Робота спрямована на визначення сутнісних відмінностей понять «соціальна солідарність» та «соціальна згуртованість» крізь етимологічно-лінгвістичну та соціологічну дослідницьку оптику. Критично осмислюючи позиції науковців щодо синонімічності та тотожності змісту цих понять, а також ідею їхньої відмінності у зв'язку із контекстом вживання, автор виокремлює декілька аспектів змістовного розмежування. Аргументом на користь наявності відмінностей у змісті є аналіз частоти використання понять «social cohesion» та «social solidarity» в оцифрованих джерелах Google Books з 1800 по 2019 рр. Підсумовано, що у фокусі етимологічно-лінгвістичного аналізу соціальна солідарність постає як мікросоціальний, первинно індивідуальний феномен, що передбачає «єдність одноманіття» та присутній на рівні свідомості; «соціальна згуртованість» апріорі засвідчує наявність певного колективного суб'єкта – гурту, уособлює «єдність різноманіття», та є онтологічно діяльнісним. Автор наголошує, що соціальна згуртованість – це «первинно колективна» якість, носієм якої є певна соціальна спільнота. Окремим аспектом аналізу постає визначення понять «соціальна солідарність» та «соціальна згуртованість» у роботах Е. Дюркгейма, що співвідносяться як частина та ціле, етап та результат. Дюркгейміанське наповнення цих концептів суперечить етимологічно-лінгвістичній логіці, оскільки соціальна солідарність у роботах класика постає як діяльнісний компонент соціальної згуртованості, що визначає тип соціальних зв'язків. Така ж лінія «змістовного перекосу» спостерігається у сучасних дефініціях «соціальної солідарності», що визначається з позицій макросоціології (як стан суспільства чи суспільний консенсус) та може передбачати діяльнісний вимір. Сучасні визначення поняття «соціальна згуртованість» мають, на думку автора, більш виражений діяльнісний акцент (згуртованість як процес та результат діяльності), що в цілому відповідає етимологічно-лінгвістичній логіці, і є менш «вибагливими» щодо характеру єдності, що постає як спільність.
Громадянське суспільство розбудовується за допомогою використання еталона громадянськості, навколо якого відбувається локалізоване об'єднання людей. Інструментом його розбудови є громадянська солідарність, як головна умова консолідації та об'єднання супільства. Громадянське суспільство формується та функціонує за вимогами дотримання рівня відповідності встановленим нормам і стандартам включення в суспільні відносини. І саме на цій основі відбувається ідентифікація та об'єднання учасників цих відносин.У даній статті автором аналізується поняття громадянської солідарності як поведінкової стратегії громадянського діалогу, яка є засобом реалізації інтересів громадян та способом їх волевиявлення, шляхом осмисленого вибору суспільного об'єднання та ідентифікації себе з ним. Громадянський діалог багато в чому залежить від громадянської солідарності, від розвитку рівня культури діалогової взаємодії суспільства і держави та, звичайно, від законодавчоправового закріплення процедур двосторонньої інтеракції влади і громадянського суспільства. З одного боку, рівень затребуваності діалогової комунікації в суспільстві визначається ступенем розвиненості громадянської солідарності населення, а з іншого боку і сама ця солідарність пробуджується лише в повноцінному і рівноправному діалозі громадянського суспільства з державою, чого, до речі, сьогодні так не вистачає для становлення повноцінного громадянського суспільства в сучасній Україні.Проблема громадянської солідарності у «пострадянській» Україні породжена необхідністю заміни укорінених до свідомості частини громадян «радянських» понять і цінностей на модерні чинники української самоідентифікації та інтеграції. ; Громадянське суспільство розбудовується за допомогою використання еталона громадянськості, навколо якого відбувається локалізоване об'єднання людей. Інструментом його розбудови є громадянська солідарність, як головна умова консолідації та об'єднання супільства. Громадянське суспільство формується та функціонує за вимогами дотримання рівня відповідності встановленим нормам і стандартам включення в суспільні відносини. І саме на цій основі відбувається ідентифікація та об'єднання учасників цих відносин.У даній статті автором аналізується поняття громадянської солідарності як поведінкової стратегії громадянського діалогу, яка є засобом реалізації інтересів громадян та способом їх волевиявлення, шляхом осмисленого вибору суспільного об'єднання та ідентифікації себе з ним. Громадянський діалог багато в чому залежить від громадянської солідарності, від розвитку рівня культури діалогової взаємодії суспільства і держави та, звичайно, від законодавчоправового закріплення процедур двосторонньої інтеракції влади і громадянського суспільства. З одного боку, рівень затребуваності діалогової комунікації в суспільстві визначається ступенем розвиненості громадянської солідарності населення, а з іншого боку і сама ця солідарність пробуджується лише в повноцінному і рівноправному діалозі громадянського суспільства з державою, чого, до речі, сьогодні так не вистачає для становлення повноцінного громадянського суспільства в сучасній Україні.