Suchergebnisse

У статті розглядаються особливості гармонізації національних законодавств країн ЄС з положеннями Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/84 від 27.09.2001 року про право слідування на користь автора оригіналу твору мистецтва. Здійснено огляд історичного контексту прийняття Директиви 2001/84/ЄС, проаналізо­вано досвід європейських країн щодо імплементації положень Директиви. ; В статье рассматриваются особенности гармонизации национальных законодательств стран ЕС с положениями Директивы Европейского Парламента и Совета 2001/84 от 27.09.2001 года о праве следования в пользу автора оригина­ла произведения искусства. Сделан обзор исторического контекста принятия Ди­рективы 2001/84/ЕС, проанализирован опыт европейских стран относительно им­плементации положений данной Директивы. ; The article is dedicated to the analysis of the Directive 2001/84/EC of the European Parliament and of the Council of 27 September 2001 on the resale right for the benefit of the author of an original work of art provisions. The resale right for the benefit of the author of an original work of art still remains one of the most current issues in the sphere of copyright commercialization.The process of implementation of the provisions of the Directive 2001/84/EC of the European Parliament and of the Council of 27 September 2001 on the resale right for the benefit of the author of an original work of art in European countries is analyzed. The experience of the harmonizing the norms of the national legislation and the Di­rective 2001/84/EC provisions in countries such as the United Kingdom, Austria, Spain, the Netherlands has been researched.The relevance of the study lies in the need for European integration processes for Ukraine. Euro integration processes today are one of the most priority directions of Ukraine's development. Harmonization of the national legislation with the legislation of the European Union is a priority task. Harmonization of Ukraine's intellectual property legislation in this regard is an important part of the current reforms. The article 190 «Re­sale right» of the Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part is correlated with the provisions of Directive 2001/84 of the European Parliament and of the Council of 27 September 2001 on the on the resale right for the benefit of the author of an original work of art.Taking into account modern reforms in intellectual property, it is reasonable to study the experience of foreign countries on the implementation of provisions of Di­rective 2001/84/EC, since the resale right is quite controversial and current issue.

У статті розглядаються особливості гармонізації національних законодавств країн ЄС з положеннями Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/84 від 27.09.2001 року про право слідування на користь автора оригіналу твору мистецтва. Здійснено огляд історичного контексту прийняття Директиви 2001/84/ЄС, проаналізо­вано досвід європейських країн щодо імплементації положень Директиви. ; В статье рассматриваются особенности гармонизации национальных законодательств стран ЕС с положениями Директивы Европейского Парламента и Совета 2001/84 от 27.09.2001 года о праве следования в пользу автора оригина­ла произведения искусства. Сделан обзор исторического контекста принятия Ди­рективы 2001/84/ЕС, проанализирован опыт европейских стран относительно им­плементации положений данной Директивы. ; The article is dedicated to the analysis of the Directive 2001/84/EC of the European Parliament and of the Council of 27 September 2001 on the resale right for the benefit of the author of an original work of art provisions. The resale right for the benefit of the author of an original work of art still remains one of the most current issues in the sphere of copyright commercialization.The process of implementation of the provisions of the Directive 2001/84/EC of the European Parliament and of the Council of 27 September 2001 on the resale right for the benefit of the author of an original work of art in European countries is analyzed. The experience of the harmonizing the norms of the national legislation and the Di­rective 2001/84/EC provisions in countries such as the United Kingdom, Austria, Spain, the Netherlands has been researched.The relevance of the study lies in the need for European integration processes for Ukraine. Euro integration processes today are one of the most priority directions of Ukraine's development. Harmonization of the national legislation with the legislation of the European Union is a priority task. Harmonization of Ukraine's intellectual property legislation in this regard is an important part of the current reforms. The article 190 «Re­sale right» of the Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part is correlated with the provisions of Directive 2001/84 of the European Parliament and of the Council of 27 September 2001 on the on the resale right for the benefit of the author of an original work of art.Taking into account modern reforms in intellectual property, it is reasonable to study the experience of foreign countries on the implementation of provisions of Di­rective 2001/84/EC, since the resale right is quite controversial and current issue.

