Suchergebnisse

Peculiarities of the metallurgical industry development in the Dnieper region of Ukraine at the beginning of the 20 th century are regarded in the article. The beginning of the 20th century was characterized by the difficult social-economic and political situation. Different aspects of the industrial development of the Dnieper region in the beginning of the 20th century were regarded in the works of the well-known researchers D. I. Shpoliansky, P. O. Khromov, A. L. Tsukernik, O. O. Nesterenko, F. G. Turchenko, I. V. Dovzhuk, O. B. Shliahov. But the materials of the branch press have not been studied enough in their works. The purpose of the article is to analyze the process of the metallurgical industry development in the Dnieper region at the beginning of the 20th century and the influence of the difficult economic and political situation in the country and in the world upon this process. To achieve the purpose of the article we have to regard the influence of the following economic and political events of the world economic crisis, the Russian-Japanese war, revolutionary events of 1905–1907, the First World War and the revolutionary events of 1917. Difficult economic and social situation in the Russian empire and in the world at the beginning of the 20th century, undoubtedly influenced upon the development of the metallurgical industry in the Dnieper region of Ukraine. The world industrial-economic crisis hampered the development of the metallurgical branch. At the same time the process of industry concentration was occurred, syndicates were created, industrial and bank capitals were united. After the world economic crisis the Russian-Japanese war, revolutionary events of 1905–1907, there was the rise in the development of the metallurgical industry: new plants were built and the production was increased. The First World War and revolutionary events of 1917 were occurred and new problems in the metallurgical branch were appeared. Despite the difficult economic and political situation in the region at the beginning of the 20th century the metallurgical industry of the Dnieper region of Ukraine developed more rapidly and left the Urals metallurgical branch behind. ; Постановка проблемы. Особенности развития металлургической промышленности Надднепрянской Украины а начале ХХ в. (1900–1917 гг.) характеризовались сложной социально-экономической и политической ситуацией. Эта ситуация в Российской империи и в мире в начале ХХ в., безусловно., повлияла на развитие металлургической промышленности Надднепрянской Украины. Всемирный экономический кризис (1900–1903 гг.) затормозил развитие металлургической отрасли. В то же время происходил процесс концентрации промышленности, создавались синдикаты, объединялся промышленный и банковский капитал. После всемирного экономического кризиса, Российско-японской войны и революционных событий 1905–1907 гг. наблюдается подъём в металлургической отрасли: создавались новые предприятия, увеличивалось производство. Начало Первой мировой войны, а потом революционные события 1917 г. вызвали новые проблемы в отрасли. Невзирая на сложную экономическую и политическую ситуацию в начале ХХ в., металлургическая промышленность Надднепрянской Украины развивалась быстрее и обогнала металлургическую отрасль Урала. Анализ публикаций. В работах известных исследователей Д. И. Шполянского, П. О. Хромова, А. Л. Цукерника, А. А. Нестеренко, Ф. Г. Турченко, И. В. Довжука, А. Б. Шляхова рассматривались разные аспекты промышленного развития в начале ХХ ст. в Надднепрянской Украине, но отраслевая пресса как исторический источник недостаточно использовалась в их работах. Цель статьи – проанализировать процесс развития металлургической отрасли промышленности в Надднепрянской Украине в начале ХХ в. и влияние на этот процесс сложной зкономической и политической ситуации в стране и мире. Чтобы достичь этой цели, надо проанализировать влияние следующих экономических и политических событий на развитие металлургической промышленности: всемирного экономического кризиса, Русско-японской войны, революционных событий 1905–1907 гг., Первой мировой войны и революционных событий 1917 года. ; Постановка проблеми. На початку ХХ ст. металургійна промисловість у Наддніпрянській Україні розвивалась більш швидкими темпами, ніж в інших районах царської Росії. На цей час Україна стала одним із найбільш розвинених промислово-економічних районів імперії з важливими промисловими центрами − Донецьким вугільно-металургійним, Криворізьким залізорудним, Нікопольським марганцевим басейнами. Україна стала головною паливно-металургійною базою імперії. У 1900 році вона виробляла 51 % чавуну, 52 % сталі, 65 % кам'яного вугілля загальноросійського виробництва. Початок ХХ ст. характеризується складною економічною і політичною ситуацією в країні і cвіті: світова економічна криза 1900–1903 рр., Російсько-Японська війна, революційні події 1905–1907 рр., Перша світова війна, революція 1917 року. Всі ці події вплинули на розвиток металургійної галузі промисловості Наддніпрянської України. Аналіз публікацій. Серед наукових досліджень з проблематики даної статті заслуговують на увагу роботи Д. І. Шполянського, П. О. Хромова, А. Л. Цукерника, О. О. Нестеренка, Ф. Г. Турченка, І. В. Довжука, О. Б. Шляхова [23; 20; 21; 17; 19; 15; 22], у яких вивчалися проблеми розвитку металургійної галузі промисловості у Наддніпрянській Україні. В радянській Україні у 1980 р. вийшла монографія, присвячена розвитку металургійної галузі в Українській РСР, один із розділів якої висвітлює розвиток металургійної галузі на початку ХХ століття. Але галузева преса як історичне джерело недостатньо використовувалася в працях дослідників. Мета статті – проаналізувати процес розвитку металургійної галузі промисловості в Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст. та вплив на цей процес складної економічної та політичної ситуації в країні та світі. Висновки. Початок ХХ ст. характеризувався складною економічною та політичною ситуацією, яка, безперечно, вплинула на динаміку розвитку металургійної промисловості в Наддніпрянській Україні. Під час промислово-економічної кризи головним питанням було подолання її негативних наслідків, які виявилися особливо