Проблема громадянської солідарності у «пострадянській» Україні породжена необхідністю заміни укорінених до свідомості частини громадян «радянських» понять і цінностей на модерні чинники української самоідентифікації та інтеграції. ; Civil society is built by using the standard of citizenship around which people localized. The building instrument of it is civil solidarity as the main condition of society for the consolidation and unification. Civil society is formed and operated by the requirement of compliance with applicable standards and inclusion in social relations. And on this basis happens the identification and association of these relations.In this article the author examines the concept of social solidarity as a behavioral strategy of civil dialogue, which is the means of realizing the interests of citizens and their way of expression through meaningful selecting of social associations and identifying themselves with it. Civil dialogue is largely dependent on the social solidarity, on the culture development of dialogue interaction between society and the state, and of course, of the law and legal procedures consolidation of bilateral interaction authorities and civil society. On the one hand, the demand for interactive communication in society is determined by the degree of civil solidarity development of the population, on the other hand, this solidarity awakening only in the full and equal civil society dialogue with the government, which, by the way, today we lack for the establishment of a vibrant civil society in contemporary Ukraine.The problem of social solidarity in the «postSoviet» Ukraine is generated by the need to replace entrenched consciousness of the citizens «Soviet» concepts and values in modern Ukrainian identity factors and integration.
Розглянуто стосунки польської та української політичної опозиції з початку утворення «Солідарності» (1980) та до розпаду Радянського Союзу (1991). Досліджуються стосунки і моменти співпраці між щойно створеною «Солідарністю» та набагато менш розвиненою полі¬тичною опозицією в Україні, що в кінцевому результаті призвело до примирення між опозиційними групами та країнами в 1989-1991 рр. ; The article discusses the relations between Polish and Ukrainian political oppositions since the foundation of Solidarity (1980) until the collapse of the Soviet Union (1991). The main purpose is to demonstrate how contacts and cooperation between the newly-established Solidarity trade union in Poland and the far less developed political opposition in Ukraine led to the eventual reconciliation between these movements and between Ukraine and Poland in 1989-1991. Polish political opposition, Polish-Ukrainian reconciliation, Lublin student community, "Rukh", Ukrainian dissident movement.
The proposed research analyzes the external and internal factors that determine the specificity of Solidarity as a community of civil society and driving force of social and cultural changes in Poland. The external factors of these processes are connected with the critical interpretation of social cynicism and 'Marxist collectivism' by autonomic group in Polish society. These processes of social corrosion are considered as a social alienation and consequences of social fragmentation in Soviet period. The paper focuses on the danger of collision between national and colonial versions of memory as well as the social challenge of guarantee the possibility of an integral development of man and community. The internal factors actualizes the interpretation of Solidarity as a community of social changes, the positive activities of Catholic church, religious and secular leaders, of their theoretical ideas in the context of evolution of Solidarity from traditional community to modern one based on democratic values, social and economic motivations. The analysis is centered on the theoretical problem of civil trust, and the meaning of cultural, religious, and moral factors in the activities of Solidarity movement. We regard the problematic of Solidarity at the same time from republican and liberal positions. Synthesizing the different approaches to the historical memory, and to the experience of formation and evolution of community, the paper also explores the role and significance of Solidarity in the process of post-soviet values transformation. The article deals with the value prerequisites of moral-normative community in the country of the former socialist camp, the revival of national identity, as well as the elimination of historical contradictions provoked by the communist regime. The study confirms that social changes became possible due to the successful combination of communitarian and liberal foundations of civil society, the elimination of external influences, and achieving autonomy from the Russian and Soviet historical heritage. In the period of Soviet occupation in Poland, throughout two decades a fundamentally important intellectual discourse was formed, which, in spite of the unfavorable political context, became a consolidating and integrating socio-political force that successfully resisted the totalitarian and unifying tendencies of communist regime. Intellectuals, along with the Catholic church, have become a driving force for social change, playing a key role in shaping the social strategy