Suchergebnisse

The article reviews the problem of contradictory public attitude to educational reforms in connection with the phenomenon of open- mindedness. Based on the review of case studies, two major areas of conceptualization of openness of judgments have been identified. The first direction studies the openness of judgments in the context of interpersonal interaction, as a lack of prejudice against members of groups that are interpreted as "others", willingness to tolerate "otherness" and productively interact with other people in conflict of opinions and positions. In the second direction, openness of judgment is seen primarily as a cognitive attitude to the perception of new ideas, tolerance of diversity of opinion and willingness to think outside the box ("out of box"). A sample of 230 respondents allowed to examine the relationship between cognitive (dogmatism) and personal (openness to new experiences) aspects of openness of judgment with a subjective attitude to educational reforms. Dogmatism is related to the tough judgments about educational reforms. More dogmatic respondents tend to have negative evaluations of reforms, less dogmatic ones are more likely to have no established evaluative judgments. Openness to new experiences determines the modality of assessments of educational reforms: more "open" respondents tend to be more positive about the changes that occur as a result of reforms than less "open" ones, which are characterized by a certain pessimism. It has been found that dogmatism and openness to new experiences manifest themselves in different ways in relation to educational reforms among professionals engaged in the field of education and non-professionally related to the education of respondents.

The general aim of current political process in Ukraine is to create the specific system of views, opinions, social-political attitudes. And the main idea of this article is to study all the peculiarities of changes of social-political attitudes during the elec­tioneering campaign. ; Общая цель существующего политического процесса в Украине заключается в формировании особенной системû взглядов, мûслей, социально-политических установок. Ведущая же идея данной статьи заключается в изучении особенностей изменений социально-политических установок в условиях избирательной кампа­нии. ; Загальна мета існуючого політичного процесу в Україні полягає у форму­ванні особливої системи поглядів, думок, соціально-політичних устано­вок. Провідна ж ідея даної статті полягає у вивченні особливостей змін соціально-політичних установок за умов виборчої кампанії.

The author of the article set itself the task of analyzing the works of Russian politician and statesman of Vladimir Lenin (Ulyanov), signed legislation on national policies, summing up the results of the latest scientific papers of foreign and Ukrainian historians, describe the personal attitude of the Bolshevik leader to "the Jewish Question". The analysis concluded that Lenin, who never indulged in specifically study the "Jewish Question", as the leader of the political party from time to time was interested in this subject, and in many of its aspects: from the point of view of the development of the Jewish labour movement and its relationship to the Russian Social Democratic Labour Party; pogroms as a new phenomenon of autocracy and combating this phenomenon; the role of Jews in the revolutionary movement; combating anti-Semitism, pogroms during the civil war and in the early years of Soviet power. Vladimir Ilyich Lenin defined his attitude to Jews with political and class view, attaching particular importance to the transition of a growing number of Jewish intellectuals and the working class on the side of the Soviets. Lenin's position on the "Jewish Question" was formed in the ideological and organizational struggle with the Bund. The Chairman of the Council of People's Commissars was a principled opponent of national cultural autonomy, which had hoped the Jewish population of the State. Lenin does not think that Jews is separate people and seen "progressive" future for them only in gradual assimilation. His personal position on the "Jewish Question" largely determined the Soviet policy towards Jews, but in real life it underwent significant changes. Thus, the thesis of the Bolshevik leader on equality of all Nations in the Soviet State and recognition of the benefits of one of the Nations inadmissible and unconstitutional, was a tactical and temporary, to some extent, favoured the development of a Jewish national culture and national consciousness in Yiddish. In practice, however, policy of persecution of the Zionists, the struggle against the Jewish religion and traditions, Hebrew as the language of the bourgeois was made with the support of Lenin. It was leading to almost complete annihilation of the Jewish national culture in the USSR. ; На основі аналізу творів російського політичного і державного діяча, першого керівника радянської держави В. І. Леніна (Ульянова) досліджується його ставлення до єврейського народу та пропозиції щодо вирішення «єврейського питання». В роботі висвітлюється негативне ставлення В. І. Леніна до антисемітизму і погромного руху проти євреїв, розкривається полеміка лідера більшовиків із діячами Загального єврейського робітничого союзу у Литві, Польщі, Росії (Бунду), викладені основні положення теорії національного рівноправ'я та розвитку єврейської культури. Дана оцінка особистого бачення В. І. Леніним вирішення «єврейського питання» шляхом асиміляції.

Problem setting. For many years, international and internal experts have stressed that since Independence, Ukraine has been heavily influenced by corruption both in the public administration and in the private sector. Accordingly, a considerable demand for active action of the state in the sphere of combating corruption as the mass phenomenon has formed in our society. For the sake of effectiveness, it is necessary to have the clear understanding of the strategy and directions of the state anti-corruption policy.Recent research and publications analysis. Recent research and publications analysis testifies to the popularity of researches into the problems of forming and implementing public policies in the field of corruption prevention. Various aspects of anti-corruption policy were investigated by Z. Zhivak, S. Kondratyuk, and I. Revak (in terms of managing economic processes in society); V. Vasilevich, T. Vasilevska, V. Nestyrovich, Y. Kovbasyuk and others. (formation and implementation of the state anti-corruption policy), O. Bereza (as a factor in the implementation of socio-economic reforms). The separate block of sources on anti-corruption activities of the state are laws and accompanying documents, as well as reports of international organizations and experts. On the other hand, during 2019 a number of significant state-political changes took place in Ukraine. That mainly influenced the visions and strategic decisions in various spheres of social and political life, including in the sphere of combating corruption.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. There are new visions to the development of anti-corruption policy in Ukraine based on the needs of society and the tendencies of administrative decisions, which are embodied in normative legal acts.Paper main body. In the Corruption Perceptions Index (CPI), which is compiled by Transparency International's global anti-corruption organization and based on estimates from entrepreneurs and analysts, our country ranked 120th in the 2018 list of 180 countries in the world.The article analyzes the Laws of Ukraine:– "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Ensuring the Effectiveness of the Institutional Mechanism for Corruption Prevention";– "On Amendments to the Law of Ukraine" On Corruption Prevention "for Corruptors";– "On Prevention of Corruption" state anti-corruption policy in Ukraine (Anti-corruption strategy) for 2014 – 2017";– Draft Law of Ukraine "On Anti-Corruption Strategy 2018 – 2020";– Program Provisions of the Government of Ukraine Plan on Combating Corruption;– Survey Report on Entrepreneurs, Experts and the Population as a whole "Corruption in Ukraine: Understanding, Perception, Prevalence" 2018.Conclusions of the research and prospects for further studies. The analysis of the program documents showed the existence of certain main directions of the state policy in the sphere of prevention of corruption, implementation of which is necessary for overcoming (maximum reduction) of this phenomenon. From the point of view of the modern Ukrainian politicum the following areas are:– improvement of legal regulation of issues of prevention, detection and counteraction of corruption;– formation in society of intolerant corruption in all spheres of public life and in the private sector;– information interaction with the society and communication support for reforms, access to information;– creation of a virtuous public service (special attention is needed by the judiciary, law enforcement agencies, employees of state-owned enterprises, representatives of political parties);– the introduction of effective mechanisms for identifying, preventing conflicts of interest, as well as declaring property, income, expenses and liabilities of the financial nature of public authorities, which provides for cross-checking by means of all available registers and electronic accounting systems;– effective activity of the entire law enforcement system, which carries out anti-corruption measures;– counteracting corruption in the process of privatization and management of public resources, eliminating corruption preconditions for doing business, forming a favorable climate for corrupting the business climate and intolerant business attitude to corruption. ; Проаналізовано стратегічні напрями запобігання корупції в Україні. Визначено причини їх зміни та суспільний запит на такі дії керівництва держави. Охарактеризовано базові нормативно-правові документи, які регламентують діяльність держави у напрямі запобігання корупції. Базуючись на аналізі останніх змін, визначено тенденції розвитку процесів запобігання корупції, властиві розвитку нашого суспільства на сучасному етапі.