гостро в 1903 році. Знизилися показники виплавки чавуну (в 3,3 раза) та сталі (в 10,8 раза), скоротилася кількість доменних печей. На сторінках галузевої преси друкувались аналітичні матеріали, в яких провідні фахівці галузі, підприємці, урядовці аналізували причини та наслідки кризового становища і, головне, надавали практичні рекомендації щодо їх ліквідації або пом'якшення. Під час світової економічної кризи (1900–1903 рр.) інтенсивно відбувався процес концентрації промисловості, створювалися синдикати і акціонерні товариства. Наприклад, з'явилися синдикати «Продамет», «Трубопродаж», «Цвях». Синдикату «Продамет» належало 4/5 всієї металургійної промисловості Російської імперії. П'ять найбільших заводів Наддніпрянської України виробляли майже половину всього чавуну регіону. Одночасно відбувалася концентрація банківського капіталу та його об'єднання з промисловим. Банки перетворювалися на монополістів, які володіли капіталами, виробництвом і сировиною. У складний політичний і соціально-економічний період, який тривав із 1904 до 1917 р., промисловий розвиток Наддніпрянщини відчув прояви як піднесення, так і депресії, які були викликані Російсько-Японською війною, революційними подіями 1905–1907 рр., Першою світовою війною та революційними подіями 1917 р. Галузева преса приділяла увагу проблемам, пов'язаним зі створенням та діяльністю синдикатів. З'їзд гірничопромисловців Півдня Росії взяв під свій захист синдикат «Продвугілля», незважаючи на судовий процес із приводу його монопольної діяльності, в той час, коли самодержавний уряд звинувачував синдикат у створенні вугільного голоду та підвищенні цін на пальне. У такий непростий період змінилося співвідношення виробництва металургійної продукції Півдня Росії та Уралу. Промислові показники металургії Півдня Росії та Уралу в міжкризовий період коливалися в бік збільшення незначно, але детальний аналіз показав, що виплавка чавуну на Уралі зменшилася, а на Півдні Росії зросла. З 1915 року вперше в історії Наддніпрянської України гостро постала проблема залежності виробництва від політичних і соціальних аспектів.

Peculiarities of the metallurgical industry development in the Dnieper region of Ukraine at the beginning of the 20 th century are regarded in the article. The beginning of the 20th century was characterized by the difficult social-economic and political situation. Different aspects of the industrial development of the Dnieper region in the beginning of the 20th century were regarded in the works of the well-known researchers D. I. Shpoliansky, P. O. Khromov, A. L. Tsukernik, O. O. Nesterenko, F. G. Turchenko, I. V. Dovzhuk, O. B. Shliahov. But the materials of the branch press have not been studied enough in their works. The purpose of the article is to analyze the process of the metallurgical industry development in the Dnieper region at the beginning of the 20th century and the influence of the difficult economic and political situation in the country and in the world upon this process. To achieve the purpose of the article we have to regard the influence of the following economic and political events of the world economic crisis, the Russian-Japanese war, revolutionary events of 1905–1907, the First World War and the revolutionary events of 1917. Difficult economic and social situation in the Russian empire and in the world at the beginning of the 20th century, undoubtedly influenced upon the development of the metallurgical industry in the Dnieper region of Ukraine. The world industrial-economic crisis hampered the development of the metallurgical branch. At the same time the process of industry concentration was occurred, syndicates were created, industrial and bank capitals were united. After the world economic crisis the Russian-Japanese war, revolutionary events of 1905–1907, there was the rise in the development of the metallurgical industry: new plants were built and the production was increased. The First World War and revolutionary events of 1917 were occurred and new problems in the metallurgical branch were appeared. Despite the difficult economic and political situation in the region at the beginning of the 20th century the metallurgical industry of the Dnieper region of Ukraine developed more rapidly and left the Urals metallurgical branch behind. ; Постановка проблемы. Особенности развития металлургической промышленности Надднепрянской Украины а начале ХХ в. (1900–1917 гг.) характеризовались сложной социально-экономической и политической ситуацией. Эта ситуация в Российской империи и в мире в начале ХХ в., безусловно., повлияла на развитие металлургической промышленности Надднепрянской Украины. Всемирный экономический кризис (1900–1903 гг.) затормозил развитие металлургической отрасли. В то же время происходил процесс концентрации промышленности, создавались синдикаты, объединялся промышленный и банковский капитал. После всемирного экономического кризиса, Российско-японской войны и революционных событий 1905–1907 гг. наблюдается подъём в металлургической отрасли: создавались новые предприятия, увеличивалось производство. Начало Первой мировой войны, а потом революционные события 1917 г. вызвали новые проблемы в отрасли. Невзирая на сложную экономическую и политическую ситуацию в начале ХХ в., металлургическая промышленность Надднепрянской Украины развивалась быстрее и обогнала металлургическую отрасль Урала. Анализ публикаций. В работах известных исследователей Д. И. Шполянского, П. О. Хромова, А. Л. Цукерника, А. А. Нестеренко, Ф. Г. Турченко, И. В. Довжука, А. Б. Шляхова рассматривались разные аспекты промышленного развития в начале ХХ ст. в Надднепрянской Украине, но отраслевая пресса как исторический источник недостаточно использовалась в их работах. Цель статьи – проанализировать процесс развития металлургической отрасли промышленности в Надднепрянской Украине в начале ХХ в. и влияние на этот процесс сложной зкономической и политической ситуации в стране и мире. Чтобы достичь этой цели, надо проанализировать влияние следующих экономических и политических событий на развитие металлургической промышленности: всемирного экономического кризиса, Русско-японской войны, революционных событий 1905–1907 гг., Первой мировой войны и