Search results

В статье представлен авторский подход к проблеме сущности социальных связей и отношений господства /доминирования, а также связи этих отношений с пространственным распределением знания. Данная проблема решается в духе Бэкона Фуко: начиная с неолитической революции, воля к власти есть воля к знанию (знание составляет суть отношений доминирования, которые легитимируются знанием различного происхождения / источника; кризис управления есть когнитивный кризис системы управления, не способной и/или не желающей в соответствии с принципом минимума действия освоить возросшее число знаний и контролировать пространства производства знания). Смена эпох премодерна модерна постмодерна рассматривается как смена модусов связи политического центра и функционально «других пространств»: 1) при легитимации власти божественным источником знания (модус «знаю и действую» / «знаю и не действую») премодерн; 2) при социетарной легитимации (модус «не знаю и действую» / «не знаю и не действую») модерн; 3) при самолегитимации легитимации созданными властью институтами управления (модус «не желаю знать и действую» / «не желаю знать и не действую») постмодерн. В последнем случае власть выходит из социально-субъектных отношений, т.е. перестает выполнять функцию консолидации общества, что ведет к эскалации военных конфликтов. ; I represent a short review of the articles in new issue of "Space and Time" Journal. The article presents my vision of the nature of social relations and relations of domination, as well as the connection of these relations to the spatial distribution of knowledge. This problem is crucial for epochs of modern and postmodern. To solve it, I use the general philosophical methods and methods of system analysis. I resolve this problem in a spirit of Bacon Foucault: since the Neolithic revolution, the will to power is the will to knowledge. Knowledge is the essence of the relations of domination that legitimized by knowledge of different origin / source. Crisis of governance is a cognitive crisis of management system that is incapable and/or unwilling (in accordance with the principle of minimum action) neither to master an increasing number of knowledge, nor to control spaces of knowledge production. I consider the epochal change 'pre-modern modern postmodern' as a shift of sources of knowledge, that legitimize power, and as a change of modes of relations between the political center (decision making space) and functional "other" spaces: (i) the legitimation of power by divine source of knowledge (modus "I know and I act" / "I know and I do not act") pre-modern; (ii) societarian legitimation (modus "I do not know and I act" / "I do not know and I do not act") modern; (iii) self-legitimation, legitimation by governance institutions, established by the authorities (modus "I do not wish to know and I act" / "I do not wish to know, and I do not act") postmodern. In the third case (postmodern) the power coming out of the socio-subject relations, i.e. ceases to play a consolidating role in society, which leads to an escalation of military conflicts. Such conflicts are the most dramatic because they implement the most archaic way, through which different communities are beginning to feel its social significance and interaction with each other by means of a military clash. Rejection of the cognitive process (and its replacement by a fiction of cognitive activity) is also a decrease in the dimension of the space of events that leads society and power to the catastrophe. Exit from catastrophic state, in my opinion, is the encouragement of interdisciplinary research by government.

Straipsnyje nagrinėjama muitinės audito reikšmė, tikslai ir jo vieta audito sistemoje. Muitinės auditas apibūdinamas kaip procesas, kurio metu muitinės pareigūnai atlieka ūkio subjekto veiklos vertinimą, tikrindami muitinės deklaracijose esančios informacijos teisingumą. Pabrėžiami muitinės audito bendri bruožai ir esminiai skirtumai, palyginti su finansinių ataskaitų, valdymo, veiklos ir kitomis audito rūšimis. Tiriamos muitinės audito sritys: importo, eksporto, tranzito ir kitos muitinės procedūros. Akcentuojamas audito proceso nuoseklumas; nagrinėjami pagrindiniai muitinės audito etapai: 1) planavimo ir atrankos,2) pasirengimo, 3) vykdymo, 4) rezultatų įforminimo, 5) peržiūros. Nagrinėjant muitinės audito tobulinimo galimybes ypač pabrėžiamas strateginio audito taikymas vertinant verslo įmonių rizikas.Reikšminiai žodžiai: muitinė, muitinės auditas, audito sritys, audito atlikimo etapai, tobulinimo galimybės.Organization of Customs Audit and Possibilities of DevelopmentDanutė Adomavičiūtė, Jonas Mackevičius Summary The main strategic objective of Lithuanian customs is the defence of the market and society in the field of the foreign trade while implementing the policy of the European Community's taxes and trade. To achieve this objective, one of the main challenges is to imple­ment measures related to the safety and security of the international trade supply and to prevent terrorism, smuggling, organised crime and other criminalities. The focus is placed on the application of the audit-based control measures in order to overcome the lo­gistical barriers that inevitably arise in the process of international trade. The customs audit is of a great importance in the process of the customs inspection. The control based on the methods of the customs audit assures better op­portunities of anti-breaches. Moreover, a faster flow of goods traffic at the external border of the European Union is assured while carrying out most inspections at the companies' residences. Therefore, it is important to improve the customs audit, combining this process with the changing business environment. This also has to do with the ongoing market processes. Recently, the customs of the EUcountries have begun appreciating the activities of the business enterprises, seeking to gain the status of the authorised economic operator (AEO). The customs audit is a highly effective tool ensuring the business enterprise activities' assessment in the financial, legal and security aspects. The main objectives of the customs audit are the following: 1) to check the data accuracy and compre­hensiveness indicated in the customs declarations, 2) to define the breaches on the basis of which duties and other taxes are being counted, and errors of the data in the documents provided by the importers and exporters as well as other persons accepting the cus­toms obligations, 3) to evaluate the entities' activities and compliance with the requirements. A comparison of all types of the audit shows that the customs audit has many features in common with the other types of the audit. There is a special correla­tion between the customs audit and financial, opera­tional and management audit. The customs audit, hav­ing common features with other types of the audit, has also some differences. Its different goal has its own special features. Customs procedures, goods' customs value, goods' classification, origin and other things can become the inspected areas of business enterpris­es' activities and the items to be assessed. Customs' conducted process of the business enterprise activities assessment has a number of procedural aspects aris­ing from the activity's particularity. The assessment of business enterprises' activities in Lithuanian customs is carried out taking into consideration the issuing/non-issuing of the AEO status when the customs au­dit assesses the activities of the economic operator and its compliance with the established criteria.