of national development that has changed the social landscape of 'communist' Poland. ; Запропоноване дослідження актуалізує зовнішні та внутрішні чинники, які визначають специфіку «Солідарності» як спільноти громадянського суспільства та рушійної сили соціокультурних змін в Польщі. Зовнішні фактори пов'язані з критичною інтерпретацією автономними групами польського суспільства соціального цинізму та «марксистського колективізму». Процеси соціальної корозії усвідомлюються як соціальне відчуження і логічний наслідок притаманної для радянської доби соціальної фрагментації. Фокусується увага на небезпеці втрати суспільної єдності: колізії між національною та колоніальною версіями пам'яті, соціальних викликах, пов'язаних з цілісним розвитком людини та спільноти. Внутрішні чинники розглядаються в площині осмислення «Солідарності» як модернізаційної спільноти, діяльності Католицької церкви, релігійних та секулярних лідерів в контексті еволюції незалежної профспілки від традиційної до модерної спільноти, яка базується на демократичних цінностях, соціальних та економічних мотиваціях. Теоретичний аналіз піддає осмисленню проблему громадянської довіри, культурні, релігійні та моральні чинники в діяльності «Солідарності». Проблематика останньої розглядається одночасно з республіканської та ліберальної позицій. Синтезуючи різні підходи до історичної пам'яті, досвід формування та еволюцію спільноти, окреслюється роль та значення «Солідарності» в процесі посткомуністичних ціннісних трансформацій. Запропоноване дослідження пов'язане з ціннісними передумовами формування морально-нормативної спільноти в країні колишнього соціалістичного табору, відродженням національної ідентичності, а також спробами вирішення тих історичних суперечностей, які були спровоковані комуністичним режимом. Дослідження підтверджує максиму, що реальні соціальні зміни в суспільстві є можливими лише за умови успішного поєднання в діяльності громадянського суспільства комунітарних та ліберальних складових, усування зовнішніх впливів, дистанціювання від радянської та російської історичної спадщини. Констатується, що за часів окупаційного періоду, протягом двох десятиліть в Польщі був сформований потужний інтелектуальний дискурс, який, попри несприятливий політичний контекст, став важливою консолідуючою силою польського суспільства, що успішно протистояла тоталітарним та уніфікаційним тенденціям комуністичного режиму. Інтелектуали, разом з церквою, стали рушійною силою соціальних зрушень, відіграли ключову роль в формуванні стратегії національного розвитку, змінили соціальний ландшафт комуністичної Польщі. ; Предложенное исследование актуализирует внешние и внутренние факторы, определяющие специфику «Солидарности» как сообщества гражданского общества и движущей силы социокультурных изменений в Польше. Внешние факторы связаны с критической интерпретацией автономными группами польского общества социального цинизма и «марксистского коллективизма». Процессы социальной коррозии осознаются как социальное отчуждение и логическое следствие присущей для советского времени социальной фрагментации. Фокусируется внимание на опасности потери общественного единства: коллизии между национальной и колониальной версиями памяти, социальных вызовах, связанных с целостным развитием человека и сообщества. Внутренние факторы рассматриваются в плоскости осмысления «Солидарности» как модернизационного сообщества, деятельности Католической церкви, религиозных и секулярных лидеров, в контексте эволюции независимого профсоюза от традиционного к современному сообществу, основанному на демократических ценностях, социальных и экономических мотивациях. Теоретический анализ подвергает осмыслению проблему гражданского доверия, культурные, религиозные и моральные факторы в деятельности «Солидарности». Проблематика последней рассматривается одновременно с республиканской и либеральной позиции. Синтезируя различные подходы к исторической памяти, опыт формирования и эволюции общества, определяется роль и значение «Солидарности» в процессе посткоммунистических ценностных трансформаций. Предложенное исследование связано с ценностными предпосылками формирования морально-нормативного сообщества в стране бывшего социалистического лагеря, возрождением национальной идентичности, а также попытками решения тех исторических противоречий, которые были спровоцированы коммунистическим режимом. Исследование подтверждает максиму, что реальные социальные изменения в обществе возможны лишь при условии успешного сочетания в деятельности гражданского общества коммунитарных и либеральных составляющих, устранения внешних воздействий, дистанцирования от советского и российского исторического наследия. Констатируется, что во времена оккупационного периода в течение двух десятилетий в Польше был сформирован мощный интеллектуальный дискурс, который, не смотря на неблагоприятный политический контекст, стал важной консолидирующей силой польского общества, успешно противостоявшей тоталитарным и унификационным тенденциям коммунистического режима. Интеллектуалы вместе с церковью стали движущей силой социальных сдвигов, сыграли ключевую роль в формировании стратегии национального развития, изменили социальный ландшафт коммунистической Польши.