Problem setting. For many years, international and internal experts have stressed that since Independence, Ukraine has been heavily influenced by corruption both in the public administration and in the private sector. Accordingly, a considerable demand for active action of the state in the sphere of combating corruption as the mass phenomenon has formed in our society. For the sake of effectiveness, it is necessary to have the clear understanding of the strategy and directions of the state anti-corruption policy.Recent research and publications analysis. Recent research and publications analysis testifies to the popularity of researches into the problems of forming and implementing public policies in the field of corruption prevention. Various aspects of anti-corruption policy were investigated by Z. Zhivak, S. Kondratyuk, and I. Revak (in terms of managing economic processes in society); V. Vasilevich, T. Vasilevska, V. Nestyrovich, Y. Kovbasyuk and others. (formation and implementation of the state anti-corruption policy), O. Bereza (as a factor in the implementation of socio-economic reforms). The separate block of sources on anti-corruption activities of the state are laws and accompanying documents, as well as reports of international organizations and experts. On the other hand, during 2019 a number of significant state-political changes took place in Ukraine. That mainly influenced the visions and strategic decisions in various spheres of social and political life, including in the sphere of combating corruption.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. There are new visions to the development of anti-corruption policy in Ukraine based on the needs of society and the tendencies of administrative decisions, which are embodied in normative legal acts.Paper main body. In the Corruption Perceptions Index (CPI), which is compiled by Transparency International's global anti-corruption organization and based on estimates from entrepreneurs and analysts, our country ranked 120th in the 2018 list of 180 countries in the world.The article analyzes the Laws of Ukraine:– "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Ensuring the Effectiveness of the Institutional Mechanism for Corruption Prevention";– "On Amendments to the Law of Ukraine" On Corruption Prevention "for Corruptors";– "On Prevention of Corruption" state anti-corruption policy in Ukraine (Anti-corruption strategy) for 2014 – 2017";– Draft Law of Ukraine "On Anti-Corruption Strategy 2018 – 2020";– Program Provisions of the Government of Ukraine Plan on Combating Corruption;– Survey Report on Entrepreneurs, Experts and the Population as a whole "Corruption in Ukraine: Understanding, Perception, Prevalence" 2018.Conclusions of the research and prospects for further studies. The analysis of the program documents showed the existence of certain main directions of the state policy in the sphere of prevention of corruption, implementation of which is necessary for overcoming (maximum reduction) of this phenomenon. From the point of view of the modern Ukrainian politicum the following areas are:– improvement of legal regulation of issues of prevention, detection and counteraction of corruption;– formation in society of intolerant corruption in all spheres of public life and in the private sector;– information interaction with the society and communication support for reforms, access to information;– creation of a virtuous public service (special attention is needed by the judiciary, law enforcement agencies, employees of state-owned enterprises, representatives of political parties);– the introduction of effective mechanisms for identifying, preventing conflicts of interest, as well as declaring property, income, expenses and liabilities of the financial nature of public authorities, which provides for cross-checking by means of all available registers and electronic accounting systems;– effective activity of the entire law enforcement system, which carries out anti-corruption measures;– counteracting corruption in the process of privatization and management of public resources, eliminating corruption preconditions for doing business, forming a favorable climate for corrupting the business climate and intolerant business attitude to corruption. ; Проаналізовано стратегічні напрями запобігання корупції в Україні. Визначено причини їх зміни та суспільний запит на такі дії керівництва держави. Охарактеризовано базові нормативно-правові документи, які регламентують діяльність держави у напрямі запобігання корупції. Базуючись на аналізі останніх змін, визначено тенденції розвитку процесів запобігання корупції, властиві розвитку нашого суспільства на сучасному етапі.

