The subject of the research is the processes of neutralization of social risks of ICT implementation in C++ and Java programming environments. The purpose of the paper is to consider the procedure of neutralizing social risks of ICT implementation using C++ and Java. Research methods. The dialectical method of scientific cognition, the method of analysis and synthesis, the comparative method, the method of generalization of data are used in the work. Results of work. The study describes on a practical basis the system of social risks of information and communication technologies and the mechanism of their neutralization using software environments C++ Java. Conclusions. In Ukraine, in the long run, the social risks of ICT will become increasingly important due to the widespread penetration of the Internet and its projects into all spheres of public life and due to the gradual transition of the state mechanism to e–government platforms. On the other hand, in the conditions of deteriorating economic situation, prolonged demographic crisis and military conflict in the east of the country, there is a serious aggravation of social problems, a sharp decline in socio– economic living standards of most Ukrainian society.
The relevance of research. The Soviet government paid special attention to educating a new type of teacher for the future fertile society, who could obediently follow the instructions and become the "builder of socialism" in the country in the future, implement all the orders of the totalitarian authorities to build a new socialist Soviet nation. In this regard, the emphasis was on the formation of the student contingent, the growth of the quantitative composition of future teachers, the regulation of social, party, state, and gender composition. The purpose of the article: to show the process of staffing the student contingent of a pedagogical university (INO, ISO, pedagogical institute) in Chernihiv, to present the main characteristics of the students of this university, which functioned in the 20-30s of the 20 century. Research methods.The complex of general scientific (analysis, synthesis, method of comparison, dialectical method) and special scientific methods of historical learning (historic-genetic, historic-comparative, historic-typological, problem-chronological) have been applied in the conducted research. The content of the study and its results. In the pedagogical university of Chernigov, considerable attention was paid to the formation of the student contingent. The leading social and political principle in the selection of teachers in this university, as well as in other educational institutions of the republic, was the class approach, which pushed into the background national and universal values. During this period, the university widely used the system of business trips for training by party, Komsomol, trade union, military organizations, and committees of the poor peasants. Youth recruitment plans were either overfulfilled, or, conversely, there was a significant shortfall. In the university, following directives from the center, they resorted to anti-democratic and illegal "purge" campaigns, which caused the authorities changed to a certain extent the social composition of students. ...
The relevance of research. The Soviet government paid special attention to educating a new type of teacher for the future fertile society, who could obediently follow the instructions and become the "builder of socialism" in the country in the future, implement all the orders of the totalitarian authorities to build a new socialist Soviet nation. In this regard, the emphasis was on the formation of the student contingent, the growth of the quantitative composition of future teachers, the regulation of social, party, state, and gender composition. The purpose of the article: to show the process of staffing the student contingent of a pedagogical university (INO, ISO, pedagogical institute) in Chernihiv, to present the main characteristics of the students of this university, which functioned in the 20-30s of the 20 century. Research methods.The complex of general scientific (analysis, synthesis, method of comparison, dialectical method) and special scientific methods of historical learning (historic-genetic, historic-comparative, historic-typological, problem-chronological) have been applied in the conducted research. The content of the study and its results. In the pedagogical university of Chernigov, considerable attention was paid to the formation of the student contingent. The leading social and political principle in the selection of teachers in this university, as well as in other educational institutions of the republic, was the class approach, which pushed into the background national and universal values. During this period, the university widely used the system of business trips for training by party, Komsomol, trade union, military organizations, and committees of the poor peasants. Youth recruitment plans were either overfulfilled, or, conversely, there was a significant shortfall. In the university, following directives from the center, they resorted to anti-democratic and illegal "purge" campaigns, which caused the authorities changed to a certain extent the social composition of students. ...