The proposed research analyzes the external and internal factors that determine the specificity of Solidarity as a community of civil society and driving force of social and cultural changes in Poland. The external factors of these processes are connected with the critical interpretation of social cynicism and 'Marxist collectivism' by autonomic group in Polish society. These processes of social corrosion are considered as a social alienation and consequences of social fragmentation in Soviet period. The paper focuses on the danger of collision between national and colonial versions of memory as well as the social challenge of guarantee the possibility of an integral development of man and community. The internal factors actualizes the interpretation of Solidarity as a community of social changes, the positive activities of Catholic church, religious and secular leaders, of their theoretical ideas in the context of evolution of Solidarity from traditional community to modern one based on democratic values, social and economic motivations. The analysis is centered on the theoretical problem of civil trust, and the meaning of cultural, religious, and moral factors in the activities of Solidarity movement. We regard the problematic of Solidarity at the same time from republican and liberal positions. Synthesizing the different approaches to the historical memory, and to the experience of formation and evolution of community, the paper also explores the role and significance of Solidarity in the process of post-soviet values transformation. The article deals with the value prerequisites of moral-normative community in the country of the former socialist camp, the revival of national identity, as well as the elimination of historical contradictions provoked by the communist regime. The study confirms that social changes became possible due to the successful combination of communitarian and liberal foundations of civil society, the elimination of external influences, and achieving autonomy from the Russian and Soviet historical heritage. In the period of Soviet occupation in Poland, throughout two decades a fundamentally important intellectual discourse was formed, which, in spite of the unfavorable political context, became a consolidating and integrating socio-political force that successfully resisted the totalitarian and unifying tendencies of communist regime. Intellectuals, along with the Catholic church, have become a driving force for social change, playing a key role in shaping the social strategy of national development that has changed the social landscape of 'communist' Poland. ; Запропоноване дослідження актуалізує зовнішні та внутрішні чинники, які визначають специфіку «Солідарності» як спільноти громадянського суспільства та рушійної сили соціокультурних змін в Польщі. Зовнішні фактори пов'язані з критичною інтерпретацією автономними групами польського суспільства соціального цинізму та «марксистського колективізму». Процеси соціальної корозії усвідомлюються як соціальне відчуження і логічний наслідок притаманної для радянської доби соціальної фрагментації. Фокусується увага на небезпеці втрати суспільної єдності: колізії між національною та колоніальною версіями пам'яті, соціальних викликах, пов'язаних з цілісним розвитком людини та спільноти. Внутрішні чинники розглядаються в площині осмислення «Солідарності» як модернізаційної спільноти, діяльності Католицької церкви, релігійних та секулярних лідерів в контексті еволюції незалежної профспілки від традиційної до модерної спільноти, яка базується на демократичних цінностях, соціальних та економічних мотиваціях. Теоретичний аналіз піддає осмисленню проблему громадянської довіри, культурні, релігійні та моральні чинники в діяльності «Солідарності». Проблематика останньої розглядається одночасно з республіканської та ліберальної позицій. Синтезуючи різні підходи до історичної пам'яті, досвід формування та еволюцію спільноти, окреслюється роль та значення «Солідарності» в процесі посткомуністичних ціннісних трансформацій. Запропоноване дослідження пов'язане з ціннісними передумовами формування морально-нормативної спільноти в країні колишнього соціалістичного табору, відродженням національної ідентичності, а також спробами вирішення тих історичних суперечностей, які були спровоковані комуністичним режимом. Дослідження підтверджує максиму, що реальні соціальні зміни в суспільстві є можливими лише за умови успішного поєднання в діяльності громадянського суспільства комунітарних та ліберальних складових, усування зовнішніх впливів, дистанціювання від радянської та російської історичної спадщини. Констатується, що за часів окупаційного періоду, протягом двох десятиліть в Польщі був сформований потужний інтелектуальний дискурс, який, попри несприятливий політичний контекст, став важливою консолідуючою силою польського суспільства, що успішно протистояла тоталітарним та уніфікаційним тенденціям комуністичного режиму. Інтелектуали, разом з церквою, стали рушійною силою соціальних зрушень, відіграли ключову роль в формуванні стратегії національного розвитку, змінили соціальний ландшафт комуністичної Польщі. ; Предложенное исследование актуализирует внешние и внутренние факторы, определяющие специфику «Солидарности» как сообщества гражданского общества и движущей силы социокультурных изменений в Польше. Внешние факторы связаны с критической интерпретацией автономными группами польского общества социального цинизма и «марксистского коллективизма». Процессы социальной коррозии осознаются как социальное отчуждение и логическое следствие присущей для советского времени социальной фрагментации. Фокусируется внимание на опасности потери общественного единства: коллизии между национальной и колониальной версиями памяти, социальных вызовах, связанных с целостным развитием человека и сообщества. Внутренние факторы рассматриваются в плоскости осмысления «Солидарности» как модернизационного сообщества, деятельности Католической церкви, религиозных и секулярных лидеров, в контексте эволюции независимого профсоюза от традиционного к современному сообществу, основанному на демократических ценностях, социальных и экономических мотивациях. Теоретический анализ подвергает осмыслению проблему гражданского доверия, культурные, религиозные и моральные факторы в деятельности «Солидарности». Проблематика последней рассматривается одновременно с республиканской и либеральной позиции. Синтезируя различные подходы к исторической памяти, опыт формирования и эволюции общества, определяется роль и значение «Солидарности» в процессе посткоммунистических ценностных трансформаций. Предложенное исследование связано с ценностными предпосылками формирования морально-нормативного сообщества в стране бывшего социалистического лагеря, возрождением национальной идентичности, а также попытками решения тех исторических противоречий, которые были спровоцированы коммунистическим режимом. Исследование подтверждает максиму, что реальные социальные изменения в обществе возможны лишь при условии успешного сочетания в деятельности гражданского общества коммунитарных и либеральных составляющих, устранения внешних воздействий, дистанцирования от советского и российского исторического наследия. Констатируется, что во времена оккупационного периода в течение двух десятилетий в Польше был сформирован мощный интеллектуальный дискурс, который, не смотря на неблагоприятный политический контекст, стал важной консолидирующей силой польского общества, успешно противостоявшей тоталитарным и унификационным тенденциям коммунистического режима. Интеллектуалы вместе с церковью стали движущей силой социальных сдвигов, сыграли ключевую роль в формировании стратегии национального развития, изменили социальный ландшафт коммунистической Польши.
