Suchergebnisse

Aim. To analyze public procurement of medicines for the treatment of patients with epilepsy using methods of clinical and economic analysis.Materials and methods. For the study, the official data of the Ministry of Health of Ukraine for 2014-2018 concerning public procurement of antiepileptic drugs were used. The total amount of public procurement of medicines for all trade names was determined, and the sums of purchases were grouped by international nonproprietary names. To conduct the analysis of public procurement of antiepileptic drugs, ABC and VEN analyses were performed. Based on the results of the integrated ABC / VEN analysis the volumes of procurement costs were ranked taking into account the requirements of the regulatory framework providing medical and pharmaceutical care for patients with epilepsy.Results. According to the results of the study it was found that during 2014-2018 the average growth rate of public procurement of antiepileptic drugs in UAH equivalent was 136 %, and in dollar equivalent – 110 %. It was determined that in 2018 the volume of expenditures per patient for the purchase of antiepileptic drugs in UAH equivalent increased by 305 % compared to 2014. However, the volume of expenditures in terms of US dollars in 2018 increased only by 22 % compared to 2014. It is due to the fact that in 2014 there were crisis processes at the financial market of Ukraine, which led to an increase in the price of medicines and had a direct impact on the volume of expenses for the purchase of medicines. It has been proven that during 2014-2018 in the volume of public procurement there is a negative trend of prevalence of antiepileptic drugs of foreign manufacture. Thus, the ratio of the volume of costs for the purchase of foreign drugs to domestic ones amounted to 87 % to 13 %, respectively. The analysis of public procurement by the lines of therapy determined that the main share of the expenses belonged to the first-line pharmacotherapy drugs. The ABC analysis showed that the total government spending on the purchase of antiepileptic drugs had uneven dynamics. The results of the VEN analysis indicated that any antiepileptic drugs for INN were not assigned to the category "N". According to the results of the integrated ABC / VEN analysis it was found that the share of expenses from group A / V in the total amount of the antiepileptic drugs purchased ranged from 70.1 % (2014) to 72.8 % (2018).Conclusions. The results of the study can be used in the development of scientific and applied approaches to the organization of effective financing of pharmaceutical care in Ukraine. ; Цель: анализ публичных закупок лекарственных средств для лечения больных эпилепсией с использованием методов клинико-экономического анализа.Материалы и методы. Для проведения исследования были использованы официальные данные МОЗ Украины за 2014-2018 гг. по объемам публичных закупок противоэпилептических препаратов. Определена общая сумма публичных закупок лекарственных препаратов по всем торговым наименованиям и проведено группирование сумм закупок по международным непатентованным названиям. Публичные закупки противоэпилептических препаратов нами проанализированы с помощью АВС- и VEN-анализа. По результатам интегрированного ABC / VEN-анализа проведено ранжирование объемов затрат на закупки с учетом требований нормативно-правовой базы, регулирующей предоставление медицинской и фармацевтической помощи больным эпилепсией.Результаты. По результатам исследования установлено, что в течение 2014-2018 гг. средний темп роста объемов публичных закупок ПЭП в гривневом эквиваленте имел значение 136 %, а в долларовом – 110 %. Определено, что в 2018 г. объемы расходов на одного больного на закупку противоэпилептических препаратов в гривневом эквиваленте выросли на 305 % по сравнению с 2014 г. Вместе с тем объем расходов в пересчете на дол. США в 2018 г. увеличился только на 22 % по сравнению с 2014 г. Это обусловлено тем, что в 2014 г. произошли кризисные процессы на финансовом рынке Украины, которые привели к росту цен на лекарственные средства и оказывали непосредственное влияние на объемы расходов на закупку лекарств. Доказано, что в течение 2014-2018 гг. в объемах публичных закупок наблюдается негативная тенденция превалирования противоэпилептических препаратов иностранного производства. Так, соотношение объемов затрат на закупки иностранных и отечественных препаратов составило 87 и 13 % соответственно. Анализ публичных закупок по линиям терапии определил, что основная доля расходов принадлежала препаратам первой линии фармакотерапии. Проведенный АВС-анализ показал, что общие объемы государственных расходов на закупку противоэпилептических препаратов имели неравномерную динамику. Результаты VEN-анализа свидетельствуют, что к категории «N» не было отнесено ни одного ПЭП по МНН. По итогам интегрированного АВС / VEN анализа установлено, что доля расходов из группы А/V в общей сумме закупленных ПЭП колебались от 70,1 % (2014) до 72,8 % (2018).Выводы. Результаты исследования могут быть использованы в разработке научно-прикладных подходов к организации эффективного финансирования предоставления фармацевтической помощи в Украине. ; Мета: аналіз публічних закупівель лікарських засобів для лікування хворих на епілепсію з використанням методів клініко-економічного аналізу.Матеріали та методи. Для проведення дослідження були використані офіційні дані МОЗ України за 2014-2018 рр. щодо обсягів публічних закупівель протиепілептичних препаратів. Визначена загальна сума публічних закупівель лікарських препаратів за всіма торговими назвами та проведено групування сум закупівель за міжнародними непатентованими назвами. Публічні закупівлі протиепілептичних препаратів були проаналізовані за допомогою АВС- та VEN-аналізу. За результатами інтегрованого ABC/VEN-аналізу проведено ранжування обсягів витрат на закупівлі з урахуванням вимог нормативно-правової бази, що регулює надання медичної та фармацевтичної допомоги хворим на епілепсію.Результати. За результатами дослідження встановлено, що протягом 2014-2018 рр. середній темп росту обсягів публічних закупівель ПЕП у гривневому еквіваленті мав значення 136 %, а у доларовому – 110 %. Визначено, що у 2018 р. обсяги витрат на одного хворого на закупівлю протиепілептичних препаратів у гривневому еквіваленті зросли на 305 % порівняно з 2014 р. Разом з тим обсяг витрат у перерахунку на дол. США у 2018 р. збільшився тільки на 22 % порівняно з 2014 р. Це обумовлено тим, що у 2014 р. відбулися кризові процеси на фінансовому ринку України, що призвели до зростання цін на лікарські засоби та чинили безпосередній вплив на обсяги витрат на закупівлю ліків. Доведено, що протягом 2014-2018 рр. в обсягах публічних закупівель спостерігається негативна тенденція превалювання протиепілептичних препаратів іноземного виробництва. Так, співвідношення обсягів витрат на закупівлі іноземних і вітчизняних препаратів склало 87 та 13 % відповідно. Аналіз публічних закупівель за лініями терапії визначив, що основна частка витрат припадала на препарати першої лінії фармакотерапії. Проведений АВС-аналіз показав, що задинаміку. Результати VEN-аналізу свідчать, що до категорії «N» не було віднесено жодного ПЕП за МНН. За підсумками інтегрованого АВС/VEN аналізу встановлено, що частка витрат з групи А/V у загальній сумі закуплених ПЕП коливались від 70,1 % (2014 р.) до 72,8 % (2018 р.).Висновки. Результати дослідження можуть бути використанні у розробці науково-прикладних підходів до організації ефективного фінансування надання фармацевтичної допомоги в Україні.

Ethno-political leadership is an important indicator of the social and political representation of minority groups in a multicultural social environment. The most effective form of its implementation provides for the representation of the ethnic community at the level of the highest legislative body of the state. A number of countries in Central and Eastern Europe have developed their own models of such representation over the last past decades. They are implemented through guaranteed reservation of seats for representatives of ethnic communities, lower numerical thresholds for representation in parliament, inclusion of ethno-political leaders in the lists of national parties, single-member districts may provide sufficient minority representation as well. The relevance of the study of the ethno-political leadership in the context of parliamentary representation of ethnic minorities is objectively determined by the multi-ethnicity of Ukrainian society, declaration of Ukraine's integration into the EU structures and implementation of European democratic principles of governance.The subject of the research are public and political leaders, mostly heads of national-cultural societies, foundations, ethnopolitical parties. The author applies the method of electoral statistic analysis for parliamentary elections of 1990, 1994, 1998, 2002, 2006, 2007, 2012, 2014 and 2019. Synthetically generalized of minority representation in the Verkhovna Rada of Ukraine of all nine convocations. Emphasis is made on the political participation of representatives of the multi-ethnic regions in Ukraine (Crimea, Eastern Ukraine, Northern Azov, Southern Bessarabia, Bukovina, Transcarpathia).Adequate representationof people's deputies of Russian and Jewish ethnic origin has considered in the article. Among the ethnopolitical leaders of Jewish ethnicity, the figure of Kharkiv resident Olexander Feldman stands out, who since 2002 has invariably been a people's deputy of Ukraine. Vadim Rabinovych, the leader of the All-Ukrainian Jewish Congress is represented in parliament for only the last two terms. The most constant (since 1998 as a people's deputate) is the position of the Crimean Tatar leader, national democrat Mustafa Dzhemilev. A similar ideological orientation is taken by the head of the Mejlis of the Crimean Tatar people Refat Chubarov. The co-founder of the «Our Land» Party Anton Kisse is a stable ethno-political leader of the Bulgarians in Ukraine. The unbalanced position of the ethno-political leadership of the Romanian (Ivan Popescu) and the Hungarian (Ishtvan Haidosh, Vasyl Brenzovich) representatives is also has considered. It is indicated about the first steps at the parliamentary representation of the Azov Greeks in the person of Dmytro Lubinets.The author concludes about the low efficiency of parliamentary representation of ethnic minorities in Ukraine, which is caused by permanent changes in electoral legislation, negative electoral and engineering practice of gerrymandering and neglecting of European good practices of including minority ethnic groups in politics, which are defined in international documents. ; Этнополитическое лидерство является важным индикатором общественно-политической репрезентации миноритарных групп в условиях поликультурной социальной среды. Наиболее эффективная форма его реализации предусматривает представительство этнической общины на уровне высшего законодательного органа государства. Ряд стран Центрально-Восточной Европы в течение последних десятилетий выработали собственные модели подобной репрезентации. Они реализуются через гарантированное резервирование мест для представителей этнических общин, снижение процентного барьера для прохождения в парламент, включение этнополитических лидеров в списки общенациональных партий, создание одномандатных округов для этнических меньшинств, проживающих компактно. Актуальность исследования проблематики этнополитического лидерства в контексте парламентского представительства этнических меньшинств объективно обусловлено полиэтничностью украинского общества, декларированием интеграции Украины в структуры ЕС и внедрением европейских демократических принципов управления.Предметом исследования являются общественные и политические лидеры, как правило руководители национально-культурных обществ, фондов, этнополитических партий. Автор применяет методику анализа электоральной статистики парламентских выборов 1990, 1994, 1998, 2002, 2006, 2007, 2012, 2014 и 2019. Синтетически обобщенно репрезентацию миноритарной этничности в Верховной Раде Украины всех девяти созывов. Сделан акцент на политическом участии представителей полиэтнических регионов Украины (Крым, Восточная Украина, Северное Приазовье, Южная Бессарабия, Буковина, Закарпатье).В статье прослежены достаточно значительный уровень репрезентации народных депутатов российского и еврейского происхождения. Среди этнополитических лидеров еврейской этничности выделяется фигура харьковчанина Александра Фельдмана, который с 2002 года неизменно является народным депутатом Украины. Лидер Всеукраинского еврейского конгресса Вадим Рабинович представлен в парламенте лишь последних двух каденций.Наиболее постоянной (с 1998 года в качестве народного детутата) является позиция крымскотатарского лидера, национал-демократа Мустафы Джемилева. Подобную идеологическую позицию занимает глава Меджлиса крымскотатарского народа Рефат Чубаров. Стабильным этнополитическим лидером болгар Украины выступает соучредитель партии «Наш край» Антон Киссе. Рассматривается также несбалансированная позиция этнополитического лидерства представителей румынской (Иван Попеску) и венгерской (Иштван Гайдош, Василий Брензович) общин Украины. Указанно о первых шагах парламентской репрезентации приазовских греков в лице Дмитрия Лубинця.Автор делает вывод о низкой эффективности парламентского представительства этнических меньшинств Украины, которая обусловленаперманентным изменением избирательного законодательства, отрицательной избирательно-инженерийной практикой джерримендеринга и пренебрежением европейскими положительными практиками включения миноритарных этнических групп в политику, которые определены в международных документах. ; Етнополітичне лідерство є важливим індикатором громадсько-політичної репрезентації міноритарних груп у полікультурному соціальному середовищі. Найбільш ефективна форма його реалізації передбачає представництво етнічної громади на рівні вищого законодавчого органу держави. Ряд країн Центрально-Східної Європи впродовж останніх десятиліть виробили власні моделі такої репрезентації. Вони реалізуються через гарантоване резервування місць для представників етнічних громад, зниження відсоткового бар'єру для проходження в парламент, включення етнополітичних лідерів у списки загальнонаціональних партій, створення одномандатних округів для етнічних меншин, які проживають компактно. Актуальність дослідження проблематики етнополітичного лідерства в контексті парламентського представництва етнічних меншин об'єктивно зумовлене поліетнічністю українського суспільства, декларуванням інтеграції України до структур ЄС і впровадженням європейських демократичних принципів урядування.Предметом студії виступають громадські та політичні лідери, як правило очільники національно-культурних товариств, фондів, етнополітичних партій. Автор застосовує методику аналізу електоральної статистики парламентських виборів 1990, 1994, 1998, 2002, 2006, 2007, 2012, 2014 та 2019 років. Відтак синтетично узагальнено репрезентацію міноритарної етнічності у Верховній Раді України всіх дев'яти скликань. Зроблено акцент на політичній участі та представництві в українському парламенті політиків із поліетнічних регіонів України (Крим, Східна Україна, Північне Приазов'я, Одещина, Чернівеччина, Закарпаття).У статті прослідковано досить значний рівень репрезентації народних депутатів російського та єврейського походження. Серед етнополітичних лідерів єврейської етнічності виділяється постать харків'янина Олександра Фельдмана, який з 2002 року незмінно є народним депутатом України. Лідер Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович представлений у парламенті лише останніх двох каденцій.Найбільш сталою (з 1998 року в якості народного детутата) є позиція кримськотатарського лідера Мустафи Джемілєва. Подібну до нього націонал-демократичну позицію займає очільник Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Стабільним етнополітичним лідером болгар України виступає співзасновник партії «Наш край» Антон Кіссе. Розглядається також незбалансована позиція етнополітичного лідерства представників румунської (Іван Попеску) та угорської (Іштван Гайдош, Василь Брензович) громад України. Окреслено перші кроки в парламентській репрезентації приазовських греків Дмитра Лубінця.Автор робить висновок про низьку ефективність парламентського представництва етнічних меншин України, яка зумовлена перманентною зміною виборчого законодавства, негативною виборчо-інженерійною практикою джеррімендерингу та нехтуванням європейськими позитивними практиками включення міноритарних етнічних груп у політику, що визначені в міжнародних документах.