The article analyzes the theoretical basis of Chinese playwrights of the twentieth century highlighted features of the genre in classical and colloquial drama based on theories dramas in Europe and highlights the innovation playwrights in the image enamored feelings and emotions of the characters. The exceptions were the works of modern and contemporary drama, which, according to plan, the artists had to bring their modern foreign samples. Also, the researchers ignored the problem remained a combination of Chinese drama of the twentieth century, visual and verbal, that is the key to understanding the text, presentation, creating characters, exposure to society, speech-syntax. The above work covering only part of the study of classical literature, experimental avant-garde drama. Taking into account the scientific concept works on the formation, development and current state of drama in China, we believe that singled out a significant, significant and undeniable influence on literature, and, hence, to the drama took place due to political and social events that were in China during past times; artists striving to update and go beyond the established boundaries of the genre of classical drama was caused by the passage of time, Western European trends. It is proved that the combination of visual and verbal is essential to understanding the specific topics of contemporary dramatic works. References Alieksieiev, В. 2012. Sovremennaia Literatura Kitaia. Blagovieshchiensk: Amurskii Gosudarstvennyi Universitet. http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition. Gaida, I. V. 1971. Kitaiskii Traditsyonnyi Teatr Sitsiui. Мoskva: Nauka. Titarenko, M. L., ed., et al. 2008. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 3. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Titarenko, M. L., ed., et al. 2009. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 4. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Titarenko, M. L., ed., et al. 2010. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 6. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Zhelekhovtsev, А. N. 1968. Problemy Periodizatsyi Istorii Literatur Naradov Vostoka, 109–119. Мoskva: Nauka. Zhelekhovtsev, А. N. 2008. "SovremennaiaLiteratura". In Dukhovnaia Kultura Kitaia, edited by M.L.Titarenko, 167–175. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Isaieva, N. 2013. "Eksperymentalna Sutnist Dramaturhii Gao Sintsziania". Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Тarasa Shevchenka, 1 (19): 57–60. Isaieva, N., and Akimova, A. 2012. Klasychni Teorii Dramy v Kytai ta Yevropi: Komparatyvnyi Aspekt. Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Тarasa Shevchenka, 18: 59–62. Lao She. Biohrafiia. http://www.ukrcenter.com/Література/41497/-Лао-Ше/Біографія. Lemeshko, Yu. 2012. Sovremennaia Literatura Kitaia. Blagoveshchensk: Amurskii Gosudarstvennyi Universitet. http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition. Menshykov, L. М. 1961. "K Voprosu ob Avtore «Zapadnogo Fligelia»". Problemy Vostokoviedieniia, 1: 149–151. htpp://www/ orientalstudies.ru. Menshykov, L. М. 1959. Reforma Kitaiskoi Klassicheskoi Dramy. Мoskva: IBL. Roadionov, Oleksii. "Kytaiska Literatura Novoho i Novitnoho Chasu". Всесвіт : укр. журн. іноз. л-ри. – Режим доступу: vsesvit-journal.com/old/content/view/727/41/ Semeniuk, S., and Urusov, V. Kytaiska Literatura 20 Stolittia і Tvorchist Hao Sintsziania. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=1 Sieriebriakov, Ye. A., and Rodionov, A. A., and Rodionova, O. P. 2005. Spravochnik po Istorii Literatury Kitaia (12 vek dо nashei ery – nachalo 21 veka). Мoskva: Vostok–Zapad. Serova, S. A. 1990. Kitaiskii Teatr i Traditsyonnoie Kitaiskoie Obshchestvo (16–17 veka), 71–77. Мoskva: Nauka. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=1 Adzhymamudova, V., and Speshnev, N., ed. 1990. Sovriemiennaia Kitaiskaia Drama. Мoskva: Raduga. Sorokin, V. F., and Eidlin, L. Z. 1962. Kitaiskaia Literatura: Kratkii Ocherk. Мoskva: Izdatelstvo Vostochnoi Literatury. Sorokin, V. F. 2008. "Literatura Novogo Kitaia (1917–1949)". Dukhovnaia Kultura Kitaia, edited by M.L.Titarenko, et al., 3: 152–166. Мoskva: Vostochnaia Literatura. http://www.synologia.ru Sia Yan. 1961. Pod Kryshami Shankhaia. Мoskva: Iskusstvo. Fedorenko, N. T. 1981. Kitaiskoie Literaturnoie Naslediie i Sovremennost. Мoskva: Khudozhestvennaia Literatura. Fedorenko, N. T. 1974. Problemy Issledovaniia Kitaiskoi Literatury. Мoskva: Khudozhestvennaia Literatura. Han Cheng, Liu Houshen, Liao Ben, Du Holyn. 2004. Stsenicheskoie Isskusstvo Kitaiskogo Teatra Kuntsiui. Nankin. Khu Shy. "Predvaritelnyie Predlozheniia po Literaturnoi Reforme". San Wen. http://sanwen.ru/2012/02/02/predvaritelnye-predlozheniya-po-literaturnojj-reforme-khu-shi/ Tsze-Dun, Мao. 1953. "Vystupleniia nа Soveshchanii po Voprosam Literatury i Isskusstva v Yanani (маi 1942)". Izbrannyie Proizvedeniia,3. Мoskva: Izdatelstvo Inostrannoi Literatury. http://library.maoism.ru/literature_and_arts.htmю Tsian Siuantun. 