The paper dwells on the emergence, development and increase of volunteerism and the world community solidarity with Ukraine in its war against RF; on the forms and mechanisms of support, aid and direct participation of citizens from different countries on the side of Ukrainian armed forces on the front lines of the large-scale Russian-Ukrainian war. The article provides convincing examples of the volunteer activity on the side of the nation's fighting national liberation wars for their state sovereignty in the past centuries and in different continents. It is emphasized that the Russian-Ukrainian war is a war of civilizations fought for the world democracy, human rights, freedom and progress of mankind. That is the reason why all the democratic world has responded to the challenge and demonstrates full solidarity with the valiant Ukrainian people in their fight for the sovereignty and territorial integrity of their state. The article contains background on the creation of the structural unit composed of foreign fighters, its strength, rights, as well as state measures to support the foreign volunteers' activity on the Ukrainian territory during the war of 2014-2022. The paper draws historical parallels on the features and specifics of the participation of internationalist volunteers in the national liberation and civil wars of other countries. The activities of international volunteer groups in the Spanish Civil Conflict of 1936-1939 are considered to be the culmination of the twentieth-century volunteer movement in terms of the number of participants, the scale, the resonance and the death toll. The author cites specific examples of the formation of Spanish international brigades under the auspices of the Communist International, their victorious struggle on the side of the Second Spanish Republic, and the use of internationalist soldiers by the Soviet Union to "Sovietize" Spain. The author emphasizes the urgent need for comprehensive legal registration of the status of foreign volunteers in Ukraine. ; У статті ...
The paper dwells on the emergence, development and increase of volunteerism and the world community solidarity with Ukraine in its war against RF; on the forms and mechanisms of support, aid and direct participation of citizens from different countries on the side of Ukrainian armed forces on the front lines of the large-scale Russian-Ukrainian war. The article provides convincing examples of the volunteer activity on the side of the nation's fighting national liberation wars for their state sovereignty in the past centuries and in different continents. It is emphasized that the Russian-Ukrainian war is a war of civilizations fought for the world democracy, human rights, freedom and progress of mankind. That is the reason why all the democratic world has responded to the challenge and demonstrates full solidarity with the valiant Ukrainian people in their fight for the sovereignty and territorial integrity of their state. The article contains background on the creation of the structural unit composed of foreign fighters, its strength, rights, as well as state measures to support the foreign volunteers' activity on the Ukrainian territory during the war of 2014-2022. The paper draws historical parallels on the features and specifics of the participation of internationalist volunteers in the national liberation and civil wars of other countries. The activities of international volunteer groups in the Spanish Civil Conflict of 1936-1939 are considered to be the culmination of the twentieth-century volunteer movement in terms of the number of participants, the scale, the resonance and the death toll. The author cites specific examples of the formation of Spanish international brigades under the auspices of the Communist International, their victorious struggle on the side of the Second Spanish Republic, and the use of internationalist soldiers by the Soviet Union to "Sovietize" Spain. The author emphasizes the urgent need for comprehensive legal registration of the status of foreign volunteers in Ukraine. ; У статті ...