Introduction. This article examines the theoretical and practical principles of institutional and institutional prerequisites for ensuring the development of regional natural gas distribution operators in modern economic conditions. The author's position on the substantiation of the high level of importance and relevance of the role of the institutional environment in the structure of ensuring the maximum level of efficiency of the process of development of regional gas distribution networks was also reflected. All possible manifestations of maximum efficiency in the main and additional activities of gas distribution network operators in the Western region of Ukraine are outlined. It was proved that it is the developed form of institutional support and the environment that covers the presence of the required institutions, as well as mutually harmonizes them. This aspect affects the internal business processes that take place in the activities of regional gas distribution companies, their organizational and technical development, as the formation of the image at the interregional and international levels, as well as increasing the quality and reliability of distribution services among natural gas consumers. As a result of the study of the institutional basis, as well as the nature of institutions and their possible impact on the efficiency of gas distribution organizations in the western region, the latter was conditionally divided into basic and related activities. The purpose of the article. Research of institutional preconditions for ensuring the development of regional gas distribution network operators. Results. It is known that today the level of stability of the environment of gas distribution companies in Ukraine is insufficient, at the same time their regional position is unbalanced, which in turn implies the need to find new directions and mechanisms to help overcome various crises and trends on the way to highly efficient and unhindered their development. It is the aspect that Ukrainian regional gas distribution companies are an important component of national energy security and independence, including the stable and continuous supply of consumer demand in the natural gas distribution market, at the same time have almost always a monopoly position and is the center for the implementation of speculative decisions at the highest state level, necessitates large-scale development of institutional support to regulate their activities with the obligation to the delineation of the boundaries of potential development. An important aspect of the future development of regional gas distribution companies in a rather unstable operating environment is the creation of a broad-based institutional environment that will ensure balance and regulate relations between the consumer sector, government institutions, and the gas distribution companies themselves. At the same time, it will create appropriate conditions for the constant increase in the level of competitiveness of the latter. From this, we can conclude that institutional efficiency is directly dependent on the aspect - who exactly ensures their creation and further control of their functioning. After all, the degree of functional efficiency and further successful development of regional gas distribution network operators in Ukraine will depend on how skillfully the country will create equal conditions for absolutely all participants of the natural gas distribution market by implementing institutional incentives and restrictions. Thus, it is the institutional form of the approach to ensuring the further development of regional gas distribution organizations that is focused on the study of institutions and institutions that contribute to the regulation of their activities. In other words, the institutional form of regulating the activities of regional gas distribution network operators is a directed activity of natural gas distribution market participants, which to some extent affects the functioning and further development of gas distribution companies in the region towards continuous improvement of their structure, overall strategy, and management system. , common values, etc .; including taking into account the impact of social, economic, legal, and political institutions in the face of various kinds of instability. Quite important in the process of institutionalization of the process of functioning of gas distribution companies are market institutions and institutes, including: financial, infrastructural, legal and functional; private property; competition. We offer a study of the prospects for the introduction of possible changes in the activities of regional gas distribution companies because of established institutional dogmas. Today, it is not effective enough, and in some regions of Ukraine there is no form of state support for the implementation of relevant programs of innovation and scientific and technological progress has led to a significant deterioration in the distribution of natural gas consumers. After all, there is still a high level of wear of gas distribution networks and their significant resource and energy consumption, there are no innovative solutions. Among the reasons that led to such a market position of regional gas distribution companies is the lack of institutional support, which is the lack of proper foundations for the implementation of innovative solutions, lack of necessary material and financial support to update technological solutions in production, corruption, etc. Today, due to the lack of normal and functional institutional support, there are no proper contractual processes that would be established between suppliers and consumers of natural gas in the regions based on transparency. In our opinion, the formation of institutional approaches and tools for their implementation will increase the efficiency of gas distribution companies in the region, improve the quality of services provided, and will stimulate all participants in the distribution market among natural gas consumers in the region. It is also worth noting that the vast majority of regional gas distribution companies are part of a rather complex "vertical" structure. In turn, as is known from the course of institutional theory, under the conditions of the vertical form of structural construction of the enterprise, there is also a fairly high level of possible costs for its management. Conclusions. It is important to note that the institutional environment, which will be expressed in the presence of all necessary institutions, as well as their coherence with each other today, is a significant and dominant entity in terms of ensuring maximum efficiency and further development of gas distribution companies in the western region of Ukraine. We believe that the most effective and functioning institutional environment will create conditions for maximizing the level of internal processes at gas distribution companies; the most effective organizational and technological development; harmonizes mutual relations between all market participants. ; В зазначеній статті було досліджено теоретичні та практичні засади інституціональних та інституційних передумов забезпечення розвитку регіональних операторів розподілу природного газу в сучасних умовах господарювання. Також було відображено позицію автора щодо обґрунтування високого рівня важливості та актуальності ролі інституціонального середовища в структурі забезпечення максимального рівня ефективності процесу розвитку регіональних газорозподільних мереж. Окреслено усі можливі прояви максимальної ефективності в основній та додатковій діяльності операторів газорозподільних мереж Західного регіону України. Було доведено, що саме розвинена форма інституційного забезпечення та середовища охоплюють присутність потрібних інституцій, а також взаємно узгоджує їх. Даний аспект впливає на внутрішні бізнес-процеси, що мають місце в діяльності регіональних газорозподільних підприємств, на їх організаційно-технічний розвиток, як формування іміджу на міжрегіональному та міжнародному рівнях, а також збільшення рівня якості та надійності послуг по розподілу серед споживачів природного газу. В результаті дослідження інституціонального базису, а також природи інституцій та їх можливого впливу на ефективність діяльності газорозподільних організацій західного регіону, останню було умовно поділено базову та дотичну діяльність.

Problem setting. The reform of local self-government and territorial organization of government in Ukraine contributes to the activation and involvement of citizens in local decision-making processes. In the context of decentralization process of state power in Ukraine, the problem of interaction between regional executive authorities and local self-government bodies becomes particularly important. The most important task is to improve the various (legal, organizational, economic, etc.) mechanisms for managing regional development. In the context of decentralization, the issues of regional development and interaction are relevant, since the absence of a state regional development policy can exacerbate problems in the economic, political and social spheres. Recent research and publications analysis. The basis is the scientific achievements of Ukrainian and foreign scientists who investigated the theoretical and applied aspects of the government mechanisms: V. Averianov, G. Atamanchuk, V. Bakumenko, Y. Dreval, M. Koretskyi, O. Korotych, V. Kruglov, M. Latynin, O. Lebedynska, P. Nadolishnii, G. Odintsova, L. Prykhodchenko, O. Radchenko, Y. Tykhomyrov, L. Yuzkov and others. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In spite of numerous researches of the mentioned problem, Ukrainian scientists paid insufficient attention to the formation of a complex mechanism of state management of regional development and its regulatory legal support in the context of decentralization of powers. Paper main body. The author in the argumentation of the importance of the study of this topic emphasized the reform of local self-government and territorial organization of power in Ukraine, which helps to activate and involve citizens in decision-making processes at the local level. At the same time, in the context of the process of decentralization of state power in Ukraine, the problem of interaction between regional executive authorities and local self-government bodies becomes particularly important. In this context, the most important task is to improve the various mechanisms for managing regional development. The basis is the scientific achievements of Ukrainian and foreign scientists who have investigated theoretical and applied aspects of mechanisms of public administration. In spite of numerous researches of the mentioned problem, Ukrainian scientists paid insufficient attention to the formation of a complex mechanism of state management of regional development and its regulatory legal support in the context of decentralization of powers. The author states that the real state of the formation of united territorial community (UTC) and its ambiguous assessment leads to the formulation of a number of complementary questions, the answers to which will provide a theoretical and methodological substantiation of the need for the development of an UTC and will help to optimize the management of this process. Not being a consolidated and driven by nationwide strategy for regional development, the process of decentralization, especially in the context of quantitative acceleration, can pose significant risks of disorganization and disintegration of the economic and social space. The article focuses on the lack of legal basis for the division of functions and responsibilities in sectors with a multi-level view, which complicates their operational management and strategic planning and development in the context of sectoral decentralization. It is emphasized that open resistance is met with participation of community residents in the absence of public participation mechanisms, in particular, low involvement of the public in discussing decisions on optimization of social infrastructure in the process of implementation of sectoral decentralization. Actual variants of resistance and their influence on the general situation of decentralization in Ukraine are considered. It is updated that the resistance to reform at the stage of implementation of the decisions taken by the central government may reflect both the competition of local elites for managerial levers and the low ability of community residents to influence the course of reform through civilized methods of public participation. First of all, there is a lack of coordination of efforts by local authorities to organize meaningful dialogue between residents when discussing voluntary community integration, or the challenges posed by implementing sectoral decentralization under scarce resources to develop and provide residents with quality and available UTC services. The author emphasizes that there is a lack of legal basis for the distribution of functions and responsibilities in sectors with a multi-level view, which complicates their operational management and strategic planning and development in the context of sectoral decentralization. It is emphasized that a rather dynamic process of formation of united territorial communities in Ukraine, significant steps were taken in 2017 to improve the legislative and regulatory support for the creation and development of UTCs. It is emphasized that individual UTCs are created for the purpose of obtaining additional powers and resources, but they are objectively unable to provide their residents with adequate quality of services, to activate economic processes, because they lack the appropriate infrastructure and resources, and to ensure the sustainable development of communities in the future. It is emphasized that the issue of optimal distribution of powers between local governments and executive authorities in general and, in particular, the distribution of functions and powers between local councils of UTC and district administrations and district councils of districts in which territories are created, is not settled. It is mentioned that local self-government bodies of rural UTCs are often unable to prepare high-quality investment projects to receive state support and international aid funds, which are not ready for strategic planning and community development programming. The author emphasizes that the necessity to exercise proper control over the work of authorities at different levels when planning and executing budgets and managing and using financial resources is particularly relevant in the context of budgetary decentralization. At the same time, the solution of this issue lies at the stage, first, of ensuring effective preliminary and current state financial control over the activity of state authorities and local self-government bodies in the management and use of budgetary resources; second, the introduction of maximum transparency of the activities of local authorities and the control of these activities by the public. The study of Ukrainian experience in implementing the decentralization process in the activities of public authorities and local self-government established the important role of decentralization in the democratization and transformation of society, the transition to institutions based on the initiative and responsibility of the individual and the community. Conclusions of the research and prospects for further studies. The study of Ukrainian experience in implementing the process of decentralization in the activities of public authorities and local self-government established the important role of decentralization in the democratization and transformation of society, the transition to institutions based on the initiative and responsibility of the individual and the community. The tendency to its widespread implementation is observed in administrative, political, budgetary, financial, social spheres, promotes development of human potential, responsibility of the authorities, improvement of quality of rendering of state and public services, consolidation of society, solving of economic, legal, political, ethnic problems and others. ; Розглянуто сучасні проблемні аспекти проведення децентралізації в Україні. Доведено необхідність вирішення зазначених проблем для подальшої оптимізації регіонального зростання. Визначено особливості впровадження публічних механізмів в умовах неврегульованого розвитку територіальних громад.