революционных событий 1917 года. ; Постановка проблеми. На початку ХХ ст. металургійна промисловість у Наддніпрянській Україні розвивалась більш швидкими темпами, ніж в інших районах царської Росії. На цей час Україна стала одним із найбільш розвинених промислово-економічних районів імперії з важливими промисловими центрами − Донецьким вугільно-металургійним, Криворізьким залізорудним, Нікопольським марганцевим басейнами. Україна стала головною паливно-металургійною базою імперії. У 1900 році вона виробляла 51 % чавуну, 52 % сталі, 65 % кам'яного вугілля загальноросійського виробництва. Початок ХХ ст. характеризується складною економічною і політичною ситуацією в країні і cвіті: світова економічна криза 1900–1903 рр., Російсько-Японська війна, революційні події 1905–1907 рр., Перша світова війна, революція 1917 року. Всі ці події вплинули на розвиток металургійної галузі промисловості Наддніпрянської України. Аналіз публікацій. Серед наукових досліджень з проблематики даної статті заслуговують на увагу роботи Д. І. Шполянського, П. О. Хромова, А. Л. Цукерника, О. О. Нестеренка, Ф. Г. Турченка, І. В. Довжука, О. Б. Шляхова [23; 20; 21; 17; 19; 15; 22], у яких вивчалися проблеми розвитку металургійної галузі промисловості у Наддніпрянській Україні. В радянській Україні у 1980 р. вийшла монографія, присвячена розвитку металургійної галузі в Українській РСР, один із розділів якої висвітлює розвиток металургійної галузі на початку ХХ століття. Але галузева преса як історичне джерело недостатньо використовувалася в працях дослідників. Мета статті – проаналізувати процес розвитку металургійної галузі промисловості в Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст. та вплив на цей процес складної економічної та політичної ситуації в країні та світі. Висновки. Початок ХХ ст. характеризувався складною економічною та політичною ситуацією, яка, безперечно, вплинула на динаміку розвитку металургійної промисловості в Наддніпрянській Україні. Під час промислово-економічної кризи головним питанням було подолання її негативних наслідків, які виявилися особливо гостро в 1903 році. Знизилися показники виплавки чавуну (в 3,3 раза) та сталі (в 10,8 раза), скоротилася кількість доменних печей. На сторінках галузевої преси друкувались аналітичні матеріали, в яких провідні фахівці галузі, підприємці, урядовці аналізували причини та наслідки кризового становища і, головне, надавали практичні рекомендації щодо їх ліквідації або пом'якшення. Під час світової економічної кризи (1900–1903 рр.) інтенсивно відбувався процес концентрації промисловості, створювалися синдикати і акціонерні товариства. Наприклад, з'явилися синдикати «Продамет», «Трубопродаж», «Цвях». Синдикату «Продамет» належало 4/5 всієї металургійної промисловості Російської імперії. П'ять найбільших заводів Наддніпрянської України виробляли майже половину всього чавуну регіону. Одночасно відбувалася концентрація банківського капіталу та його об'єднання з промисловим. Банки перетворювалися на монополістів, які володіли капіталами, виробництвом і сировиною. У складний політичний і соціально-економічний період, який тривав із 1904 до 1917 р., промисловий розвиток Наддніпрянщини відчув прояви як піднесення, так і депресії, які були викликані Російсько-Японською війною, революційними подіями 1905–1907 рр., Першою світовою війною та революційними подіями 1917 р. Галузева преса приділяла увагу проблемам, пов'язаним зі створенням та діяльністю синдикатів. З'їзд гірничопромисловців Півдня Росії взяв під свій захист синдикат «Продвугілля», незважаючи на судовий процес із приводу його монопольної діяльності, в той час, коли самодержавний уряд звинувачував синдикат у створенні вугільного голоду та підвищенні цін на пальне. У такий непростий період змінилося співвідношення виробництва металургійної продукції Півдня Росії та Уралу. Промислові показники металургії Півдня Росії та Уралу в міжкризовий період коливалися в бік збільшення незначно, але детальний аналіз показав, що виплавка чавуну на Уралі зменшилася, а на Півдні Росії зросла. З 1915 року вперше в історії Наддніпрянської України гостро постала проблема залежності виробництва від політичних і соціальних аспектів.

Peculiarities of the metallurgical industry development in the Dnieper region of Ukraine at the beginning of the 20 th century are regarded in the article. The beginning of the 20th century was characterized by the difficult social-economic and political situation. Different aspects of the industrial development of the Dnieper region in the beginning of the 20th century were regarded in the works of the well-known researchers D. I. Shpoliansky, P. O. Khromov, A. L. Tsukernik, O. O. Nesterenko, F. G. Turchenko, I. V. Dovzhuk, O. B. Shliahov. But the materials of the branch press have not been studied enough in their works. The purpose of the article is to analyze the process of the metallurgical industry development in the Dnieper region at the beginning of the 20th century and the influence of the difficult economic and political situation in the country and in the world upon this process. To achieve the purpose of the article we have to regard the influence of the following economic and political events of the world economic crisis, the Russian-Japanese war, revolutionary events of 1905–1907, the First World War and the revolutionary events of 1917. Difficult economic and social situation in the Russian empire and in the world at the beginning of the 20th century, undoubtedly influenced upon the development of the metallurgical industry in the Dnieper region of Ukraine. The world industrial-economic crisis hampered the development of the metallurgical branch. At the same time the process of industry concentration was occurred, syndicates were created, industrial and bank capitals were united. After the world economic crisis the Russian-Japanese war, revolutionary events of 1905–1907, there was the rise in the development of the metallurgical industry: new plants were built and the production was increased. The First World War and revolutionary events of 1917 were occurred and new problems in the metallurgical branch were appeared. Despite the difficult economic and political situation in the region at the ...