Анализируются правовые акты с древности по XIX столетие, содержащие нормы права о чрезвычайных ситуациях и непреодолимой силе. Делается вывод о том, что понятие «чрезвычайная ситуация» отсутствует в законодательстве указанного периода, однако для обозначения чрезвычайной ситуации в гражданском праве использовались различные термины, которые рассмотрены в статье. ; Back at the dawn of civilization, it was considered legally significant to perform certain actions in a natural or social disaster. Some of old legal acts included the terms "emergency", "miserable", "evil", "fire", "flood", "war", "rebellion", "inevitable", "destructive", "casual", "unexpected", "fatal", "miraculous natural phenomenon". The Roman civil law used the concept of "a force majeure". Nowadays all modern legal systems use it for referring to the force majeure. The Roman law used such terms as "vis maior", "casus fortuitous", "damnum fatale". Roman jurists distinguished a simple case of casus maior vis maior. It meant that they defined a force majeure as a case of the unavoidable, impossible to resist "casus cui resisti non potest". The science of law and the doctrine of the ancient time did not know the concept of "emergency", which had no legal determination. However, we are interested in the scientific terms used since ancient times in different legal systems referring to emergency events that occur outside the economic sphere of the debtor, exceptional by the power of manifestation, which the debtor cannot prevent with available forces and means, such as natural phenomena, the divine power, a force majeure, and etc. For example, the laws of King Hammurabi (18th century BC) contain the rule: "If a person has his own interest-bearing debt and Adad inundates his field, or a flood will carry away the harvest, or due to drought the bread will not grow, this year he is free not to return the bread to his creditor and destroy his document, and he is free not to pay the interest for this year". Similar provisions are regular in the sources of law in ancient India, Hittite and other states. Since ancient times rules on emergency were of great significance in the system of law, identifying the most important legal consequences of emergency situations for the participants of public relations. In the middle of the 19th century the formation of the Institute of the emergency legislation in the state and the legal mechanism of most countries in the form of the adoption of special laws date to the period of transition from absolutism to constitutional monarchy. Indeed, it should be noted that the emergency legislation reached a new level in the middle of the 19th century, resulting in introducing special laws. However, it is difficult to accept the fact that in this position it initiated the formation of the emergency legislation, for the norms on emergency (the norms operating in conditions deviating from normal) are stated in the monuments of ancient law. Historical and legal researches on the designated topic suggest the origin of the emergency legislation aimed at regulating the social relations in both the civil commodity-money circulation, and in other spheres of life, simultaneously with the formation of state and law. In the present study we do not attempt to define the concept of a force majeure and emergencies. However, it appears that the concept "emergency" in the civil law is broader than the concept "force majeure. The historical studies of these concepts lead to the conclusion that the force majeure occurred much later in the emergency law and it has clear criteria limited by the science of law.

В статье рассматривается цивилизационный анализ как теоретическое направление современной социологии. В рамках веберовской традиции в исторической социологии сопоставляются структурно ориентированные подходы (Р. Коллинз, М. Манн) и концепции цивилизационного анализа (Ш. Эйзенштадт, Й. Арнасон). Рассмотрено исследование советской модели модерна в работах Й. Арнасона; подчеркивается значение концепций цивилизационного анализа для сегодняшней политической социологии; обсуждается влияние на политические процессы в постсоветской России религиозной традиции, цивилизационных характеристик советской модели модерна и советского имперского наследия. ; The article discusses civilizational analysis as a new paradigm in historical sociology. Within the Weberian sociological tradition a distinction is made between the structure-oriented approaches of Randall Collins and Michael Mann and the cultureoriented civilizational perspective represented by Shmuel Eisenstadt and Johann Arnason. However, it is argued that all these theoretical approaches can be seen as complementary. Particular attention is devoted to Arnason's analysis of the Soviet model of modernity, who paid particular attention to the Russian cultural and political tradition which combined a peripheral position within the Western world with some traits of a separate civilization. He discussed the character of imperial modernization in Russia and argued that the origins of the totalitarian project could only be understood with reference to its background. In Arnason's view, the Soviet model incorporated the legacy of imperial transformation from above and the revolutionary vision of a new society which resulted in a specific version of modernity. Arnason distinguished between two types of communist political regimes: the charismatic variant leading to autocracy and a more rationalized oligarchic one. He described two main trends in the dynamics of the Soviet regime from the mid-1960s to the mid-1980s: the internal one of re-traditionalization and the external one of globalization. Arnason did not discuss in detail the processes of social and political change in post-Soviet Russia but his approach can be applied to the problematic of post-communist transformations. In the article different theoretical perspectives on post-communist politics are discussed including Seymour Lipset's analysis of the social preconditions for democracy and Randall Collins's geopolitical theory of legitimacy. According to Stephen Hanson, political processes in Russia during the last decade can be regarded as an authoritarian turn of a "post-imperial democracy". Apparently the issues of Orthodox religious tradition, civilizational aspects of the Soviet model of modernity and Soviet imperial background are related to the problematic of post-Soviet political transformations. From the perspective of civilizational analysis post-Soviet Russia can hardly be considered a distinct civilization. While the civilizational identity of the Soviet system was formed by Marxism-Leninism as a "political religion" there is no such identity in today's Russia. It is emphasized that recent political processes in Russia have been influenced mostly by the legacy of the Soviet model of modernity and to a much lesser degree by the Orthodox tradition. As the studies of Levada Center demonstrate, in the 2000s public opinion in Russia accepted the Soviet epoch as a kind of "invented tradition" and expressed nostalgia for the years of Brezhnev's rule. The legacy of the Soviet empire also continues to influence Russian politics. The imperial imagery is used by the Russian elite for increasing the level of legitimacy of the political regime. However, according to Pierre Hassner, today's Russia should be considered a "virtual empire". On the whole civilizational analysis can be seen as an important theoretical resource for understanding post-Soviet political transformations