The article presents modern data on the development of primary health care (PHC) and approaches to managing its quality, conceptі of quality, model of quality by A. Donabedian and WHO, the quality of structure, process and result of PHC, approaches to monitoring and improving quality. The regulatory framework and the results of reforming the PHC inUkraineare given, its impact on the quality of the PHC.The aim: is to provide basic concepts of quality of medical care and to explain the changes of quality of medical care in the process of reforming the healthcare system inUkraine.Materials and methods. A systematic review of the literature and legal documents, own experience and observations.Results. According to the WHO definition, primary health care is a providing treatment and prevention services at the local community level, usually by family doctors, patronage nurses, staff at local outpatient facilities, or other medical personnel. In the Astana Declaration of 2018, all countries of the world pledged to direct efforts and public investments to improve the quality of education, science and clinical practice of primary health care in order to ensure that all patients have access to the highest possible level of health. The creation of quality management systems for medical care is one of the priority areas of health care reform and determines both current and strategic prospects for the activities of any medical organization. According to the concept of A. Donabedian and WHO, quality is a multidimensional concept that consists of many components – safety, effectiveness, timeliness/optimality, efficiency/economy, fairness/equality, patient-orientation. In addition, quality is divided into three main components – the quality of the structure, process and result. The quality of the structure is the organizational aspects of the PHC – human and material and technical resources, legal support. The quality of the process is actually medical care itself, the implementation of diagnostic procedures in accordance with protocols and standards. The quality of the result – these are indicators that indicate what happens to the patient in the process of providing PHC. Monitoring the quality of PHC is carried out using indicators that can be developed and approved at the state or local levels. Quality improvement is described by the Deming Plan-Do-Check-Act cycle. When describing these concepts, legal documents on reforming the PHC inUkraine, international directives and a description of the impact of their implementation on the quality of the PHC inUkraine are indicated.Conclusion. Taking into account the reformation of the Ukrainian healthcare system, the recommendations of the world community and the transition to market relations, general practitioners – family doctors need to learn an additional skill in managing the quality of medical care. ; В статье изложены современные данные о развитии первичной медицинской помощи (ПМП) и подходах к управлению ее качеством, данные относительно понятия и концепции качества, описано концепцию качества А. Донабедиана и ВОЗ, качество структуры процесса и результата ПМП, подходы к мониторингу и улучшению качества, приведены нормативная базы и результаты реформирования ПМП в Украине с учетом их влияния на качество ПМП.Цель: предоставить основные понятия качества медицинской помощи и объяснить осуществление управлением качеством медицинской помощи в процессе реформирования системы здравоохранения в Украине.Материалы и методы. Системный обзор литературы и нормативных документов, собственный опыт и наблюдения.Результаты. По определению ВОЗ, первичная медико-санитарная помощь – это комплекс лечебно-профилактических услуг, которые предоставляются на уровне местной громады обычно семейными врачами, патронажными медицинскими сестрами, персоналом местных амбулаторных учреждений или силами других медицинских работников. Астанинской декларацией 2018 года все страны мира обязались направить усилия и государственные инвестиции на улучшение качества образования, науки и клинической практики ПМП с целью обеспечения всем пациентам доступа к наивысшему возможному уровню здоровья. Создание систем управления качеством медицинской помощи является одним из приоритетных направлений реформирования здравоохранения, определяет как текущие, так и стратегические перспективы деятельности любой медицинской организации. По концепции A. Донабедиана и ВОЗ качество – это многомерное понятие, состоящее из многих компонентов – безопасность, результативность, своевременность/оптимальность, эффективность/экономичность, справедливость/равноправие, пациент-ориентированность. Кроме того, качество разделяется на три основные составляющие: качество структуры, процесса и результата. Качество структуры – это организационные аспекты ПМП – кадровые и материально технические ресурсы, правовое обеспечение. Качество процесса – это фактически сама медицинская помощь, выполнение лечебно-диагностических процедур в соответствии с протоколами и стандартами. Качество результата – это показатели, которые указывают на происходящее с больным в процессе оказания ПМП. Мониторинг качества ПМП осуществляется с помощью индикаторов, которые могут быть разработаны и утверждены на государственном или местном уровнях. Улучшение качества описывается циклом Деминга Plan-Do-Check-Act. При описании данных понятий указываются нормативные документы по реформированию ПМП в Украине, международные директивы и описание влияния их внедрения на качество ПМП в Украине.Заключение. Учитывая реформирование системы здравоохранения Украины, рекомендации мирового сообщества и переход на рыночные отношения, врачам общей практики–семейным врачам необходимо еще освоить дополнительный навык по управлению качеством медицинской помощью. ; У статті викладені сучасні дані щодо визначення і розвитку первинної медичної допомоги (ПМД) та підходів до управління її якості, щодо поняття і концепцій якості, описано концепцію якості А. Д онабедіана і ВООЗ, якість структури процесу і результату ПМД, підходи до моніторингу та покращання якості, наведені нормативна бази і результати реформування ПМД в Україні з огляду їхнього впливу на якість ПМД.Мета: надати основні поняття якості медичної допомоги і пояснити здійснення управління якістю медичною допомоги в процесі реформування системи охорони здоров'я в Україні.Матеріали та методи. Системний огляд літератури і нормативних документів, власний досвід та спостереження.Результати. За визначенням ВООЗ, первинна медико-санітарна допомога – це комплекс лікувально-профілактичних послуг, що надаються на рівні місцевої громади зазвичай сімейними лікарями, патронажними медичними сестрами, персоналом місцевих амбулаторних установ або силами інших медичних працівників. Астанінською декларацією 2018 року усі країни світу зобов'язалися спрямувати зусилля й державні інвестиції на покращання якості освіти, науки і клінічної практики ПМД задля забезпечення усіх пацієнтів доступом до найвищого можливого рівня здоров'я. Створення систем управління якістю медичної допомоги є одним з пріоритетних напрямків реформування охорони здоров'я, що визначає як поточні, так і стратегічні перспективи діяльності будь-якої медичної організації. За концепцією A. Д онабедіана і ВООЗ, якість – це багатомірне поняття, що складається з багатьох компонентів – безпечність, результативність, своєчасність / оптимальність, ефективність / економічність, справедливість / рівноправність, пацієнт-орієнтованість. Крім того, якість розподіляється на три основні складові: якість структури, процесу і результату. Якість структури – це організаційні аспекти ПМД – кадрові та матеріально-технічні ресурси, правове забезпечення. Якість процесу – це фактично сама медична допомога, виконання лікувально-діагностичних процедур відповідно до протоколів і стандартів. Якість результату – це показники, які свідчать про те, що відбувається з хворим у процесі надання ПМД. Моніторинг якості ПМД здійснюється за допомогою індикаторів, які можуть бути розроблені і затверджені на державному або локальному рівнях. Покращання якості описується циклом Демінга Plan-Do-Check-Act. При описі даних понять зазначаються нормативні документи з реформування ПМД в Україні, міжнародні директиви та опис впливу їхнього запровадження на якість ПМД в Україні.Заключення. Враховуючи реформування системи охорони здоров'я України, рекомендації світової спільноти та перехід на ринкові відносини, лікарям загальної практики–сімейним лікарям слід ще засвоїти додаткову навичку з управління якістю медичною допомогою.

