport industry is needed, which would take into account geopolitical aspects in the country, the features of the industry and its role in the processes of economic and social transformations, and would enable its development, ensure competitiveness. That is why the issues of public administration in the transport sector need improvement.Paper main body. The state management of transport activity is carried out by conducting and implementing economic (tax, financial, credit, tariff, investment) and social policies, including provision of subsidies for passenger transportation. The basis of public administration of the transport system is a unified transport policy of Ukraine, which must be closely coordinated with the strategy of socio-economic development of the country.Governing bodies exert managerial influence through legal methods that understand the way management functions are performed in accordance with the requirements of applicable law and legal doctrine. The organizational and legal basis of public transport management is the system of state authorities and local self-government, endowed with managerial competence for transport of Ukraine.Management of the transport system of Ukraine is carried out on a branch-territorial basis. Structural reforms in transport aim at developing and improving market relations, reducing the direct involvement of the state in transport and reducing the monopoly sector.The main purpose of public administration is to exercise executive power, in the process of which the tasks, functions and interests of the state are realized. However, direct management of economic, socio-cultural and administrative-political activities is characterized by administrative activities.The state transport management of Ukraine is based on relevant legal framework, which is divided into regulatory and organizational law.Public administration in the field of transport is carried out by: the Ministry of Infrastructure of Ukraine, local Councils of People's Deputies and other specially authorized bodies in accordance with their competence.The Ministry of Infrastructure of Ukraine, the activity of which is directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine, is the main body in the system of central bodies of executive power, which ensures the implementation of the state policy in the field of transport, in the sphere of using the Ukrainian airspace and navigation and hydrographic navigation.Let's briefly consider the main priorities of public administration in the main modes of transport.The State Railway Administration (Ukrzaliznytsia) is a public administration body for public use and a legal entity and reports to the Ministry of Infrastructure.The State Aviation Transport Department (Ukraviatrans) is a public administration body that reports to and acts within the Ministry of Infrastructure.The State Department of Maritime and River Transport (Ukrmorrichflot) is a public administration body in the field of maritime and inland waterway transport, which reports to the Ministry of Infrastructure and operates within it.The State Department of Road Transport (Ukravtotrans) is a public administration body in the field of road transport and operates within and reports to the Ministry of Infrastructure of Ukraine.Public administration in the field of pipeline transport is carried out by the Ministry of Fuel and Energy of Ukraine, as well as local state executive authorities and local self-government bodies within their competence.The governing bodies may exercise only those powers which are within their competence. In the process of exercising their competence, management bodies have the right to issue normative acts, which can be attributed to a legal type of management activity.Conclusions of the research and prospects for further studies. 1. The priorities of public administration in the field of transport are the improvement (reorganization) of organizational-power, executive-administrative activity of public administration bodies.2. The priority functions of public administration in the field of transport are the external manifestation of the properties of the management entity.3. The priority areas of the national public administration system in the field of transport are to improve and align the basic functions of the transport industry with European standards.The prospects for further exploration are the improvement of public administration in all modes of transport, taking into account the entry into the European transport system. Problem setting. The formation and development of Ukraine as a democratic state, its integration into the world and European structures requires a rethinking of the nature, place and role of public administration under the current conditions at the enterprises of the transport and road complex. The legislation of Ukraine defines the purpose and tasks of the public administration in the field of transport on the principles enshrined in the Constitution of Ukraine and sufficiently covered in the legal literature.Along with fuel and energy and raw material complexes, metallurgy, the military industry, transport is a sector of the economy, critical in terms of meeting