In the second half of the 20th century, as a result of scientific, civilizational, political and social processes, the center of ethnomusicological research shifted from Europe to theUSA, which in the 1950s became a certain leader in this field of science.In the late 1950s – early 1960s, two main methodological directions were formed in Ame­rican ethnomusicology. The first direction is represented by scholars mainly with musicological education, who saw different principles of creation and existence in other people's musical cultures. Therefore, researchers need to practically master different musical languages in order to learn the unknown musical culture. A book Ethnomusicologist by the founder and leader Mantle Hood is the workbook for scholars.The main concept of the second direction is the study of music as an integral part of the whole culture, which requires, besides research into music itself, compulsory study and aware­ness of the specificity of the cultural and social context. Therefore, this direction, in addition to ethnomusicologists, also brings together scientists with anthropological education. The founder of this direction was Alan Parkhurst Merriam, and the main methodological principles were expressed in his fundamental work Anthropology of Music. This methodological direction over the next few decades has dominated in the study of traditional music in theUS, also in the most countries ofEurope and is the leading up to now.According to Bruno Nettl, the requirements that modern scientists put forward to organiza­tion and quality of field work should be equally represented in the relevant methodological lite­ra­ture, although it is not the case. The concept of "universality" of ethnomusicological research raises the problem of innumerable approaches and methods of its practical study. It is precisely because of this that sections in the literature devoted to the field research methodology either concern mainly general strategic questions (A. Merriam), or are written in the form of general advice and recommendations (B. Nettle). Therefore, it is suggested that each researcher, starting to implement the project, must develop his or her own methodological program.In his work, Anthropology of Music, Alan Meriam substantiated goals and methods of field­work as part of a general research strategy. He emphasized differences in the concepts of "technique" and "method". In this regard, the scientist introduced the concept of correspondence of the theory to the method, and called this correspondence the most important and the least illuminated aspect of research work.The chapter devoted to field research in the Bruno Nettl's book is mostly a generalizing out­line. Appropriate methodological literature is lacking, and he explained that ethnomusicological field work, as a kind of scientific activity, is also a kind of art. It involves establishment of per­sonal relationships that can not be based on written instructions. But despite this, he wrote about some issues of ethnomusicological concepts, methodology, and techniques of field research.Today, ethnomusicology in theUnited Statesgoes beyond the boundaries of research insti­tutions and becomes part of social activity of the society. In 1976, the US Congress passed a law establishing the American Folklore Center (AFC), which develops and implements many diffe­rent programs for documentation, preservation and presentation of American folklore. Today, almost every US state has a program for documentation and preservation of its cultural heritage.In conclusion, one should underline that in American ethnomusicology of the second half of the 20th century new concepts, and, accordingly, a new methodology and technique of their realization were proposed and scientifically substantiated. This is primarily due to development of anthropological direction in science. So, in comparison with the East Slavic and, more speci­fically, the Ukrainian approach, which is based largely on structural and typological principles of researching musical folklore,America uses a much wider and varied arsenal of strategies, methods and implementations. Obviously, today it is profitable to use the experience gained and successfully applied by leading world institutions.Key words: American ethnomusicology, methodology of folklore field studies, goals and methods of field research, techniques, method, new methodologies. ; Проаналізовано методологію польової роботи в американській етномузикології дру­гої половини ХХ століття: коротко висвітлено засадничі положення двох провідних мето­дологічних напрямів. Детальніше розглянуто методику польової роботи музично-антро­пологічного спрямування, в основу якого покладено пізнання і розуміння музики як уні­версального аспекту людської діяльності. Розвідка оперта на розробки таких відомих уче­них, як Алан Мерріам та Бруно Неттл. Висвітлено сучасний стан фіксування фольклорної традиції у Сполучених Штатах Америки. У додатках подано деякі форми документації польового матеріалу та дозвільних документів.Ключові слова: американська етномузикологія, методика польової роботи, цілі та методи польової роботи, техніка, метод, нові методології.

The topicality of researching the issue of dynamics of the lexical and semantic norm on the boundary of the 19th and early 20th c. is stipulated, first of all, by the very source of the study – the letters of the prominent physicist, translator and politician I. Puliui that have never been an object of linguistic analysis so far; secondly, the linguistic practice of I. Puliui is an illustrative lingual focus of the linguistic and political development of Halychyna in the period under analysis; thirdly, there emerged an urgent need to interpret the linguistic norm as a synthetic diachronic and synchronic phenomenon, stipulated by the social and political situation; fourthly, the researched period is the time for stabilization of the lexical and semantic norm as an integrating factor of the Western and Eastern Ukraine; fifthly, there emerged a need to revise the status of the Old Ukrainian and Common Slavonic vocabulary in the today's norm of the language culture.Our objective is to analyze the language of over 300 letters of I. Puliui in order to find out the Russian and Polish interferemes, polonisms and dialecticisms in the context of the modern lexical and semantic norm. Our task is to conduct the diachronic and synchronic analysis of dynamics of the lexical and semantic norm on the basis of the important lexicographical sources (Malorus-German Dictionary, compiled by Ye. Zhelekhivskyi, and the Dictionary, compiled by B. Hrinchenko) and in the context of change of the social and political situation.The basis of the research is the search in the compared lexicographical sources for the Russian and sometimes Polish interferemes (russianisms, polonisms) that, as the performed analysis proves, were considered to be genuine lexical units in the linguistic conscience of those times. For the study of the lexical and semantic, as well as etymological analysis – there are three lexical groups singled out: vocabulary of the Church Slavonic origin with Proto-Slavonic basis; Old Ukrainian vocabulary; borrowed and dialect vocabulary that confirms the genuine character of the thinker's language, for which, with account of the diachronic norm, there are no reasons to consider it macaronic.The comparative lexicographical synchronic and diachronic analysis of the problematic vocabulary of the letters of I. Puliui proved the absolute natural and organic character of the language of the thinker of the late 19th – early 20th century. Among 84 Russian interferemes, with account of the current norm, in the Dictionary by B. Hrinchenko we have found 43 similar lexical and semantic units what confirms their genuine perception by the linguistic conscience of speakers of that time. There were only 18 units of the borrowed russianisms and 10 units of polonisms found, but they definitely do not make the thinker's individual style macaronic, they barely confirm their sporadic nature on the background of Ukrainian people linguistic matrix.The conducted historical lexical and semantic analysis in the context of inter-linguistic homonymy and interference encourages to actualization of the vocabulary of the Church Slavonic origin and Ukrainian historic vocabulary, reflected in our historical lexicographical sources. The obtained results correlate with the historical and sociolinguistic researches of the lexical and semantic norm in the works of L. Hnatuik, L. Tkach, M. Lesiuk and others, and expand the practical and source base. Further on, we plan to carry out the multisided exploration of the linguistic portrait of I. Puliui. ; У статті досліджено лексико-семантичну практику видатного мислителя І. Пулюя за його нещодавно опублікованими листами, що є показовим лінгвофокусом мовно-політичного розвитку Галичини половини ХIХ – початку ХХ ст. основі розвідки – діахронно-синхронний аналіз динаміки лексико-семантичної норми на базі зіставлення знакових лексикографічних джерел та в контексті зміни суспільно-політичних обставин.