У статті проаналізовано особливості побудови іміджу провідних ведучих таких телеканалів, як «1+1», «ІНТЕР», «СТБ» упродовж 1991-2001 років. Описані основні іміджеві характеристики Людмили Добровольської, Світлани Леонтьєвої та Ірини Ванникової.

Research Methodology. During the study, the following methods were used: empirical (observation, description) and theoretical (analysis, synthesis, generalization, deduction, explanation), as well as systemic and specific sociological.Results. The subject of the study was the press and information activities of the Association of Ukrainians of America (AUA) (1968–2001) and its magazine Nash Holos (Our Voice). One of the few socio-political associations in the Diaspora that represented the interests of the liberal-democratic segment of the Ukrainian community of the USA and Canada. With no ideological basis, the AUA always declared its patriotic stance on the liberation of Ukraine and all the processes that took place in its domestic and foreign political life. By informing the community about national events in the life of the Diaspora and Ukraine, thus acting as a communicator, Nash Holos (Our Voice) tried to be guided by freedom of speech, balance of thoughts and points of view, accuracy of information submission. The magazine often raised extremely acute and painful questions about the history of Ukraine, international relations, social and political issues of the Diaspora. Nash Holos (Our Voice) was one of the few publications that, from its inception, was financially based solely on subscriptions and voluntary donations to the press, and the editors worked on a royalty-free basis. The article looks at different periods of Nash Holos (Our Voice) activity up to the termination of the AUA.From the very beginning of its activity, Nash Holos (Our Voice) was aimed to become a free speech forum and give an opportunity to speek mind freely, to discuss community affairs in public. It was intended as a tool for the part of the United States community that sought to streamline the social life of Ukrainian community. To the extent possible, both the Union of Ukrainians of America (hereinafter – UUA) and Nash Holos (Our Voice) have been able to fulfil this task, even though it's hardly worth saying that the organization ...

Cultural policy of independent Ukraine in the first decade of its existence wasformed in difficult political, economic, historical and cultural circumstances. Thearticle analyzes the system of decision making conceptual state authorities, on themain areas of cultural policy in the early years of building an independent UkrainianState (1991-2001 biennium).Culture Industry in the day revolutionary process has always been the mostfavorable on progressive change. And if ideological changes in Ukraine in the earlyyears of building an independent state (1991-2001 gg.) Were stormy, bright andvisible, the structural transformation of the organizational culture of publicadministration, its funding, creation of an appropriate framework zakono¬davchoyioccurred slowly, not always logically and scientifically justified.The study of these processes, the analysis of the response of the main branchesof the central government to tackle the crisis in the national culture and its reform,has considerable practical value, the results may be considered legislators, publicadministrators, heads of institutions and cultural institutions.Therefore, the analysis of major general rulemaking government agencies inbuilding priorities, consistency adoption and implementation of political decisions inthe cultural sphere in the first decade of independence Ukraine has becomeincreasingly necessary. These documents are the foundation historiographical scienceto understand the subject of achievements, strengths and weaknesses in the area ofcultural development during this period.All branch showed significant activity in the cultural sphere, reissuinglegislative framework addressing current problems, create new institutions or changethe status of the old and more. The main thing – the study of how this is done, howconsciously with which ideological load, for what purpose (declared or unconscious)the consequences resulted. All legislative acts of the time were full reflection of thecontradictions of perestroika era that influenced public policy in the cultural sphere inUkraine and creation of a new culture independent state in the study period. ; В статье анализируется система принятия концептуальных решений органами государственной власти относительно основных направлений культурной политики в первые годы построения независимого украинского государства (1991–2001 гг.) ; Проаналізовано систему прийняття концептуальних рішень органами державної влади з основних напрямів культурної політики в перші роки побудови незалежної Української держави (1991–2001 рр.)