Aim. To analyze public procurement of medicines for the treatment of patients with epilepsy using methods of clinical and economic analysis.Materials and methods. For the study, the official data of the Ministry of Health of Ukraine for 2014-2018 concerning public procurement of antiepileptic drugs were used. The total amount of public procurement of medicines for all trade names was determined, and the sums of purchases were grouped by international nonproprietary names. To conduct the analysis of public procurement of antiepileptic drugs, ABC and VEN analyses were performed. Based on the results of the integrated ABC / VEN analysis the volumes of procurement costs were ranked taking into account the requirements of the regulatory framework providing medical and pharmaceutical care for patients with epilepsy.Results. According to the results of the study it was found that during 2014-2018 the average growth rate of public procurement of antiepileptic drugs in UAH equivalent was 136 %, and in dollar equivalent – 110 %. It was determined that in 2018 the volume of expenditures per patient for the purchase of antiepileptic drugs in UAH equivalent increased by 305 % compared to 2014. However, the volume of expenditures in terms of US dollars in 2018 increased only by 22 % compared to 2014. It is due to the fact that in 2014 there were crisis processes at the financial market of Ukraine, which led to an increase in the price of medicines and had a direct impact on the volume of expenses for the purchase of medicines. It has been proven that during 2014-2018 in the volume of public procurement there is a negative trend of prevalence of antiepileptic drugs of foreign manufacture. Thus, the ratio of the volume of costs for the purchase of foreign drugs to domestic ones amounted to 87 % to 13 %, respectively. The analysis of public procurement by the lines of therapy determined that the main share of the expenses belonged to the first-line pharmacotherapy drugs. The ABC analysis showed that the total government spending on the purchase of antiepileptic drugs had uneven dynamics. The results of the VEN analysis indicated that any antiepileptic drugs for INN were not assigned to the category "N". According to the results of the integrated ABC / VEN analysis it was found that the share of expenses from group A / V in the total amount of the antiepileptic drugs purchased ranged from 70.1 % (2014) to 72.8 % (2018).Conclusions. The results of the study can be used in the development of scientific and applied approaches to the organization of effective financing of pharmaceutical care in Ukraine. ; Цель: анализ публичных закупок лекарственных средств для лечения больных эпилепсией с использованием методов клинико-экономического анализа.Материалы и методы. Для проведения исследования были использованы официальные данные МОЗ Украины за 2014-2018 гг. по объемам публичных закупок противоэпилептических препаратов. Определена общая сумма публичных закупок лекарственных препаратов по всем торговым наименованиям и проведено группирование сумм закупок по международным непатентованным названиям. Публичные закупки противоэпилептических препаратов нами проанализированы с помощью АВС- и VEN-анализа. По результатам интегрированного ABC / VEN-анализа проведено ранжирование объемов затрат на закупки с учетом требований нормативно-правовой базы, регулирующей предоставление медицинской и фармацевтической помощи больным эпилепсией.Результаты. По результатам исследования установлено, что в течение 2014-2018 гг. средний темп роста объемов публичных закупок ПЭП в гривневом эквиваленте имел значение 136 %, а в долларовом – 110 %. Определено, что в 2018 г. объемы расходов на одного больного на закупку противоэпилептических препаратов в гривневом эквиваленте выросли на 305 % по сравнению с 2014 г. Вместе с тем объем расходов в пересчете на дол. США в 2018 г. увеличился только на 22 % по сравнению с 2014 г. Это обусловлено тем, что в 2014 г. произошли кризисные процессы на финансовом рынке Украины, которые привели к росту цен на лекарственные средства и оказывали непосредственное влияние на объемы расходов на закупку лекарств. Доказано, что в течение 2014-2018 гг. в объемах публичных закупок наблюдается негативная тенденция превалирования противоэпилептических препаратов иностранного производства. Так, соотношение объемов затрат на закупки иностранных и отечественных препаратов составило 87 и 13 % соответственно. Анализ публичных закупок по линиям терапии определил, что основная доля расходов принадлежала препаратам первой линии фармакотерапии. Проведенный АВС-анализ показал, что общие объемы государственных расходов на закупку противоэпилептических препаратов имели неравномерную динамику. Результаты VEN-анализа свидетельствуют, что к категории «N» не было отнесено ни одного ПЭП по МНН. По итогам интегрированного АВС / VEN анализа установлено, что доля расходов из группы А/V в общей сумме закупленных ПЭП колебались от 70,1 % (2014) до 72,8 % (2018).Выводы. Результаты исследования могут быть использованы в разработке научно-прикладных подходов к организации эффективного финансирования предоставления фармацевтической помощи в Украине. ; Мета: аналіз публічних закупівель лікарських засобів для лікування хворих на епілепсію з використанням методів клініко-економічного аналізу.Матеріали та методи. Для проведення дослідження були використані офіційні дані МОЗ України за 2014-2018 рр. щодо обсягів публічних закупівель протиепілептичних препаратів. Визначена загальна сума публічних закупівель лікарських препаратів за всіма торговими назвами та проведено групування сум закупівель за міжнародними непатентованими назвами. Публічні закупівлі протиепілептичних препаратів були проаналізовані за допомогою АВС- та VEN-аналізу. За результатами інтегрованого ABC/VEN-аналізу проведено ранжування обсягів витрат на закупівлі з урахуванням вимог нормативно-правової бази, що регулює надання медичної та фармацевтичної допомоги хворим на епілепсію.Результати. За результатами дослідження встановлено, що протягом 2014-2018 рр. середній темп росту обсягів публічних закупівель ПЕП у гривневому еквіваленті мав значення 136 %, а у доларовому – 110 %. Визначено, що у 2018 р. обсяги витрат на одного хворого на закупівлю протиепілептичних препаратів у гривневому еквіваленті зросли на 305 % порівняно з 2014 р. Разом з тим обсяг витрат у перерахунку на дол. США у 2018 р. збільшився тільки на 22 % порівняно з 2014 р. Це обумовлено тим, що у 2014 р. відбулися кризові процеси на фінансовому ринку України, що призвели до зростання цін на лікарські засоби та чинили безпосередній вплив на обсяги витрат на закупівлю ліків. Доведено, що протягом 2014-2018 рр. в обсягах публічних закупівель спостерігається негативна тенденція превалювання протиепілептичних препаратів іноземного виробництва. Так, співвідношення обсягів витрат на закупівлі іноземних і вітчизняних препаратів склало 87 та 13 % відповідно. Аналіз публічних закупівель за лініями терапії визначив, що основна частка витрат припадала на препарати першої лінії фармакотерапії. Проведений АВС-аналіз показав, що задинаміку. Результати VEN-аналізу свідчать, що до категорії «N» не було віднесено жодного ПЕП за МНН. За підсумками інтегрованого АВС/VEN аналізу встановлено, що частка витрат з групи А/V у загальній сумі закуплених ПЕП коливались від 70,1 % (2014 р.) до 72,8 % (2018 р.).Висновки. Результати дослідження можуть бути використанні у розробці науково-прикладних підходів до організації ефективного фінансування надання фармацевтичної допомоги в Україні.

Problem setting. The reform of local self-government and territorial organization of government in Ukraine contributes to the activation and involvement of citizens in local decision-making processes. In the context of decentralization process of state power in Ukraine, the problem of interaction between regional executive authorities and local self-government bodies becomes particularly important. The most important task is to improve the various (legal, organizational, economic, etc.) mechanisms for managing regional development. In the context of decentralization, the issues of regional development and interaction are relevant, since the absence of a state regional development policy can exacerbate problems in the economic, political and social spheres. Recent research and publications analysis. The basis is the scientific achievements of Ukrainian and foreign scientists who investigated the theoretical and applied aspects of the government mechanisms: V. Averianov, G. Atamanchuk, V. Bakumenko, Y. Dreval, M. Koretskyi, O. Korotych, V. Kruglov, M. Latynin, O. Lebedynska, P. Nadolishnii, G. Odintsova, L. Prykhodchenko, O. Radchenko, Y. Tykhomyrov, L. Yuzkov and others. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In spite of numerous researches of the mentioned problem, Ukrainian scientists paid insufficient attention to the formation of a complex mechanism of state management of regional development and its regulatory legal support in the context of decentralization of powers. Paper main body. The author in the argumentation of the importance of the study of this topic emphasized the reform of local self-government and territorial organization of power in Ukraine, which helps to activate and involve citizens in decision-making processes at the local level. At the same time, in the context of the process of decentralization of state power in Ukraine, the problem of interaction between regional executive authorities and local self-government bodies becomes particularly important. In this context, the most important task is to improve the various mechanisms for managing regional development. The basis is the scientific achievements of Ukrainian and foreign scientists who have investigated theoretical and applied aspects of mechanisms of public administration. In spite of numerous researches of the mentioned problem, Ukrainian scientists paid insufficient attention to the formation of a complex mechanism of state management of regional development and its regulatory legal support in the context of decentralization of powers. The author states that the real state of the formation of united territorial community (UTC) and its ambiguous assessment leads to the formulation of a number of complementary questions, the answers to which will provide a theoretical and methodological substantiation of the need for the development of an UTC and will help to optimize the management of this process. Not being a consolidated and driven by nationwide strategy for regional development, the process of decentralization, especially in the context of quantitative acceleration, can pose significant risks of disorganization and disintegration of the economic and social space. The article focuses on the lack of legal basis for the division of functions and responsibilities in sectors with a multi-level view, which complicates their operational management and strategic planning and development in the context of sectoral decentralization. It is emphasized that open resistance is met with participation of community residents in the absence of public participation mechanisms, in particular, low involvement of the public in discussing decisions on optimization of social infrastructure in the process of implementation of sectoral decentralization. Actual variants of resistance and their influence on the general situation of decentralization in Ukraine are considered. It is updated that the resistance to reform at the stage of implementation of the decisions taken by the central government may reflect both the competition of local elites for managerial levers and the low ability of community residents to influence the course of reform through civilized methods of public participation. First of all, there is a lack of coordination of efforts by local authorities to organize meaningful dialogue between residents when discussing voluntary community integration, or the challenges posed by implementing sectoral decentralization under scarce resources to develop and provide residents with quality and available UTC services. The author emphasizes that there is a lack of legal basis for the distribution of functions and responsibilities in sectors with a multi-level view, which complicates their operational management and strategic planning and development in the context of sectoral decentralization. It is emphasized that a rather dynamic process of formation of united territorial communities in Ukraine, significant steps were taken in 2017 to improve the legislative and regulatory support for the creation and development of UTCs. It is emphasized that individual UTCs are created for the purpose of obtaining additional powers and resources, but they are objectively unable to provide their residents with adequate quality of services, to activate economic processes, because they lack the appropriate infrastructure and resources, and to ensure the sustainable development of communities in the future. It is emphasized that the issue of optimal distribution of powers between local governments and executive authorities in general and, in particular, the distribution of functions and powers between local councils of UTC and district administrations and district councils of districts in which territories are created, is not settled. It is mentioned that local self-government bodies of rural UTCs are often unable to prepare high-quality investment projects to receive state support and international aid funds, which are not ready for strategic planning and community development programming. The author emphasizes that the necessity to exercise proper control over the work of authorities at different levels when planning and executing budgets and managing and using financial resources is particularly relevant in the context of budgetary decentralization. At the same time, the solution of this issue lies at the stage, first, of ensuring effective preliminary and current state financial control over the activity of state authorities and local self-government bodies in the management and use of budgetary resources; second, the introduction of maximum transparency of the activities of local authorities and the control of these activities by the public. The study of Ukrainian experience in implementing the decentralization process in the activities of public authorities and local self-government established the important role of decentralization in the democratization and transformation of society, the transition to institutions based on the initiative and responsibility of the individual and the community. Conclusions of the research and prospects for further studies. The study of Ukrainian experience in implementing the process of decentralization in the activities of public authorities and local self-government established the important role of decentralization in the democratization and transformation of society, the transition to institutions based on the initiative and responsibility of the individual and the community. The tendency to its widespread implementation is observed in administrative, political, budgetary, financial, social spheres, promotes development of human potential, responsibility of the authorities, improvement of quality of rendering of state and public services, consolidation of society, solving of economic, legal, political, ethnic problems and others. ; Розглянуто сучасні проблемні аспекти проведення децентралізації в Україні. Доведено необхідність вирішення зазначених проблем для подальшої оптимізації регіонального зростання. Визначено особливості впровадження публічних механізмів в умовах неврегульованого розвитку територіальних громад.