У статті відображено результати соціологічного дослідження настроїв жителів Донецька і Донецької області, проведеного Інститутом соціальних досліджень і політичного аналізу 26-28 березня 2014 року. Підсумки дослідження автор інтерпретує в контексті моделі соціокультурної травми П. Штомпки, розгортаючи, таким чином, можливі сценарії поведінки городян в умовах загострення політичного протистояння й формуючи рекомендації для центральної української влади щодо запобігання відкритому громадянському протистоянню в Донецьку та на Донбасі. ; В статье отражены результаты социологического исследования настроений жителей Донецка и Донецкой области, проведенного Институтом социальных исследований и политического анализа 26-28 марта 2014 года. Итоги исследования автор интерпретирует в контексте модели социокультурной травмы П. Штомпки, разворачивая, таким образом, возможные сценарии поведения горожан в условиях обострения политического противостояния и формируя рекомендации для центральной украинской власти по предотвращению открытого гражданского противостояния в Донбассе. ; The paper presents results of a survey of residents' attitudes of Donetsk city and Donetsk region, which was conducted by the Social Research and Political Analysis Institute on 26-28 March 2014. The author interprets research results in the context of P. Sztompka's model of socio-cultural trauma, offering therefore potential behavioral scenarios of city dwellers in the aggravated political confrontation situation and developing recommendations for the Ukrainian central authorities as to prevention of an open civil confrontation in the Donbas.The research results will unveil common myths of the total pro-Russian orientation of Donetsk (vice versa, 66% of the dwellers link their future with the reformed Ukraine); federalization as an idee fixe of Donetsk residents (the explicit minority is in its favor); willingness of the majority to become a part of Russia (the separatists account for about one third); lack of any significant number of Ukrainian patriots in Donetsk region. The author also draws a conclusion that mass consciousness of Donetsk residents is greatly traumatized by both political changes in the country and their interpretation by pro-Russian mass media dominating in the region; feeling threatened, called up fears, insecurity are breeding grounds for confrontation as well as kindling of radicalism and extremism. The author states that there is a relative balance between Ukrainian patriots and the pro-Russian fifth column, the majority of the dwellers taking a passive stand.

У статті відображено результати соціологічного дослідження настроїв жителів Донецька і Донецької області, проведеного Інститутом соціальних досліджень і політичного аналізу 26-28 березня 2014 року. Підсумки дослідження автор інтерпретує в контексті моделі соціокультурної травми П. Штомпки, розгортаючи, таким чином, можливі сценарії поведінки городян в умовах загострення політичного протистояння й формуючи рекомендації для центральної української влади щодо запобігання відкритому громадянському протистоянню в Донецьку та на Донбасі. ; В статье отражены результаты социологического исследования настроений жителей Донецка и Донецкой области, проведенного Институтом социальных исследований и политического анализа 26-28 марта 2014 года. Итоги исследования автор интерпретирует в контексте модели социокультурной травмы П. Штомпки, разворачивая, таким образом, возможные сценарии поведения горожан в условиях обострения политического противостояния и формируя рекомендации для центральной украинской власти по предотвращению открытого гражданского противостояния в Донбассе. ; The paper presents results of a survey of residents' attitudes of Donetsk city and Donetsk region, which was conducted by the Social Research and Political Analysis Institute on 26-28 March 2014. The author interprets research results in the context of P. Sztompka's model of socio-cultural trauma, offering therefore potential behavioral scenarios of city dwellers in the aggravated political confrontation situation and developing recommendations for the Ukrainian central authorities as to prevention of an open civil confrontation in the Donbas.The research results will unveil common myths of the total pro-Russian orientation of Donetsk (vice versa, 66% of the dwellers link their future with the reformed Ukraine); federalization as an idee fixe of Donetsk residents (the explicit minority is in its favor); willingness of the majority to become a part of Russia (the separatists account for about one third); lack of any significant number of Ukrainian patriots in Donetsk region. The author also draws a conclusion that mass consciousness of Donetsk residents is greatly traumatized by both political changes in the country and their interpretation by pro-Russian mass media dominating in the region; feeling threatened, called up fears, insecurity are breeding grounds for confrontation as well as kindling of radicalism and extremism. The author states that there is a relative balance between Ukrainian patriots and the pro-Russian fifth column, the majority of the dwellers taking a passive stand.

Reforms relate to such forms of social transformations, which may have an imperative multiplicative character. So the reform, which begins with radical changes in one sphere of social activity, but there are imperatives of reforming other systemically related spheres, which in turn can lead to feedback in connection with the need to correct the initiated reformation of the primitive sphere. That is, we deal with the so-called multiplier of feedback reforms. Scientists analyzed the following types of reforms: administrative reform, which is considered as a form of structural adjustment, improvement and development of the structure of state authorities as an integral system of the state, which arose on the basis of the integration of human, financial and material resources, institutions, organizations and enterprises under the conditions of interaction based on the principles of the distribution of power in within the limits of the current legislation, which guarantees the fulfillment of the state's purpose and functions; is a continuous process in the time-spatial format of the improvement of the institutional foundations of state-building mechanisms and state apparatus, which is the result of the country's socio-economic development; decentralization of public administration: firstly, it is a model of conditions aimed at democratizing the organization in the society and transferring management functions to the places; secondly, it is aimed at extending the powers of local self-government bodies and local government bodies of executive power; Thirdly, it refers to the activities carried out by the state on behalf of the authorized bodies, on the basis of legal norms, in order to increase the powers of local self-government bodies in the direction of providing public goods to the population within the territorial unit; Fourth, it implements the legal regulation of administrative relations between local self-government bodies and executive authorities in the field of administrative and legal support; reforming the civil service and service system in local self-government bodies is a systemic reorganization and modernization of the professional corps of officials working in the system of state power and local self-government; judicial reform - involves the planned development of the judicial system through the updating of courts, as well as the introduction of active participation and control of the public in the process (the activities of the Public Council of Integrity). It is created with the purpose of assisting the High Qualifications Commission of Judges of Ukraine in determining the compliance of a judge (candidate for a position of a judge) with criteria of professional ethics and integrity for the purposes of qualification evaluation. Political and administrative reform is the realization of mechanisms of state management in order to modernize and develop the system of public administration bodies, to professionalize the system of public administration, aimed at the formation of an effective and efficient system of public administration. Political and administrative reform has the following features: firstly, systemic, covering all major spheres of public life; secondly, the universality of the specially organized by the state authorities on a legislative basis is an interconnected transformation of social activity in its various spheres (administrative, economic, educational, social); thirdly, planning that changes only one social sphere of activity (for example, economic, innovative, scientific and technical); fourth, the direction that transforms individual social subsystems or industries (industrial, pharmaceutical, and others); fifth, the elementarily that changes the individual elements of a particular social subsystem (for example, a particular production complex or a system of scientific institutions in a particular industry). ; Реформи відносяться до таких форм суспільних перетворень, які можуть мати імперативний мультиплікативний характер. Так реформа, яка починаються з кардинальних змін в одній сфері суспільної діяльності, але виникають імперативи реформування інших системно пов'язаних сфер, що у свою чергу може призвести за зворотними зв'язками до необхідності коригування започаткованого реформування первісно визначеної сфери. Тобто маємо справу з так званим мультиплікатором реформ зі зворотнім зв'язком. Науковцями аналізуються наступні види реформ: адміністративна реформа, яка розглядається як форма структурного упорядкування, вдосконалення і розвитку структури органів державної влади як цілісної системи держави, що виникла на основі інтеграції людських, фінансових і матеріальних ресурсів, установ, організацій та підприємств за умов взаємодії, заснованої на засадах розподілу влади в межах чинного законодавства, що гарантує виконання мети та функцій держави; це безперервний у часово-просторовому форматі процес удосконалення інституційних основ механізмів державотворення та державного апарату, результатом чого і є соціально-економічний розвиток країни; реформування територіального устрою - децентралізація публічного управління: по-перше, становить певну модель умов, спрямовану на демократизацію організації в суспільстві та передачу управлінських функцій на місця; по-друге, направлена на розширення повноважень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади місцевого значення; по-третє, вказує на діяльність, яку здійснює держава в особі уповноважених органів, на основі правових норм, з метою збільшення повноважень органів місцевого самоврядування за напрямом забезпечення суспільними благами населення в межах територіальної одиниці; по-четверте, здійснює правове регулювання управлінських відносин між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади у сфері адміністративно-правового забезпечення; реформування системи державної служби та служби в органах місцевого самоврядування – це системна перебудова та модернізація професійного корпусу посадових осіб, які працюють в системі державної влади та місцевого самоврядування; судова реформа – передбачає планомірну розбудову судової системи через оновлення судів, а також впровадження активної участі та контролю громадськості за процесом (діяльність Громадської ради доброчесності). Вона утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. У нашому дослідженні ми аналізуємо політико-адміністративне реформування, яке можна попередньо визначити, як реалізацію механізмів з метою модернізації та розвитку системи органів публічного управління, професіоналізації системи публічного управління, спрямованих на формування ефективної та результативної системи публічного управління. Політико-адміністративне реформування має наступні риси: по-перше, системність, що охоплює усі основні сфери суспільного життя; по-друге, загальність, що є спеціально організоване на законодавчій основі органами державної влади взаємопов'язане перетворення суспільної діяльності в різних її сферах (адміністративна, економічна, освітня, соціальна та інші); по-третє, планомірність, що змінює лише одну суспільну сферу діяльності (наприклад, економічну, інноваційну, науково-технічну); по-четверте, спрямованість, що перетворює окремі суспільні підсистеми або галузь (наприклад, промислову, фармацевтичну та інші); по-п'яте, елементарність, що змінює окремі елементи певної суспільної підсистеми (наприклад, певний виробничий комплекс або систему наукових установ у певній галузі).

Gas produced at different deposits has different compositions, namely different amounts of methane, propane, nitrogen and so on. Different gas composition determines different physical and chemical characteristics of the gas, its heat of combustion, dew points on water and hydrocarbons, and Wobbe number. Previously, when using gas, little attention was paid to its characteristics, which are guided by the requirements of GOST 5542-87. With the restoration of Ukraine's independence and the transition to market conditions, attitudes toward gas have changed. Gas is a commodity and has a price. With the integration into the European Union, there was not only the implementation of European legislation but also the widespread use of advanced equipment and technologies in these countries. Gas will be metered in units of energy, not volume as before. This forces us to pay more attention to the quality of gas, set stricter requirements for its component composition, and monitor compliance with regulatory requirements in the process of transporting and supplying gas to the final consumer. GOST 5542-87 defined only a few quality parameters. Currently, the Code of Gas Transmission and Gas Distribution Systems, the Technical Regulation of Natural Gas and other regulations determine the quality of gas by more than 20 parameters that meet European standards. The methane content in the composition of natural gas must be at least 90 %, and other components of the gas are regulated. However, different deposits have different methane compositions. These limits range from 85 % to 99 % of methane. Different composition of natural gas affects not only its properties but also the reliability of the gas transmission and distribution system and affects the work of individual end-users. This problem is especially relevant when using gas appliances with high efficiency. The problem of gas quality is important for its metering in Ukraine and in settlements with other countries. The analysis of gas composition and quality during its transportation from the field to the consumer is carried out. It is determined that in the distribution part of the gas transmission system of Ukraine there are deviations in gas quality from regulatory requirements. This reduces the efficiency of some gas appliances and throttling equipment. ; Газ, що видобувається на різних родовищах, має різний склад, і відповідно, різні фізичні та хімічні характеристики. Раніше при використані газу його характеристикам приділяли мало уваги та керувались вимогами ГОСТ 5542-87. З відновленням незалежності України та переходом на ринкові умови господарювання змінилося ставлення до газу. Газ є товаром і має певну ціну. З інтеграцією в Європейський Союз відбулася не лише імплементація європейського законодавства, але й масове використання передової техніки та технологій цих країн. Облік газу буде здійснюватися в одиницях енергії. Це змушує приділяти більшу увагу якості газу, встановлювати жорсткіші вимоги до його компонентного складу та контролювати дотримання нормативних вимог у процесі транспортування й подавання газу кінцевому споживачу. На цей час чинні Кодекс газотранспортних та газорозподільчих систем, Технічний регламент природного газу та інші нормативні документи визначають якість газу за понад 20 параметрами що відповідає Європейським стандартам. Вміст метану в складі природного газу має становити не менше 90 %. Регламентуються також інші складові газу. Проте на різних родовищах вміст метану різний. Ці межі коливаються від 85 % до 99 % метану. Різний склад природного газу впливає на надійність роботи газотранспортної й газорозподільчої систем, а також на роботу окремих кінцевих споживачів. Питання якості газу важливе і при його обліку в Україні та при розрахунках з іншими країнами. Проведено аналіз складу та якості газу при його транспортуванні від родовища до споживача. Визначено, що в розподільній частині газотранспортної системи України є відхилення якості газу від нормативних вимог. Це призводить до зниження ефективності роботи систем газопостачання.