Cultural policy of independent Ukraine in the first decade of its existence wasformed in difficult political, economic, historical and cultural circumstances. Thearticle analyzes the system of decision making conceptual state authorities, on themain areas of cultural policy in the early years of building an independent UkrainianState (1991-2001 biennium).Culture Industry in the day revolutionary process has always been the mostfavorable on progressive change. And if ideological changes in Ukraine in the earlyyears of building an independent state (1991-2001 gg.) Were stormy, bright andvisible, the structural transformation of the organizational culture of publicadministration, its funding, creation of an appropriate framework zakono¬davchoyioccurred slowly, not always logically and scientifically justified.The study of these processes, the analysis of the response of the main branchesof the central government to tackle the crisis in the national culture and its reform,has considerable practical value, the results may be considered legislators, publicadministrators, heads of institutions and cultural institutions.Therefore, the analysis of major general rulemaking government agencies inbuilding priorities, consistency adoption and implementation of political decisions inthe cultural sphere in the first decade of independence Ukraine has becomeincreasingly necessary. These documents are the foundation historiographical scienceto understand the subject of achievements, strengths and weaknesses in the area ofcultural development during this period.All branch showed significant activity in the cultural sphere, reissuinglegislative framework addressing current problems, create new institutions or changethe status of the old and more. The main thing – the study of how this is done, howconsciously with which ideological load, for what purpose (declared or unconscious)the consequences resulted. All legislative acts of the time were full reflection of thecontradictions of perestroika era that influenced public policy in the cultural sphere inUkraine and creation of a new culture independent state in the study period. ; В статье анализируется система принятия концептуальных решений органами государственной власти относительно основных направлений культурной политики в первые годы построения независимого украинского государства (1991–2001 гг.) ; Проаналізовано систему прийняття концептуальних рішень органами державної влади з основних напрямів культурної політики в перші роки побудови незалежної Української держави (1991–2001 рр.)

Cultural policy of independent Ukraine in the first decade of its existence wasformed in difficult political, economic, historical and cultural circumstances. Thearticle analyzes the system of decision making conceptual state authorities, on themain areas of cultural policy in the early years of building an independent UkrainianState (1991-2001 biennium).Culture Industry in the day revolutionary process has always been the mostfavorable on progressive change. And if ideological changes in Ukraine in the earlyyears of building an independent state (1991-2001 gg.) Were stormy, bright andvisible, the structural transformation of the organizational culture of publicadministration, its funding, creation of an appropriate framework zakono¬davchoyioccurred slowly, not always logically and scientifically justified.The study of these processes, the analysis of the response of the main branchesof the central government to tackle the crisis in the national culture and its reform,has considerable practical value, the results may be considered legislators, publicadministrators, heads of institutions and cultural institutions.Therefore, the analysis of major general rulemaking government agencies inbuilding priorities, consistency adoption and implementation of political decisions inthe cultural sphere in the first decade of independence Ukraine has becomeincreasingly necessary. These documents are the foundation historiographical scienceto understand the subject of achievements, strengths and weaknesses in the area ofcultural development during this period.All branch showed significant activity in the cultural sphere, reissuinglegislative framework addressing current problems, create new institutions or changethe status of the old and more. The main thing – the study of how this is done, howconsciously with which ideological load, for what purpose (declared or unconscious)the consequences resulted. All legislative acts of the time were full reflection of thecontradictions of perestroika era that influenced public policy in the cultural sphere inUkraine and creation of a new culture independent state in the study period. ; В статье анализируется система принятия концептуальных решений органами государственной власти относительно основных направлений культурной политики в первые годы построения независимого украинского государства (1991–2001 гг.) ; Проаналізовано систему прийняття концептуальних рішень органами державної влади з основних напрямів культурної політики в перші роки побудови незалежної Української держави (1991–2001 рр.)