2016. https://www.livelib.ru/tag/ Chen Duciu. "Rassuzhdeniia o Literaturnoi Revoliutsyi". San Wen. http://sanwen.ru/2012/03/23/chehn-dusyu-rassuzhdenie-o-literaturnojj-revolyucii/ Shchrbakov, Ya. 2012. "Vplyv Indo-Buddiiskoi Kultury nа Genezu Dramy Tsatsziui tа Motyviv u Fabuli Dramy". Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Tarasa Shevchenka, 18: 79–81. http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Sm_2012_18_25. 2017. Entsyklopediia Kitaia. Abitus: Asia Business Information for Russians. www.abirus.ru/content/564/623/625/645/655/1. ; Проаналізовано теоретичні засади китайських драматургів ХХ століття, розглянуто жанрові особливості класичної та розмовної драм на основі теорій драм у Європі, а також висвітлено новаторство драматургів у зображенні почуттів та емоцій закоханих героїв. Розглянуто наукові концепції вітчизняних і зарубіжних дослідників про становлення, розвиток і сучасний стан драми в Китаї. Прагнення митцями оновити та вийти за усталені межі жанру класичної драми було викликано плином часу, західно-європейськими тенденціями. Вважаємо, що вагомий та беззаперечний вплив на художню літературу, а відтак і на драматургію, здійснювався через соціально-політичний устрій тогочасного Китаю. Доведено, що поєднання візуального та вербального є ключовим у розумінні специфіки теми сучасних драматичних творів. Джерела та література 1. Алєксєєв В. Современная литература Китая : учеб. пособие [Электронный ресурс] / В. Алєксєєв. –Благовещенск : Амур. гос. ун-т, 2012. – 146 с. – Режим доступу :http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition.2. Гайда И. В. Китайский традиционный театр сицюй / И. В. Гайда. – М. : Наука, 1971. –126 с.3.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / гл. ред.М. Л. Титаренко. – М. : Восточ. л-ра, 2008. – 855 с.4.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 4 : Историческая мысль. Политическая и правовая культура/ гл. ред. М. Л. Титаренко. – М. : Восточ. л-ра, 2009. – 935 с. – (Сер. «Рос. акад. наук. Ин-т Дальнего Востока»).5.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 6 (дополнительный) : Искусство / гл. ред. М. Л. Титаренко.– М. : Восточ. л-ра, 2010. – 1031 с. – (Сер. «Рос. акад. наук. Ин-т Дальнего Востока»).6.Желоховцев А. Н. Проблемы периодизации истории литератур народов Востоке / А. Н. Желоховцев. –М. : Наука, 1968. – С.109–119.7.Желоховцев А. Н. Современная литература / А. Н. Желоховцев // Духовная культура Китая :энциклопедия : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / ред. М. Л. Титаренко и др. – М. : Восточ. л-ра,2008. – С. 167–175.8.Ісаєва Н. Експериментальна сутність драматургії Ґао Сінцзяня / Н. Ісаєва // Вісник Київ. нац. ун-ту ім.Т. Шевченка. – 2013. – Вип. 1 (19). – С. 57–60.9.Ісаєва Н. Класичні теорії драми в Китаї та Європі: компаративний аспект / Н. Ісаєва, А. Акімова // ВісникКиїв. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Сер. «Східні мови та літератури». – 2012. – Вип. 18. – С. 59–62.10. Лао Ше. Біографія [Електронний ресурс] / Лао Ше. – Режим доступу :http://www.ukrcenter.com/Література/41497/-Лао-Ше/Біографія.11. Лемешко Ю. Современная литература Китая : учеб. пособие / [Электронный ресурс]. – Благовещенск :Амур. гос. ун-т. – 2012. – 146 с. – Режим доступа : http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition.12. Меньшиков Л. М. К вопросу об авторе «Западного флигеля» [Электронный ресурс] / Л. Н. Меньшиков// Проблемы востоковедения. – 1961. – № 1. – С. 149–151. – Режим доступа : htpp://www/ orientalstudies.ru13. Меньшиков Л. М. Реформа китайской классической драмы / Л. Н. Меньшиков ; отв. ред.О. Л. Фишман ; АН СССР. Ин-т востоковедения. – М. : ИВЛ, 1959. – 241 с.14. Рoдіонов О. А. Китайська література нового й новітнього часу [Електронний ресурс] / О. А. Рoдіонов //Всесвіт : укр. журн. іноз. л-ри. – Режим доступу : www.vsesvit-journal.com/old/content/view/727/41/15. Семенюк С. Китайська література ХХ століття і творчість Гао Сінцзяня [Електронний ресурс] /С. Семенюк, В. Урусов. – Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=116. Серебряков Е. А. Справочник по истории литературы Китая (ХІІ в. до н.е. – нач. ХХІ в). /Е. А. Серебряков, А. А. Рoдионов, О. П. Рoдионова. – М. : АСТ : Восток–Запад, 2005. – 333 с.17. Серова С. А. Китайский театр и традиционное китайское общество (XVI–XVII вв.) [Электронныйресурс] / С. А. Серова. – М. : Наука, 1990. – С. 71–77. – Режим доступа :http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=118. Современная китайская драма : сборник / сост. и послесл. В. Аджимамудовой, Н. Спешнева ; пер. скит. – М. : Радуга, 1990. – 445 с.19. Сорокин В. Ф. Китайская литература : краткий очерк / В. Ф. Сорокин, Л. З. Эйдлин. – М. : Изд-вовосточ. лит, 1962. – 252 с.20. Сорокин В. Ф. Литература Нового Китая (1917–1949) [Электронный ресурс] / В. Ф. Сорокин //Духовная культура Китая : энциклопедия : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / гл. ред.