The article substantiates the peculiarities and expediency of influence of religious organizations on the processes of state formation in the conditions of contemporary socio-political changes in Ukraine. The historical and social nature of religion is analyzed. The main provisions on the socio-political orientation of the church's activity in the socio-historical context and in the present conditions are highlighted. The stages of becoming a church as a social institution in a democratic society, the distinction between subjective (attitude to God) and objective (historical reality) religions are considered. Approaches to the analysis of issues of interdependence of religion and politics are revealed. Possible variants of the relationship between the authorities and the church in the context of different political structures have been clarified. The importance and authority of the church in finding mutually acceptable solutions in many problematic situations in a hybrid war is emphasized.The concept of «legitimacy» is specified as an important sign of democratic power, a symbol of trust, beliefs that exist in the minds of citizens and are based on the legitimacy of the authorities, citizens' recognition of the rights and duties of both their leaders and their own. The types of legitimacy of state power are analyzed. The factors of influence of religious organizations on state formation in Ukraine are highlighted. The functions of the church as a social institution in a democratic society are considered. The main directions of optimization of influence of religious organizations on state formation are outlined: approval of the positions of the Autocephalous Ukrainian Local Church; overcoming interfaith conflicts; further positive resolution of the Ukrainian religious issue at the international level; legislative clarification of the status of the church in socio-political processes; formation of political and religious component of society. Effectiveness of interaction between religious and state institutions in the country's development, making important political decisions on a common basis were confirmed.Key words: state formation, religious organizations, state, legitimacy, church, politics, hybrid war. ; У статті обґрунтовано особливості та доцільність впливу релігійних організацій на процеси державотворення в умовах сучасних суспільно-політичних змін в Україні. Проаналізовано історично-суспільну сутність релігії. Виділено основні положення щодо суспільно-політичної спрямованості діяльності церкви в соціально-історичному контексті та в сучасних умовах. Розглянуто етапи становлення церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві, відмінності між суб'єктивною (ставлення до Бога) та об'єктивною (історична реальність) релігіями. Розкрито підходи до аналізу питань взаємозалежності релігії та політики. Уточнено можливі варіанти взаємовідносин влади та церкви в контексті різних політичних устроїв. Наголошено на значимості та авторитетності церкви в пошуку взаємоприйнятих рішень у багатьох проблемних ситуаціях в умовах гібридної війни.Конкретизовано поняття «легітимність» як важливу ознаку демократичної влади, символ довіри, уявлення, що існують у свідомості громадян та ґрунтуються на законності влади, визнанні громадянами прав та обов'язків як її керівників, так і своїх. Проаналізовано типи легітимності державної влади. Виділено чинники впливу релігійних організацій на державотворення в Україні. Розглянуто функції церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві. Окреслено основні напрями оптимізації впливу релігійних організацій на державотворення: утвердження позицій Автокефальної Української Помісної Церкви; подолання міжконфесійних конфліктів; подальше позитивне вирішення українського релігійного питання на міжнародному рівні; законодавчого уточнення статусу церкви в суспільно-політичних процесах; формування політично-релігійної складової суспільства. Підтверджено ефективність взаємодії релігійних та державних інституцій у розбудові країни, прийняття важливих політичних рішень на спільній основі.Ключові слова: державотворення, релігійні організації, держава, легітимність, церква, політика, гібридна війна. В статье обоснованы особенности и целесообразность влияния религиозных организаций на процессы построения государства в условиях современных общественно-политических изменений в Украине. Проанализирована историко-общественная сущность религии. Выделены основные положения по общественно-политической направленности деятельности церкви в социально-историческом контексте и в современных условиях. Рассмотрены этапы становления церкви как соціального института в демократическом обществе, различия между субъективной (отношение к Богу) и объективной (историческая реальность) религиями. Раскрыто подходы к анализу вопросов взаимозависимости религии и политики. Уточнены возможные варианты взаимоотношения власти и церкви в контексте различных политических строев. Отмечено значимость и авторитетность церкви в поиске взаимоприемлемых решений во многих проблемных ситуациях в условиях гибридной войны.Конкретизировано понятие «легитимность» как важный признак демократической власти, символ доверия, представления которые, существуют в сознании граждан и основываются на законности власти, признании гражданами прав и обязанностей как ее руководителей, так и своих. Проанализированы типы легитимности государственной власти. Выделены факторы влияния религиозных организаций на построение государства в Украине. Рассмотрены функции церкви как социального института в демократическом обществе. Определены основные направления оптимизации влияния религиозных организаций на государство: утверждение позиций Автокефальной Украинской Поместной Церкви; преодоление межконфессиональных конфликтов; дальнейшее положительное решение украинского религиозного вопроса на международном уровне; законодательного уточнения статуса церкви в общественно-политических процессах; формирование политико-религиозной составляющей общества. Подтверждена эффективность взаимодействия религиозных и государственных институтов в развитии страны, принятию важных политических решений на совместной основе.Ключевые слова: построение государства, религиозные организации, государство, легитимность, церковь, политика, гибридная война. The article substantiates the peculiarities and expediency of influence of religious organizations on the processes of state formation in the conditions of contemporary socio-political changes in Ukraine. The historical and social nature of religion is analyzed. The main provisions on the socio-political orientation of the church's activity in the socio-historical context and in the present conditions are highlighted. The stages of becoming a church as a social institution in a democratic society, the distinction between subjective (attitude to God) and objective (historical reality) religions are considered. Approaches to the analysis of issues of interdependence of religion and politics are revealed. Possible variants of the relationship between the authorities and the church in the context of different political structures have been clarified. The importance and authority of the church in finding mutually acceptable solutions in many problematic situations in a hybrid war is emphasized.The concept of «legitimacy» is specified as an important sign of democratic power, a symbol of trust, beliefs that exist in the minds of citizens and are based on the legitimacy of the authorities, citizens' recognition of the rights and duties of both their leaders and their own. The types of legitimacy of state power are analyzed. The factors of influence of religious organizations on state formation in Ukraine are highlighted. The functions of the church as a social institution in a democratic society are considered. The main directions of optimization of influence of religious organizations on state formation are outlined: approval of the positions of the Autocephalous Ukrainian Local Church; overcoming interfaith conflicts; further positive resolution of the Ukrainian religious issue at the international level; legislative clarification of the status of the church in socio-political processes; formation of political and religious component of society. Effectiveness of interaction between religious and state institutions in the country's development, making important political decisions on a common basis were confirmed.Key words: state formation, religious organizations, state, legitimacy, church, politics, hybrid war.

