Search results

The article is devoted to the analysis of the international community position according to the problems of the unrecognized states. The purpose of the article is to estimate the reaction of international community and to give the general characteristic of its main actions according to the new states and to retrace the direct influence on recognition process. For achieving the most objective analysis of the problem a number of general and special methods of synthesis, analysis, comparison, generalization, ethnopolitological, world-system analysis and case-study, behaviour method and so on have been used. There was introduced the term «international settlement technologies» in the scientific revolution at first.The international community has long considered the problem of unrecognized states as a fleeting phenomenon — the result of current circumstances coincidence, part of the world players political interests game. This approach did not help to settlement the situation but only exacerbated it.Typical features of the international community position according to this issue are: first, the «international community» considers that to freeze such conflicts on a long-term is safer. As example, long-term process of settlement the situation of Transnistria, Nagorno-Karabakh, Taiwan and others is evident. Secondly, the existence of unrecognized states is a bright example of regional international institutions in the process of conflict settlement. The author propose to use the term «international settlement technologies», characterizing the reaction and international community actions according to unrecognized states problem.To our point of view, the term conflict «solution» is the process of finding a mutual solution that would satisfy all conflict parties (finding consensus). «Settlement» of the conflict is a broader concept that includes prevention of conflict open forms, conflict solution, and the formation of a new relations level between the conflict parties. «Solving» of the conflict is possible only through a complete breakdown or destruction of conflict actor (one or both) with his values, needs, interests and goals. So, it gives an suggestions that it's more correct to use the term «settlement». To our mind, specifying ways of international settlement, the most successful acts is the term «international settlement technologies».There were analyzed and defined international settlement technologies of unrecognized states problems, including the following: peace technologies, confrontation technologies, «frozen» conflict technologies, technologies «no peace — no war», isolation technologies.To sum up, we note that a settlement of this problem is very complex and long term process. However, its success depends on a favorable combination of many, both external and internal factors, subjective and objective conditions. Moreover, international experience shows that legal procedure (national referendum on independence, democratic elections, decision-civilized laws, etc.) is important for getting recognition. However, the dominant factor in the decision on recognition is political expediency.Currently, the technologies settlement of the unrecognized states problem are determined largely not by the interests of the people but by the «double standards» of the world's leading actors. ; Статья посвящена исследованию позиций международного сообщества по урегулиро-ванию проблем непризнанных государств. Автор дает обобщенную характеристику типичным технологиям урегулирования, которые использует международное сообщество в отношении непризнанных государств. В качестве исследовательской задачи автором была определена попытка дать обобщенную характеристику основных действий международного сообщества, а также выяснить непосредственное влияние на процесс признания. Проанализированы характерные особенности международных технологий урегулирования проблем непризнанных государств. Для достижения максимально объективного анализа перечисленных проблемы был использован ряд общенаучных и специальных методов: синтез, анализ, сравнение, обобщение, компаративный, політо-логический, этнополитологический, мир-системный анализ и анализ конкретних случаев, бихевиористский и др. В статье впервые вводится в научный оборот термин «международные технологии урегулирования». ; Статтю присвячено дослідженню позицій міжнародного співтовариства щодо врегулювання проблем невизнаних держав. Автором подано узагальнену характеристику типових технологій врегулювання, які використовує міжнародне співтовариство щодо невизнаних держав. У ролі дослідницького завдання автором було визначено спробу дати узагальнену характеристику основних дій міжнародного співтовариства та з'ясувати безпосередній вплив на процес визнання/невизнання. Проаналізовано характерні особливості міжнародних технологій врегулювання проблем невизнаних держав. Для досягнення максимально об'єктивного аналізу зазначених проблем було використано низку загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема синтезу, аналізу, узагальнення, компаративний, політологічний, етнополітологічний, світ-системний аналіз та аналіз конкретних випадків, біхевіористський та ін. У статті вперше введено в науковий обіг термін «міжнародні технології врегулювання».

The crisis of statehood in many countries has resulted in the emergence of non-recognized states that have become an intrinsic feature of the world geopolitical order. Using the concept of bordering, we study a specific type of border that was shaped in the course of state-building processes and conflicts with parent states. Some "de-facto borders" are not stable; in addition, non-recognized states often do not control all their declared territory. Looking in detail at the situation in six non-recognized republics in the post-Soviet space, we show the asymmetry of their borders with the parent state and with the external patron. Comparing the basic socio-economic indicators by regions, we conclude that non-recognized states still lag far behind both their parent and their patron state. Citizens of non-recognized republics regularly visit border areas of the patron and parent states and spend a considerable part of their income there. This can contribute to the normalization of relations between adversaries, but at the same time can perpetuate the separation between them. The COVID-19 pandemic has significantly increased the barrier functions of the borders with parent states.