Straipsnyje nagrinėjama muitinės audito reikšmė, tikslai ir jo vieta audito sistemoje. Muitinės auditas apibūdinamas kaip procesas, kurio metu muitinės pareigūnai atlieka ūkio subjekto veiklos vertinimą, tikrindami muitinės deklaracijose esančios informacijos teisingumą. Pabrėžiami muitinės audito bendri bruožai ir esminiai skirtumai, palyginti su finansinių ataskaitų, valdymo, veiklos ir kitomis audito rūšimis. Tiriamos muitinės audito sritys: importo, eksporto, tranzito ir kitos muitinės procedūros. Akcentuojamas audito proceso nuoseklumas; nagrinėjami pagrindiniai muitinės audito etapai: 1) planavimo ir atrankos,2) pasirengimo, 3) vykdymo, 4) rezultatų įforminimo, 5) peržiūros. Nagrinėjant muitinės audito tobulinimo galimybes ypač pabrėžiamas strateginio audito taikymas vertinant verslo įmonių rizikas.Reikšminiai žodžiai: muitinė, muitinės auditas, audito sritys, audito atlikimo etapai, tobulinimo galimybės.Organization of Customs Audit and Possibilities of DevelopmentDanutė Adomavičiūtė, Jonas Mackevičius
Summary
The main strategic objective of Lithuanian customs is the defence of the market and society in the field of the foreign trade while implementing the policy of the European Community's taxes and trade. To achieve this objective, one of the main challenges is to imple­ment measures related to the safety and security of the international trade supply and to prevent terrorism, smuggling, organised crime and other criminalities. The focus is placed on the application of the audit-based control measures in order to overcome the lo­gistical barriers that inevitably arise in the process of international trade. The customs audit is of a great importance in the process of the customs inspection. The control based on the methods of the customs audit assures better op­portunities of anti-breaches. Moreover, a faster flow of goods traffic at the external border of the European Union is assured while carrying out most inspections at the companies' residences. Therefore, it is important to improve the customs audit, combining this process with the changing business environment. This also has to do with the ongoing market processes. Recently, the customs of the EUcountries have begun appreciating the activities of the business enterprises, seeking to gain the status of the authorised economic operator (AEO). The customs audit is a highly effective tool ensuring the business enterprise activities' assessment in the financial, legal and security aspects. The main objectives of the customs audit are the following: 1) to check the data accuracy and compre­hensiveness indicated in the customs declarations, 2) to define the breaches on the basis of which duties and other taxes are being counted, and errors of the data in the documents provided by the importers and exporters as well as other persons accepting the cus­toms obligations, 3) to evaluate the entities' activities and compliance with the requirements. A comparison of all types of the audit shows that the customs audit has many features in common with the other types of the audit. There is a special correla­tion between the customs audit and financial, opera­tional and management audit. The customs audit, hav­ing common features with other types of the audit, has also some differences. Its different goal has its own special features. Customs procedures, goods' customs value, goods' classification, origin and other things can become the inspected areas of business enterpris­es' activities and the items to be assessed. Customs' conducted process of the business enterprise activities assessment has a number of procedural aspects aris­ing from the activity's particularity. The assessment of business enterprises' activities in Lithuanian customs is carried out taking into consideration the issuing/non-issuing of the AEO status when the customs au­dit assesses the activities of the economic operator and its compliance with the established criteria.

Overall objective: The main objective of research on vegetable marketing in Laos is to help harmonize vegetable production with the market demand in terms of quantity, quality, and price. Review of available data: First a review of existing data was carried out, especially the JICA and FAO studies on food marketing in Laos. The studies point out the importance of Vientiane plain for fruits and vegetables in addition to Boloven Plateau (Champassak province) which mostly provides cabbage and potato. The three major food markets are: Tong Kan Kham, That Luang and Kua Dim; they operate both as wholesale and retail markets. Market traders usually combine a variety of functions and specialized wholesalers are few. Objective of market survey: Two surveys were organised to gain additional information. The first one, investigation of market flows and chains (activity 1) aims at appraising how the market is organised spatially and in terms of functions and to quantify the supply from the different districts/villages and imports. The second one, appraisal of traders¿ strategies, aims at: (i) finding out the structure of the market (competition) and coordination relationships among the different actors; (ii) comparing the different origins (peri-urban, rural, imports) in terms of price, quality, and availability of commodities; (iii) identifying advantages and constraints of actors including access to information. Method of market survey. The surveys took place in Tong Kan Kham, That Luang and Kua Dim markets. For the investigation of market flows and chains (activity 1), around one-third of market agents were interviewed, accounting for 92 people. The survey took place only once, in June, but data was collected on the variations during the year. Activity 2 took place in August on a sample of 50 traders. In the two surveys, the sample includes the different stakeholders present in markets (retailers, wholesalers, assemblers, producers). Main results: Among the selected vegetables, the following are subject to imports: Chinese kale; round and olive tomato; big Chinese mustard; cucumber, while the others (pakchoi1, small Chinese mustard, lettuce, yard long bean, cherry tomato) only originate from Lao production (see Table 2). The vegetables subject to imports correspond to varieties that are difficult to produce during the rainy season. In June 2002, that is the beginning of the rainy season, imports represented 22% of quantities transacted for Chinese kale, round tomato and cucumber; 15% for olive tomato; 2% for big Chinese mustard. On the whole, when taking the 9 vegetables, imports represent only 8% of total quantities transacted. Most leafy vegetables originate from Vientiane municipality, less than 30 kilometres from the city center, the biggest supplier being Hatsayphong (around 60% of the flows of leafy vegetables considered in the survey). On the whole, more than 80% of leafy-vegetables originate from less than 30 kilometres from the city centre. Hatsayphong is the main supplier of tomato, while Saixetha is the main supplier of cucumber. Decrease in the number of traders selling vegetables occurs from June to September, it is also the time of imports. The imports of tomato and Chinese kale start in April and end in December, maximum imports happening from June to August. Despite the short distance between farms and markets, the marketing chains are characterised by a certain complexity, the combination between wholesale and retail, collection and wholesale, being frequent: more than half the traders combine different functions. The typical chain involves farmers, collectors, wholesalers and retailers. More than 65% of quantities traded involve more than one intermediary between farmers and retailers, even for a perishable vegetable like water convolvulus. The specialisation of wholesale and retail stages is more frequent for imported tomato than for local tomato. The frequent overlapping of functions may be explained by the absence