Важливість послуг екосистем для добробуту людини у все більшій мірі визнається у політиці багатьох країн на місцевому, національному та міжнародному рівнях. В Україні ця концепція все ще не отримала належної уваги, а тому і не знайшла практичного застосування. Незважаючи на деякі обмеження та методологічні проблеми оцінювання послуг екосистем, інтеграція таких оцінок у процеси прийняття управлінських рішень має стати пріоритетним завданням у сфері менеджменту природних ресурсів, зокрема у сфері планування землекористування. Роль лісового та аграрного секторів особливо важлива у цьому контексті, оскільки в Україні послуги екосистем у лісовому господарстві до уваги не беруться, а термін «послуги агроекосистем» ще навіть не набув поширення у наукових публікаціях, а тим більше на практиці. Оцінювання послуг екосистем необхідно здійснювати на засадах системного підходу шляхом інтеграції екологічних, економічних і соціокультурних оцінок. Це дасть змогу забезпечити розуміння вигод, отриманих від екосистем, і витрат, пов'язаних з їх використанням. Врахування вартості послуг екосистем внаслідок збереження певних типів рослинності у ландшафті (напр., лісів) та вигід від відмови заподіяння шкоди довкіллю дає змогу розрахувати еколого-економічні вигоди від впровадження нових технологій виробництва. Як приклад у статті розрахована еколого-економічна вигода від впровадження технології виготовлення деревинно-солом'яних плит на основі врахування вартості послуг лісових екосистем та вартості екологічних вигод від відмови заподіяння шкоди довкіллю спалюванням соломи і післяжнивних решток. ; Важность услуг экосистем для благосостояния человека во все большей степени признается в политике многих стран на местном, национальном и международном уровнях. В Украине эта концепция все еще не получила должного внимания, поэтому и не нашла практического применения. Вследствие все большего общественного давления, которое оказывает общественное мнение на государственные структуры и бизнес во всем мире, возрастают попытки осуществления экономической оценки активов экосистем, а политические структуры во все большей степени вынуждены включать их в инициативы в области планирования землепользования. Несмотря на то, что концепции экологизации экономики и перехода к устойчивому развитию во все большей степени усиливают свое влияние на политиков, землепользователи, различные незаинтересованные стороны, в частности ученые, вынуждены признать, что услуги экосистем, вероятно, будут в центре будущей политики по использованию земель. Несмотря на некоторые ограничения и методологические проблемы оценки услуг экосистем, интеграция таких оценок в процессы принятия управленческих решений должна стать приоритетной задачей в сфере менеджмента природных ресурсов, в частности в области планирования землепользования. Роль лесного и аграрного секторов особенно важна в этом контексте, поскольку в Украине услуги экосистем не принимаются во внимание в лесном хозяйстве, а термин «услуги агроэкосистем» не употребляется ни в научных публикациях, ни тем более на практике. Оценки услуг экосистем необходимо проводить на основании системного подхода путем интеграции экологических, экономических и социокультурных оценок. Это позволит обеспечить понимание выгод, полученных от экосистем, и расходов, связанных с их использованием. Учет стоимости услуг экосистем в результате сохранения определенных типов растительности в ландшафте (напр., лесов) и выгод от отказа причинения вреда окружающей среде позволяет рассчитать эколого-экономические выгоды от внедрения новых технологий производства. В качестве примера в статье рассчитана эколого-экономическая выгода от внедрения технологии изготовления древесно-соломенных плит на основании учета стоимости услуг лесных экосистем и стоимости экологических выгод от отказа причинения вреда окружающей среде сжиганием соломы и остатков сбора урожая. Рассчитанная эколого-экономическая выгода от внедрения технологии изготовления древесно-соломенных плит на основании учета стоимости услуг лесных экосистем и стоимости экологических выгод от отказа причинения вреда сжиганием соломы и послеуборочных остатков, составляет миллиард гривен в год. Разработчики политики, различные землепользователи и заинтересованные стороны должны осознать, что услуги экосистем становятся все более дефицитными, и должны быть оценены, так как не удастся эффективно управлять тем, что не имеет цены. В то же время спрос на услуги экосистем будет быстро возрастать по мере увеличения численности населения и уровня жизни. Поэтому оценка услуг экосистем – это незаменимый инструмент для создания оптимальных сценариев землепользования на принципах устойчивого развития. ; The importance of ecosystem services for human well-being is increasingly recognized in the policies of many countries at the local, national and international levels. In Ukraine, this concept has not yet received due attention, and therefore has not found practical application. Many modern agricultural, forestry and water management practices suppress vital ecosystem services, thereby limiting the ability of these sectors to feed the population, increase work productivity, preserve the environment and promote human well-being. Understanding the mature of these impacts is essential for developing land management strategies that will ensure food security, broad array of ecosystem services and successful adaptation to climate change. As the concepts of greening the economy and transitioning to sustainable development increasingly extend their influence to global politicians, land users, stakeholders and scientific community they all are forced to recognize that ecosystem services are likely to be at the heart of future sustainable land use policy. Despite some limitations and methodological problems in the evaluation of ecosystem services, the integration of such assessments into management decision-making processes should become a priority in the field of natural resource management, in particular in the field of land use planning. The role of the forest and agricultural sectors is particularly important in this context, as ecosystem services are not taken into account in forestry in Ukraine, and the term "agroecosystem services" has not become widespread in scientific publications or even not mentioned in practice. Evaluation of ecosystem services should be carried out on the basis of a systems approach by integrating environmental, economic and socio-cultural assessments. This will provide an understanding of the benefits derived from ecosystems and the costs associated with their use. Taking into account the cost of ecosystem services due to the preservation of certain types of vegetation in the landscape (eg forests) and the benefits of avoiding environmental damage makes it possible to uncover the environmental and economic benefits of the introduction of new production technologies. As a case study, we calculated the environmental and economic benefits of implementing technology for the production of wood-straw boards based on the cost of forest ecosystem services and the cost of environmental benefits from the refusal to harm the burning of straw and post-harvest residues. Ecosystem services help generate income and well-being in broad sense and prevent loosing costs to society. All kinds of benefits (and costs) must be taken into account in one way or another in decision-making processes. Evaluation of ecosystem services helps to identify beneficiaries and obtain data on the recommended scale of possible payments for ecosystem services (PES). This helps to obtain information on the appropriate level of PES and to determine whether they should be applied or not in concrete case. How to achieve such significant progress in the approaches to the sectoral policies formation, so that the results of ecosystem services evaluation became useful tool and mandatory requirement for the formation of sustainable land use policy, decision-making in agriculture and forestry? This challenge requires researchers to work harder for influencing on public opinion and politicians vision. To address current real-world problems studies must become much more problem-oriented rather than instrumental-oriented. Therefore researchers will have to analyze the interests of different stakeholders and sectors and politicians in society and in which way they can influence the application of their methods and techniques in policy to both land use planning and natural resource management in general planning.

The article presents modern data on the development of primary health care (PHC) and approaches to managing its quality, conceptі of quality, model of quality by A. Donabedian and WHO, the quality of structure, process and result of PHC, approaches to monitoring and improving quality. The regulatory framework and the results of reforming the PHC inUkraineare given, its impact on the quality of the PHC.The aim: is to provide basic concepts of quality of medical care and to explain the changes of quality of medical care in the process of reforming the healthcare system inUkraine.Materials and methods. A systematic review of the literature and legal documents, own experience and observations.Results. According to the WHO definition, primary health care is a providing treatment and prevention services at the local community level, usually by family doctors, patronage nurses, staff at local outpatient facilities, or other medical personnel. In the Astana Declaration of 2018, all countries of the world pledged to direct efforts and public investments to improve the quality of education, science and clinical practice of primary health care in order to ensure that all patients have access to the highest possible level of health. The creation of quality management systems for medical care is one of the priority areas of health care reform and determines both current and strategic prospects for the activities of any medical organization. According to the concept of A. Donabedian and WHO, quality is a multidimensional concept that consists of many components – safety, effectiveness, timeliness/optimality, efficiency/economy, fairness/equality, patient-orientation. In addition, quality is divided into three main components – the quality of the structure, process and result. The quality of the structure is the organizational aspects of the PHC – human and material and technical resources, legal support. The quality of the process is actually medical care itself, the implementation of diagnostic procedures in accordance with protocols and standards. The quality of the result – these are indicators that indicate what happens to the patient in the process of providing PHC. Monitoring the quality of PHC is carried out using indicators that can be developed and approved at the state or local levels. Quality improvement is described by the Deming Plan-Do-Check-Act cycle. When describing these concepts, legal documents on reforming the PHC inUkraine, international directives and a description of the impact of their implementation on the quality of the PHC inUkraine are indicated.Conclusion. Taking into account the reformation of the Ukrainian healthcare system, the recommendations of the world community and the transition to market relations, general practitioners – family doctors need to learn an additional skill in managing the quality of medical care. ; В статье изложены современные данные о развитии первичной медицинской помощи (ПМП) и подходах к управлению ее качеством, данные относительно понятия и концепции качества, описано концепцию качества А. Донабедиана и ВОЗ, качество структуры процесса и результата ПМП, подходы к мониторингу и улучшению качества, приведены нормативная базы и результаты реформирования ПМП в Украине с учетом их влияния на качество ПМП.Цель: предоставить основные понятия качества медицинской помощи и объяснить осуществление управлением качеством медицинской помощи в процессе реформирования системы здравоохранения в Украине.Материалы и методы. Системный обзор литературы и нормативных документов, собственный опыт и наблюдения.Результаты. По определению ВОЗ, первичная медико-санитарная помощь – это комплекс лечебно-профилактических услуг, которые предоставляются на уровне местной громады обычно семейными врачами, патронажными медицинскими сестрами, персоналом местных амбулаторных учреждений или силами других медицинских работников. Астанинской декларацией 2018 года все страны мира обязались направить усилия и государственные инвестиции на улучшение качества образования, науки и клинической практики ПМП с целью обеспечения всем пациентам доступа к наивысшему возможному уровню здоровья. Создание систем управления качеством медицинской помощи является одним из приоритетных направлений реформирования здравоохранения, определяет как текущие, так и стратегические перспективы деятельности любой медицинской организации. По концепции A. Донабедиана и ВОЗ качество – это многомерное понятие, состоящее из многих компонентов – безопасность, результативность, своевременность/оптимальность, эффективность/экономичность, справедливость/равноправие, пациент-ориентированность. Кроме того, качество разделяется на три основные составляющие: качество структуры, процесса и результата. Качество структуры – это организационные аспекты ПМП – кадровые и материально технические ресурсы, правовое обеспечение. Качество процесса – это фактически сама медицинская помощь, выполнение лечебно-диагностических процедур в соответствии с протоколами и стандартами. Качество результата – это показатели, которые указывают на происходящее с больным в процессе оказания ПМП. Мониторинг качества ПМП осуществляется с помощью индикаторов, которые могут быть разработаны и утверждены на государственном или местном уровнях. Улучшение качества описывается циклом Деминга Plan-Do-Check-Act. При описании данных понятий указываются нормативные документы по реформированию ПМП в Украине, международные директивы и описание влияния их внедрения на качество ПМП в Украине.Заключение. Учитывая реформирование системы здравоохранения Украины, рекомендации мирового сообщества и переход на рыночные отношения, врачам общей практики–семейным врачам необходимо еще освоить дополнительный навык по управлению качеством медицинской помощью. ; У статті викладені сучасні дані щодо визначення і розвитку первинної медичної допомоги (ПМД) та підходів до управління її якості, щодо поняття і концепцій якості, описано концепцію якості А. Д онабедіана і ВООЗ, якість структури процесу і результату ПМД, підходи до моніторингу та покращання якості, наведені нормативна бази і результати реформування ПМД в Україні з огляду їхнього впливу на якість ПМД.Мета: надати основні поняття якості медичної допомоги і пояснити здійснення управління якістю медичною допомоги в процесі реформування системи охорони здоров'я в Україні.Матеріали та методи. Системний огляд літератури і нормативних документів, власний досвід та спостереження.Результати. За визначенням ВООЗ, первинна медико-санітарна допомога – це комплекс лікувально-профілактичних послуг, що надаються на рівні місцевої громади зазвичай сімейними лікарями, патронажними медичними сестрами, персоналом місцевих амбулаторних установ або силами інших медичних працівників. Астанінською декларацією 2018 року усі країни світу зобов'язалися спрямувати зусилля й державні інвестиції на покращання якості освіти, науки і клінічної практики ПМД задля забезпечення усіх пацієнтів доступом до найвищого можливого рівня здоров'я. Створення систем управління якістю медичної допомоги є одним з пріоритетних напрямків реформування охорони здоров'я, що визначає як поточні, так і стратегічні перспективи діяльності будь-якої медичної організації. За концепцією A. Д онабедіана і ВООЗ, якість – це багатомірне поняття, що складається з багатьох компонентів – безпечність, результативність, своєчасність / оптимальність, ефективність / економічність, справедливість / рівноправність, пацієнт-орієнтованість. Крім того, якість розподіляється на три основні складові: якість структури, процесу і результату. Якість структури – це організаційні аспекти ПМД – кадрові та матеріально-технічні ресурси, правове забезпечення. Якість процесу – це фактично сама медична допомога, виконання лікувально-діагностичних процедур відповідно до протоколів і стандартів. Якість результату – це показники, які свідчать про те, що відбувається з хворим у процесі надання ПМД. Моніторинг якості ПМД здійснюється за допомогою індикаторів, які можуть бути розроблені і затверджені на державному або локальному рівнях. Покращання якості описується циклом Демінга Plan-Do-Check-Act. При описі даних понять зазначаються нормативні документи з реформування ПМД в Україні, міжнародні директиви та опис впливу їхнього запровадження на якість ПМД в Україні.Заключення. Враховуючи реформування системи охорони здоров'я України, рекомендації світової спільноти та перехід на ринкові відносини, лікарям загальної практики–сімейним лікарям слід ще засвоїти додаткову навичку з управління якістю медичною допомогою.