М. Л. Титаренко ; Ин-т Дальнего Востока. – М. : Восточ. л-ра, 2008. – С. 152–166. – Режим доступа :http://www.synologia.ru21. Ся Янь. Под крышами Шанхая / Ся Янь. – М. : Искусство, 1961. – 116 с.22. Федоренко Н. Т. Китайское литературное наследие и современность / Н. Т. Федоренко. – М. :Художеств. л-ра, 1981. – 398 с.23. Федоренко Н. Т. Проблемы исследования китайской литературы / Н. Т. Федоренко. – М. : Художеств.л-ра, 1974. – 463 с.24. Хан Чэн. Чжунго куньцюй ишу (Сценическое искусство китайского театра куньцюй) / Хан Чэн, ЛюХоушэн, Ляо Бэнь, Ду Голин. – Нанкин, 2004.25. Ху Ши. Предварительные предложения по литературной реформе [Электронный ресурс] / Ши Ху //San Wen : соврем. лит. Китая. – Режим доступа : http://sanwen.ru/2012/02/02/predvaritelnye-predlozheniya-politeraturnojj-reforme-khu-shi/26. Цзе-Дун М. Выступления на Совещании по вопросам литературы и искусства в Яньани (май 1942 г.)[Электронный ресурс] / Мао Цзе-Дун // Избранные произведения : в 4 т. Т. 3. – М. : Изд-во иностр. л-ры, 1953. –Режим доступа : http://library.maoism.ru/literature_and_arts.htmю27. Цянь Сюаньтун [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу : https://www.livelib.ru/tag/28. Чень Дусю. Рассуждение о литературной революции [Електронний ресурс] / Чень Дусю // San Wen :соврем. лит. Китая. – Режим доступу : http://sanwen.ru/2012/03/23/chehn-dusyu-rassuzhdenie-o-literaturnojjrevolyucii/29. Щербаков Я. Вплив індо-буддійської культури на ґенезу драми Цзацзюй та мотивів у фабулі драми[Електронний ресурс] / Я. Щербаков // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Сер. «Східні мови талітература». – 2012. – Вип. 18. – С. 79–81. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Sm_2012_18_25.30. Энциклопедия Китая [Электронный ресурс] // Abitus : Asia Business Information for Russians. – Режимдоступа : www.abirus.ru/content/564/623/625/645/655/1.
Метою статті є висвітлення основних тенденцій організації шкільної освіти України на початку ХХ століття. На різних етапах наукового пошуку використано комплекс взаємодоповнювальних методів досліджень: системно-історичний, хронологічний і діахронний; емпіричні методи; структурно-системний аналіз; компаративний аналіз. У процесі дослідження виявлено, що реформоутворювальною домінантою розвитку освіти початку XX століття було посилення громадської ініціативи, вплив громадської думки на організацію і розроблення програм народної школи. Бюрократичний лад школи з її релігійно-монархічними тенденціями поступово змінював парадигмальні орієнтири та організаційні засади шкільної освіти. ; The aim of the article is to highlight the main tendencies of the organization of school education in Ukraine at the beginning of the 20th century. At the different stages of scientific research a complex of complementary research methods has been used: systemic-historical (the consideration of historical preconditions for updating the purpose, content and organizational forms of school education), chronological and diachronic (study of the organization of school education and its periodization); empirical methods (summarizing of documents, which reflect the organizational principles, theory and practice of school education in different historical periods); structural and system analysis (analysis and generalization of the practice of organization of school education); comparative analysis (comparison in the diachronic plane of the theory and practice of teaching students at different stages of the development of school education). Socio-economic realities of the Russian Empire at the beginning of the 20th century predetermine the finding the ways of reformation of the school system. In particular, a number of draft documents were developed based on socio-pedagogical thought. In general, the reform of the early 20th century, despite the great crowd pressure, did not change authoritarian school education in the Ukrainian lands. The processes of the reforming of Ukrainian schools after the February Revolution (1917) are marked by the updating of the content of general education. The organization of school education was changed, in particular its structure. In the 20-30's of the 20th century the foundations of reforming school education on the principles of polytechnics were laid. The analysis of archival documents shows that the tendency of this period was the Ukrainianization of school. In the course of the research it was found that the reforming dominant of the development of education at the beginning of the 20th century was the strengthening of public initiative, the influence of public opinion on the development of the program of the public school and its implementation. The bureaucratic system of the school with its religious-monarchical tendencies gradually changed the paradigmatic landmarks and organizational principles of school education. Reforming school education in the period under consideration is marked by an increasing public initiative and showing of social and democratic tendencies.
