Search results

The government of the former Prime-Minister of Ukraine Olexiy Honcharuk named itself "the government of technocrats". This shows that the concept of technocracy becomes attractive in Ukraine. Technocracy is the form of government, which attempts to distance itself from political representation or affiliation with a particular ideology. Technocrats derive their legitimacy from their skills and expertise, and focus primarily on problem-solving and optimizing the society's useful functions. Technocracy has always been a promising political concept. The Republic by Plato can be regarded as the first attempt to substantiate a technocratic society, in which power proceeds from the expertise of its dominant elite. Technocracy was very appealing in the industrial age, when scientific management of factories inspired the idea that society at large could be governed by similar methods. Today, digital technologies and Big Data reinvigorate the technocratic project. In this article it has been shown that technocracy, if taken too far, can be antithetical to liberal democracy and its core value – political freedom. Technocratic society resembles a corporation run by the board of directors rather than a republic of citizens. We have pointed out the factors, which make it appealing in the modern world. We then have analyzed the ideas of Howard Scott, the founder of the movement Technocracy Inc., who advocated this political model in the industrial age, and Parag Khanna, who has made similar claims about the benefits of technocracy in the digital age. It has been proven that both these thinkers share the same illiberal mindset including the common faith in the applicability of scientific methods of social management without regard for popular votes and opinions, admiration of autocratic powers of the day, and disregard for democratic procedures, which they see as hurdles on the path toward economic well-being and political domination. Finally, we asked the question: if the challenge to political freedom in Ukraine proceeds from technocracy, will it be defended in the same way as during the three Ukrainian Maidans (1990, 2004, 2014)? We deliberately leave this question unanswered, hoping that the answer will be investigated in future publications.

The paper analyzes the connection between freedom and liberal democracy and claims the former to be a fundamental reason of the later. It claims that the two constituent parts of liberal democracy, namely liberal and democratic, embody the two dimensions of freedom substantiated by Isaiah Berlin – negative ("freedom from") and positive ("freedom two"). The paper summarizes key philosophical arguments that led throughout history to the articulation of freedom as a key social value, including the ideas of Thomas Hobbes, John Locke, Jean-Jacques Rousseau, and other thinkers. In the end, it establishes three political and philosophical conditions that make freedom possible: 1. The distinction between Vladimir Lefebvre's two ethical systems; 2. The value of isegoria (the Greek term for political equality); 3. The differentiation between common good and common weal. The paper makes a particular emphasis on the topicality of the discussion of freedom as a key underpinning of democracy: the world is entering the epoch of the unprecedented crisis of liberal democracy with a growing number of scholars arguing that it should give its way to other types of government. In this paper, I claim that liberal democracy is much more that the approach to the organization of society and the election of rulers, but the political embodiment of freedom, which inevitably becomes endangered when democracy is under attack. Key words: freedom, liberal democracy, social contract, two ethical systems, isegoria, common good, information age. ; У статті аналізується зв'язок між свободою та ліберальною демократією та стверджується, що свобода – це основоположна цінність демократії. Дві частини ліберальної демократії, а саме «ліберальна» та «демократична», розглядаються як форми політичного вираження позитивного та негативного вимірів свободи, постульованих Ісаєю Берліном. Стаття узагальнює найважливіші філософські аргументи, які впродовж історії трактували свободу як ключову соціальну цінність, включаючи ідеї Томаса Гоббса, Джона Локка, Жана-Жака Руссо й інших мислителів. Наприкінці статті встановлюються три політико-філософські умови буття свободи в суспільстві: 1) дві етичні системи В. Лефевра; 2) ізегорія (давньогрецький термін, який позначає політичну рівність); 3) розмежування суспільної згоди та суспільного блага. Особливий акцент зроблено на актуальності трактування свободи як фундаментальної цінності демократії: сучасний світ входить в епоху безпрецедентної кризи ліберальної демократії, яка низці авторів дає підстави висунути аргумент, що демократія нібито відходить у минуле і повинна поступитися іншим формам правління. Стаття доводить, що ліберальна демократія – це не просто один зі способів політичної організації суспільства та формування влади, а насамперед політичний простір буття свободи, яка неминуче опиняється під загрозою, якщо під загрозою є демократія. Ключові слова: свобода, ліберальна демократія, суспільний договір, дві етичні системи, ізегорія, суспільне благо, інформаційна епоха.

The paper analyzes the approaches of several notable researchers to the issue whether social media promotes democracy. It generalizes some of the crucial theoretical arguments, elaborated by these scholars, and divides them into two groups – cyber-optimists and cyber-skeptics. The fi rst group of scholars argues that social media has become coordinating tools for almost all modern world political movements – from broad and nationwide to small and local, – while the second questions its ability to produce any pro-democratic changes per se. In the end the paper proposes a theoretical framework, in which the relationship between social media and political institutions can be analyzed. In particular, it argues that social media causes merging between mass and interpersonal communication, and, in doing so, challenges the link between media and political institutions, which, according to the classic book "Four Theories of the Press" (F. Siebert, T. Peterson and W. Schramm), characterized media in the epoch of traditional broadcast and printed outlets.

The basic features of the ideological context of political theories of the Renaissance are disclosed in the paper. The specific nature of culture of the Renaissance, in which the dominant position was occupied by the categories of aesthetics and beauty, is determined. The forms of interaction between political theories and aesthetic principles of the Renaissance worldview are defined The aesthetic nature of political theories of the Renaissance is found, and the position of aesthetics as the way of understanding politics, is outlined.Keywords: Renaissance, aesthetics, politics, art, humanism, realism, Macchiavelli, utopia. ; З'ясовано основні риси світоглядного контексту політичних теорій епохи Відродження, специфічний характер культури Ренесансу, де значне місце посідали категорії естетики та краси. Визначено межі взаємодії політичних теорій і естетичних начал світогляду Ренесансу. Встановлено естетичний зміст політичних теорій Ренесансу та місце естетики як способу пізнання й осмислення політики. Ключові слова: епоха Відродження, естетика, політика, мистецтво, гуманізм, реалізм, Макіавеллі, утопія.

The historical and cultural meaning of the concept of ancient oriental civilization is defined. The place of political and aesthetic principles of in the worldview paradigm of ancient oriental civilizations is determined. The significance of political power as a spiritual and philosophical core of civilizations of the ancient East is found and its aesthetic is described. The specific interaction and limits of political and aesthetic principles of the ancient civilizations of the East.The specificity and boundaries of interaction between political and aesthetical principles of ancient oriental civilizations are revealed. Key words: ancient oriental civilization, aesthetics, politics, art, political power. ; З'ясовано історико-культурний зміст поняття «стародавні східні цивілізації», місце політико-державного й естетичного начал у світоглядній парадигмі цивілізацій Стародавнього Сходу. Визначено значущість державної влади як духовно-світоглядного осердя цивілізацій Стародавнього Сходу та її естетику. Розкрито специфіку й межі взаємодії політичного і естетичного начал цивілізацій Стародавнього Сходу. Ключові слова: стародавні східні цивілізації, естетика, політика, мистецтво, влада.