Purpose of Article. The goal of the work is to detect strategies of representations and interpretations of the past in the Ukrainian state museum of the history of the Great Patriotic war in the transition at the end of 1980s – at the beginning of 1990s with consideration of the external factors, which had influenced on its molding. Methodology. The main method is skeptical empiricism. Scientific Novelty. The author is the first who reveals the strategies of representations and interpretations in the mentioned museum at the researched period. Conclusions. The external factors, which had influenced on strategies of representations and interpretations of the past in that museum, were the end of the Soviet propaganda, struggle with its symbols, multiplicity of historical politics and its new instrumentalization. In this regard, the strategies of museum representations and interpretations were options of main museum theme, tweaking of existing museum representations and interpretations. The Soviet narrative was, generally, saved with some changes such as hybridization with Ukrainian people narrative in its vulgar form. Also there were the emphasized anthropological sides of the WWII, transition from the glory of the soviet historical myth about WWII to the glory of ordinary soldiers, and honoring the memory of victims. The museum waited for self-organization in this problem. This anti-fragile (according to N.N.Taleb, when objet after harming has become better, than it was before harming) position of museum was the key of survival in the time, when somebody wanted to extremely changed it, or closed it at all. The results of this investigation will be highlighted in the further research of representations and interpretations of the past in the Ukrainian state museum of the history of the Great Patriotic in times after the great re-exposition in 1994. ; Цель работы состоит в том, чтобы осветить стратегии репрезентации и интерпретации прошлого в Украинском государственном музее истории Великой Отечественной войны в переходный период конца 80-х – первой пол. 90-х годов ХХ в., учитывая внешние и внутренние факторы, повлиявшие на их формирование. Методология. Скептический эмпиризм. Научная новизна. Впервые освещаются стратегии репрезентации и интер- претации прошлого в указанном музее, а также выяснены основные факторы, повлиявшие на их формирование. Выводы. На стратегии репрезентации и интерпретации прошлого в музее повлияли: крах советской пропаганды и борьба с ее символами, плюрализация и обновление инструментализации исторической политики. Влияние этих факторов привело к формированию следующих стратегий: опционального расширения профиля музея (в зависимости от внешних вызовов), прилаживания имеющихся репрезентаций и интерпретаций в ключе украинского народнического нарратива (в его вульгарной форме) с одновременным сохранением, насколько это воз- можно, советского варианта исторической памяти о Второй мировой войне, усиление внимания к антропологической стороне войны, дрейф от глорификации советского исторического мифа к прославлению военного подвига рядовых солдат и памяти погибших. Кроме того, музей занял выжидательную позицию, закрывшись на трехлетнюю реэкспозицию, давая проблемам, которые стоят перед заведением возможность решиться самим собой. Заняв такую "антихрупкую" (по Н.Талебу) позицию, когда деструктивное влияние идет на пользу, музей сумел сохраниться, несмотря на попытки его оппонентов кардинально изменить, а то и вообще прекратить его работу. Полученные результаты исследования были необходимы для дальнейшего исследования репрезентаций и интерпретаций музея Великой Отечественной войны после завершения реэкспозиции в 1994 г. ; Мета роботи полягає у тому, щоб висвітлити стратегії репрезентації та інтерпретації минулого в Українському державному музеї історії Великої Вітчизняної війни у перехідний період кінця 80-х – першій пол. 90-х років ХХ ст., беру- чи до уваги зовнішні й внутрішні чинники, що вплинули на їхнє формування. Методологія. Скептичний емпіризм. Наукова новизна. Вперше висвітлюються стратегії репрезентації та інтерпретації минулого в зазначеному музеї та з'ясовані основні чинники, що вплинули на їхнє формування. Висновки. На стратегії репрезентації та інтер- претації минулого у вказаному музеї впливали: крах радянської пропаганди та боротьба з її символами, плюралі- зація та оновлення інструменталізації історичної політики. Вплив цих чинників призвів до формування стратегій: опціонального розширення профілю музею (залежно від зовнішніх викликів), підстроювання наявних репрезента- цій та інтерпретацій під український народницький наратив (у його вульгарній формі) з одночасним збереженням, наскільки це можливо, радянського варіанту історичної пам'яті про Другу світову війну, посилення уваги до антро- пологічного виміру війни, дрейф від глорифікації радянського історичного міфу до славлення військового подвигу рядових солдатів та вшанування пам'яті полеглих. Крім того, музей зайняв вичікувальну позицію, закрившись на трьохрічну реекспозицію, даючи проблемам, що постали перед закладом, можливість вирішитися самим собою. Зайнявши таку "антикрихку" (за Н.Талебом) позицію, коли деструктивний вплив іде на користь, музей зумів збе- регтися, незважаючи на намагання його опонентів кардинально змінити, а то й взагалі припинити його роботу. Отримані результати дослідження були необхідними для подальшого дослідження репрезентацій та інтерпретацій музею Великої Вітчизняної війни після завершення реекспозиції у 1994 р.

The article is devoted to the generalizing given the principles of power, management and development of law, formed at the initial stage of the formation of Chinese civilization. The chronological framework of the origin of the Chinese civilization in the ancient period and the main periods of the history of Ancient China are determined. The main features of the despotic form of government, the stages of the feudal hierarchy and the hierarchy of higher dignitaries, the principle of transferring the main political and legal principles from one dynasty to another, the importance of the reforms of Shang Yang and Wang Man in the process of strengthening the central government are analyzed. Against the background of the study of significant monographic literature, conclusions were drawn about the formation of the Qin Empire as a pivotal event in the history of Ancient China. The lack of balance in the repressive and permissive policy caused widespread discontent among the masses and a wave of large-scale peasant uprisings, which from time to time destroyed the power of the dynasties. The consequence was the political disintegration of Ancient China. The key idea around which the state and law are formed is the idea of harmony between heaven, earth and people and the observance of natural laws. It is from the period of the ancient Chinese dynasties that the doctrine of Confucianism has been the foundation of the Chinese society and has become a kind of quintessence of Chinese civilization. ; В статье исследованы принципы власти, управления и развития права, сложившиеся на начальном этапе формирования китайской цивилизации. Определены хронологические рамки зарождения китайской цивилизации в древней период и основные периоды истории Древнего Китая. Рассмотрены основные черты деспотической формы государственного правления, ступени феодальной иерархии и иерархии высших сановников, принципы передачи главных политических и правовых принципов от одной династии к другой, а также значение реформ Шан Яна и Ван Мана в процессе укрепления центральной власти. В результате анализа значительного массива научных источников сделаны выводы об образовании империи Цинь как о стержневом событии в истории Древнего Китая. Отсутствие баланса в репрессивной и разрешительной политике вызвало широкое недовольство народных масс и волну масштабных крестьянских восстаний, которые время от времени уничтожали власть династій, следствием чего стала политическая дезинтеграция Древнего Китая. Ключевой идеей, вокруг которой формируется государство и право, является идея гармонии между небом, землей и людьми, а также соблюдение природных законов. Именно начиная с периода древних китайских династий фундаментом китайского социума выступает доктрина конфуцианства, которая стала своеобразной квинтэссенцией китайской цивилизации. ; Стаття присвячена узагальнюючому огляду принципів влади, управління і розвитку права, що склалися на початковому етапі формування китайської цивілізації. Окреслюється хронологічні межі зародження китайської цивілізації у давній період та основні періоди історії Давнього Китаю. Аналізуються основні риси деспотичної форми державного правління, сходинки феодальної ієрархії та ієрархії вищих сановників, принцип передачі головних політичних і правових принципів від однієї династії до іншої, значення реформ Шан Яна і Ван Мана в процесі укріплення центральної влади. На тлі дослідження значної монографічної літератури зроблено висновки про утворення імперії Цінь, як про стрижневу подію в історії Давнього Китаю. Відсутність балансу щодо репресивної і дозвільної політики викликало широке незадоволення народних мас і хвилі масштабних селянських повстань, які час від часу знищували владу династій. Наслідком стало політична дезінтеграція Давнього Китаю. Ключовою ідеєю довкола якої формується держава і право є ідея гармонії між небом, землею і людьми та дотримання природних законів. Саме з періоду давніх китайських династій фундаментом китайського соціуму виступає доктрина конфуціанства, що стала своєрідною квінтесенцією китайської цивілізації.