The article is devoted to the discovery of prioritized methodological dominant in understanding the issues of the political crisis in the historical and political context. A significant proportion of researchers analyze this definition through the prism of the paradigm of stability in the explication of the concept of «political crisis». It determines the explication of the political crisis in the context of the conceptions of «decay», «destruction», etc., which confronts the negative perception of crisis processes priori and the desire to avoid / ignore them. At the same time, a number of researchers focus on the constructive nature of political crises, believing that the crisis can become a source of qualitatively new political relations. This approach, in the context of the paradigm of change, is becoming today the dominant element in political science. The affirmative attitude to the idea of change shifts the emphasis in understanding the political crisis from the categories of disintegration and destruction to the direction of identifying the constructive potential of crisis phenomena. Thus, in today's political discourse, the paradigm of change, not the paradigm of stability, makes the necessity of shifting the methodological priorities in the conceptualization of the concept of «political crisis» becomes a priority in the comprehension of political phenomena.

The article described the attitude of Ukrainian leftist parties to church and religion in the late nineteenth century – the first third of the twentieth century. Ukrainian Galicia left hand – is a special phenomenon of the Ukrainian movement in this period. It is significantly different from similar political camp on the Dnieper. First, it soon took shape organizationally, thoroughly used in political practice European traditions left movement, clearly defined Ukrainian aspirations. At the same time left Galicia and Dnieper been characterized by an increase in performance of social justice, political, religious, national equality, democratization of the electoral law so on. In the late nineteenth century left­wing parties experienced a period of ideological formation, search of basic vectors. They varied size, ideology, ethnic composition, the territory in which the distributed activities. During this period Ukrainian Galicia left hand has made his views on religion and the church, which is reflected in the party programs, theoretical heritage of outstanding representatives of socialist and communist parties. In the interwar period of the twentieth century. representatives of leftist political parties of Western Ukraine further critical and negative attitude to the institution of the church and religion, however, given the high religiosity local population had to adapt software principles to the realities of the time. During this period there were also significant differences between the Socialists and the Communists. The first criticized religious dogma based on national principles (criticism «Polish Church» compromise some Greek Catholic bishops, etc.), the latter guided the works of classics of Marxism­Leninism, which denied the need for religion in general society. The article noted that position to the churches and religious representatives held communist forces, mostly professed atheist beliefs, fought for the deepening of Marxist ideology among the population of the region. Despite the fact that declarative Communists proclaimed religion a private matter, emphasized that everyone should be entirely free in order to manifest religion or anything that does not recognize any religion, in practice, members KPSH, CPWU fought for spreading the atheistic worldview. High religiosity of the population of Western Ukraine, minor impacts communist forces in the socio­political processes have not allowed CPWU, Sel­Rob implement the program positions in the church and the religious sphere. Moreover, the Church also poboryuvala spread of Communism in Galicia. Socialists considered attitude to church and religion. Noted that in general, despite his priestly descent, representatives of radicals and social democrats were quite critical of the clergy. The latter, in particular, considered the church «the largest natural enemy of all free thought, progress.» The Social Democrats accused the church of «suppressing the national feelings» not only Galician people in general but young clergy. In the interwar period of the twentieth century. Social Democrats exposed to communist ideas that influenced the change in the ideological platform of the party in the church and religious issue. Radicals in their practice using theoretical work Franko, who sharply criticized the Galician clergy. However, PSA dystantsionuvalasya of church issues, stressing that its electorate itself selects how to treat religious institutions and religion in general. Socialist­Radical Party continued line PSA, but has transformed national­cultural program to the requirements of the time. While in terms of the political system of the Second Commonwealth, MSzMP church considered as a means of national osvidomlenya population opposed the elimination of Orthodox churches, an increase of church land ownership, emphasized the need for separation of church and state. Nevertheless, sometimes, frankly erroneous judgment, theoretical and practical heritage activities Ukrainian Galicia from the left end of the XIX i in the first third of the twentieth century church religious sphere remain valid and instructive. ; У статті охарактеризовано ставлення українських лівих партій до церкви та релігії наприкінці ХІХ ст. – першої третини ХХ ст. Українська лівиця в Галичині – це особливий феномен українського руху в зазначений період. Вона істотно відрізнялася від подібного політичного табору на Наддніпрянщині. Передусім, вона швидше оформилася організаційно, ґрунтовніше використовувала у політичній практиці європейські традиції лівого руху, виразно визначала соборницькі прагнення українців. Водночас лівим Галичини і Наддніпрянщини були притаманні виступи за збільшення рівня соціальної справедливості, політичного, релігійного, національного рівноправ'я, демократизацію виборчого права тощо. Наприкінці ХІХ століття партії лівого спектра пережили період ідеологічного становлення, пошуку базових векторів діяльності. Вони різнилися чисельністю, ідеологією, національним складом, територією, на яку поширювали діяльність. Саме у цей період українська лівиця Галичини виробила власні погляди щодо релігії та церкви, що відображено у партійних програмах, теоретичній спадщині визначних представників соціалістичних та комуністичних партій. У міжвоєнний період ХХ ст. представники лівих політичних партій Західної України надалі критично і негативно ставилися до інституту церкви і релігії, проте, зважаючи на високу релігійність місцевого населення, були