The revival of Anglo-American political philosophy began in the 1970s with the publication of A Theory of Justice by John Rawls and Wittgenstein and Justice by Hanna Pitkin. This revival was facilitated by the turbulent political processes occurring after the Second World War that required philosophical understanding, but the long-dominant utilitarian approach could not fully meet this task. Traditionally, the main issue in political philosophy has been the question of power, spe- cifically its political organization and legitimacy. Rawls demonstrated that the political organiza- tion of power is derived from how we understand ethical norms and what norms (rules) we follow in social interaction. Thus, the main question of political philosophy is not power but justice. He also demonstrated that political freedom is closely linked to equality. Rawls's theory had a deci- sive influence on the political philosophy of the twentieth century, the development of which was largely based on criticism or reception of his ideas. Today, we are witnessing the beginning of a break with tradition, which was expressed by Rawls and suggested that the political is based on the possibility of consensus and ethical agree- ment. The current developments in political philosophy are closely connected with the rethink- ing of Rawls's legacy, and we see this in the development of non-ideal political theories. ; Відродження англо-американської політичної філософії починається в 70-х роках ХХ століття з публікації праць «Теорія справедливості» Джона Ролза та «Вітґенштайн і справедливість» Ганни Піткін. Цьому відродженню сприяв той факт, що бурхливі політичні процеси, які відбувалися у світі після Другої світової війни, вимагали філософського осмислення, тоді як утилітарний підхід, що домінував упродовж тривалого часу в англо-американській політичній традиції, не міг повністю виконати це завдання. Традиційно головним питанням для політичної філософії було питання про владу, її політичну організацію та леґітимність. Ролз же продемонстрував, що політична організація влади є похідною від того, як ми розуміємо етичні норми і якими нормами (правилами) ми керуємося в соціальній взаємодії, тому головним питанням політичної філософії є не питан- ня про владу, а питання про справедливість. Крім того, він продемонстрував, що політична свобода є тісно пов'язаною з рівністю. Його теорія справила визначальний вплив на політич- ну філософію ХХ століття, розвиток якої багато в чому відбувався на підґрунті критики або рецепції його ідей. Сьогодні ми спостерігаємо початок розриву з традицією, виразником якої є Ролз і яка передбачає, що політичне базується на можливості консенсусу та етичної згоди. А проте нинішній розвиток політичної філософії також є тісно пов'язаним із переосмисленням спад- щини Ролза, що ми бачимо, зокрема, на прикладі розвитку так званих «не-ідеальних» політичних теорій.

Purpose. The paper studies the issue of training foreign language teachers in Ukraine of the 20th century. The origins of training linguistic professionals for school date back to the early 1900s. Throughout the century, the higher educational system faced a myriad of changes, including curricula (courses, academic hours, teaching practices, etc.) and teaching approaches, falling under the influence of political regimes. Reforming the national educational system nowadays, the main focus is on sharing European practices. Methodology. The general scientific, chronological, comparative, retrospective and interpretational methods were used in the article. Theoretical basis. The work presents the definitions of «professional training» and «training foreign language teachers» concepts, as well as offers the overview of pedagogical studies of Ukrainian researchers interested in training foreign language teachers at higher pedagogical establishments of Ukraine in the 20th century: Olha Misechko (2011), Volodymyr Okolovych (2014), Olena Shmyrko (2016), Olena Shenderuk (2017). Originality. Analyzing the changes of curricula for foreign language teachers, the authors note the increasing importance of innovative technologies based on strong methodological skills, deep language knowledge with an accent on communication. Conclusions. The authors argue that traditional basics are worth inheriting, including practical training (observation, assistant and teaching practices); proper organization of education process (professional staff of university chairs specializing in philological, methodological, pedagogical, psychological and innovation-technological disciplines); a balanced ratio between general educational, philological and methodological cycles in curricula, initial introduction to theoretical and further following of practical subjects; the growing role of professional life-long self-education and self-development.