public needs and ensuring the sustainable operation of the economic complex as a whole. This is reflected in the following:– implementation of transport projects directly touches on the issues of development of productive powers and populated areas, use of natural resources, expenditures of budgets of all levels. Transport infrastructure is one of the most fundraising sectors of the national economy;– transport is objectively an area of increased technogenic risk and increased vulnerability to terrorist attacks. Transport is the second most important source of environmental pollution after energy and one of the main consumers of insoluble natural resources;– decision in the field of transport development is one of the priorities of the state;– wrong decisions in the field of transport development can lead to irreversible negative consequences, disturb the stability of socio-economic development and have threats to the national security of Ukraine.Therefore, the coverage of the main priorities of the national public administration in the field of transport are and will remain relevant.Recent research and publications analysis. Scientific works of V. Andresyuk, L. Artyushin, A. Galchinsky, B. Gurne, Zh. Ziter, O. Ignatenko, V. Lisnichi, A. Lozhachevskaya, G. Mishchenko, V. Opryshko, M. Onishchuk, I. Pakhomov, Y. Paschenko, V. Razvadovsky, V. Ryzhikh, A. Savchenko, A. Semenchenko, V. Skuratovsky, D. Timokhi, A. Tkachenko, V. Yurchishin are important for the study of the problem of state control of transport systems.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. A necessary prerequisite for the reliable and efficient functioning of the transport industry is the awareness of the importance of transport for the national security of Ukraine, as well as for the interests of society and every citizen, by representatives of the state authorities and the public. In the difficult conditions of world economic processes in Ukraine and European integration, effective public administration of the transport industry is needed, which would take into account geopolitical aspects in the country, the features of the industry and its role in the processes of economic and social transformations, and would enable its development, ensure competitiveness. That is why the issues of public administration in the transport sector need improvement.Paper main body. The state management of transport activity is carried out by conducting and implementing economic (tax, financial, credit, tariff, investment) and social policies, including provision of subsidies for passenger transportation. The basis of public administration of the transport system is a unified transport policy of Ukraine, which must be closely coordinated with the strategy of socio-economic development of the country.Governing bodies exert managerial influence through legal methods that understand the way management functions are performed in accordance with the requirements of applicable law and legal doctrine. The organizational and legal basis of public transport management is the system of state authorities and local self-government, endowed with managerial competence for transport of Ukraine.Management of the transport system of Ukraine is carried out on a branch-territorial basis. Structural reforms in transport aim at developing and improving market relations, reducing the direct involvement of the state in transport and reducing the monopoly sector.The main purpose of public administration is to exercise executive power, in the process of which the tasks, functions and interests of the state are realized. However, direct management of economic, socio-cultural and administrative-political activities is characterized by administrative activities.The state transport management of Ukraine is based on relevant legal framework, which is divided into regulatory and organizational law.Public administration in the field of transport is carried out by: the Ministry of Infrastructure of Ukraine, local Councils of People's Deputies and other specially authorized bodies in accordance with their competence.The Ministry of Infrastructure of Ukraine, the activity of which is directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine, is the main body in the system of central bodies of executive power, which ensures the implementation of the state policy in the field of transport, in the sphere of using the Ukrainian airspace and navigation and hydrographic navigation.Let's briefly consider the main priorities of public administration in the main modes of transport.The State Railway Administration (Ukrzaliznytsia) is a public administration body for public use and a legal entity and reports to the Ministry of Infrastructure.The State Aviation Transport Department (Ukraviatrans) is a public administration body that reports to and acts within the Ministry of Infrastructure.The State Department of Maritime and River Transport (Ukrmorrichflot) is a public administration body in the field of maritime and inland waterway transport, which reports to the Ministry of Infrastructure and operates within it.The State Department of Road Transport (Ukravtotrans) is a public administration body in the field of road transport and operates within and reports to the Ministry of Infrastructure of Ukraine.Public administration in the field of pipeline transport is carried out by the Ministry of Fuel and Energy of Ukraine, as well as local state executive authorities and local self-government bodies within their competence.The governing bodies may exercise only those powers which are within their competence. In the process of exercising their competence, management bodies have the right to issue normative acts, which can be attributed to a legal type of management activity.Conclusions of the research and prospects for further studies. 