(uk) Стаття розкриває актуальні проблеми патріотичного виховання молоді в теорії і практиці відомого українського педагога В.І. Каюкова, де було започатковано цілеспрямований процес утвердження національних свідомості, традицій, культури. Навчально-виховний процес ґрунтувався на героїчних традиціях українського народу. Школа формувалася як школа-берегиня з унікальною структурою та особливою системою учнівського самоврядування. ; (ru) Статья раскрывает актуальные проблемы патриотического воспитания молодежи в теории и практике известного украинского педагога В.И. Каюкова, заслуженного учителя Украины, отличника образования Украины, учителя-методиста, кандидата педагогических наук, лауреата премии имени В. Винниченко, премии «Лишь храм построй», неоднократного победителя всеукраинских конкурсов «Учитель года», директора общеобразовательной школы № 21 (Кировоград), где был реализован целенаправленный процесс утверждения национальных сознания, традиций, культуры. ; (en) The article reveals topical issues patriotic education in theory and practice V.I.Kayukova famous Ukrainian teacher, honored teacher of Ukraine, education of Ukraine, teacher-methodist, candidate of pedagogical sciences, laureate of V. Vynnychenko Prize «Only a temple Build»several times the winner of the nationwide competition «Teacher of the Year», the director of secondary school № 21 (Kirovograd), which was launched purposeful process of strengthening national identity, traditions and culture. The educational process based on the heroic traditions of Ukrainian people. School was formed as a school-keeper with a unique structure and a special system of student government.

The article investigates the changes of national culture in the period after independence declaration on the example of Kharkiv Art Museum. Representatives of the cultural sphere obtained principally new prospects and possibilities due to the transformation of politic and ideological system. The author draws a conclusion that the museum made the extensive contribution in the cultural life of Kharkiv in this period because in its activity the Kharkiv Art Museum focused on exhibitions representing social processes. ; В статье на примере работы Харьковского художественного музея рассмотрены изменения, которые произошли в национальной культуре после провозглашения Независимости. Определено, что трансформация политической, а, следовательно, и идеологической системы открыла представителям культурной сферы принципиально новые перспективы и возможности. Автором сделан вывод о большом вкладе музея в культурную жизнь Харькова на протяжении этого периода, так как его работа была направлена на демонстрацию выставок, которые соответствуют общественным процессам. ; У статті на прикладі роботи Харківського художнього музею розглянуто зміни, які відбулися в національній культурі після проголошення Незалежності. З'ясовано, що трансформація політичної, а значить, і ідеологічної системи відкрила для представників культурної сфери принципово нові перспективи й можливості. Зроблено висновок про чималий внесок музею в культурне життя Харкова протягом зазначеного періоду, оскільки роботу цього закладу спрямовували на демонстрування виставок, що відповідають суспільним процесам.

The article provides a study of the history of criminal responsibility for extortionin accordance with the legislation of Ukraine during its stay in the RussianEmpire, the Union of Soviet Socialist Republics and independence in the 19–21centuries for the period of 1845–2001 years, until the Criminal Code of Ukraine2001 came into force.The requirement in Art. 406 Penal Code Criminal and Corrective 1845, andin Art. 377 in the wording of the Articles of 1866 and 1885 recognized: 1) anyprofit or other benefit obtained in the cases of servitude in the form of harassmentor threats and in general, fear of harassment; 2) any claim for gifts or legally determinedfees or loans, or any services, pr ofits or other benefits in a case or actionrelating to the service or the position of the perpetrator, including for any reason;3) any non-established by law or superfluous in comparison with a certain amountof collection of money, speeches or something else; 4) any unlawful orders to ordinarycitizens of their own or someone's work. It is interesting that the actions of theaccomplices of extortion were punished not by the same article 406, but under Art.409 Penal Code Criminal and Corrective 1845, (Article 380 in