The procedural components of the public authorities has been analyzed. The article contains an estimation of their functionality in the process of the social solidarity supporting. It has been defined that the significance and essence of political institution are formed not only by the existence of clearly defined rules of the game and its functionality, but also by the system of sanctions, which are designated in the case of rule violations, both by the"strong resource groups", who actually take political decisions, and by the social groups, political parties and public organizations whose role comprises protection of the "weak resource groups." ; The procedural components of the public authorities has been analyzed. The article contains an estimation of their functionality in the process of the social solidarity supporting. It has been defined that the significance and essence of political institution are formed not only by the existence of clearly defined rules of the game and its functionality, but also by the system of sanctions, which are designated in the case of rule violations, both by the"strong resource groups", who actually take political decisions, and by the social groups, political parties and public organizations whose role comprises protection of the "weak resource groups."
The article studies the activity of the "Solidarity" independent self-governing professional union and its influence on the democratic transformations and the establishment of civil society in Poland. Taking into consideration the peculiarities of civil society in the countries of Central and Eastern Europe, the so-called "democratization waves" in these countries as well as the reasons for appearance of the opposition to the communist regime have been studied. On the results of studying "Solidarity's" activity in the 1980-s, the place of the organization in the system of authority distribution, interaction with the ruling force, method of activity and attempts of starting the dialogue are overviewed. The causes of the conflict within the "Solidarity" independent self-governing professional union have been analyzed as well as its role for the Polish society. The key characteristic features of the Polish transformation period are determined in the course of the study. These stages include the existence of "Solidarity" as an opposing force, democratization of life and civil society activation ; Статья посвящена исследованию деятельности независимого самоуправляемого профсоюза «Солидарность» и его влияние на демократические трансформации и становления гражданского общества в Польше. Учитывая особенности гражданского общества в странах Центрально-Восточной Европы исследованы, так называемые, волны демократизации стран и причины появления оппозиционных сил к существующему коммунистическому строю. На основе изучения деятельности «Солидарности» в 80-х годах ХХ в. рассматривается: ее место в системе властных полномочий и взаимодействие с правящей силой, методы деятельности и попытки налаживания диалога. Освещены изменение политической конъюнктуры польского общества. Проанализированы причины раскола «Солидарности» и ее значение для польского общества. В ходе исследования определяются основные характерные черты польского трансформационного периода, включают в себя: наличие оппозиционной силы в качестве «Солидарности», демократизацию жизни и активизации гражданского общества. ; Стаття присвячена дослідженню діяльності незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність» та її впливу на демократичні трансформації та становлення громадянського суспільства у Польщі. Враховуючи особливості громадянського суспільства у країнах Центрально-Східної Європи досліджено так звані «хвилі демократизації» в них та причини появи опозиційних до існуючого комуністичного ладу х сил. На основі вивчення діяльності «Солідарності» у 80-х роках ХХ ст. розглядається її місце у системі владних повноважень взаємодія з правлячою силою, методи діяльності та спроби налагодження діалогу. Висвітлено зміну політичної кон'юнктури польського суспільства. Проаналізовано причини розколу незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність» та його значення для польського суспільства. Доведено, що розкол профоб'єднання і формування нових партій сприяли процесу політичної диференціації і формуванню громадянського суспільства в країні. У ході дослідження визначаються основні характерні риси польського трансформаційного періоду, що включають в себе: наявність «Солідарності» як опозиційної сили, демократизацію життя та активізацію громадянського суспільства.
The article studies the activity of the "Solidarity" independent self-governing professional union and its influence on the democratic transformations and the establishment of civil society in Poland. Taking into consideration the peculiarities of civil society in the countries of Central and Eastern Europe, the so-called "democratization waves" in these countries as well as the reasons for appearance of the opposition to the communist regime have been studied. On the results of studying "Solidarity's" activity in the 1980-s, the place of the organization in the system of authority distribution, interaction with the ruling force, method of activity and attempts of starting the dialogue are overviewed. The causes of the conflict within the "Solidarity" independent self-governing professional union have been analyzed as well as its role for the Polish society. The key characteristic features of the Polish transformation period are determined in the course of the study. These stages include the existence of "Solidarity" as an opposing force, democratization of life and civil society activation ; Статья посвящена исследованию деятельности независимого самоуправляемого профсоюза «Солидарность» и его влияние на демократические трансформации и становления гражданского общества в Польше. Учитывая особенности гражданского общества в странах Центрально-Восточной Европы исследованы, так называемые, волны демократизации стран и причины появления оппозиционных сил к существующему коммунистическому строю. На основе изучения деятельности «Солидарности» в 80-х годах ХХ в. рассматривается: ее место в системе властных полномочий и взаимодействие с правящей силой, методы деятельности и попытки налаживания диалога. Освещены изменение политической конъюнктуры польского общества. Проанализированы причины раскола «Солидарности» и ее значение для польского общества. В ходе исследования определяются основные характерные черты польского трансформационного периода, включают в себя: наличие оппозиционной силы в качестве «Солидарности», демократизацию жизни и активизации гражданского общества. ; Стаття присвячена дослідженню діяльності незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність» та її впливу на демократичні трансформації та становлення громадянського суспільства у Польщі. Враховуючи особливості громадянського суспільства у країнах Центрально-Східної Європи досліджено так звані «хвилі демократизації» в них та причини появи опозиційних до існуючого комуністичного ладу х сил. На основі вивчення діяльності «Солідарності» у 80-х роках ХХ ст. розглядається її місце у системі владних повноважень взаємодія з правлячою силою, методи діяльності та спроби налагодження діалогу. Висвітлено зміну політичної кон'юнктури польського суспільства. Проаналізовано причини розколу незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність» та його значення для польського суспільства. Доведено, що розкол профоб'єднання і формування нових партій сприяли процесу політичної диференціації і формуванню громадянського суспільства в країні. У ході дослідження визначаються основні характерні риси польського трансформаційного періоду, що включають в себе: наявність «Солідарності» як опозиційної сили, демократизацію життя та активізацію громадянського суспільства.