змушені адаптувати програмні принципи до реалій часу. У цей період існували також суттєві відмінності між соціалістами і комуністами. Перші критикували релігійні догми виходячи з національних принципів (критика «польського костелу», угодовства окремих греко­католицьких єпископів тощо), другі керувалися працями класиків марксизму­ленінізму, які взагалі заперечували необхідність релігійності суспільства. У статті відзначено, що найнепримиреннішу позицію до церкви та релігії займали представники комуністичних сил, які, здебільшого, сповідували атеїстичні переконання, боролися за поглиблення марксистського світогляду серед населення регіону. Незважаючи на те, що декларативно комуністи проголошували релігію приватною справою, наголошували, що кожен повинен бути цілком вільний у тому, щоб сповідувати яку завгодно релігію або не визнавати ніякої релігії, на практиці члени КПСГ, КПЗУ боролися за поширення атеїстичного світогляду. Висока релігійність населення Західної України, незначні впливи комуністичних сил на суспільно­політичні процеси не дозволили КПЗУ, Сель­Робу реалізувати програмні положення у церковно­релігійній сфері. До того ж, церква також поборювала поширення комуністичних ідей у Галичині. Розглянуто ставлення соціалістів до церкви та релігії. Зауважено, що загалом, незважаючи на своє попівське походження, представники радикалів та соціал­демократів ставилися до духовенства доволі критично. Останні, зокрема, вважали церкву «найбільшим, натуральним ворогом всякої вільної думки, поступу». Соціал­демократи звинувачували церкву у «придушенні національних почуттів» не лише галицького люду загалом, а й молодого патріотичного духовенства. У міжвоєнний період ХХ ст. соціал­демократи підпали під вплив комуністичних ідей, що вплинуло на зміну ідеологічної платформи партії у церковно­релігійному питанні. Радикали у своїй практичній діяльності використовували теоретичні напрацювання І. Франка, який гостро критикував галицьке духовенство. Проте УРП дистанціонувалася від церковної проблематики, наголошуючи, що її електорат сам вибиратиме як ставитися до церковних інституцій та загалом релігії. Соціалістично­радикальна партія продовжила лінію УРП, проте трансформувала національно­культурну програму до вимог часу. Перебуваючи в умовах політичної системи Другої Речі Посполитої, УСРП розглядала церкву як один із засобів національного усвідомлення населення, виступала проти ліквідації православних храмів, збільшення церковного землеволодіння, наголошувала на необхідності відокремлення церкви від держави. Попри, інколи, відверто помилкові судження, теоретична спадщина і практична діяльність української лівиці Галичини від кінця XIX i в першій третині ХХ століття у церковно­релігійній сфері залишаються актуальними і повчальними. ; У статті охарактеризовано ставлення українських лівих партій до церкви та релігії наприкінці ХІХ ст. – першої третини ХХ ст. Українська лівиця в Галичині – це особливий феномен українського руху в зазначений період. Вона істотно відрізнялася від подібного політичного табору на Наддніпрянщині. Передусім, вона швидше оформилася організаційно, ґрунтовніше використовувала у політичній практиці європейські традиції лівого руху, виразно визначала соборницькі прагнення українців. Водночас лівим Галичини і Наддніпрянщини були притаманні виступи за збільшення рівня соціальної справедливості, політичного, релігійного, національного рівноправ'я, демократизацію виборчого права тощо. Наприкінці ХІХ століття партії лівого спектра пережили період ідеологічного становлення, пошуку базових векторів діяльності. Вони різнилися чисельністю, ідеологією, національним складом, територією, на яку поширювали діяльність. Саме у цей період українська лівиця Галичини виробила власні погляди щодо релігії та церкви, що відображено у партійних програмах, теоретичній спадщині визначних представників соціалістичних та комуністичних партій. У міжвоєнний період ХХ ст. представники лівих політичних партій Західної України надалі критично і негативно ставилися до інституту церкви і релігії, проте, зважаючи на високу релігійність місцевого населення, були змушені адаптувати програмні принципи до реалій часу. У цей період існували також суттєві відмінності між соціалістами і комуністами. Перші критикували релігійні догми виходячи з національних принципів (критика «польського костелу», угодовства окремих греко­католицьких єпископів тощо), другі керувалися працями класиків марксизму­ленінізму, які взагалі заперечували необхідність релігійності суспільства. У статті відзначено, що найнепримиреннішу позицію до церкви та релігії займали представники комуністичних сил, які, здебільшого, сповідували атеїстичні переконання, боролися за поглиблення марксистського світогляду серед населення регіону. Незважаючи на те, що декларативно комуністи проголошували релігію приватною справою, наголошували, що кожен повинен бути цілком вільний у тому, щоб сповідувати яку завгодно релігію або не визнавати ніякої релігії, на практиці члени КПСГ, КПЗУ боролися за поширення атеїстичного світогляду. Висока релігійність населення Західної України, незначні впливи комуністичних сил на суспільно­політичні процеси не дозволили КПЗУ, Сель­Робу реалізувати програмні положення у церковно­релігійній сфері. До того ж, церква також поборювала поширення комуністичних ідей у Галичині. Розглянуто ставлення соціалістів до церкви та релігії. Зауважено, що загалом, незважаючи на своє попівське походження, представники радикалів та соціал­демократів ставилися до духовенства доволі критично. Останні, зокрема, вважали церкву «найбільшим, натуральним ворогом всякої вільної думки, поступу». Соціал­демократи звинувачували церкву у «придушенні національних почуттів» не лише галицького люду загалом, а й молодого патріотичного духовенства. У міжвоєнний період ХХ ст. соціал­демократи підпали під вплив комуністичних ідей, що вплинуло на зміну ідеологічної платформи партії у церковно­релігійному питанні. Радикали у своїй практичній діяльності використовували теоретичні напрацювання І. Франка, який гостро критикував галицьке духовенство. Проте УРП дистанціонувалася від церковної проблематики, наголошуючи, що її електорат сам вибиратиме як ставитися до церковних інституцій та загалом релігії. Соціалістично­радикальна партія продовжила лінію УРП, проте трансформувала національно­культурну програму до вимог часу. Перебуваючи в умовах політичної системи Другої Речі Посполитої, УСРП розглядала церкву як один із засобів національного усвідомлення населення, виступала проти ліквідації православних храмів, збільшення церковного землеволодіння, наголошувала на необхідності відокремлення церкви від держави. Попри, інколи, відверто помилкові судження, теоретична спадщина і практична діяльність української лівиці Галичини від кінця XIX i в першій третині ХХ століття у церковно­релігійній сфері залишаються актуальними і повчальними.