The analysis attempts to justify a new concept of Ukraine's place in the international security system. According to the results of the study, there was carried out an analysis of the historical preconditions for overcoming the postcolonial factors of the Ukrainian elite. The authors emphasized on the exclusive role of Crimea for the dominant state of the Black Sea region and hypothesized about assigning such a role to Ukraine. The use of the comparative method made it possible to distinguish the mental and behavioral principles of the European, Asian, and African archetype. Ukrainian advantages establish a transition to limiting one's own needs, conscious passionate philanthropy. The normative-value method was used to clarify the historical determinants of Russia's common good. The passionate abilities of the Ukrainian elites were confirmed on the basis of historical regularities, for which the activity method was used. It is recommended to take into account the exceptional importance of the Circumpontian community/civilization, which will eliminate Russia's ambitions within the Black Sea. The regional aspirations of the Russian Federation have faced strong opposition from Turkey and Ukraine in recent years. The European Union's position on Turkey has been described as controversial. Getting rid of a toxic partner competitor of the Russian Federation for the EU will create a new geopolitical reality in which priority will be given to respect for international law. Russia's occupation administrations are pursuing a policy of depletion and destruction in states seeking to break out of its orbit of influence. These were the pro-Russian enclaves of the Black Sea region – Abkhazia, South Ossetia, Donbass, Crimea, Transnistria or Pridnestrian region. The builders of the "Russian world" are planning and implementing a plan for the disintegration of the European community, to which A. Merkel drew attention. It is proposed to change the priorities in relation to the modern system of ineffective security system and identify the components of Ukrainian advantages. ; В исследовании предпринята попытка обосновать новую концепцию места Украины в международной системе безопасности. По результатам исследования проведен анализ исторических предпосылок преодоления постколониальных факторов украинской элиты. Авторы отметили исключительную роль Крыма для государства-доминанта Черноморского региона и выдвинули гипотезу об отводе такой роли для Украины. Использование сравнительного метода позволило выделить ментально-поведенческие принципы европейского, азиатского, африканского начал. Украинскими преимуществами установлено переход к ограничению собственных нужд, осознанной пассионарной филантропии. Нормативно-ценностный метод использован для выяснения исторических определителей общего блага России. Пассионарные способности украинских элит подтверждено на основании исторических закономерностей, для чего использовано деятельностный метод. Рекомендуется учесть исключительную значимость Циркумпонтийского сообщества/цивилизации, что позволит устранить российские амбиции в акватории Черного моря. Региональные аспирации Российской Федерации в последние годы столкнулись с весомым сопротивлением со стороны Турции и Украины. Позицию Европейского Союза в отношении Турции определено как противоречивую. Избавление от токсического партнера-конкурента Российской Федерации для ЕС создаст новую геополитическую реальность, в которой приоритет будет предоставляться уважением к международному праву. Российские оккупационные администрации в государствах, которые стремятся выйти из ее орбиты влияния осуществляют политику истощения и разрушения. Ими стали пророссийские анклавы Черноморского региона – Абхазия, Южная Осетия, Донбасс, Крым, Приднестровье. Строители «русского мира» планируют и реализуют план дезинтеграции европейского сообщества, на который обратила внимание А. Меркель. Предложено изменить приоритеты в отношении к современной системе недейственной системы безопасности, и определены составляющие украинских преимуществ. ; У дослідженні зроблено спробу обґрунтувати нову концепцію місця України в міжнародній системі безпеки. За результатами дослідження здійснено аналіз історичних передумов подолання постколоніальних чинників української еліти. Автори наголосили на винятковій ролі Криму для держави-домінанта Чорноморського регіону та висунули гіпотезу про відведення такої ролі для України. Використання порівняльного методу дозволило виокремити ментально-поведінкові засади європейського, азійського, африканського первнів. Українськими перевагами встановлено перехід до обмеження власних потреб, усвідомленої пасіонарної філантропії. Нормативно-ціннісний метод використано для з'ясування історичних визначників загального блага Росії. Пасіонарні здібності українських еліт підтверджено на підставі історичних закономірностей, для чого використано діяльнісний метод. Рекомендовано врахувати виняткову значущість Циркумпонтійської спільноти/цивілізації, що дозволить усунути російські амбіції в акваторії Чорного моря. Регіональні аспірації Російської Федерації останніми роками зіткнулися із вагомим спротивом з боку Туреччини та України. Позицію Європейського Союзу щодо Туреччини позначено як контроверсійну. Позбавлення від токсичного партнера-конкурента Російської Федерації для ЄС створить нову геополітичну реальність, в якій пріоритет надаватиметься повазі до міжнародного права. Російські окупаційні адміністрації в державах, які прагнуть вийти з її орбіти впливу, здійснюють політику виснаження та руйнування. Ними стали проросійські анклави Чорноморського регіону – Абхазія, Південна Осетія, Донбас, Крим, Придністров'я. Будівничі «русского мира» планують і реалізовують план дезінтеграції євроспільноти, на який звернула увагу А. Меркель. Запропоновано змінити пріоритети у ставленні до сучасної системи недієвої системи безпеки та визначено складові українських переваг.