The article provides a comprehensive analysis of the dynamics of the political discourse of the «PARTY ―PETRA POROSHENKO‖» Solidarity «PARTY» in modeling the reintegration prospects of the Crimea and Donbas. It is proved that the discourse of the parliamentary faction of the party was centered around the problems of the administrative and territorial structure of the Donetsk and Lugansk regions, the role of civil-military administrations, the problems of decentralization of power and the illegal nature of the elections of the Russian Federation in Crimea. It was established that the role and functions of the military-civil administrations were determined by the faction, firstly, as a body in the liberated districts of the Donetsk and Lugansk regions, which performs the functions of temporarily absent representative local governments; secondly, as an institution for reducing the level of discontent among the population permanently residing in the zone of the antiterrorist operation. Condemning the elections in the temporarily occupied Crimea and the Donbass, the parliamentary faction «Party ―BLOCK PETRA POROSHENKO‖» used all available tools and established communication with theentire complex of adopted legislative initiatives of the party. The articulation of the need to form a symbolic and memory policy of the Ukrainian Crimea is associated primarily with parliamentary activities of a member of the Verkhovna Rada Committee on Human Rights, National Minorities and Interethnic Relations, a member of the faction PETRA UNION POROSHENKO R. Chubarov, official level condemned violations of the rights of the Crimean Tatar national self-government and the prosecution of the Crimean Tatars in Crimea for their political views and convictions beliefs. The integration of the Crimea and the Donbass into the Ukrainian economic space is determined by the faction «PETRA POROSHENKO BLOCK» as dependent on the processes of de-escalation, stabilization and return of the Donbass to the political space of Ukraine. ; У статті здійснено комплексний аналіз динаміки політичного дискурсу партії «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА "СОЛІДАРНІСТЬ"» у моделюванні реінтеграційних перспектив Криму та Донбасу. Доведено, що дискурс парламентської фракції партії відбувався навколо проблем адміністративно-територіального устрою Донецької й Луганської областей, ролі військово-цивільних адміністрацій, проблем децентралізації влади та незаконного характеру виборів Російської Федерації в Криму. Установлено, що роль іфункції військово-цивільних адміністрацій визначалася фракцією, по-перше, як орган у звільнених районах Донецької та Луганської областей, який виконує функції тимчасово відсутніх представницьких органів місцевого самоврядування; по-друге – як інститут зниження рівня невдоволення серед населення, котре постійно проживає в Зоні антитерористичної операції. Засуджуючи вибори в тимчасово окупованих Криму та на Донбасі, парламентська фракція «ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА"» використовувала всі доступні інструменти й установлювала зв'язок з усім комплексом прийнятих законодавчих ініціатив партії, що стосуються інтеграційних перспектив України. Артикуляція необхідності формування символічної політики та політики пам'яті українського Криму пов'язана, передусім, із парламентською діяльністю члена Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, члена фракції «ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА"» Р. Чубарова, завдяки зусиллям якого український парламент на офіційному рівні засуджував порушення прав кримськотатарського національного самоврядування та переслідування кримських татар у Криму за політичні погляди й переконання. Інтеграція Криму та Донбасу в українській економічний простір визначена фракцією «ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА"» як залежна від процесів деескалації, стабілізації й повернення Донбасу до політичного простору України.