The article is devoted to the generalizing given the principles of power, management and development of law, formed at the initial stage of the formation of Chinese civilization. The chronological framework of the origin of the Chinese civilization in the ancient period and the main periods of the history of Ancient China are determined. The main features of the despotic form of government, the stages of the feudal hierarchy and the hierarchy of higher dignitaries, the principle of transferring the main political and legal principles from one dynasty to another, the importance of the reforms of Shang Yang and Wang Man in the process of strengthening the central government are analyzed. Against the background of the study of significant monographic literature, conclusions were drawn about the formation of the Qin Empire as a pivotal event in the history of Ancient China. The lack of balance in the repressive and permissive policy caused widespread discontent among the masses and a wave of large-scale peasant uprisings, which from time to time destroyed the power of the dynasties. The consequence was the political disintegration of Ancient China. The key idea around which the state and law are formed is the idea of harmony between heaven, earth and people and the observance of natural laws. It is from the period of the ancient Chinese dynasties that the doctrine of Confucianism has been the foundation of the Chinese society and has become a kind of quintessence of Chinese civilization. ; В статье исследованы принципы власти, управления и развития права, сложившиеся на начальном этапе формирования китайской цивилизации. Определены хронологические рамки зарождения китайской цивилизации в древней период и основные периоды истории Древнего Китая. Рассмотрены основные черты деспотической формы государственного правления, ступени феодальной иерархии и иерархии высших сановников, принципы передачи главных политических и правовых принципов от одной династии к другой, а также значение реформ Шан Яна и Ван Мана в процессе укрепления центральной власти. В результате анализа значительного массива научных источников сделаны выводы об образовании империи Цинь как о стержневом событии в истории Древнего Китая. Отсутствие баланса в репрессивной и разрешительной политике вызвало широкое недовольство народных масс и волну масштабных крестьянских восстаний, которые время от времени уничтожали власть династій, следствием чего стала политическая дезинтеграция Древнего Китая. Ключевой идеей, вокруг которой формируется государство и право, является идея гармонии между небом, землей и людьми, а также соблюдение природных законов. Именно начиная с периода древних китайских династий фундаментом китайского социума выступает доктрина конфуцианства, которая стала своеобразной квинтэссенцией китайской цивилизации. ; Стаття присвячена узагальнюючому огляду принципів влади, управління і розвитку права, що склалися на початковому етапі формування китайської цивілізації. Окреслюється хронологічні межі зародження китайської цивілізації у давній період та основні періоди історії Давнього Китаю. Аналізуються основні риси деспотичної форми державного правління, сходинки феодальної ієрархії та ієрархії вищих сановників, принцип передачі головних політичних і правових принципів від однієї династії до іншої, значення реформ Шан Яна і Ван Мана в процесі укріплення центральної влади. На тлі дослідження значної монографічної літератури зроблено висновки про утворення імперії Цінь, як про стрижневу подію в історії Давнього Китаю. Відсутність балансу щодо репресивної і дозвільної політики викликало широке незадоволення народних мас і хвилі масштабних селянських повстань, які час від часу знищували владу династій. Наслідком стало політична дезінтеграція Давнього Китаю. Ключовою ідеєю довкола якої формується держава і право є ідея гармонії між небом, землею і людьми та дотримання природних законів. Саме з періоду давніх китайських династій фундаментом китайського соціуму виступає доктрина конфуціанства, що стала своєрідною квінтесенцією китайської цивілізації.