La Educación Inclusiva es un enfoque emergente en todos los países como respuesta a las profundas brechas de inequidad social, los factores de exclusión, segregación y discriminación en los contextos educativos. Aún persisten barreras que impiden que muchos niños, niñas y jóvenes no asistan o abandonen la escuela, o bien concluyen su escolaridad, pero no logran los aprendizajes básicos para una convivencia social plena. El postulado central es la educación como un derecho humano fundamental y por ello se debe brindar una educación de calidad para todos con equidad. Por esta razón la educación inclusiva se conceptualiza desde cuatro ámbitos; el primero como proceso que busca la transformación de la escuela para responder a la diversidad; reconocer que cada niño es único y especial. El segundo desde componentes de participación, permanencia y logro de los aprendizajes. Lo importante no es estar en la escuela sino participar y aprender en ella. El tercero está vinculado a la atención de los niños y niñas en situación de vulnerabilidad o marginación por factores como la discapacidad, pertenecer a alguna minoría étnica o lingüística, ser migrante, o presentar alguna condición de privación sociocultural, entre otros. El cuarto está orientado a la identificación y remoción de las barreras para el aprendizaje. Por otra parte, el profesor es un elemento clave para la consolidación de la inclusión y el desarrollo de ambientes para el aprendizaje. Sin embargo, es claro que los profesores deben desarrollar nuevas competencias que les permitan responder a este paradigma. Existen diversos planteamientos que buscan conceptualizar y caracterizar la formación inicial y continúa de los profesores, entre ellos están los propuestos por la Agencia Europea para las Necesidades Especiales y la Inclusión Educativa, la UNESCO, y otras organizaciones internacionales. En México, a partir de la administración federal 2013-2018 estableció las bases para que el sistema educativo mexicano fuera inclusivo y en consecuencia y generó transformaciones importantes para lograrlo. Sin embargo, no hay una propuesta en términos de formación de profesores para la inclusión; es decir que cuente con las competencias profesionales básicas que permitan ser agentes de cambio en nuestro país. No cabe duda que la escuela enfrenta nuevos y diversos desafíos en términos de avanzar en la consolidación de una educación de calidad con equidad; que brinde oportunidades para todos, impulse nuevos modelos pedagógicos con características orientadas a la sustentabilidad, la ciudadanía global y el reconocimiento de la diversidad como componente normal. Con los objetivos de mi tesis doctoral me propuse ofrecer una respuesta al vacío que existe en la formación de docentes para la inclusión, que exige nuevas competencias profesionales, como son el tener una conceptualización precisa, promover políticas, prácticas inclusivas; nuevos modelos de relación entre los profesionales de la educación a través de la colaboración, generar ambientes para el aprendizaje, brindar atención a la diversidad de sus estudiantes, entre otros. Promover también nuevas formas de gestión y diversas formas de enseñanza. El propósito fue conformar una propuesta de innovación que incidiera en la trasformación de la formación inicial de docentes. Los resultados esperados de esta investigación fueron: Conformar un marco de reflexión teórica para conceptualizar la educación inclusiva y los retos que representa para los sistemas educativos. Ofrecer diversos modelos de formación de docentes y la necesidad de contar con un profesor inclusivo que promueva la educación inclusión a través de un programa para la formación inicial de profesores. De igual manera marcar un referente para posteriores investigaciones sobre educación inclusiva y formación de docentes. ; The Inclusive Education is an emerging approach in all countries as a response to deep social inequality gaps, factors of exclusion, segregation and discriminations contexts. There are still barriers that prevent many children and young people do not attend or drop out of schools, or conclude their schooling, but fail the basic learning for a full social life. The central tenet is education as a fundamental human right and because of that all must provide quality education with equity. For this reason the inclusive education is conceptualize since four areas; the first as a process oriented to transform the school for to respond the diversity, recognizing that each child is unique and special. The second correspond to the concern about the participation, permanence and achievement of the learning process. The important thing is not to be in school but to participate in it. The third is linking with the attention of children in vulnerability condition or marginalization for disabilities, to be part of ethnic or linguistic minority or migrant or to have a social deprivation, among others. The four is oriented to the identity and remove the barriers for learning. On the other hand, the teachers are an essential key for promote the inclusion and learning developments, but nevertheless needs to have new competencies for to respond to the new approach. At this time there are proposals oriented to support the teacher education in terms of in service and ongoing teachers from diverse international organizations as a European Agency for Special Needs and Inclusive Education, the UNESCO and others. In México, the Federal Government 2013-2018, established the foundation about the inclusive education for all Mexican Educational System, but at this time the Teacher Education Programs do not yet contemplate the formation of inclusive teachers, that is to say with the core professional competencies for to be factors of change in our country. Without doubt the schools have new challenges in term of quality education with equity, offering opportunities for all, promoting new pedagogic models oriented to sustainability, the global citizen and the recognizing the diversity as a normal element. The purposes of my dissertation I decided to offer a response to the vacuum that exists on teacher training for inclusion, which requires new skills, such as having a precise conceptualization, promote policies, practices inclusive; new models of relationship between professionals of education through collaboration create environments for learning, providing attention to the diversity of their students, among others, also to promote new forms of management and various forms of teaching. The purpose was to create a proposal for innovation that meets in the transformation of initial teacher training. The results expected from this research were: form a theoretical framework to conceptualize the inclusive education and the challenges it poses to the educational systems. Offer different models of teacher training and the need of having an inclusive teacher that promotes inclusive education through a program for initial formation, similarly is a reference point for further investigations. ; Tesis Univ. Jaén. Departamento de Pedagogía. Leída el 5 de abril de 2019.

El trabajo de investigación que aquí se bosqueja versará sobre el impacto que en el ámbito del pensamiento español de los últimos cuarenta años ha ejercido, no sin reticencias, la filosofía de Hannah Arendt. En particular, se prestará especial atención a la reivindicación que desde el discurso de género ha emergido sobre esta insoslayable autora. Objeto de numerosas polémicas, fruto éstas, a su vez, de diversas incomprensiones, el pensamiento de Arendt en el contexto internacional gozó, lamentablemente, de una influencia discontinua y tardía. Es precisamente esto lo que convierte la aportación arendtiana en una realidad intelectual difícilmente clasificable. A ello apunta la diversidad de temas en los que Arendt se detuvo a reflexionar, así como, el modo peculiar en que estos temas fueron tratados, sin hacer concesiones a los ismos vigentes de su época. En concreto el caso español evolucionó desde una primera etapa caracterizada por una tímida recepción de su obra, (primeras traducciones de Sobre la Revolución y Eichmann en Jerusalem), hacia una renovada interpretación e influencia desconocidas hasta el momento en el contexto nacional, pasando entretanto por un período de escaso impacto intelectual. Los motivos que explican tal ausencia son varios. Por una parte, en este período, el debate filosófico español se halla imbuido de filosofía analítica y tradición marxista, (principalmente esta última estigmatiza la figura de Arendt debido al rechazo que le produce las tesis vertidas en Los Orígenes del totalitarismo), por otra, sería injustamente enjuiciada por su relación con Heidegger que tuvo como consecuencia que fuese asimilada como heideggeriana, sin serlo. La recepción de Hannah Arendt en España ha tenido lugar en tres momentos nítidamente diferenciados: • De 1967 hasta 1974 fueron publicadas algunas de sus obras más relevantes. • De 1974 hasta 1984 olvido de la aportación arendtiana al ámbito del pensamiento. • Desde 1984: momento a partir del cual la presencia directa o indirecta de esta autora empieza a convertirse en permanente en el panorama filosófico del país, en parte como eco de la recepción que se había iniciado en países de nuestro entorno. En la comunidad filosófica la figura de Hannah Arendt no ha hecho en los últimos años sino crecer, hasta convertirse en punto de referencia ineludible en diversos ámbitos teóricos como el del pensamiento político, la filosofía de la acción o los discursos sobre el género. Es desde ésta óptica desde la que el presente trabajo tratará de investigar la problemática recepción inicial e influencia posterior que el pensamiento de Hannah Arendt ha protagonizado en el panorama filosófico español. ; O traballo de investigación que aquí se bosquexa versará sobre o impacto que no ámbito do pensamento español dos últimos coarenta anos exerceu, non sen reticencias, a filosofía de Hannah Arendt. En particular, prestarase especial atención á reivindicación que dende o discurso de xénero emerxeu sobre esta ineludible autora. Obxeto de numerosas polémicas, froito estas, a súa vez, de diversas incomprensións, o pensamento de Arendt no contexto internacional gozou, desgraciadamente, dunha influencia discontínua e tardía. É precisamente isto o que converte a aportación arendtiana nunha realidade intelectual difícilmente clasificable. A iso apunta a diversidade de temas nos que Arendt se detivo a reflexionar, así como o modo peculiar no que estes temas foron tratados sen facer concesións aos ismos vixentes na súa época. En concreto o caso español evolucionou dende unha primeira etapa caracterizada por unha tímida recepción da súa obra ( primeiras traducións de "Sobre la revolución" e "Eichmann en Jerusalem"), cara á unha renovada interpretación e influxo descoñecidos ata o momento no contexto nacional, pasando no entre tanto por un período de escaso impacto intelectual. Os motivos que explican tal ausencia son varios: por unha banda, neste período, o debate filosófico español áchase imbuído de filosofía analítica e tradición marxista (principalmente esta última estigmatiza a figura de Arendt debido ao rexeitamento que lle producen as teses vertidas en "Los orígines del totalitarismo"), por outra banda sería inxustamente enxuizada pola súa relación con Heidegger que tivo como resultado que fose asimilada?como heideggeriana sen selo. A recepción de Hannah Arendt en España tivo lugar en tres momentos nidiamente diferenciados: • De 1967 ata 1974 foron publicadas algunhas das súas obras máis relevantes. • De 1974 ata 1984 esquecemento da aportación arendtiana ao ámbito do pensamento. • Dende 1984 momento a partir do que a presencia directa ou indirecta desta autora empeza a converterse en permanente no panorama filosófico do país, en parte como eco da recepción que se iniciara en países da nosa contorna. Na comunidade filosófica a figura de Hannah Arendt non fixo máis que medrar ata convertirse nun punto de referencia ineludible nos diversos ámbitos teóricos como o do pensamento político, a filosofía da acción ou os discursos sobre o xénero. É dende esta óptica dende a que o presente traballo tratará de investigar a problemática recepción inicial e a influencia posterior que o pensamento de Hannah Arendt protagonizou no panorama filosófico español. ; The research project presented here deals with the impact of Hanna Arendt's philosophy —at times reticently received — in the sphere of Spanish thought over the last 40 years. Specifically, attention will be paid to the vindication of Arendt's thought made in discourses on gender. Arendt's thought was often object of numerous polemics and misunderstandings. It enjoyed a late and discontinuous influence in the international context. This makes the Arendtian intellectual contribution difficult to classify. Moreover the wide array of topics object of Arendt's attention and the peculiar mode in which she treated them made no concessions to the –isms dominant in her own time. More in particular in the case of Spain, there was an initial shy reception of her oeuvre (with the first translations of On the Revolution and Eichmann in Jerusalem), which later evolved, after a period of scant intellectual impact, towards its renewed influence and interpretation –unheard of this far in the national context. The motives of this initial muted reception are variegated. On the one hand this is a period when the Spanish philosophical debate is immersed in analytical philosophy and Marxist tradition (and it is the latter that stigmatized Arendt's thought because of its rejection of her theses in the Origins of totalitarisms). On the other hand, she was unjustly judged because of her relationship with Heidegger, which had her pigeonholed as a heideggerian thinker without her being so. The reception of Hanna Arendt's thought in Spain happened in three neatly differentiated moments: • From 1967 until 1974 some of her most important writings were published. • From 1974 until 1984 her contribution to the sphere of thought was forgotten. • From 1984: the authors' direct or indirect presence starts to be permanent in the Spanish philosophical landscape, partly as result of the reception of her thought in neighbouring countries. Within the philosophy community Hanna Arendt's standing has consistently grown in recent years, to the point where she has become an undoubted point of reference in diverse theoretical spheres such as political thought, the philosophy of action and in gender discourses. It is from this latter point of view that this work would investigate the problematic reception and later influence that the thought of Hanna Arendt has led in the Spanish philosophical landscape.