The issue of studying the history of Jewish migration during the late 19th – early 20th century is widely studied by foreign scholars. However, due to the political, communicative, and cultural barriers created in the Soviet era, most of the study results of foreign scholars until nowadays remained completely unknown to Ukrainian public, just as Ukrainian-language sources fell out of the subject field of the world historical science. The goal of the study is to analyze the Ukrainian pre-revolutionary press, to understand the place and role assigned to the phenomenon of Jewish intercontinental and international migration in the public discourse of that time, to disclose its reasons and consequences for recipient and donor countries. The objectives of the following study are: to analyze Ukrainian pre-revolutionary periodicals (newspapers: 'Rada', 'Utro', 'Kievlianin'), which uncovered the essence of Jewish intercontinental migrations in the late 19th – early 20th century; to assess their informative potential to find out the causes, nature, directions, quantitative indicators and social composition of migration waves; to outline the specifics of Ukrainian periodicals, differentiating them from official Russian imperial sources in covering the issue of Jewish migration; to characterize periodical materials, having defined their structure and peculiarities of creation; to compare the information of periodicals with the information of a complex of historiographical, descriptive and statistical, and archival sources; to find out the degree of certainty of pre-revolutionary periodical materials. Today, more and more studies are emerging on the history of Jewish intercontinental migration in the late 19th – early 20th century. The authors address previously unstudied issues of the role of women and sexual exploitation in the mentioned processes. An important source, along with archival materials, sources of personal origin, and memoirs of the migration movements participants, is the periodical press, on the pages of which, along with official and statistical information, you can find informative reports and personal impressions of the reporters directly from the scene. The pre-revolutionary press is an important information-rich source, which requires further thorough scientific study. ; У статті представлено аналіз дореволюційних періодичних видань, які висвітлювали проблеми єврейських міжконтинентальних міграцій періоду кінця ХІХ – початку ХХст. Газети «Рада», «Утро», «Киевлянин» є цінним інформаційним джерелом, що надає уявлення про масштаби, характер, напрямки, причини та наслідки єврейських міграцій. Зазначені видання вперше стали об'єктом дослідження в якості джерела з історії єврейських міжконтинентальних міграцій.
The article is devoted to the typological development of Poltava architecture of the late 19th - early 20th centuries. The study period includes intensive economic, cultural and social development of the city, which directly influenced the expansion of the typology of buildings. First of all, the city was built up by public buildings, which provided all spheres of public life -administrative, financial, commercial, educational, medical institutions and establishments. Their typological varieties depended on economic, political, social and cultural factors. Thus, the development of the economy contributed to the spread of financial and commercial institutions. The revival of cultural and social life led to the emergence of educational buildings, theaters, libraries. The development of education has influenced the creation of an extensive system of educational institutions. Local self-government demanded new administrative buildings. In parallel with public buildings, dwelling has developed intensively. Its typology reflected the class structure of society. A mansion became a common type of urban housing for the wealthy. In the development of Poltava, town mansions on a par with other types of buildings formed a compositional - spatial environment of the central part of the city.A characteristic, special type of housing for became an apartment house. The buildings of the late 19th and early 20th centuries still make up a significant part of the central part of the city. On the basis of archival, scientific, literary sources and field surveys, the objects of the studied period are identified, their functional purpose is analyzed and a register of types of buildings depending on the time of construction is compiled. This work can be used in the further study of the architecture of Poltava of the late XIX - early XX centuries, to become a basis for studying the stylistic and compositional features of the architecture of the city of the studied period. ; Присвячено типологічному розвитку архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть. На період дослідження припадає інтенсивна економічна, культурна та соціальна еволюція міста, що безпосередньо вплинуло на розширення типології будівель. У ході аналізу передумов та факторів розвитку архітектури міста цього періоду виявлена залежність між економічним і культурним піднесенням та появою будинків нового функціонального призначення. На основі архівних, наукових, літературних джерел та натурних обстежень виявлені об'єкти досліджуваного періоду, проаналізовано їх функціональне призначення. Авторкою складено реєстр типів будівель в залежності від часу будівництва. Дана робота може бути використана в подальших дослідження архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть, стати підґрунтям для вивчення стильових та композиційних особливостей архітектури міста цього періоду.