the wording of theArticles of 1866 and 1885) – as accomplices punished: persons who contributed tothe viciousness by taking gifts or bribes that were mediators in the requirements forthe transfer or receipt thereof, etc.In the Criminal Code of 1903, the legislator first identified extortion as a specialkind of taking possession of someone else's property (by this time it was a componentof the property). Before that time Ukrainian criminal law operating on landsunder the authority of the Russian Empire did not know the general concept of thiscrime. In the territories of Ukraine, the western lands, which were under the controlof the Polish state, the Moldavian principality, Hungary, and then the Austro-Hungarian state and were not under the rule of the Russian Empire, the notion ofextortion was known earlier – for example, in the Hungarian criminal code aboutcrimes and misdemeanors 1879.Art. 188 of the Criminal Code of the Ukrainian SSR in 1927, «Еxtortion» asa whole corresponds to Art. 194 of the Criminal Code of the Ukrainian SSR in 1922.The differences between them are as follows: Art. 194 of the Criminal Code of theUSSR in 1922, speaking of the requirement of committing any actions, does not putthe conditions, in contrast to Art. 188 of the Criminal Code of the Ukrainian SSR in1927, so that these actions were «property character»; In addition, extortion underthe threat of disclosure of information that defames the victim was not foreseen inArt. 194, and Art. 195 of the Criminal Code of the USSR in 1922 (blackmail). Alsoin the Criminal Code of the USSR in 1922 there was no property as a separate subjectof extortion. There were no qualifying attributes in the extortion pr escribed byart. 194 of the Criminal Code of the USSR in 1922, or by art. 188 of the CriminalCode of the Ukrainian SSR in 1927.The Criminal Code of the USSR in 1960 provided for criminal liability for theеxtortion of individual property in art. 144 of the Criminal Code, and since 1989for the extortion of state or collective property (Article 86–2 of the Criminal Code).To clarify the content of the Criminal Code of the UkrSSR in 1960 helped to resolvethe Plenum of the Supreme Court of Ukraine: «On the execution by the courts of theRepublic of legislation on liability for selfish crimes against personal property»dated June 30, 1989, No. 4, and subsequently – «On judicial practice in matters ofself-interest crimes against private property» dated 25.12.1992, No. 12. ; В статье проведено исследование истории уголовной ответственности завымогательство в соответствии с законодательством Украины со времен еепребывания в составе Российской империи, Союза Советских СоциалистическихРеспублик и независимости в XIX–XX веках за период 1845–2001 гг., до вступленияв силу Уголовным кодексом Украины 2001 г.Вымогательством в ст. 406 Уложения о наказаниях уголовных и исправи-тельных 1845 г. и в ст. 377 в редакциях Уложения 1866 и 1885 гг. признавалось:1) любая прибыль или иная выгода, приобретенная по делам службы притеснени-ем или угрозами и вообще страхом притеснения; 2) любое требование подарковили неустановленной законом платы или займа или каких‑либо услуг, прибыли, илидругих выгод по делу, или действий, касающихся службы или должности виновного,в том числе под любым предлогом; 3) любые неустановленные законом илилишние по сравнению с определенным количеством поборы деньгами, вещами иличем‑то другим; 4) любые незаконные поручения гражданам своей или чьей‑либоработы. Интересен факт, что действия соучастников вымогательства наказы-вались не по той же ст. 406, а по ст. 409 Уложения о наказаниях уголовных и ис-правительных 1845 г. (ст. 380 в редакциях Уложения 1866 и 1885 гг.). При этомкак сообщники наказывались: лица, способствовавшие лихоимству путем приня-тия подарков или взятки, которые были посредниками при требованиях передачиили их получении и т. п.В Уголовном Уложении 1903 г. законодатель впервые выделил вымогатель-ство как особый вид завладения чужим имуществом (до сих пор это была со-ставная лихоимства). До этого времени украинское уголовное право, действо-вавшее на землях, которые были под властью Российской империи, не зналообщего понятия данного преступления. На территориях Украины – западноу-краинских землях, находившихся под властью польского государства, Молдав-ского княжества, Венгрии, а затем и Австро-Венгерского государства и непребывающих под властью Российской империи, понятие вымогательства былоизвестно ранее – например, в Венгерском уголовном уложении о преступленияхи проступках 1879 г.