The history of the development of architecture has shown that until the middle of the XIXth century, the expression of the plastic language of buildings was restrained by both the preferences of society and the material construction base. Industrial progress has reorganized the structural framework of buildings and the outer wall has ceased to accept the load of floors. In the XXth century it provided opportunities for an expanded stylistic diversity of architecture in the spirit of modernism. However, parallel to this, the processes of returning to the plastic language of architecture of the past took place wave-like. There are several reasons for this phenomenon. Firstly, there are ideological beliefs and interference of political forces in architecture. States with a totalitarian regime in the XXth century (Germany, Italy, the USSR) dictated their own conditions for proper life, rejecting the avant-garde and modernist trends. Secondly, there is a certain philosophical, intellectual attitude to reflection with the architecture of the past. The origin of this phenomenon comes from the United States, where modernism from the beginning of the XXth century to the 60s had been developing without non-stop. All of this led to some emotional fatigue and boredom, and as a result, the style of postmodernism appeared, where elements of historicism were rethought and introduced into modern architecture. The third reason for returning the vector of architecture development back to the past is lack of understanding of the trends and opportunities of modern architecture. In Ukraine, buildings are being built from reinforced concrete, with a free curtain facade, but the plastic language of architecture is expressed in an eclectic mix of different historical styles. This distortion of the essence of modern architecture can be explained by the inability of modern architects to keep up with the time. The fourth reason for the desire to return to the style of historicism is dictated by the historical environment of old cities, which, according to both society and architects, should be maintained in its context even if new buildings appear there or renovations are carried out. ; В ХХ столітті з'явилась нова архітектура, яка була проявлена в різних сучасних стильових напрямках: модернізм, конструктивізм, регіоналізм, структуралізм, функціоналізм, бруталізм, постмодерн, хай-тек, деконструктивізм та інше. Проте паралельно з цим хвилеподібно відбувались процеси повернення до пластичної мови архітектури минулого. Існує декілька причин таких явищ. По-перше – ідеологічні переконання, втручання політичних сил в архітектуру. Держави з тоталітарним режимом на початку ХХ століття (Німеччина, Італія, СРСР) диктували свої умови правильного життя, відкидаючи авангард та модерністичні течії. По-друге, існує певне філософське, інтелектуальне відношення до рефлексій з архітектурою минулого. Походження такого явища йде від США, де модернізм від початку ХХ століття до 60-х років розвивався, не припиняючись. Це призвело до певної емоційної втоми і нудьги. Тому, як наслідок, з'явивися стиль постмодернізм, де елементи історизму переосмислювались і впроваджувались в сучасну архітектуру. Третьою причиною повернення вектору розвитку архітектури назад у минуле є нерозуміння тенденцій та можливостей сучасної архітектури. В Україні зводяться будівлі із залізобетону, з вільним навісним фасадом, але пластична мова архітектури виражена в еклектичному змішуванні різних історичних стилів. Таке викривлення суті сучасної архітектури може пояснюватися невмінням сучасних архітекторів рухатися в ногу з часом. Четверту причину прагнення до повернення в стилістику історизму диктує саме історичне середовище старих міст, яке, за думкою частково як суспільства так і зодчих має бути витримано в своєму контексті навіть, якщо там з'являються новобудови або проводяться реновації. Проте, концентруючись все ж на розвитку сучасної архітектури, варто зважати на новітні тенденції архітектури, завдання та вимоги сьогодення, формування естетичного середовища, правдивого вираження споруд сучасності, а не на декорування історизмом та формування бутафорій.

The article analyzes the origins of the problem of delimitation of judicial jurisdiction at the present stage of law enforcement activities of the Supreme Court. A comparative analysis of certain aspects of the legal regulation of cases on judicial jurisdiction is made by the Grand Chamber of the Supreme Court and the Court of Judicial Jurisdiction (Tribunal des conflits) in France. It is noted that the main difference in resolving disputes over judicial jurisdiction in France is to save time and resources of participants in the trial, the judicial system of the state. Thus, the Court of Judicial Jurisdiction in France reconsiders a case (rather than referring it to a court of first instance) only if the administrative court and the court of general jurisdiction have finally (decisions not subject to appeal) made conflicting decisions, between the same parties, on the same subject matter of the dispute. According to the author, in the event of a dispute over judicial jurisdiction, when courts of different jurisdictions finally (decisions not subject to appeal) made conflicting decisions between the same parties on the same subject matter, the case would have to be much better consequences for the formation of a unified law enforcement practice of delimitation of judicial jurisdiction in Ukraine. The list of cases given in the CPC, GPC, CAS of Ukraine, when the case is not subject to referral to the Grand Chamber of the Supreme Court on the grounds of violation of the rules of substantive or subjective jurisdiction, rather testifies to the legislator's attempt to prevent the negative practice of abuse of procedural rights. On the other hand, this list is controversial, as the party who did not declare, did not substantiate the court's violation of the rules of substantive or subjective jurisdiction could be wrong and such an error should not interfere with resolving a legal dispute over jurisdiction. ; У статті аналізуються витоки проблеми розмежування судової юрисдикції на сучасному етапі правозастосовної діяльності Вер­ховного Суду. Обґрунтовується теза, що у сучасних умовах про­блема розмежування судової юрис­дикції об'єктивно виникає у разі функціонування, щонайменше, двох підсистем судів певної юрисдик­ції. Робиться порівняльний аналіз окремих аспектів нормативного регулювання розгляду справ про судову юрисдикцію Великою Пала­тою Верховного Суду і Судом зі спорів про юрисдикцію (Tribunal des conflits) у Франції. Зазнача­ється, що головна відмінність вирі­шення спорів про судову юрисдик­цію у Франції полягає в економії часу і ресурсів учасників судового процесу, судової системи держави. Так, Суд зі спорів про юрисдикцію у Франції розглядає повторно справу (а не відсилає її до суду першої інстанції) лише у разі, коли адмі­ністративний суд і суд загальної юрисдикції остаточно (рішення не підлягають оскарженню) при­йняли рішення, які суперечать один одному, між тими самими сторонами, щодо одного й того самого предмета спору. На думку автора, у разі виникнення спору про судову юрисдикцію, коли суди різних юрисдикцій остаточно при­йняли рішення, які суперечать один одному, між тими самими сторонами, щодо одного й того самого предмета спору, розгляд справи по суті спору мав би значно кращі наслідки для формування єдиної правозастосовної практики у судах України. Наведений у ЦПК, ГПК, КАС України перелік випадків, коли справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верхов­ного Суду з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, скоріше засвідчує про спробу законодавця запобігти фор­ муванню негативної практики зловживання процесуальними пра­вами учасниками судового процесу. З іншого боку, цей перелік спірний, оскільки учасник судового процесу, який не заявляв, не обґрунтував порушення судом правил предмет­ної чи суб'єктної юрисдикції, міг помилятись і така помилка не має бути на заваді вирішення право­вого спору про судову юрисдикцію.