The article is devoted to the typological development of Poltava architecture of the late 19th - early 20th centuries. The study period includes intensive economic, cultural and social development of the city, which directly influenced the expansion of the typology of buildings. First of all, the city was built up by public buildings, which provided all spheres of public life -administrative, financial, commercial, educational, medical institutions and establishments. Their typological varieties depended on economic, political, social and cultural factors. Thus, the development of the economy contributed to the spread of financial and commercial institutions. The revival of cultural and social life led to the emergence of educational buildings, theaters, libraries. The development of education has influenced the creation of an extensive system of educational institutions. Local self-government demanded new administrative buildings. In parallel with public buildings, dwelling has developed intensively. Its typology reflected the class structure of society. A mansion became a common type of urban housing for the wealthy. In the development of Poltava, town mansions on a par with other types of buildings formed a compositional - spatial environment of the central part of the city.A characteristic, special type of housing for became an apartment house. The buildings of the late 19th and early 20th centuries still make up a significant part of the central part of the city. On the basis of archival, scientific, literary sources and field surveys, the objects of the studied period are identified, their functional purpose is analyzed and a register of types of buildings depending on the time of construction is compiled. This work can be used in the further study of the architecture of Poltava of the late XIX - early XX centuries, to become a basis for studying the stylistic and compositional features of the architecture of the city of the studied period. ; Присвячено типологічному розвитку архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть. На період дослідження припадає інтенсивна економічна, культурна та соціальна еволюція міста, що безпосередньо вплинуло на розширення типології будівель. У ході аналізу передумов та факторів розвитку архітектури міста цього періоду виявлена залежність між економічним і культурним піднесенням та появою будинків нового функціонального призначення. На основі архівних, наукових, літературних джерел та натурних обстежень виявлені об'єкти досліджуваного періоду, проаналізовано їх функціональне призначення. Авторкою складено реєстр типів будівель в залежності від часу будівництва. Дана робота може бути використана в подальших дослідження архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть, стати підґрунтям для вивчення стильових та композиційних особливостей архітектури міста цього періоду.
The article is devoted to the typological development of Poltava architecture of the late 19th - early 20th centuries. The study period includes intensive economic, cultural and social development of the city, which directly influenced the expansion of the typology of buildings. First of all, the city was built up by public buildings, which provided all spheres of public life -administrative, financial, commercial, educational, medical institutions and establishments. Their typological varieties depended on economic, political, social and cultural factors. Thus, the development of the economy contributed to the spread of financial and commercial institutions. The revival of cultural and social life led to the emergence of educational buildings, theaters, libraries. The development of education has influenced the creation of an extensive system of educational institutions. Local self-government demanded new administrative buildings. In parallel with public buildings, dwelling has developed intensively. Its typology reflected the class structure of society. A mansion became a common type of urban housing for the wealthy. In the development of Poltava, town mansions on a par with other types of buildings formed a compositional - spatial environment of the central part of the city.A characteristic, special type of housing for became an apartment house. The buildings of the late 19th and early 20th centuries still make up a significant part of the central part of the city. On the basis of archival, scientific, literary sources and field surveys, the objects of the studied period are identified, their functional purpose is analyzed and a register of types of buildings depending on the time of construction is compiled. This work can be used in the further study of the architecture of Poltava of the late XIX - early XX centuries, to become a basis for studying the stylistic and compositional features of the architecture of the city of the studied period. ; Присвячено типологічному розвитку архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть. На період дослідження припадає інтенсивна економічна, культурна та соціальна еволюція міста, що безпосередньо вплинуло на розширення типології будівель. У ході аналізу передумов та факторів розвитку архітектури міста цього періоду виявлена залежність між економічним і культурним піднесенням та появою будинків нового функціонального призначення. На основі архівних, наукових, літературних джерел та натурних обстежень виявлені об'єкти досліджуваного періоду, проаналізовано їх функціональне призначення. Авторкою складено реєстр типів будівель в залежності від часу будівництва. Дана робота може бути використана в подальших дослідження архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть, стати підґрунтям для вивчення стильових та композиційних особливостей архітектури міста цього періоду.
In the article on the base of archive sources and published materials it has been studied the main moments of migrations from Danube Principalities to South Ukraine, particularly to the territory of New Serbia, in the XVIIIth c. It has been also revealed the evolution of Russian empire politics towards the question on population of Northern Black Sea region. ; У статті на основі архівних і опублікованих матеріалів показано основні моменти переселень населення з Придунайських князівств на південно- українські землі у XVІІІ ст., зокрема до земель Нової Сербії. З'ясовано зміну політики Російської імперії у питанні заселення Північного Причорномор'я.
In the article on the base of archive sources and published materials it has been studied the main moments of migrations from Danube Principalities to South Ukraine, particularly to the territory of New Serbia, in the XVIIIth c. It has been also revealed the evolution of Russian empire politics towards the question on population of Northern Black Sea region. ; У статті на основі архівних і опублікованих матеріалів показано основні моменти переселень населення з Придунайських князівств на південно- українські землі у XVІІІ ст., зокрема до земель Нової Сербії. З'ясовано зміну політики Російської імперії у питанні заселення Північного Причорномор'я.