The purpose of the article is to analyse the historical and statistical researches of Ukrainian land by Polish scientist A. Yablonovskyi, that were contained in his publications «Źródła dziejowe», that was published in the second half of XIX century. This historical edition became one of the largest editions in the Polish and Ukrainian historiographies of the XIX century. Methods of historiography, synthesis and methods for comparing were used. The article attempted to analyze a value of the statistical sources for study of the history of Ukrainian land in XVI–XVІII. The pecularities of the research of lustration of Ukrainian lands in the 1-st part of XVII and castle revisions, that is very important for the analysis of social and economical conditions in XVI– XVІII century, were described. The analysis of the works of the historian «Starostwa Ukrainne w pierwszej połowie XVII wieku» and «Ziemia Wołyńska w połowie XVI-gowieku» was made. These works were based on investigated and published historical materials by A. Yablonovskyi.

The article identifies elements of national experience that became the preconditions for such revival, as well as determined the originality of French political philosophy. Based on the publi- cations of V. Descombes, G. Labelle, D. Tanguay, M. Foessel, . Jourdain, the author distin- guishes between French political philosophy in the narrow sense, which is represented by C. Castoriadis, C. Lefort, P. Rosanvallon, M. Gauchet, P. Manent, Ph. Raynaud (paying special atten- tion to the Ukrainian translations of their works), and the articulation of political questions in terms of philosophical theory by well-known representatives of French theory. The reasons that hindered the development of political philosophy in France were the dominance of the positiv- ist paradigm in the social sciences and Marxism in the French intellectual milieu. The impulsion for the revival of political philosophy in France was the crisis of Marxism and preparations for the celebration of the 200th anniversary of the French Revolution of 1789. The distinguishing features of French political philosophy, according to the author, are the study of political problems in the context of intellectual, social, cultural history and ethnology, as well as through the prism of the works of classical French authors. The author also pays attention to the special role of R. Aron in the revival of French political philosophy. ; На думку автора статті, своєрідність національних традицій філософії у модерний час ви- значають: місце філософії в національній академічній системі, зокрема у властивій цій сис- темі номенклатурі наук і дисциплін; функціювання філософії у межах інтелектуального й культурного простору, окресленого використанням національної мови; рівень і спосіб при- сутності філософії у публічному просторі. Своєрідність національної традиції політичної філософії визначає також те, що інтерес до неї та підходи до неї зумовлені національним політичним досвідом та досвідом його осмислення. У статті вказано елементи національного досвіду, які стали передумовами відродження політичної філософії у Франції другої половини ХХ століття, а також визначили своєрідність французької політичної філософії. Спираючись на публікації В. Декомба, Ж. Лабеля, Д. Танґе, М. Фоселя та Е. Журдена, автор розрізняє артикуляцію політичних питань у термінах фі- лософської теорії з боку відомих представників French theory та французьку політичну філо- софію у вузькому розумінні. Представниками останньої він вважає К. Касторіадиса, К. Ле- фора, П. Розанвалона, М. Ґоше, П. Манана та Ф. Рено, звертаючи особливу увагу на україн- ські переклади їхніх праць. Причинами, що перешкоджали розвиткові політичної філософії у Франції було домінування позитивістської парадигми у соціальних науках та марксизму у французькому інтелектуальному середовищі. Поштовхами до відродження політичної філо- софії у Франції були криза марксизму та підготовка до святкування 200-річчя Французької революції 1789 року. До особливостей французької політичної філософії автор відносить до- слідження політичних проблем у контексті інтелектуальної, соціальної, культурної історії та етнології, а також крізь призму праць класичних французьких авторів. Автор також звертає увагу на особливу роль Р. Арона у відродженні французької політичної філософії.

Aim. Currently drugs with actoprotective activity are increasingly applied in sport medicine, military medicine, space medicine, emergence medicine, deep-see medicine rehabilitative medicine during high physical stresses. Purposeful search of actoprotectors is quite urgent considering the fact that mentioned drug type insignificantly present on pharmaceutical market and have numerous side-effects. Considering the mentioned above facts we were aimed to conduct the purposeful search of compounds with actoprotective action among previously unknown condensed quinazoline derivatives, as well as estimate «structure-actoprotective activity» relationships among studied compounds.Material and methods. Aimed to the search of novel compounds with actoprotective activity we studied prospective and previously unknown 6-monosubstituted 3-R-6,7-dihydro-2H-[1,2,4]triazino-[2,3-c]quinazoline-2-ones using «swimming test» at temperature 24-26 Co with additional loads (10% of experimental animal body weight). Experiments were conducted on «Wistar» white rats. «Mildronat» was used as reference-drug. Obtained data allowed to detect the prospective compounds that were used for detailed studies.Results and discussion. It was found, that most of studied compounds increased the swimming duration of experimental animals at normal temperature while intragastric administration in 50 mg/kg dose. It was estimated, that compounds 1.1, 1.3, 2.3, 3.4 and 4.3 reveal the higher actoprotective activity comparing to reference drug «Mildronate». The analysis of «structure-biological activity» relationships showed that actoprotective activity of studied drugs is caused by the presence of hydrogenated [1,2,4]triazino[2,3-c]quinazoline cycle as well as by 2(4)-flourophenyl substituent of 6th position. The reliable relationships between actoprotective, antiradical activity and lipophility among 6-monosubstituted 3-R-6,7-dihydro-2H-[1,2,4]triazino[2,3-c]quinazoline-2-ones on the results of studies were not revealed. «Structure-actoprotective activities» relationships data, that were obtained, allowed to create the strategy of purposeful search of compounds with actoprotective activity among [1,2,4]triazino[2,3-c]quinazolines substituted.Conclusion. The actoprotective activity of novel 6-monosubstituted 3-R-6,7-dihydro-2H-[1,2,4]triazino[2,3-c]quinazoline-2-ones was detected. The reliable relationships between actoprotective, antiradical activity and lipophility among 6-monosubstituted 3-R-6,7-dihydro-2H-[1,2,4]triazino[2,3-c]quinazoline-2-ones on the results of studies were not revealed. ; Лекарственные средства с актопротекторной активностью находят всё более широкое применение в спортивной, военной медицине, медицине катастроф и экстремальных ситуаций, авиационной и космической медицине, морской медицине, медицине подводных и спасательных работ на фоне перегрузок в экстремальных ситуациях. Учитывая, что актопротекторы незначительно представлены на фармацевтическом рынке и имеют ряд побочных эффектов, проведение направленного поиска новых веществ с заданным фармакологическим эффектом является одной из актуальных проблем современности.Цель работы – направленный поиск соединений c актопротекторной активностью среди ранее неизвестных конденсированных производных хиназолина и установить закономерности взаимосвязи «строение-актопротекторное действие» в ряду исследуемых соединений.Материалы и методы. Актопротекторную активность перспективных и неизвестных 6-монозамещённых 3-R-6,7-дигидро-2H-[1,2,4]триазино[2,3-c]хиназолин-2-oнов изучали с помощью теста плавательной пробы при температуре 24–26 ˚C (нормотермия) с дополнительной нагрузкой (10% от массы тела экспериментальных животных). Исследования были проведены на белых крысах линии «Вистар», в качестве референс-препарата был использован «Милдронат». Полученные результаты позволили выявить наиболее активные соединения, которые в дальнейшем были использованы для углублённых исследований.Результаты. Установлено, что большинство протестированных соединений при внутрижелудочном введении в дозе 50 мг/кг увеличивают длительность плавания экспериментальных животных в условиях нормотермии. Обнаружены соединения 1.1, 1.3, 2.3, 3.4 и 4.3, которые по уровню aктопротекторной активности превышают референс-препарат «Mилдронат». Анализ взаимосвязи «структура-биологическое действие» показал, что высокую актопротекторную активность определяет гидрированный [1,2,4]триазино[2,3-c]хиназолиновый цикл и 2(4)-фторофенильный заместитель положения 6. Достоверной зависимости между aктопротекторной, антирадикальной активностью и липофильностью среди 6-монозамещённых 3-R-6,7-дигидро-2H-[1,2,4]триазино[2,3-c]хиназолин-2-oнов по результатам исследования не обнаружено. Полученные результаты взаимосвязи «строение – актопротекторная активность» позволили создать стратегию направленного поиска соединений с актопротекторным действием среди замещённых [1,2,4]триазино[2,3-c]хиназолинов.Выводы. Впервые установлена актопротекторная активность среди неизвестных 6-монозамещённых 3-R-6,7-дигидро-2H-[1,2,4]триазино[2,3-c]хиназолин-2-oнов. Показано отсутствие достоверной зависимости между aктопротекторной, антирадикальной активностью и липофильностью среди 6-монозамещённых 3-R-6,7-дигидро-2H-[1,2,4]триазино[2,3-c]хиназолин-2-oнов. ; Лікарські засоби з актопротекторною активністю дедалі більше знаходять застосування у спортивній, військовій медицині, медицині катастроф та екстремальних станів, авіаційній і космічній медицині, морській медицині, медицині глибоководних робіт та аварійно-рятувальній справі на тлі перевантаження в екстремальних ситуаціях. Враховуючи те, що актопротектори незначно представлені на фармацевтичному ринку, мають низку побічних ефектів, здійснення спрямованого пошук нових речовин із заданим фармакологічним ефектом є однією з актуальних проблем сьогодення.Мета роботи – спрямований пошук сполук з актопротекторною дією серед раніше невідомих конденсованих похідних хіназоліну та встановлення закономірності «будова – актопротекторна дія» в ряду синтезованих сполук.Матеріали та методи. Актопротекторну активність для перспективних і невідомих 6-монозаміщених 3-R-6,7-дигідро-2H-[1,2,4]триазино-[2,3-c]хіназолін-2-oнів вивчили за тестом плавальної проби при температурі 24–26 ˚C (нормотермія) з додатковим навантаженням (10% від маси тіла експериментальних тварин). Дослідження здійснені на білих щурах лінії Вістар, як референс-препарат використали «Мілдронат». Результати дали змогу виявити перспективні сполуки, котрі використали надалі для поглиблених досліджень.Результати. Встановили, що більшість протестованих сполук при внутрішньошлунковому введенні у дозі 50 мг/кг збільшують тривалість плавання експериментальних тварин в умовах нормотермії. Виявлено сполуки 1.1, 1.3, 2.3, 3.4 та 4.3, котрі за рівнем актопротекторної активності перевищують референс-препарат «Мілдронат». Аналіз взаємозв'язку «структура-біологічна дія» показав, що високу актопротекторну активність визначає гідрований [1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолінoвий цикл і 2(4)-флуорофенільний замісник положення 6. Одержані результати взаємозв'язку «будова – актопротекторна дія» дали можливість створити стратегію спрямованого пошуку сполук з актопротекторною активністю серед заміщених -[1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолінів.Висновки. Уперше виявлена актопротекторна активність серед невідомих 6-монозаміщених 3-R-6,7-дигідро-2H-[1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолін-2-oнів. Показано, що вірогідної залежності між актопротекторною, антирадикальною активністю та ліпофільністю серед 6-монозаміщених 3-R-6,7-дигідро-2H-[1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолін-2-oнів за результатами дослідження не виявлено.