The analysis attempts to justify a new concept of Ukraine's place in the international security system. According to the results of the study, there was carried out an analysis of the historical preconditions for overcoming the postcolonial factors of the Ukrainian elite. The authors emphasized on the exclusive role of Crimea for the dominant state of the Black Sea region and hypothesized about assigning such a role to Ukraine. The use of the comparative method made it possible to distinguish the mental and behavioral principles of the European, Asian, and African archetype. Ukrainian advantages establish a transition to limiting one's own needs, conscious passionate philanthropy. The normative-value method was used to clarify the historical determinants of Russia's common good. The passionate abilities of the Ukrainian elites were confirmed on the basis of historical regularities, for which the activity method was used. It is recommended to take into account the exceptional importance of the Circumpontian community/civilization, which will eliminate Russia's ambitions within the Black Sea. The regional aspirations of the Russian Federation have faced strong opposition from Turkey and Ukraine in recent years. The European Union's position on Turkey has been described as controversial. Getting rid of a toxic partner competitor of the Russian Federation for the EU will create a new geopolitical reality in which priority will be given to respect for international law. Russia's occupation administrations are pursuing a policy of depletion and destruction in states seeking to break out of its orbit of influence. These were the pro-Russian enclaves of the Black Sea region – Abkhazia, South Ossetia, Donbass, Crimea, Transnistria or Pridnestrian region. The builders of the "Russian world" are planning and implementing a plan for the disintegration of the European community, to which A. Merkel drew attention. It is proposed to change the priorities in relation to the modern system of ineffective security system and identify the components of Ukrainian advantages. ; В исследовании предпринята попытка обосновать новую концепцию места Украины в международной системе безопасности. По результатам исследования проведен анализ исторических предпосылок преодоления постколониальных факторов украинской элиты. Авторы отметили исключительную роль Крыма для государства-доминанта Черноморского региона и выдвинули гипотезу об отводе такой роли для Украины. Использование сравнительного метода позволило выделить ментально-поведенческие принципы европейского, азиатского, африканского начал. Украинскими преимуществами установлено переход к ограничению собственных нужд, осознанной пассионарной филантропии. Нормативно-ценностный метод использован для выяснения исторических определителей общего блага России. Пассионарные способности украинских элит подтверждено на основании исторических закономерностей, для чего использовано деятельностный метод. Рекомендуется учесть исключительную значимость Циркумпонтийского сообщества/цивилизации, что позволит устранить российские амбиции в акватории Черного моря. Региональные аспирации Российской Федерации в последние годы столкнулись с весомым сопротивлением со стороны Турции и Украины. Позицию Европейского Союза в отношении Турции определено как противоречивую. Избавление от токсического партнера-конкурента Российской Федерации для ЕС создаст новую геополитическую реальность, в которой приоритет будет предоставляться уважением к международному праву. Российские оккупационные администрации в государствах, которые стремятся выйти из ее орбиты влияния осуществляют политику истощения и разрушения. Ими стали пророссийские анклавы Черноморского региона – Абхазия, Южная Осетия, Донбасс, Крым, Приднестровье. Строители «русского мира» планируют и реализуют план дезинтеграции европейского сообщества, на который обратила внимание А. Меркель. Предложено изменить приоритеты в отношении к современной системе недейственной системы безопасности, и определены составляющие украинских преимуществ. ; У дослідженні зроблено спробу обґрунтувати нову концепцію місця України в міжнародній системі безпеки. За результатами дослідження здійснено аналіз історичних передумов подолання постколоніальних чинників української еліти. Автори наголосили на винятковій ролі Криму для держави-домінанта Чорноморського регіону та висунули гіпотезу про відведення такої ролі для України. Використання порівняльного методу дозволило виокремити ментально-поведінкові засади європейського, азійського, африканського первнів. Українськими перевагами встановлено перехід до обмеження власних потреб, усвідомленої пасіонарної філантропії. Нормативно-ціннісний метод використано для з'ясування історичних визначників загального блага Росії. Пасіонарні здібності українських еліт підтверджено на підставі історичних закономірностей, для чого використано діяльнісний метод. Рекомендовано врахувати виняткову значущість Циркумпонтійської спільноти/цивілізації, що дозволить усунути російські амбіції в акваторії Чорного моря. Регіональні аспірації Російської Федерації останніми роками зіткнулися із вагомим спротивом з боку Туреччини та України. Позицію Європейського Союзу щодо Туреччини позначено як контроверсійну. Позбавлення від токсичного партнера-конкурента Російської Федерації для ЄС створить нову геополітичну реальність, в якій пріоритет надаватиметься повазі до міжнародного права. Російські окупаційні адміністрації в державах, які прагнуть вийти з її орбіти впливу, здійснюють політику виснаження та руйнування. Ними стали проросійські анклави Чорноморського регіону – Абхазія, Південна Осетія, Донбас, Крим, Придністров'я. Будівничі «русского мира» планують і реалізовують план дезінтеграції євроспільноти, на який звернула увагу А. Меркель. Запропоновано змінити пріоритети у ставленні до сучасної системи недієвої системи безпеки та визначено складові українських переваг.