The history of the development of architecture has shown that until the middle of the XIXth century, the expression of the plastic language of buildings was restrained by both the preferences of society and the material construction base. Industrial progress has reorganized the structural framework of buildings and the outer wall has ceased to accept the load of floors. In the XXth century it provided opportunities for an expanded stylistic diversity of architecture in the spirit of modernism. However, parallel to this, the processes of returning to the plastic language of architecture of the past took place wave-like. There are several reasons for this phenomenon. Firstly, there are ideological beliefs and interference of political forces in architecture. States with a totalitarian regime in the XXth century (Germany, Italy, the USSR) dictated their own conditions for proper life, rejecting the avant-garde and modernist trends. Secondly, there is a certain philosophical, intellectual attitude to reflection with the architecture of the past. The origin of this phenomenon comes from the United States, where modernism from the beginning of the XXth century to the 60s had been developing without non-stop. All of this led to some emotional fatigue and boredom, and as a result, the style of postmodernism appeared, where elements of historicism were rethought and introduced into modern architecture. The third reason for returning the vector of architecture development back to the past is lack of understanding of the trends and opportunities of modern architecture. In Ukraine, buildings are being built from reinforced concrete, with a free curtain facade, but the plastic language of architecture is expressed in an eclectic mix of different historical styles. This distortion of the essence of modern architecture can be explained by the inability of modern architects to keep up with the time. The fourth reason for the desire to return to the style of historicism is dictated by the historical environment of old cities, which, according to both society and architects, should be maintained in its context even if new buildings appear there or renovations are carried out. ; В ХХ столітті з'явилась нова архітектура, яка була проявлена в різних сучасних стильових напрямках: модернізм, конструктивізм, регіоналізм, структуралізм, функціоналізм, бруталізм, постмодерн, хай-тек, деконструктивізм та інше. Проте паралельно з цим хвилеподібно відбувались процеси повернення до пластичної мови архітектури минулого. Існує декілька причин таких явищ. По-перше – ідеологічні переконання, втручання політичних сил в архітектуру. Держави з тоталітарним режимом на початку ХХ століття (Німеччина, Італія, СРСР) диктували свої умови правильного життя, відкидаючи авангард та модерністичні течії. По-друге, існує певне філософське, інтелектуальне відношення до рефлексій з архітектурою минулого. Походження такого явища йде від США, де модернізм від початку ХХ століття до 60-х років розвивався, не припиняючись. Це призвело до певної емоційної втоми і нудьги. Тому, як наслідок, з'явивися стиль постмодернізм, де елементи історизму переосмислювались і впроваджувались в сучасну архітектуру. Третьою причиною повернення вектору розвитку архітектури назад у минуле є нерозуміння тенденцій та можливостей сучасної архітектури. В Україні зводяться будівлі із залізобетону, з вільним навісним фасадом, але пластична мова архітектури виражена в еклектичному змішуванні різних історичних стилів. Таке викривлення суті сучасної архітектури може пояснюватися невмінням сучасних архітекторів рухатися в ногу з часом. Четверту причину прагнення до повернення в стилістику історизму диктує саме історичне середовище старих міст, яке, за думкою частково як суспільства так і зодчих має бути витримано в своєму контексті навіть, якщо там з'являються новобудови або проводяться реновації. Проте, концентруючись все ж на розвитку сучасної архітектури, варто зважати на новітні тенденції архітектури, завдання та вимоги сьогодення, формування естетичного середовища, правдивого вираження споруд сучасності, а не на декорування історизмом та формування бутафорій.

The history of the development of architecture has shown that until the middle of the XIXth century, the expression of the plastic language of buildings was restrained by both the preferences of society and the material construction base. Industrial progress has reorganized the structural framework of buildings and the outer wall has ceased to accept the load of floors. In the XXth century it provided opportunities for an expanded stylistic diversity of architecture in the spirit of modernism. However, parallel to this, the processes of returning to the plastic language of architecture of the past took place wave-like. There are several reasons for this phenomenon. Firstly, there are ideological beliefs and interference of political forces in architecture. States with a totalitarian regime in the XXth century (Germany, Italy, the USSR) dictated their own conditions for proper life, rejecting the avant-garde and modernist trends. Secondly, there is a certain philosophical, intellectual attitude to reflection with the architecture of the past. The origin of this phenomenon comes from the United States, where modernism from the beginning of the XXth century to the 60s had been developing without non-stop. All of this led to some emotional fatigue and boredom, and as a result, the style of postmodernism appeared, where elements of historicism were rethought and introduced into modern architecture. The third reason for returning the vector of architecture development back to the past is lack of understanding of the trends and opportunities of modern architecture. In Ukraine, buildings are being built from reinforced concrete, with a free curtain facade, but the plastic language of architecture is expressed in an eclectic mix of different historical styles. This distortion of the essence of modern architecture can be explained by the inability of modern architects to keep up with the time. The fourth reason for the desire to return to the style of historicism is dictated by the historical environment of old cities, which, according to both society and architects, should be maintained in its context even if new buildings appear there or renovations are carried out. ; В ХХ столітті з'явилась нова архітектура, яка була проявлена в різних сучасних стильових напрямках: модернізм, конструктивізм, регіоналізм, структуралізм, функціоналізм, бруталізм, постмодерн, хай-тек, деконструктивізм та інше. Проте паралельно з цим хвилеподібно відбувались процеси повернення до пластичної мови архітектури минулого. Існує декілька причин таких явищ. По-перше – ідеологічні переконання, втручання політичних сил в архітектуру. Держави з тоталітарним режимом на початку ХХ століття (Німеччина, Італія, СРСР) диктували свої умови правильного життя, відкидаючи авангард та модерністичні течії. По-друге, існує певне філософське, інтелектуальне відношення до рефлексій з архітектурою минулого. Походження такого явища йде від США, де модернізм від початку ХХ століття до 60-х років розвивався, не припиняючись. Це призвело до певної емоційної втоми і нудьги. Тому, як наслідок, з'явивися стиль постмодернізм, де елементи історизму переосмислювались і впроваджувались в сучасну архітектуру. Третьою причиною повернення вектору розвитку архітектури назад у минуле є нерозуміння тенденцій та можливостей сучасної архітектури. В Україні зводяться будівлі із залізобетону, з вільним навісним фасадом, але пластична мова архітектури виражена в еклектичному змішуванні різних історичних стилів. Таке викривлення суті сучасної архітектури може пояснюватися невмінням сучасних архітекторів рухатися в ногу з часом. Четверту причину прагнення до повернення в стилістику історизму диктує саме історичне середовище старих міст, яке, за думкою частково як суспільства так і зодчих має бути витримано в своєму контексті навіть, якщо там з'являються новобудови або проводяться реновації. Проте, концентруючись все ж на розвитку сучасної архітектури, варто зважати на новітні тенденції архітектури, завдання та вимоги сьогодення, формування естетичного середовища, правдивого вираження споруд сучасності, а не на декорування історизмом та формування бутафорій.