The article attempts to scientific justification the dynamics of changes in public opinion on the conflict-generating nature of Ukrainian reality through a system of checks and balances in the context of the formation the institution of democracy in Ukraine.The authors' conclusions are due to the Resolution of the Verkhovna Rada №727-IX of 18.06.2020 and were based on interviews and sociological researches of Institute of sociology of NAS of Ukraine, Fund "Democratic initiatives" by Ilko Kucheriv, Razumkov Center, Kyiv International Institute of Sociology, current legislation and own experience of applied political analysis and political consulting.The key trends in public attitudes towards armed conflict in the East of Ukraine, that are largely stable over 2014 – 2020 namely: the recognition of the "Russian factor" in the conflict, a critical assessment of national policy of Ukraine in its resolution and in socio-humanitarian work with the region, vision the future "DNR-LNR" as a part of Ukraine in the same politico-legal status as before, and, in case of impossibility of a full-scale military offensive, the willingness to compromise for the sake of a peaceful settlement. It is also proved that the armed conflict in the Donbass today does not fall in the top most important for Ukrainians problems (in contrast to 2014-2015) and tends to freeze and support the existing status quo. However, its hybridity will create a source of political instability and manipulations in Ukraine, including public opinion. It is recognized that a peaceful settlement of the armed conflict in the East of Ukraine according to the modern political situation is possible only with significant concessions of national interests of Ukraine. It has been proven that the institutionalization of democracy in Ukraine through a mandatory all-Ukrainian referendum, given the low level of legal awareness and empirical analysis, is premature. ; У статті здійснено спробу наукового обґрунтування реальною політичною практикою динаміки змін громадської думки щодо конфліктогенності української реальності через систему стримувань і противаг у контексті становлення інституту народовладдя в Україні.Висловлені авторками висновки обумовлені Постановою ВРУ №727-ІХ від 18.06.2020 р. і ґрунтуються на матеріалах опитувань та соціологічних дослідженнях Інституту соціології НАН України, Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, Центру Разумкова, Київського міжнародного інституту соціології, чинному законодавстві та власному досвіді прикладного політичного аналізу й політичного консультування.Охарактеризовано ключові тенденції суспільних настроїв щодо збройного конфлікту на Сході України, що залишаються в цілому сталими впродовж 2014 – 2020 рр. А саме: визнання «російського фактору» у конфлікті, критична оцінка громадянами державної політики України щодо врегулювання та соціально-гуманітарної роботи з тимчасово окупованими територіями, бачення майбутнього політико-правового статусу т.зв. «ДНР-ЛНР» у складі України, з огляду на неможливість повномасштабного військового наступу, з одного боку, і готовність йти на компроміси заради мирного врегулювання, з іншого. Доведено, що збройний конфлікт на Донбасі на сьогодні не потрапляє в топ найважливіших для українців проблем (на відміну від 2014-2015 рр.) і тяжіє до заморожування і підтримки сторонами конфлікту існуючого status quo. Проте, його гібридність створюватиме в Україні джерело політичної нестабільності і поле для маніпуляцій суспільством з боку держави. Визнається, що мирне врегулювання збройного конфлікту на Сході України за сучасної політичної кон'юнктури можливе лише зі значними поступками національними інтересами України. Доведено, що інституціоналізація народовладдя в Україні через обов'язковий всеукраїнський референдум, враховуючи низький рівень правосвідомості та аналіз емпірики, є передчасною.

The article attempts to scientific justification the dynamics of changes in public opinion on the conflict-generating nature of Ukrainian reality through a system of checks and balances in the context of the formation the institution of democracy in Ukraine.The authors' conclusions are due to the Resolution of the Verkhovna Rada №727-IX of 18.06.2020 and were based on interviews and sociological researches of Institute of sociology of NAS of Ukraine, Fund "Democratic initiatives" by Ilko Kucheriv, Razumkov Center, Kyiv International Institute of Sociology, current legislation and own experience of applied political analysis and political consulting.The key trends in public attitudes towards armed conflict in the East of Ukraine, that are largely stable over 2014 – 2020 namely: the recognition of the "Russian factor" in the conflict, a critical assessment of national policy of Ukraine in its resolution and in socio-humanitarian work with the region, vision the future "DNR-LNR" as a part of Ukraine in the same politico-legal status as before, and, in case of impossibility of a full-scale military offensive, the willingness to compromise for the sake of a peaceful settlement. It is also proved that the armed conflict in the Donbass today does not fall in the top most important for Ukrainians problems (in contrast to 2014-2015) and tends to freeze and support the existing status quo. However, its hybridity will create a source of political instability and manipulations in Ukraine, including public opinion. It is recognized that a peaceful settlement of the armed conflict in the East of Ukraine according to the modern political situation is possible only with significant concessions of national interests of Ukraine. It has been proven that the institutionalization of democracy in Ukraine through a mandatory all-Ukrainian referendum, given the low level of legal awareness and empirical analysis, is premature. ; У статті здійснено спробу наукового обґрунтування реальною політичною практикою динаміки змін громадської думки щодо конфліктогенності української реальності через систему стримувань і противаг у контексті становлення інституту народовладдя в Україні.Висловлені авторками висновки обумовлені Постановою ВРУ №727-ІХ від 18.06.2020 р. і ґрунтуються на матеріалах опитувань та соціологічних дослідженнях Інституту соціології НАН України, Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, Центру Разумкова, Київського міжнародного інституту соціології, чинному законодавстві та власному досвіді прикладного політичного аналізу й політичного консультування.Охарактеризовано ключові тенденції суспільних настроїв щодо збройного конфлікту на Сході України, що залишаються в цілому сталими впродовж 2014 – 2020 рр. А саме: визнання «російського фактору» у конфлікті, критична оцінка громадянами державної політики України щодо врегулювання та соціально-гуманітарної роботи з тимчасово окупованими територіями, бачення майбутнього політико-правового статусу т.зв. «ДНР-ЛНР» у складі України, з огляду на неможливість повномасштабного військового наступу, з одного боку, і готовність йти на компроміси заради мирного врегулювання, з іншого. Доведено, що збройний конфлікт на Донбасі на сьогодні не потрапляє в топ найважливіших для українців проблем (на відміну від 2014-2015 рр.) і тяжіє до заморожування і підтримки сторонами конфлікту існуючого status quo. Проте, його гібридність створюватиме в Україні джерело політичної нестабільності і поле для маніпуляцій суспільством з боку держави. Визнається, що мирне врегулювання збройного конфлікту на Сході України за сучасної політичної кон'юнктури можливе лише зі значними поступками національними інтересами України. Доведено, що інституціоналізація народовладдя в Україні через обов'язковий всеукраїнський референдум, враховуючи низький рівень правосвідомості та аналіз емпірики, є передчасною.