The analysis attempts to justify a new concept of Ukraine's place in the international security system. According to the results of the study, there was carried out an analysis of the historical preconditions for overcoming the postcolonial factors of the Ukrainian elite. The authors emphasized on the exclusive role of Crimea for the dominant state of the Black Sea region and hypothesized about assigning such a role to Ukraine. The use of the comparative method made it possible to distinguish the mental and behavioral principles of the European, Asian, and African archetype. Ukrainian advantages establish a transition to limiting one's own needs, conscious passionate philanthropy. The normative-value method was used to clarify the historical determinants of Russia's common good. The passionate abilities of the Ukrainian elites were confirmed on the basis of historical regularities, for which the activity method was used. It is recommended to take into account the exceptional importance of the Circumpontian community/civilization, which will eliminate Russia's ambitions within the Black Sea. The regional aspirations of the Russian Federation have faced strong opposition from Turkey and Ukraine in recent years. The European Union's position on Turkey has been described as controversial. Getting rid of a toxic partner competitor of the Russian Federation for the EU will create a new geopolitical reality in which priority will be given to respect for international law. Russia's occupation administrations are pursuing a policy of depletion and destruction in states seeking to break out of its orbit of influence. These were the pro-Russian enclaves of the Black Sea region – Abkhazia, South Ossetia, Donbass, Crimea, Transnistria or Pridnestrian region. The builders of the "Russian world" are planning and implementing a plan for the disintegration of the European community, to which A. Merkel drew attention. It is proposed to change the priorities in relation to the modern system of ineffective security system and identify the components of Ukrainian advantages. ; В исследовании предпринята попытка обосновать новую концепцию места Украины в международной системе безопасности. По результатам исследования проведен анализ исторических предпосылок преодоления постколониальных факторов украинской элиты. Авторы отметили исключительную роль Крыма для государства-доминанта Черноморского региона и выдвинули гипотезу об отводе такой роли для Украины. Использование сравнительного метода позволило выделить ментально-поведенческие принципы европейского, азиатского, африканского начал. Украинскими преимуществами установлено переход к ограничению собственных нужд, осознанной пассионарной филантропии. Нормативно-ценностный метод использован для выяснения исторических определителей общего блага России. Пассионарные способности украинских элит подтверждено на основании исторических закономерностей, для чего использовано деятельностный метод. Рекомендуется учесть исключительную значимость Циркумпонтийского сообщества/цивилизации, что позволит устранить российские амбиции в акватории Черного моря. Региональные аспирации Российской Федерации в последние годы столкнулись с весомым сопротивлением со стороны Турции и Украины. Позицию Европейского Союза в отношении Турции определено как противоречивую. Избавление от токсического партнера-конкурента Российской Федерации для ЕС создаст новую геополитическую реальность, в которой приоритет будет предоставляться уважением к международному праву. Российские оккупационные администрации в государствах, которые стремятся выйти из ее орбиты влияния осуществляют политику истощения и разрушения. Ими стали пророссийские анклавы Черноморского региона – Абхазия, Южная Осетия, Донбасс, Крым, Приднестровье. Строители «русского мира» планируют и реализуют план дезинтеграции европейского сообщества, на который обратила внимание А. Меркель. Предложено изменить приоритеты в отношении к современной системе недейственной системы безопасности, и определены составляющие украинских преимуществ. ; У дослідженні зроблено спробу обґрунтувати нову концепцію місця України в міжнародній системі безпеки. За результатами дослідження здійснено аналіз історичних передумов подолання постколоніальних чинників української еліти. Автори наголосили на винятковій ролі Криму для держави-домінанта Чорноморського регіону та висунули гіпотезу про відведення такої ролі для України. Використання порівняльного методу дозволило виокремити ментально-поведінкові засади європейського, азійського, африканського первнів. Українськими перевагами встановлено перехід до обмеження власних потреб, усвідомленої пасіонарної філантропії. Нормативно-ціннісний метод використано для з'ясування історичних визначників загального блага Росії. Пасіонарні здібності українських еліт підтверджено на підставі історичних закономірностей, для чого використано діяльнісний метод. Рекомендовано врахувати виняткову значущість Циркумпонтійської спільноти/цивілізації, що дозволить усунути російські амбіції в акваторії Чорного моря. Регіональні аспірації Російської Федерації останніми роками зіткнулися із вагомим спротивом з боку Туреччини та України. Позицію Європейського Союзу щодо Туреччини позначено як контроверсійну. Позбавлення від токсичного партнера-конкурента Російської Федерації для ЄС створить нову геополітичну реальність, в якій пріоритет надаватиметься повазі до міжнародного права. Російські окупаційні адміністрації в державах, які прагнуть вийти з її орбіти впливу, здійснюють політику виснаження та руйнування. Ними стали проросійські анклави Чорноморського регіону – Абхазія, Південна Осетія, Донбас, Крим, Придністров'я. Будівничі «русского мира» планують і реалізовують план дезінтеграції євроспільноти, на який звернула увагу А. Меркель. Запропоновано змінити пріоритети у ставленні до сучасної системи недієвої системи безпеки та визначено складові українських переваг.