La regulación pos consumo a nivel nacional de los de los Residuos de Aparatos Eléctricos y Electrónicos a nivel nacional tiene como objetivo promover mejoras ambientales en el ciclo de vida de los productos y extender las responsabilidades a fabricantes o importadores cuyo propósito es el aprovechamiento, la valorización y reciclaje de teste tipo de productos que garanticen una correcta disposición con lo anterior se busca que la gestión de productos pos consumo en Colombia cumplan con los siguientes propósitos. Qué los productos postconsumo se gestión de acuerdo a la naturaleza del producto y no se mezclen. Promover el aprovechamiento y valorización de los residuos a través de programas pos consumo regulados. Permitiendo que cada actor de la cadena gestione adecuadamente el residuo, lo anterior tomando como referente los lineamientos definidos por el Ministerio de Ambiente y Desarrollo Sostenible promulgados en la ley 1672 del 2013 "Por la cual se establecen los lineamientos para la adopción de una política pública de Gestión Integral de Residuos de Aparatos Eléctricos y Electrónicos (RAEE)" (Ministerio de Ambiente , s.f.) Se plantearan estrategias que permita mejorar los procesos de gestión, almacenamiento y disposición final de Residuos de Aparatos Eléctricos y Electrónicos (RAEE) en la Institución razón por la cual para el desarrollo del proyecto se realizó revisión literaria sobre el Manejo de Residuos de Aparatos Eléctricos y Electrónicos (RAAE), se consulto el plan de Gestión Integral de Residuos Peligrosos (PGIRSP), sede calle 100, y adicionalmente se consultaron políticas nacionales e internacionales, artículos científicos, publicaciones en internet, decretos, información que permito determinar el estado actual de la Gestíon , Almacenamiento, Manejo y Disposición final (RAEE), Igualmente se realizó investigación sobre el sistema de Gestión de (RAEE), en diferentes Instituciones de Educación Superior en el país. Así como también se estructuro el proyecto en seis (6), capítulos que detallan el contexto del trabajo ilustrando al lector en temas como el planteamiento del programa, justificación, objetivos, antecedentes, antecedentes y el estado del arte del trabajo de investigación y las causas que conllevaron a la realización del proyecto, Marco Teórico del proyecto, diseño metodológico utilizado para la realización del proyecto, se explica el paso a paso el cómo se investigó el problema encontrado para el desarrollo del proyecto y se describe el marco estratégico que se empleó en la realización del proyecto que puso a prueba la hipótesis para alcanzar los objetivos propuestos, análisis de los resultados del proyecto de investigación. Se presenta el desarrollo de los objetivos y los resultados obtenidos finalmente se describen las conclusiones y recomendaciones que surgen a partir del desarrollo del proyecto para la Universidad Militar Nueva Granada – Sede Calle 100, en el manejo, almacenamiento y disposición final de Residuos de Aparatos Eléctricos y Electrónicos. ; Tabla de contenido RESUMEN 1 CAPÍTULO 1 INTRODUCCIÓN 5 1.1 Contexto de la Investigación 5 1.2 Justificación 12 1.3 Objetivos 20 1.3.1 Objetivo General 20 1.3.2 Objetivos Específicos 20 1.4 Hipótesis 20 1.5 Presentación del documento 21 CAPÍTULO 2 ANTECEDENTES Y ESTADO DEL ARTE 22 2.1. Antecedentes. 22 2.1.1 Estado Actual de la normativa de Residuos Aparatos Eléctricos y Electrónicos a nivel internacional 22 2.2. Estado del Arte. 32 CAPÍTULO 3 MARCO TEÓRICO 39 3.1 Marco Teórico 39 3.1.1 Categorización de Residuos de Aparatos Eléctricos y Electrónicos) 39 3.2. Marco Legal 43 3.2.1 Normatividad Internacional 48 3.3 Marco Institucional 49 CAPÍTULO 4 METODOLOGÍA 53 4.1 Diseño metodológico 53 4.1.1 Tipo de estudio 54 4.1.2 Participantes o sujetos 55 4.1.3 Herramientas, aparatos, materiales o instrumentos 55 4.1.4 Etapas del proyecto 56 CAPÍTULO 5 RESULTADOS 58 5.1 Política Nacional e Internacional de (RAEE). 58 5.2 Diagnóstico del proceso logístico de manejo y almacenamiento (RAEE) en la Universidad Militar Nueva Granada. 63 5.3 Determinar las estrategias para la implementación de la Ley 1672 de 2013 en la Universidad Militar Nueva Granada sede calle 100. 68 5.4 Diseño de un modelo logístico para el manejo, almacenamiento y disposición final de Residuos de Aparatos Eléctricos y Electrónicos (RAEE). 74 CAPÍTULO 6 CONCLUSIONES Y RECOMENDACIONES 81 6.1 Conclusiones 81 6.2 Recomendaciones. 83 BIOGRAFÍA 85 ANEXO 1 91 ; The national post-consumption regulation of Waste Electrical and Electronic Equipment at the national level aims to promote environmental improvements in the life cycle of products and extend responsibilities to manufacturers or importers whose purpose is the use, valorization and recycling of this type of products that guarantee a correct disposition with the above, it is intended that the management of post-consumption products in Colombia comply with the following purposes. What post-consumption products are managed according to the nature of the product and do not mix. Promote the use and recovery of waste through regulated post-consumer programs. Allowing each stakeholder in the chain to properly manage the waste, the foregoing taking as reference the guidelines defined by the Ministry of Environment and Sustainable Development promulgated in the law1672 of 2013 "By which the guidelines for the adoption of a public policy of Integrated Waste Management of Electrical and Electronic Equipment (WEEE) "(Ministry of Environment, nd). Strategies will be proposed to improve the processes of management, storage and final disposal of Waste Electrical and Electronic Equipment (WEEE) at the Institution, which is why, for the development of the project, a literary review was made on the Waste Management of Electrical Appliances and Electronic (WEEE), we consulted the Comprehensive Management of Hazardous Waste (PGIRSP) plan, street 100 headquarters, and additionally consulted national and international policies, scientific articles, publications on the Internet, decrees, information that allowed to determine the current state of the Management, Storage, Management and Final Disposal (RAEE), Likewise, research was carried out on the (WEEE) Management system, in different Higher Education Institutions in the country. As well as structuring the project in six (6), chapters that detail the context of the work illustrating the reader on topics such as the program approach, justification, objectives, background, background and the state of the art of research work and causes which led to the realization of the project, theoretical framework of the project, methodological design used for the realization of the project, the step by step explanation of how the problem found for the development of the project was investigated and the strategic framework used in the project was described. the realization of the project that tested the hypothesis to achieve the proposed objectives, analysis of the results of the research project. The development of the objectives is presented and the results finally described are the conclusions and recommendations that arise from the development of the project for the New Granada Military University - Headquarters Street 100, in the handling, storage and final disposal of Waste Electrical Appliances and Electronics. Electrical and Electronic Devices, Management, Storage and Final Disposal, ( WEEE)

Understanding agricultural production systems from a sustainability approach implies structuring a sustainable agribusiness scheme as an alternative to improve and focus national agricultural production, as proposed by the UN. A country like Colombia has not yet oriented its productive systems with this approach; therefore, in this investigation the structure already existing in Germany was taken as a reference for this purpose, framed in a commercial event such as the BIOFACH 2018 international fair developed in Nuremberg Germany. The Fair specializes in relevant and specific economic transactions related to the marketing and marketing of food from certified organic farming. This analysis is based on the identification and interpretation of the structure of the fair and the stakeholders (Stakeholders); where the value chain established to market food with added value is researched and structured, such as certified organic products. The methodology used was based on an empirical field investigation, with a sample of 14 respondents (in Spanish and German) that represent the different interest groups participating in BIOFACH 2018, which were outlined according to the role they played in the fair. A questionnaire with open questions was used, with a scale of value to facilitate the answers and give a wide range, which allowed quantitative and qualitative interpretation of the answers. With the interviews, the actors and their roles in the Fair were identified as: Bioland producer organizations, marketers, Biomorga transformers, IFOAM as umbrella guilds internationally, BOWL national umbrella guild, ECOCERT as certification bodies, FiBL research centers, PROCOLOMBIA Colombian government institutions, but also the German Ministry of Agriculture among others. It was found that 100% of respondents consider it very important that the food sold is 100% certified organic; In addition, 53% of the interviewees consider it important for food to integrate three categories: Ecological, regional and fairtrade. Other trends were recorded as important in the products offered there; for example, 20% for vegan and 13% for functional foods. Finally, it is highlighted that the consumer in European countries gives importance to economic and social environmental sustainability, guaranteed through the certification of products and compliance with the standards established by the state and producer organizations; Likewise, marketing strategies become mechanisms for organic products to be recognized in the market and at the same time producers can demand their rights from the state, in this case from the European Union. ; Entender los sistemas de producción agrícolas desde un enfoque de sostenibilidad, implica estructurar un esquema de agronegocio sostenible como alternativa para mejorar y enfocar la producción agraria nacional, como lo propone la ONU. Un país como Colombia aun no orienta sus sistemas productivos con este enfoque; por lo tanto, en esta investigación se tomó como referente la estructura ya existente en Alemania para dicho fin, enmarcada en un evento comercial como lo es la feria internacional BIOFACH 2018 realizada en Núremberg Alemania. La Feria se especializa en las transacciones económicas relevantes y especificas relacionadas con el mercadeo y la comercialización de alimentos provenientes de la agricultura ecológica certificada. Este análisis parte de la identificación e interpretación de la estructura de la feria y de los grupos de interés (Stakeholders); donde se investiga y estructura la cadena de valor establecida para comercializar alimentos con valor agregado, como lo son los productos ecológicos certificados. La metodología empleada se fundamentó en una investigación empírica de campo, con una muestra de 14 entrevistados (en español y alemán) que representan los diferentes grupos de interés participantes de la BIOFACH 2018, los cuales fueron perfilados según el rol que desempeñaban en la feria. Se empleó una encuesta con preguntas abiertas, con escala de valor para facilitar las respuestas y dar un rango amplio, que permitiera interpretar cualitativamente las respuestas. Con las entrevistas, se identificó los actores y sus roles en la Feria como: Bioland organizaciones de productores, comercializadores, Biomorga trasformadores, IFOAM como gremios sombrilla a nivel internacional, BOWL gremio sombrilla nacional, ECOCERT como entes de certificación, FiBL centros de investigación, PROCOLOMBIA instituciones del gobierno Colombiano, pero de igual forma el ministerio de agricultura de Alemania entre otros. Se encontró que el 100% de los encuestados consideran muy importante que los alimentos comercializadas sean ecológicos certificados al 100%; además, el 53% de los entrevistados consideran importante que los alimentos integren tres categorías: Ecológico, regional y fairtrade (comercio justo). Otras tendencias fueron registradas como importantes en los productos allí ofertados; por ejemplo el 20% para lo vegano y 13% para alimentos funcionales. Finalmente, se resalta que el consumidor en los países europeos le da trascendencia a la sostenibilidad ambiental económica y social, garantizada a través de la certificación de los productos y del cumplimiento con los estándares establecidos por el estado y las organizaciones de productores; asimismo, las estrategias de mercadeo se convierten en mecanismos para que los productos ecológicos sean reconocidos en el mercado y a la vez los productores puedan exigir sus derechos al estado, en este caso a la Unión Europea. ; Compreender os sistemas de produção agrícola a partir de uma abordagem de sustentabilidade implica estruturar um esquema de agronegócio sustentável como uma alternativa para melhorar e focar a produção agrícola nacional, conforme proposto pela ONU. Um país como a Colômbia ainda não orientou seus sistemas produtivos com essa abordagem; Portanto, nesta investigação, a estrutura já existente na Alemanha foi tomada como uma referência para esse fim, enquadrada em um evento comercial como a feira internacional BIOFACH 2018 realizada em Nuremberg na Alemanha. A Feira é especializada em transações econômicas relevantes e específicas relacionadas à comercialização de alimentos provenientes da agricultura orgânica certificada. Esta análise baseia-se na identificação e interpretação da estrutura da feira e dos acionistas (Stakeholders); onde a cadeia de valor estabelecida para comercializar alimentos com valor agregado é pesquisada e estruturada, como produtos orgânicos certificados. A metodologia utilizada baseou-se em uma investigação de campo empírica, com uma amostra de 14 entrevistados (em espanhol e alemão) representando os diferentes grupos de interessados participantes do BIOFACH 2018, delineados de acordo com o papel que desempenharam na feira. Utilizou-se um questionário com questões abertas, com uma escala de valor para facilitar as respostas e dar um leque amplo, o que permitiu interpretar qualitativamente as respostas. Com as entrevistas, os atores e seus papéis na Feira foram identificados como: organizações de produtores: Bioland, comerciantes, transformadores Biomorga, IFOAM como guildas/guarda-chuva internacionais, BOWL guilda nacional, ECOCERT como órgãos de certificação, centros de pesquisa FiBL, PROCOLOMBIA instituições do governo colombiano, mas também o Ministério Alemão da Agricultura, entre outros. Verificou-se que 100% dos entrevistados consideram muito importante que o alimento vendido seja 100% orgânico e certificado; Além disso, 53% dos entrevistados consideram importante que os alimentos integrem três categorias: ecológica, regional e fairtrade (comércio justo). Outras tendências foram registradas como importantes nos produtos oferecidos lá; por exemplo, 20% para veganos e 13% para alimentos funcionais. Por fim, destaca-se que o consumo nos países europeus dá importância à sustentabilidade econômica e socioambiental, garantida através da certificação de produtos e do cumprimento das normas estabelecidas pelo estado e organizações de produtores; Da mesma forma, as estratégias de marketing tornam-se mecanismos para que os produtos orgânicos sejam reconhecidos no mercado e, ao mesmo tempo, os produtores podem exigir seus direitos do Estado, neste caso da União Européia.