The article is devoted to the generalizing given the principles of power, management and development of law, formed at the initial stage of the formation of Chinese civilization. The chronological framework of the origin of the Chinese civilization in the ancient period and the main periods of the history of Ancient China are determined. The main features of the despotic form of government, the stages of the feudal hierarchy and the hierarchy of higher dignitaries, the principle of transferring the main political and legal principles from one dynasty to another, the importance of the reforms of Shang Yang and Wang Man in the process of strengthening the central government are analyzed. Against the background of the study of significant monographic literature, conclusions were drawn about the formation of the Qin Empire as a pivotal event in the history of Ancient China. The lack of balance in the repressive and permissive policy caused widespread discontent among the masses and a wave of large-scale peasant uprisings, which from time to time destroyed the power of the dynasties. The consequence was the political disintegration of Ancient China. The key idea around which the state and law are formed is the idea of harmony between heaven, earth and people and the observance of natural laws. It is from the period of the ancient Chinese dynasties that the doctrine of Confucianism has been the foundation of the Chinese society and has become a kind of quintessence of Chinese civilization. ; В статье исследованы принципы власти, управления и развития права, сложившиеся на начальном этапе формирования китайской цивилизации. Определены хронологические рамки зарождения китайской цивилизации в древней период и основные периоды истории Древнего Китая. Рассмотрены основные черты деспотической формы государственного правления, ступени феодальной иерархии и иерархии высших сановников, принципы передачи главных политических и правовых принципов от одной династии к другой, а также значение реформ Шан Яна и Ван Мана в процессе укрепления центральной власти. В результате анализа значительного массива научных источников сделаны выводы об образовании империи Цинь как о стержневом событии в истории Древнего Китая. Отсутствие баланса в репрессивной и разрешительной политике вызвало широкое недовольство народных масс и волну масштабных крестьянских восстаний, которые время от времени уничтожали власть династій, следствием чего стала политическая дезинтеграция Древнего Китая. Ключевой идеей, вокруг которой формируется государство и право, является идея гармонии между небом, землей и людьми, а также соблюдение природных законов. Именно начиная с периода древних китайских династий фундаментом китайского социума выступает доктрина конфуцианства, которая стала своеобразной квинтэссенцией китайской цивилизации. ; Стаття присвячена узагальнюючому огляду принципів влади, управління і розвитку права, що склалися на початковому етапі формування китайської цивілізації. Окреслюється хронологічні межі зародження китайської цивілізації у давній період та основні періоди історії Давнього Китаю. Аналізуються основні риси деспотичної форми державного правління, сходинки феодальної ієрархії та ієрархії вищих сановників, принцип передачі головних політичних і правових принципів від однієї династії до іншої, значення реформ Шан Яна і Ван Мана в процесі укріплення центральної влади. На тлі дослідження значної монографічної літератури зроблено висновки про утворення імперії Цінь, як про стрижневу подію в історії Давнього Китаю. Відсутність балансу щодо репресивної і дозвільної політики викликало широке незадоволення народних мас і хвилі масштабних селянських повстань, які час від часу знищували владу династій. Наслідком стало політична дезінтеграція Давнього Китаю. Ключовою ідеєю довкола якої формується держава і право є ідея гармонії між небом, землею і людьми та дотримання природних законів. Саме з періоду давніх китайських династій фундаментом китайського соціуму виступає доктрина конфуціанства, що стала своєрідною квінтесенцією китайської цивілізації.

The year 2020 commemorated the 20th anniversary of the adoption of the United Nations Security Council's landmark Resolution 1325 (UNSCR 1325) on Women, Peace and Security (WPS). Despite the notable advances achieved at a legislative and regulatory EU level, the implementation and integration processes still fail to ensure an effective protection of women's rights. One important gap in this regard concerns borders and migration which are not fully recognised as WPS-related issues nor are they integrated into the appropriate policy frameworks. Against this background, this paper calls for a greater acknowledgement of the increased danger faced by women arriving at European borders including, but not limited to, sexual and gender based violence (SGBV), and for appropriate levels of protection. The exposure of migrants to gendered violence and insecurity is connected to the risky nature of European borders. On one hand, women can encounter violence perpetrated by fellow travellers, human traffickers, or border guards. On the other hand, they are subject to discriminatory security practices, such as Artificial Intelligence (A.I.) assisted profiling and military style surveillance. This, in conjunction with the EU's efforts to externalise and outsource tasks and responsibilities to non-EU actors has further reduced accountability and oversight on fundamental rights breaches. Such violations have already materialised into unjust practices such as illegal pushbacks and controversial third-country agreements aimed at circumventing non-refoulement provisions. The European Border and Coast Guard Agency (Frontex), a powerful actor in EU border security, seems to be at the center of many of these issues. While the EU has adopted several measures in the WPS context, from its first Comprehensive Approach on WPS in 2008 to the present-day EU Action Plan on WPS (2019-2024), migrant women's experiences have been marginalised. Under the current EU WPS framework, out of the eighteen EU member states that have a National Action Plan (NAP) on UNSCR 1325, only nine countries acknowledge the relevance of conflict-affected migrant women's experiences at and within European borders. We attribute this to the narrow adoption of the WPS agenda as a foreign policy tool as well as the persisting patterns of coloniality and unequal power balances between the EU and migrants' countries of origin and transit. Hence, the EU tends to locate conflict and insecurity outside of its own borders and promotes a self-identity as a "safe haven". However, European borders' reality is stridently different from this image. Failing to challenge problematic understandings of conflict, gender, and migration means perpetuating the very root causes of gendered insecurities. In light of this, we argue for an expansion of the WPS Agenda to cover issues of migration and border management in the EU - an extension that follows a broad understanding of gender and takes into account Europe's responsibility for historical injustices dating back to colonial times as well as contemporary structures of violence. Austria with its long-standing commitment to WPS is ideally placed to push for such a change and also implement this extension domestically. Due to the central role of Frontex in managing borders but also reproducing structures of violence, we propose a set of recommendations for policy-makers that are specifically geared at EU and Austrian actors and target Frontex as a main area of reform. These recommendations include: improving gender-sensitive knowledge, skills, and periodical training not only for border agents, but also management of national and EU border units; strengthening accountability in cases of misconduct; the inclusion of NGOs, civil society and research institutes in policy-making processes; and intensification of dialogue and harmonisation between the realms of foreign and interior affairs.