European Foreign and Security Policy The EU represents one in a series of efforts to integrate Europe since World War II, and to achieve, inter alia, diplomatic stability and military security. In 1957 the Treaty of Rome established the European Economic Community (EEC), that was renamed European Communities (EC) by the Maastricht Treaty in 1993. A series of further international treaties and treaty revisions based largely on this model led eventually to the creation of the EU. In the early 1970s the European Political Cooperation (EPC; renamed the Common Foreign and Security Policy by the Maastricht Treaty), consisting of regular meetings of the foreign ministers of each country, was established to coordinate foreign policy. As part of the second pillar of the Maastricht Treaty, members undertook to define and implement common foreign and security policies. Members agreed that, where possible, they would adopt common defense policies, which would be implemented through the Western European Union (WEU), a security organization that included many EU members. The WEU, that run from 1955 until 2011, was made up of 10countries, and operated as a forum for the coordination of matters of European security and defense. The WEU became the primary defense institution of the EU in the 1990s, though it gave up that role in 2001. The assembly of the WEU consisted of the delegates of the member countries to the Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE). The Council of Europe (CoE) is an older and wider circle of nations than the 28-member European Union —it includes, for example, Russia and Turkey among its member states. The WEU contributed to the creation of the NATO and worked in cooperation with the Atlantic Alliance. NATO and the EU currently have 22 member countries in common. Relations between NATO and the EU were institutionalized in 2001, building on steps taken during the 1990s to promote greater European responsibility in defense matters. The 2002 NATO-EU Declaration on a European Security and ...