ABSTRACT The present investigation is directed to determine if based on the current norms, it can be considered that a contract of sale on real estate of others, would find legal protection by our civil legislation. It does not seek to question whether the way it is regulated is fair or not, or if this regulation is adjusted to international standards, that is, if it is similar to the regulation that other countries in our system and legal tradition make on the matter. The purpose of this investigation is only to determine if, as this figure is regulated in the current regulations, it is correct or not to consider a contract of this type valid. One of the main purposes of having carried out this investigation was to conclude on a clear idea regarding the treatment that should be given to this type of contract, since our judiciary has been expressing arguments and positions that differ greatly in relation to the interpretation made by the generality of the national doctrine. The attempt to reconcile these positions, finding a solution that leads us to assume a single position with respect to the supposed configurators of this contract, was one of the aims that was intended to be achieved with the present investigation. For this purpose, the study of the different arguments contributed by the national doctrine was carried out, applying the scientific method and the analysis of the common points, confronting ideas of being the case. In the same way, judgments issued by the Supreme Court were analyzed, in order to know the position it assumes on the matter, to then confront these arguments with the current regulations and, through the exegetical method, determine whether the interpretation of the articles brought collate, they are correct in light of our right as a whole, making a systematic interpretation of them. Finally, and after the aforementioned analysis, it was obtained as a main result, to consider that a contract for the sale of third-party real property, like any contract, is in principle a source of obligations, not containing by itself, grounds for nullity. In the same way, it was determined that our Supreme Court limits the figure of the contract for the sale of a foreign property to the assumption in which both celebrant parties know about the alienation and where one of them is only obliged to obtain that the other acquires, qualifying the other cases as configurators of the 'estelionato' criminal type, figure that has another typical structure, which cannot be compared to the civil contract under study. Likewise, it was determined as one of the delimiting elements to find us in front of a authentic sale of other people's property, and therefore valid for the right, that of the necessary postponement of the real effect of the contract, that is, the verification at a later moment of the transfer property, as explained and detailed in the present investigation. The main conclusion arrived at is that, under the Peruvian civil law, in its legal and doctrinal sources, the contract of sale of third-party real property is valid, since it is a contract that contains all the presuppositions, elements and requirements of validity of the act legal, not being one of them, the legitimacy to dispose. ; RESUMEN La presente investigación estuvo dirigida a determinar -de conformidad a nuestro derecho civil- qué supuestos de contrato de compraventa de bienes inmuebles ajenos, pueden ser considerados como válidos, esto es, que encuentran con amparo legal. No se busca cuestionar si la forma como está regulado es justa o no, o si esta regulación guarda semejanza con la regulación que sobre la materia realizan otros países de nuestro sistema y tradición jurídica. La finalidad de esta investigación, se ciñe en determinar si, tal como se encuentra regulada esta figura en la normativa vigente, es correcto o no considerar válido a un contrato de este tipo. Uno de los principales propósitos de haber realizado esta investigación fue el concluir en una idea clara respecto al tratamiento que debería darse a este tipo de contratos, pues nuestra judicatura ha venido expresando argumentos y posiciones que difieren en gran medida respecto a la interpretación que realiza la generalidad de la doctrina nacional. El tratar de conciliar estas posturas, encontrando una solución que nos lleve a asumir una única posición respecto a los supuestos configuradores de este contrato, constituyó uno de los fines que se pretendió lograr con la presente investigación. Para tal efecto, se realizó el estudio de los distintos argumentos aportados por la doctrina nacional, aplicando el método científico y el análisis de los puntos comunes, confrontando ideas de ser el caso. Del mismo modo, se analizó sentencias emitidas por la Corte Suprema, a fin de conocer la posición que asume sobre la materia, para luego confrontar dichos argumentos con la normativa vigente y, a través del método exegético, determinar si la interpretación de los artículos traídos a colación, resultan los correctos a la luz de nuestro derecho en su conjunto, efectuando una interpretación sistemática de los mismos. Finalmente, y luego del análisis antes mencionado, se obtuvo como resultado principal, el considerar que un contrato de compraventa de bien inmueble ajeno, como cualquier contrato, es en principio una fuente de obligaciones, no conteniendo por sí misma, causales de nulidad. Del mismo modo se determinó que nuestra Corte Suprema limita la figura del contrato de venta de bien ajeno al supuesto en el cual ambas partes celebrantes conocen sobre la ajenidad y donde una de ellas solo se obliga a obtener que la otra adquiera, calificando a los demás supuestos como configuradores del tipo penal de estelionato, figura que tiene otra estructura típica, que no puede ser equiparada al contrato civil objeto de estudio. Asimismo, se determinó como uno de los elementos delimitadores para encontramos ante una venta de bien ajeno auténtica y por tanto válida, el de la necesaria postergación del efecto real del contrato, esto es, la verificación en un momento posterior de la trasferencia de propiedad, conforme se explica en la presente investigación. La conclusión principal arribada es que, al amparo del derecho civil peruano, en sus fuentes legales y doctrinales, el contrato de compraventa de bien inmueble ajeno, es aquel en el cual el vendedor se obliga frente al comprador, a transferirle él mismo, la propiedad de un bien que, a la fecha de celebración del contrato, no le pertenece; no siendo parte de este supuesto, aquellos contratos donde una de las partes solo se compromete a lograr que otra adquiera; al no ser lo mismo asumir un compromiso que asumir una obligación. ; Tesis

Vadym Illenko's creative work as a cinematographer and director was not yet considered in detail aside a few publications, including those that consider his early works as film director. Vadym Illenko's filmography can be chronologically divided into several periods, which correspond to the periodization of Ukrainian cinema. The first, Thaw period was very intense for his creative output; it included seven films which Vadym Illenko has shot as a cinematographer (Journey to Youth, Simple Thing, Military Secret, Coming to You, Oleksa Dovbush, Chasing Two Hares, Only Statues Keep Silence), as well as two films he directed (Veronika's Return, Southern Cross is Above Us). During this period, thanks to the cultural politics of the Thaw, the film industry was growing and new fresh forces entered cinema. The Thaw films often portrayed romantic persons as main characters; this was the case of Vadym Illenko's directorial debut. This film affirms such traits as nobleness, selflessness, and sympathizes with the characters that are ready to prefer the uncomfortable conditions of life for the sake of moral comfort. In other words, this film fits to the ethos of the Thaw. Soviet cinema of 1950s was eager to address the topics of underdeveloped areas, and Vadym Illenko's creative biography illustrates this trend. His films of the period featured adventures of alpinists, mysterious fortress in Crimea, marine rescue ship, virgin land, Antarctica. Vadym Illenko also took part in creating the most popular Ukrainian comedy of this period - Chasing Two Hares.The central for the second period of Vadym Illenko's creative biography was the work on the film The Eve of Ivan Kupalo, which testified his innovative approach to cinematography. Particularly important was the complicated search for color chord, which was achieved only due to professional obsession of cinematographer. Vadym Illenko's camera work in this film can be treated as an anthology of the best accomplishments of Ukrainian school of cinematography and is equal to the attainments of the world cinematography. The successful formal experiment was facilitated by the late Thaw, which was relatively prolonged in Ukraine. Yet, Vadym Illenko also made completely different kind of cinematography in films Postal Romance, White Bashlyk, as well as in his directorial work Cuckoo with Diploma.The third period (There Far, Beyond the River…, Feast of Backed Potato, School and others) was a period of Stagnation when there was a great pressure to make ideologically correct films which generally were deprived of any artistic merits.The fourth period (Ivan A., directorial work Pass it Over…) belongs to Perestroyka time with its creative freedom and possibility of realize long nurtured projects.Finally, during Independencetime Vadym Illenko worked as cinematographer on the film Hetman's Gems directed by Leonid Osyka (based on the novella Whirlpool, 1993, by Bohdan Lepky). This film is the last work of talented filmmaker Leonid Osyka. It depicts the period of Ruin, whenUkraine due to the internal squabbles was losing its power and statehood achieved during Bohdan Khmelnytsky's time. The cause of the squabbles, according to the authors, laid in the inability of every individual person to see beyond its private interests, in individualism which excludes love to the near ones and wider state interests.In 1991 Vadym Illenko co-authored screen play, directed and made cinematography of his best film The Last Bunker. The film revisited the events of Soviet time from the new perspective, which is free of the ideology enforced by the Communist Party. This film was an adaptation of the novella In Front of Tribunal by Leonid Borodin, based on the real story told to the author during his imprisonment in Soviet labor camp in 1960s. The internal struggle and moral opposition among perpetrators of Soviet repressive state apparatus faded onto background in the film. National resistance against Russian perpetrators was foregrounded. Vadym Illenko's film reveals the ways of criminal conduct Russian perpetrators, for example, how they kill Ukrainian intelligentsia while dressed as representatives of Ukrainian Insurgent Army. The film shows the war after the war, and the struggle between the unequal forces: a powerful, efficient repressive apparatus of NKVD-MVD on one side, and a national resistance to Russian occupation inWestern Ukraine on the other. Vadym Illenko made everything to stay true to the harsh reality of that struggle. There are no open battles in the film; the armed struggle was not possible by 1947. The struggle was conducted as an underground terror, UPA warriors were destroying representatives of NKVD-MVD and their collaborators; and in the film this is shown from point of view of the latter. The film exposes slyness and perfidy of experienced captain Shytov, who is ready to sacrifice the local population and even his colleagues in the sake of his career.The last work on Vadym Illenko's filmography is an adaptation of the novel Helli and Nock by Olaksander Granin. Vadym Illenko turned to the work of romantic writer in the pragmatic time proving that the person with realistic and sober thinking was able to contain the trust in strong and pure hearts.For a long time Vadym Illenko stayed in the shadow of his brother, Yuri Illenko, an ambitious and successful director and cinematographer, a prizewinner of international festivals. Yet, Vadym Illenko also experienced a moment of success. It happened during the 1990s, the disadvantageous period for film production that almost halted in Ukraineand in the whole Post-Soviet space. During this time the comedy Chasing Two Hares, which Vadym Illenko shoot as a director of photography, became extremely popular.Vadym Illenko was highly prized for his professional qualities and reliability, which he proved from the very beginning of his career in the second half of 1950s. He successfully shot films in extreme circumstances, for example such films as Journey to Youth and Oleksa Dovbush. Vadym Illenko's cinematography exposes a wide pallet, yet his work is recognizable. He always inspires optimism with the help of visual means; he always tries to give chance to the characters to improve the drawbacks. When human impasse and repentance is shown, as in the film Nonsense based on Chekhov's story, there is a prospect for hope opened in the field of vision. Vadym Illenko didn't overaccentuate violence in the films which displayed cruelty; he was able to relate such episodes to the environment, which affirmed universals and eternity of existence. As a director Vadym Illenko tended to assert his trust in humanity, indestructability of goodness. Vadym Illenko affirmed eternal values even when he shot the ironic, sparkling comedy Chasing Two Hares. Vadym Illenko was considered as an authority, yet he was a humble person. He never flaunted his professional abilities preferring to prove them in his work. ; Постановочно-складні, експериментальні й жанрові фільми українського кіно радянських часів кінооператор Вадим Іллєнко знімав, маючи репутацію високого професіонала і людини, цілком відданої своїй справі, що і поєднувало все зняте ним. І якби він зняв усього два фільми — «За двома зайцями» та «Вечір на Івана Купала» — його ім'я увійшло б в історію українського кіно. Він же зняв дев'ятнадцять. А крім того, поставив шість картин як кінорежисер, серед яких пальма першості належить стрічці «Останній бункер». Аналіз операторського і режисерського спадку майстра і становить зміст статті.