The article deals with the development of Ukrainian studies in museums of Naddnipprianska Ukraine during the imperial period. At the time, a rather wide museum network worked here. Museums were created and operated at various organizations - universities and other educational institutions; scientific institutions; self-government bodies, etc. The lack of the central imperial power's museum policy was typical. This led to the fact, that museum institutions were often operated under conditions of insufficient funding and enough government support. Russia's imperial policy towards the Ukrainian national movement in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries was aimed at its restriction and prohibition. Any manifestation of official Ukrainophile activity should be controlled and restricted. At the same time, intelligentsia, the Ukrainian national movement activists, took an active part in the creation and follow-up of museum institutions. On the other hand, the Ukrainian national movement activists found an opportunity to actively use their work in cultural and educational institutions, including museums, as well as to cooperate with them for the purpose of research in the field of Ukrainian studies. In addition, collections of museum facilities could be used in research in the relevant field. Accumulation of Ukrainian studies was an important factor in national processes, the implementation of the "Ukrainian project". The article highlights Ukrainian studies conducted in some museums in Kyiv, Kharkiv and Chernihiv. These museums contained collections, dedicated to Ukrainian ethnography, archeology and history. These museums, thanks to the position of their employees, collected and systematized collections on the history and culture of Ukraine, published scientific products on the basis of their collections.
The article is devoted to definition of specifics of implementation of one-man rule among Rurik's princely dynasty during X-XII centuries. The author analyses the process of establishing of sole authority of Kiev princes Ruriks in Rus' and determines the main activities of the dynasty representatives in consolidation of East-Slavic tribal unions. The feudal structure that existed in Rus' (and later in Russia) about thousand years has begun forming in the 9th-century. Early feudalism lasted during the 9th–11th-century. It coincided with a period of political-territorial forming of Rus' state. It was a kind of transition, when the central government was unable to restrict the local nobility rights. The Varangian princes have defeated Khazars with the goal territory consolidation Slavic tribal unions, and relying on military retinues, slowly, one by one, have subordinated the south-eastern tribes and put on them tribute during the 9th–10th-century. They had implemented a number of authority-management reforms that allowed to the Kievan princes to take into their hands from local princes the right to individual-private solving of political, power and financial problems in Rus' space. The Riurik's dynasty began the process of unification of East Slavic tribal unions in one state during the 9th–10th-century. At the period of sustainable dynasty development (during 11th century – 30-ies 12th century) all East Slavic tribal groups found themselves in the "Empire Riurik's dynasty". It has become an important political and military force in Eastern Europe: successful campaigns has carried out against Byzantine Empire, favourable trade agreements were concluded with emperors, Kievan princes established dynastic ties with many of the most powerful royal families of Europe.Keywords: prince, power, dynasty, Kievan Rus', Ruriks ; У статті робиться спроба визначити особливості здійснення одноосібної влади князівською династією Рюриковичів упродовж Х-ХІІ ст. Розкривається процес встановлення одноосібної влади київських князів Рюриковичів на Русі та окреслюються основні напрямки діяльності представників династії з консолідації східнослов'янських племінних союзів.Ключові слова: князь, влада, династія, Київська Русь, Рюриковичі. В статье делается попытка определить особенности осуществления единоличной власти княжеской династией Рюриковичей на протяжении Х-ХІІ веков. Раскрывается процесс установления единоличной власти киевских князей Рюриковичей на Руси, и определяются основные направления деятельности представителей династии с консолидации восточнославянских племенных союзов.Ключевые слова: князь, власть, династия, Киевская Русь, Рюриковичи. The article is devoted to definition of specifics of implementation of one-man rule among Rurik's princely dynasty during X-XII centuries. The author analyses the process of establishing of sole authority of Kiev princes Ruriks in Rus' and determines the main activities of the dynasty representatives in consolidation of East-Slavic tribal unions. The feudal structure that existed in Rus' (and later in Russia) about thousand years has begun forming in the 9th-century. Early feudalism lasted during the 9th–11th-century. It coincided with a period of political-territorial forming of Rus' state. It was a kind of transition, when the central government was unable to restrict the local nobility rights. The Varangian princes have defeated Khazars with the goal territory consolidation Slavic tribal unions, and relying on military retinues, slowly, one by one, have subordinated the south-eastern tribes and put on them tribute during the 9th–10th-century. They had implemented a number of authority-management reforms that allowed to the Kievan princes to take into their hands from local princes the right to individual-private solving of political, power and financial problems in Rus' space. The Riurik's dynasty began the process of unification of East Slavic tribal unions in one state during the 9th–10th-century. At the period of sustainable dynasty development (during 11th century – 30-ies 12th century) all East Slavic tribal groups found themselves in the "Empire Riurik's dynasty". It has become an important political and military force in Eastern Europe: successful campaigns has carried out against Byzantine Empire, favourable trade agreements were concluded with emperors, Kievan princes established dynastic ties with many of the most powerful royal families of Europe.Keywords: prince, power, dynasty, Kievan Rus', Ruriks