In the article an author carries out the analysis of specific of professional preparation of future teachers to socialization of rising generation in 20th of XX century. The features of maintenance of training of pedagogical personnel are certain in accordance with the requirements of soviet society. On the basis of the proper source base an author is carry out the attempt of historical pedagogical analysis of professional preparation of future teachers to socialization of students, which was carried out at active position of power, to the party-state machinery on clear ideological basis of getting up of ideological and political level and scientifically methodical qualification of teachers of primary, septennial and secondary schools of USSR, what came forward a social base for propaganda and active introduction of measures, which promote the development and forming of soviet personality of schoolboy. The main tendencies in professional preparation to socialization of growing generation through its political education for the rising cultural political level of youth, as an earnest of building of socialistic society, are established. The maintenance and forms of preparation of future teachers are generalized; it is indicated on importance of historical experience of the past for a modern theory and practice of professional preparation of teachers to socialization of rising generation. During 20th of ХХ century an accent came true in preparation of pedagogical workers to socialization of schoolchildren on a systematic increasing of their ideal-theoretical level and professional qualification, working on marxism-leninism theory, party and governmental decisions, questions of theory of labour and polytechnic studies and communist education of rising generation, that assisted upgrading, breeding of education, socialization of youth. ; У статті автором здійснено аналіз професійної підготовки майбутніх учителів до соціалізації підростаючого покоління в 20-х рр. ХХ ст. Визначено особливості змісту підготовки ...

The article deals with the work of an Orthodox gentry from the Ukrainian lands, which were part of the Commonwealth, Joachim Yerlych «Latopisec albo kroniczka róznych spraw i dziejów dawnych i terazniejszych czasów .», that describes the events of 1620 - 1673, from the times of the Khotyn War to the Michail Korybut Vishnevetsky reign, which took place mostly on the lands of Volyn, Kyiv region and other regions of the Commonwealth. The paper uses the methods of historiographical analysis and synthesis, historical-review, comparative-historical, biographical methods by which Y. Yerlych's points of views concerning important events of Ukrainian life of the seventeenth century are analyzed. It was stated that researchers, both Polish and Ukrainian, from the middle of the nineteenth century paid particular attention to the person of J. Yerlych, his genealogy. However, the aforementioned work was not yet the subject of a special historigraphical analysis. It is proved that J. Yerlich «Latopisec albo kroniczka .» is an important work of Ukrainian historiography. It remains an important record for studying, first of all, the social atmosphere of the time, reflects the thoughts of conscious, educated, patriotically minded to the Commonwealth, inhabitant of the Kyiv and Volyn region concerning the social, political, military events of the Commonwealth during 1620 - 1673 years. «Latopisec albo kroniczka .» described the evolution of his views about the history of the Ukrainian Cossacks, the B. Khmelnitsky liberation war of the Ukrainian people and the military conflicts of the following times, the period of the «Ruins». Number of official Cossack agreements with the authorities of the Commonwealth has been published. The content of the work contains a lot of current information about the gentleness of Ukrainian lands, shows the social atmosphere of the local population, presents the characteristics of the famous persons of the Commonwealth, including the kings. It is concluded that J. Yerlich's work remains an important ...

Review of Stetter, J., & Ramond, C. (Eds.). (2019). Spinoza in 21st-century American and French philosophy: metaphysics, philosophy of mind, moral and political philosophy. London: Bloomsbury Academic. ; Огляд книги Stetter, J., & Ramond, C. (Eds.). (2019). Spinoza in 21st-century American and French philosophy: metaphysics, philosophy of mind, moral and political philosophy. London: Bloomsbury Academic.

The problems of colonialism and post-colonialism are very important for the modern world. Postcolonial studios are one of the key components of intellectual discourse. However, most of them have a serious flaw, namely the reduction of the topic to the collapse of colonial expansion and colonial exploitation to racial and geographical factors. These studios are about as colonizers view Europeans, and as oppressed peoples of the colonies view residents of other parts of the world. These researchers also do not pay attention to the fact that the Russian Empire had a colony at one time, not in America or Africa, but most of its colonies were in Asia. In addition, the Russian Empire had colonies in Europe: Finland, part of Poland, most of Ukraine, and so on. In turn, the German empire held in colonial condition the part of Poland that belonged to it. In Europe, therewere other colonies of other states. Therefore, at the end of the 19th and in the first third of the 20th century, the concept of "colony of the European type" appeared in socio-political thought. Ukrainian thinkers of this age (namely, Julian Bachinsky, Ivan Franko, Lesja Ukrainka Sergey Mazlakh and Vasyl Shahray, Mikhaylo Volobuev and others) by using certain methodologies investigated various aspects of the existence of such colonies, primarily of the case of Ukraine. Bachinsky puts the focus on purely economic factors that determine the colonial status of Ukraine, Franco – on national-political, Lesja Ukrainka – on existential, Mazlakh and Shahray – emphasized the aggregate of national, political and economic. At the same time, none of them took as the basis of the ethnolinguistic factor, like some Ukrainian researchers of colonialism do now. The article focuses on the ideas of Mikhaylo Volobuyev, which combine economic, political, socio-cultural and existential factors. Volobuyev, in addition, thoroughly criticized the substantial limitations of the racial-geographical approach to the problem of colonialism. Many of his ideas are relevant to modern challenges, others need rethinking in the context of the mutual struggle between different projects of globalization. Thus, in Ukraine at the end of the 19th century and in the first third of the 20th century there was a powerful intellectual direction of anti-colonial socio-political thought that did not reduce the problem of colonialism either to the racial factor, or to the geographical, or to the ethno-linguistic one. The author believes that such an integrated, multi-factor approach to the problems of colonialism and vision of overcoming the colonial heritage is the most urgent one. Therefore, it is expedient and necessary to appeal to the heritage of Ukrainian thinkers who turned to anti-colonial discourse.