Статья 188 УК УССР 1927 г. «Вымогательство» в целом соответствуетст. 194 УК УССР 1922 г. Различия между ними такие: ст. 194 УК УССР 1922г., говоря о требовании совершения любых действий, не ставит условия, в от-личие от ст. 188 УК УССР 1927 г., чтобы эти действия были «имущественно-го характера»; кроме этого, вымогательство под угрозой разглашения сведений,позорящих потерпевшего, было предусмотрено не ст. 194, а ст. 195 УК УССР1922 г. (шантаж). Также в УК УССР 1922 г. отсутствовало имущество какотдельный предмет вымогательства. Квалифицирующих признаков не было нив вымогательстве, предусмотренном ст. 194 УК УССР 1922 г., ни ст. 188 УКУССР 1927 г.УК УССР 1960 г. предусматривал сначала уголовную ответственность завымогательство индивидуального имущества в ст. 144 УК, а с 1989 г. и за вы-могательство государственного или коллективного имущества (ст. 86 УК). Вы-яснить содержание УК УССР 1960 г. помогали постановления Пленума Верхов-ного Суда Украины «О выполнении судами республики законодательства обответственности за корыстные преступления против личной собственности»от 30 июня 1989 г. № 4 и «О судебной практике по делам о корыстных престу-пления против частной собственности» от 25 декабря 1992 г. № 12. ; У статті наводиться дослідження історії кримінальної відповідальностіза вимагання відповідно до законодавства України за часів її перебування у складіРосійської імперії, Союзу Радянських Соціалістичних Республік та незалежностіу ХІХ–ХХІ ст. за період часу 1845–2001 рр., до набрання чинності Кримінальнимкодексом України 2001 р.Вимаганням у ст. 406 Уложення про покарання кримінальні та виправні1845 р. та у ст. 377 у редакціях Уложення 1866 та 1885 рр. визнавалося: 1) будь-який прибуток або інша вигода, набута у справах служби утиском або ж погро-зами і взагалі страхом утисків; 2) будь-яка вимога подарунків або ж невстановленоїзаконом плати або позики або яких-небудь послуг, прибутку або інших вигод посправі або дій, що стосуються служби або посади винного, у тому числі під будь-яким приводом; 3) будь-які невстановлені законом або зайві порівняно з визначеноюкількістю побори грошима, речами або чимось іншим; 4) будь-які незаконні до-ручення пересічним громадянам своєї або чиєї-небудь роботи. Цікавим є факт, щодії співучасників вимагання каралися не за тією самою ст. 406, а за ст. 409 Уло-ження про покарання кримінальні та виправні 1845 р. (ст. 380 у редакціях Уло-ження 1866 та 1885 рр.) – як спільники каралися: особи, що сприяли лихоімствушляхом прийняття подарунків або хабара, що були посередниками при вимогахпередачі або їх отриманні тощо.У Кримінальному Уложенні від 1903 р. законодавець уперше виділив вима-гання як особливий вид заволодіння чужим майном (до цього часу це була складо-ва лихоімства). До того часу українське кримінальне право, що діяло на землях,які були під владою Російської імперії, не знало загального поняття цього злочину.На територіях України – західноукраїнських землях, які перебували під владоюПольської держави, Молдовського князівства, Угорщини, а потім і Австро-Угорської держави та не були під владою Російської імперії, поняття вимаганнябуло відоме раніше – наприклад, в Угорському кримінальному уложенні про злочи-ни і проступки 1879 р.Стаття 188 КК УСРР 1927 р. «Вимушування» в цілому відповідає ст. 194КК УРСР 1922 р. Відмінності між ними такі: ст. 194 КК УРСР 1922 р., говорячипро вимогу вчинення будь-яких дій, не ставить умови, на відміну від ст. 188 ККУСРР 1927 р., щоб ці дії були «майнового характеру»; крім цього, вимагання підзагрозою розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого, було передбаченене ст. 194, а ст. 195 КК УРСР 1922 р. (шантаж). Також у КК УРСР 1922 р. буловідсутнє майно як окремий предмет вимагання. Кваліфікуючих ознак не було ніу вимаганні, передбаченому ст. 194 КК УРСР 1922 р., ні у вимушуванні, передба-ченому ст. 188 КК УСРР 1927 р.КК УРСР 1960 р. передбачав спочатку кримінальну відповідальність завимагательство індивідуального майна у ст. 144 КК, а з 1989 р. і за вимагатель-ство державного чи колективного майна (ст. 862 КК). З'ясувати зміст КК УРСР1960 р. допомагали постанови Пленуму Верховного Суду України: «Про виконаннясудами республіки законодавства про відповідальність за корисливі злочини протиособистої власності» від 30.06.1989 р. № 4 та згодом – «Про судову практикув справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25.12.1992 р.№ 12.