The article analyzes the impact of the mode of production of material life for solidarity and collective action of workers. Analysis revealed sectoral polarization of views between traditional industrial proletariat and the latest servicing proletariat. The class consciousness of the Ukrainian workers hampered paternalistic nature of the relationship with the administration of domestic companies (both public and private), while work in enterprises with foreign capital contributes activist type of political consciousness. Rising income workers to direct their constructive methods of settling disputes with the administration and simultaneously eliminates their readiness to protest action. Instead, low income contributes to alienation in the working environment. ; У статті аналізується вплив способу виробництва матеріального життя на солідарність та колективні дії робітників. Аналіз виявив галузеву поляризацію поглядів між традиційним індустріальним пролетаріатом та новітнім обслуговуючим пролетаріатом. Класова свідомість українських робітників гальмується патерналістським характером відносин з адміністрацією вітчизняних підприємств (як державних, так і приватних), тоді як праця на підприємствах з іноземним капіталом сприяє активістському типу політичній свідомості. Зростання доходу робітників спрямовує їх до конструктивних методів вирішення суперечок із адміністрацією і водночас нівелює їхню готовність до протестних дій. Натомість низький рівень доходів сприяє відчуженості у робітничому середовищі.
The authors study the relationship between the social function of labor law andsocial dialogue in solving problems of flexible labor regulation. The authors point out that the social function of labor law in modern conditions depends not only on state influence on the legal regulation of labor relations. According to the authors, the modern state in many political and economic aspects is interested in weakening the socio-legal protection of workers through the need to attract investment and attract foreign companies to create production. It is noted that labor legislation is gradually becoming more flexible, shifting more and more issues related to working conditions to the contractual level. The authors point out that it is objective that at the individual contractual level it is extremely difficult for an employee, who depends on the need to get a job, to show his own will when interacting with the employer. The authors emphasize that at the same time the importance of collective bargaining means of regulating labor relations is increasing, which requires an appropriate level of organized solidarity of workers. The authors state that solidarity in this sense is a social unity of individuals united by a certain property, realizing the need for such a combination to achieve a specific positive goal. The result of solidarity should be the active implementation in the practice of social dialogue of international framework agreements between transnational corporations, the state and the population, represented by specialized trade unions, in particular, international ones. The authors note that the conclusion of international framework agreements will implement the social function of labor law, which is now not tied to the state and its bodies, will establish a real balance of interests of participants in labor relations. According to the authors, it is advisable to develop a national program to support the trade union movement in Ukraine and collective cooperation with international trade unions for 2021-2031. The result of this cooperation should be an increase in the number of international framework agreements concluded with transnational corporations. ; Автори вивчають взаємозв'язку соціальної функції трудового права та соціального діалогу при розв'язанні проблем гнучкого регулювання праці. Автори вказують, що соціальна функція трудового права у сучасних умовах залежить не лише від державного впливу на правове регулювання трудових відносин. На переконання авторів, сучасна держава у багатьох політико-економічних аспектах зацікавлена у послабленні соціально-правового захисту трудящих через необхідність одержання інвестицій та залучення інозем-них компаній для створення виробництва. Відзначається, що трудове законодавство посту-пово набуває все більшої гнучкості, переносячи все більше питань, що стосуються умов праці, на договірний рівень. Автори вказують, що об'єктивним є те, що на індивідуальному договірному рівні працівникові, який залежить від необхідності отримання роботи, вкрай складно проявляти власну волю при взаємодії із роботодавцем. Автори підкреслюють, що одночасно підсилюється значення та підвищуються колективних договірних засобів регулювання трудових відносин, що вимагає належного рівня організованої солідарності трудящих. Авторами констатується, що солідарність у цьому сенсі представляє собою соціальну єдність індивідів поєднаних певною властивістю при усвідомленні необхідності такого поєднання для досягнення конкретної позитивної мети. Результатом солідарності має стати активне впровадження у практику соціального діалогу укладення міжнародних рамкових угод між транснаціональними корпораціями, державою та населенням, представ-леному спеціалізованими професійними спілками, зокрема, міжнародними. Автори зазначають, що на підставі укладення міжнародних рамкових угод реалізовуватиметься соціальна функція трудового права, котра тепер не будучи прив'язаною до держави та її органів, означатиме дійсний баланс інтересів учасників трудових відносин. На думку авторів, доцільною є розробка національної програми із підтримки профспілкового руху в Україні та колективного співробітництва з міжнародними профспілками на 2021-2031 роки. Результатом цього співробітництва має стати збільшення кількості міжнародних рамкових угод, укладених з транснаціональними корпораціями
The article analyses the dispersal of forces in the Vinnytsia region before the 2019 parliamentary elections. The author highlights the dominance of the «BPP Solidarity» Party and its satellites as a typical example of the clientele orientation of elites in the system of patrimonial presidentialism. ; Аналізується розклад сил у Вінницькій області перед парламентськими виборами 2019 р. Констатується домінування «БПП-Солідарність» та її сателітів як типовий приклад клієнтелістської орієнтації еліт в системі патримоніального президенціалізму.