1. The priorities of public administration in the field of transport are the improvement (reorganization) of organizational-power, executive-administrative activity of public administration bodies.2. The priority functions of public administration in the field of transport are the external manifestation of the properties of the management entity.3. The priority areas of the national public administration system in the field of transport are to improve and align the basic functions of the transport industry with European standards.The prospects for further exploration are the improvement of public administration in all modes of transport, taking into account the entry into the European transport system. ; Розглянуто основні пріоритети та роль вітчизняної системи державного управління в галузі транспорту загалом і за основними видами транспорту зокрема. Доведено провідну роль державного управління в галузі транспорту. Визначено пріоритети державного управління в галузі транспорту, його основні функції та напрями.

The article determines that the machine-building enterprises of the Kharkiv region, which in recent years have undergone structural changes, have been affected by the development of information technology at enterprises, dramatically changing the conditions of enterprises. This forces enterprises to look for effective development strategies aimed not only at implementing their social functions, but also at increasing the degree of their independence and economic independence. Despite the significant scientific achievements of strategy theory and modeling of management processes, it should be noted that some of their important aspects remain underdeveloped. Thus, most theories of strategy go beyond its understanding as a means of maintaining competitive advantage, leaving uncertain questions about the activities of the monopolist. Accordingly, there is no holistic scientific concept of the strategy of development of machine-building enterprises. Kharkiv region is one of the leaders in domestic machine building, Kharkiv region enterprises account for 11.5% of the volume of machine building products of Ukraine, which brought the region to the 2nd position among the regions (after Zaporizhia region). In January-November 2020, machine-building enterprises sold products worth UAH 17.4 billion, which is 11.2% of industrial sales. With this in mind, state-owned machine-building enterprises will have to build their own management strategy taking into account the modern requirements of socio-economic development. It is believed that the underdeveloped system of corporate governance is one of the main reasons for the low efficiency of public entities. Defects in corporate governance lead to: - distortion of information due to the low level of transparency of business entities; - the emergence of a conflict of interest of management and the subjects of management of state property, due to the non-transparent process of appointment of management and inefficient remuneration system; - Lack of corporate governance structures such as supervisory boards and independent directors, who should effectively supervise the activities of business entities; - inconsistencies between the goals set for business entities and the lack of a clear distinction between commercial and non-commercial (socio-political) functions of business entities. This fully applies to state-owned machine-building enterprises. After all, in modern conditions, these enterprises function as government units. In the conditions of transformation of the domestic market of the machine-building enterprises the use of resources uniting the software of foreign manufacturers with domestic becomes important. Therefore, the formation of enterprise development strategy is inextricably linked with modeling the behavior of certain models with specified parameters for further effective operation of the system as a whole. ; В статье определено, что на машиностроительные предприятия Харьковщины, в которых за последние годы произошли структурные сдвиги, повлияло на развитие информационных технологий на предприятиях, резко изменив условия деятельности предприятий. Это заставляет предприятия искать эффективные стратегии развития, направленные не только на реализацию их общественных функций, но и на повышение степени их независимости и хозяйственной самостоятельности. Несмотря на значительные научные достижения теории стратегии и моделирования управленческих процессов, следует отметить, что отдельные их важные аспекты остаются недостаточно