This article analyzes the concepts of artistic avant-garde by Peter Burger, Boris Groys, and Peter Osborn in order to observe the connection between philosophical criticism of the avant-garde and the justification of its historical status. These three views coincide in the research subject, but they are distinct in approaches to its interpretation. Their benchmarking study allows us to connect the avant-garde theories developed in the researcher's work with their vision of the art history. Herewith the context of the appearance and existence of certain historical trends is considered in their connection with the present. Through explication and comparison of the theoretical approaches' it has been established that all three concepts recognize the key importance of the institution of art for the reflection and the avant-garde self-reflection. Inclusion in social and political processes is highlighted through the institution of art, which defines the artist's status and specificity the way of reading works through the question of art "autonomy". The paper presents a comparison of different views on overcoming the autonomy as an exit to the level of criticism of an art institution on the one hand, and its overcoming by going out in practical life on the other hand. The key to understanding the independence and criticality of the avant-garde to the art movements of the past is its temporal aspiration for the future. The temporal independence of the avant-garde is analyzed in relation to the temporal regimes of modernity and contemporary as an opportunity to overcome the historicist schemes of writing the avant-garde to the art history and its consideration in the conditions of temporal and historical independence.Article received 15.01.2019 ; У статті проаналізовано концепції мистецького авангарду Петера Бюрґера, Бориса Гройса та Пітера Осборна на предмет виявлення зв'язку між філософською критикою авангарду та обґрунтуванням його історичного статусу. Ці три погляди збігаються щодо предмета, але відмінні у підходах до його трактування. Аналіз та порівняння цих поглядів дають нам змогу простежити зв'язок теорій авангарду, розроблених у працях цих дослідників, з їхнім баченням історії мистецтва. При цьому враховуватиметься як контекст появи та існування окремих історичних напрямів, так і їхній зв'язок із сьогоденням. Шляхом експлікації та порівняння теоретичних підходів було встановлено, що всі три концепції визнають ключове значення концепції інституції мистецтва для рефлексії та саморефлексії авангарду. Особливе місце відведено питанню «автономності» мистецтва та його включеності у соціальні та політичні процеси через інституційність мистецтва, яка визначає статус художника та специфічність прочитання творів. Також приділено увагу змінам соціальної ролі авангарду, як подоланню «автономності» та функціонуванню в безпосередній близькості до суспільної «життєвої» сфери. Проаналізовано темпоральну самостійність авангарду щодо темпоральних режимів модерну (modern) та сучасності (contemporary), як можливість подолання історицистських схем вписування авангарду до історії мистецтва та його розгляду в умовах темпоральної та історичної самостійності.Матеріал надійшов 15.01.2019
This article analyzes the concepts of artistic avant-garde by Peter Burger, Boris Groys, and Peter Osborn in order to observe the connection between philosophical criticism of the avant-garde and the justification of its historical status. These three views coincide in the research subject, but they are distinct in approaches to its interpretation. Their benchmarking study allows us to connect the avant-garde theories developed in the researcher's work with their vision of the art history. Herewith the context of the appearance and existence of certain historical trends is considered in their connection with the present. Through explication and comparison of the theoretical approaches' it has been established that all three concepts recognize the key importance of the institution of art for the reflection and the avant-garde self-reflection. Inclusion in social and political processes is highlighted through the institution of art, which defines the artist's status and specificity the way of reading works through the question of art "autonomy". The paper presents a comparison of different views on overcoming the autonomy as an exit to the level of criticism of an art institution on the one hand, and its overcoming by going out in practical life on the other hand. The key to understanding the independence and criticality of the avant-garde to the art movements of the past is its temporal aspiration for the future. The temporal independence of the avant-garde is analyzed in relation to the temporal regimes of modernity and contemporary as an opportunity to overcome the historicist schemes of writing the avant-garde to the art history and its consideration in the conditions of temporal and historical independence.Article received 15.01.2019 ; У статті проаналізовано концепції мистецького авангарду Петера Бюрґера, Бориса Гройса та Пітера Осборна на предмет виявлення зв'язку між філософською критикою авангарду та обґрунтуванням його історичного статусу. Ці три погляди збігаються щодо предмета, але відмінні у підходах до його трактування. Аналіз та порівняння цих поглядів дають нам змогу простежити зв'язок теорій авангарду, розроблених у працях цих дослідників, з їхнім баченням історії мистецтва. При цьому враховуватиметься як контекст появи та існування окремих історичних напрямів, так і їхній зв'язок із сьогоденням. Шляхом експлікації та порівняння теоретичних підходів було встановлено, що всі три концепції визнають ключове значення концепції інституції мистецтва для рефлексії та саморефлексії авангарду. Особливе місце відведено питанню «автономності» мистецтва та його включеності у соціальні та політичні процеси через інституційність мистецтва, яка визначає статус художника та специфічність прочитання творів. Також приділено увагу змінам соціальної ролі авангарду, як подоланню «автономності» та функціонуванню в безпосередній близькості до суспільної «життєвої» сфери. Проаналізовано темпоральну самостійність авангарду щодо темпоральних режимів модерну (modern) та сучасності (contemporary), як можливість подолання історицистських схем вписування авангарду до історії мистецтва та його розгляду в умовах темпоральної та історичної самостійності.Матеріал надійшов 15.01.2019