At the end of January, the National
Security Archive declassified new documents from thirty years ago that show
how the president of the United States, Bill Clinton, was deceiving the
president of Russia, Boris Yeltsin, about the expansion of NATO towards ex-communist
countries. Following the dissolution of the Soviet Union, Russia had accepted
and supported a Partnership for a United Europe that would include both NATO
countries and former members of the Warsaw Pact. Clinton offered the compromise
of accepting Russia in the Group of 7, which became the Group of 8, and in
other multilateral organizations, but at the same time he was accelerating the
integration of Poland, Czechia, Slovakia and Hungary into NATO, which would be
followed by the three Baltic republics and the other four Eastern Euro
countries.

Before this, Secretary of State
James Baker and several European leaders had already deceived Russian President
Mikhail Gorbachev by promising him that there would never be NATO troops in the
former East Germany or beyond its territory.

Despite everything, Yeltsin
chaired the G-8 summit in Moscow in 1996 and Vladimir Putin chaired the summit
in St. Petersburg in 2006. A year later, the United States presented a plan to
deploy missiles in Europe that Putin described as a "serious provocation that
reduces the level of mutual trust…no one feels safe." In 2008, President George
W. Bush offered NATO membership to Ukraine and Georgia, which was considered by
the French and German governments, followed by other European ones, as an
"unnecessary offense to Russia." Already in 2014, NATO carried out military tests
on Ukrainian territory. And in 2019 Ukraine enshrined in the Constitution the
aspiration to join NATO and the EU as the "strategic course of the country."

A year ago, the US and NATO
offered Putin a disarmament deal at the Organization
for Security and Cooperation in Europe in exchange for a de-escalation of
the military threat to Ukraine. Moscow declared that this was an acceptable
starting point for negotiations and announced the withdrawal of part of the
troops deployed along Ukraine's borders. However, former British Prime Minister
Boris Johnson, who had already landed theatrically in Kyiv when he was in
office, returned and persuaded President Volodymyr Zelensky to "keep fighting."

CIA Director William Burns had
predicted that last summer would see which alternative was more likely: a rapid
military turnaround followed by negotiation and peace or an escalation into a
protracted war. Since then, we have seen that the Ukrainian counteroffensive
failed and Zelensky has fired the head of the army. Regarding the other side, I
could be wrong, when Putin now says that he would prefer the next president of
the United States to be Joe Biden, it seems that he is not considering holding
out for another year with the dubious expectation that Trump would "end the war
in 24 hours," as he says.

As things stand, neither side can
win a total victory in the foreseeable future. Both should prefer peace
negotiations. If, under these conditions, they continued bombing and
destroying, there would be only a so-called attrition war. The longer the war
lasts, the more difficult it is to end it because a political compromise can
make the sacrifices suffered seem unnecessary, as if all the costs were for
nothing. Game theory exemplifies this behavior with duopoly competition when
both firms lose money but hope that one day the other firm will fold and the
"winner" will be the one that has lost the least. He who has the least to lose
(in this case, Russia) persists the most. But it is a pyrrhic victory because
if the attrition lasts long, the losses are greater than the gains for the
"winner" as well. As Plutarch tells it, Pyrrhus, king of Epirus, achieved a
victory over the Romans at the cost of thousands of his men and, contemplating
the outcome of the battle, said: "With another victory like this, I am
lost." In the end, those who win are the producers and sellers of weapons.

After two years of war, Ukraine's
future does not look very favorable. NATO has changed its mind three times
about its candidacy. Full integration into the European Union is imaginary
because Ukraine is the poorest country in Europe and would absorb all the aid
to agriculture, which is half of the EU's total spending. Meanwhile, millions
of Ukrainians have fled the country, elections have been suspended, and martial
law remains in effect.

Seen in perspective, the war in
Ukraine evokes other processes of expansion and contraction of great empires. The
dissolution of the USSR brought about the separation of half of its population
and one-fourth of its territory, thus generating new borders, new areas of
foreign influence, and also extraterritorial enclaves. This way were formed the
pro-Russian enclaves of Abkhazia and South Ossetia in Georgia, Transnistria in
Moldova, Kaliningrad in Lithuania, open to the Baltic and then to the Atlantic,
and now Crimea and Donbas in Ukraine with access to the Black Sea, which
entails passage to the Mediterranean and the Suez Canal.

There are examples of these disarrangements
in all parts of the world. For example, the breakup of the British Empire left
an English enclave in Northern Ireland, a Turkish one in Northern Cyprus, and Gibraltar
in Spain. Regarding the latter, you may also want to check the location on the
map of the Canary Islands, Ceuta and Melilla, and Western Sahara.