разработанными. Так, большинство теорий стратегии выходит за ее понимание как средства поддержания конкурентных преимуществ, оставляя неопределенным вопрос о деятельности предприятия-монополиста. Согласно отсутствует целостная научная концепция стратегии развития машиностроительных предприятий. Харьковская область - один из лидеров отечественного машиностроения, на предприятия Харьковщины приходится 11,5% объема реализованной продукции машиностроения Украины, что вывело регион по этому показателю на 2 позицию среди регионов (после Запорожской области). За январь-ноябрь 2020 машиностроительными предприятиями реализовано продукции на 17,4 млрд, что составляет 11,2% объемов реализации промышленности. Учитывая это, государственным машиностроительным предприятиям придется выстраивать собственную стратегию управления с учетом современных требований общественно-экономического развития. Считается, что именно недостаточно развитая система корпоративного управления является одной из главных причин низкой эффективности деятельности государственных субъектов хозяйствования. Недостатки в корпоративном управлении приводят к: - искажение информации, обусловленного низким уровнем прозрачности деятельности субъектов хозяйствования; - возникновение конфликта интересов руководства и субъектов управления объектами государственной собственности, обусловленного непрозрачным процессом назначения руководства и неэффективной системой оплаты труда; - отсутствия таких структур корпоративного управления, как наблюдательные советы и независимые директора, должны осуществлять эффективный надзор за деятельностью субъектов хозяйствования; - противоречивости целей, установленных для субъектов хозяйствования, и отсутствии четкого разграничения коммерческих и некоммерческих (социально-политических) функций субъектов хозяйствования. В полной мере это касается и государственных машиностроительных предприятий. Ведь в современных условиях эти предприятия функционируют как подразделения правительства. В условиях трансформации отечественного рынка машиностроительных предприятий становится важным использование ресурсов которые объединяют программное обеспечение зарубежных производителей с отечественными. Поэтому формирование стратегии развития предприятия неразрывно связано с моделированием поведения тех или иных моделей с заданными параметрами для дальнейшей эффективной работы системы в целом. ; В статті визначено, що на машинобудівні підприємства Харківщини, у яких за останні роки відбулися структурні зрушення, вплинув розвиток інформаційних технологій на підприємствах, різко змінивши умови діяльності підприємств. Це змушує підприємства шукати ефективні стратегії розвитку, спрямовані не тільки на реалізацію їх суспільних функцій, а й на підвищення ступеню їх незалежності та господарської самостійності. Незважаючи на значні наукові надбання теорії стратегії та моделювання управлінських процесів, слід зазначити, що окремі їх важливі аспекти залишаються недостатньо розробленими. Так, більшість теорій стратегії виходить за її розуміння як засобу підтримки конкурентних переваг, залишаючи невизначеним питання щодо діяльності підприємства-монополіста. Відповідно відсутня цілісна наукова концепція стратегії розвитку машинобудівних підприємств. Харківська область – один із лідерів вітчизняного машинобудування, на підприємства Харківщини припадає 11,5% обсягу реалізованої продукції машинобудування України, що вивело регіон за цим показником на 2 позицію серед регіонів (після Запорізької області). За січень-листопад 2020 року машинобудівними підприємствами реалізовано продукції на 17,4 млрд. грн, що становить 11,2% обсягів реалізації промисловості. З огляду на це, державним машинобудівним підприємствам доведеться вибудовувати власну стратегію управління з урахуванням сучасних вимог суспільно-економічного розвитку. Вважається, що саме недостатньо розвинена система корпоративного управління є однією з головних причин низької ефективності діяльності державних суб'єктів господарювання. Вади у корпоративному управлінні призводять до: - викривлення інформації, обумовленого низьким рівнем прозорості діяльності суб'єктів господарювання; - виникнення конфлікту інтересів керівництва та суб'єктів управління об'єктами державної власності, зумовленого непрозорим процесом призначення керівництва та неефективною системою оплати праці; - відсутності таких структур корпоративного управління, як наглядові ради та незалежні директори, які мають здійснювати ефективний нагляд за діяльністю суб'єктів господарювання; - суперечливості цілей, встановлених для суб'єктів господарювання, та відсутності чіткого розмежування комерційних та некомерційних (соціально-політичних) функцій суб'єктів господарювання. Повною мірою це стосується і державних машинобудівних підприємств. Адже у сучасних умовах ці підприємства функціонують як підрозділи уряду. В умовах трансформації вітчизняного ринку машинобудівних підприємств стає важливим використання ресурсів які об'єднують програмне забезпечення закордонних виробників з вітчизняними. Тому формування стратегії розвитку підприємства невід'ємно пов'язано із моделюванням поведінки тих чи інших моделей із заданими параметрами для подальшої ефективної роботи системи в цілому.