Suchergebnisse

The article reconstructed the system and method of the German sociologist Ulrich Beck. The importance of this work in the methodological situation in modern sociology is shown. This situation is due to changes in the social world and the fourth scientific revolution, which takes place in science in general. A significant part of the concepts included in the conceptual networks of various paradigms of modern sociology were formed during the second scientific revolution. In addition, sociologists, who investigate the Modernity, face the impact of unscientific circumstances, such as global threats, pressure of the ruling classes, and others. Ulrich Beck influenced world sociology with concepts of risk society, Second Modernity, cosmopolitanism. His critique of methodological nationalism is important. His call for overcoming "zombie concepts" remains valid. At the same time, the German sociologist, calling for a new utopia, saw the path to a cosmopolitan federation of states with divided sovereignty in establishing cooperation between capital, states, and civil society. He could not offer any real mechanisms for this cooperation. For progressive shifts in the problems of modernity, the synthesis of the ideas of the Second Modern, the sociology of creative Marxism, the world-systems analysis and ecological sociology can be useful. By this time, these traditions are divided by barriers of incomprehension and competition for intellectual novelty. In the theory of the Second Modern, the disadvantage is also a strong contextual dependence on the current political situation. U.Beck created his texts as comments to current processes. For ideological synthesis, it is necessary not only to recreate the course of thoughts of sociologists, but to present their ideas in the form of coherent concepts in the context of the requirements of a new methodological situation. The Second Modern and its characteristics such as Globalization can be considered as a stage in the development of the world capitalist system. The idea of a Risk Society can resonate with the development of Environmental Sociology. Criticism of neoliberalism in the sociology of creative Marxism can provide greater objectivity to the idea of cosmopolitanism. But for this, it is necessary to reconstruct the conceptual series of these research directions, their methodological guidelines in connection with the philosophical foundations of their metasociological knowledge. ; В статье осуществлена реконструкция системы и метода немецкого социолога Ульриха Бека. Показана важность этой работы в методологической ситуации, которая сложилась в современной социологии и обусловлена изменениями в социальном мире и четвертой научной революцией. Значительная часть понятий, входящих в понятийные сети различных парадигм современной социологии, сформировались еще во время второй научной революции. Кроме того, социологи, исследуя современность, сталкиваются с воздействием ненаучных обстоятельств, в качестве которых выступают глобальные угрозы, давление правящих классов и др. Ульрих Бек обогатил мировую социологию концепциями общества риска, Второго модерна, космополитизма. Важное значение имеет его критика методологического национализма. Его призыв к преодолению «понятий-зомби» и сегодня сохраняет свою актуальность. Вместе с тем, немецкий социолог, призывая к новой утопии, видел путь к космополитической федерации государств с разделенным суверенитетом в налаживании сотрудничества между капиталом, государствами и гражданским обществом. Однако реальных механизмов этого сотрудничества он предложить не смог. Для прогрессивного сдвига проблематики современности полезным может быть синтез идей теории Второго модерна, социологии творческого марксизма, мир-системного анализа и экологической социологии. До настоящего времени эти традиции разделены барьерами непонимания и конкуренции за интеллектуальную новизну. В теории Второго модерна недостатком является сильная контекстуальная зависимость от текущей политической ситуации. У.Бек создавал свои тексты как комментарии к текущим процессам. Для идейного синтеза необходимо не просто воссоздать ход мысли социологов, а представить их идеи в виде связных концепций в контексте требований новой методологической ситуации. Второй модерн и такая его характеристика, как глобализация могут рассматриваться как этап в развитии мировой капиталистической системы. Идея общества риска может резонировать с разработками экологической социологии. Критика неолиберализма в социологии творческого марксизма может обеспечить большую предметность идее космополитизма. Но для этого необходимо сделать реконструкцию понятийных рядов этих исследовательских направлений, их методологических установок в связи с философским основами присущего им метасоциологического знания. ; У статті здійснено реконструкцію системи і методу німецького соціолога Ульріха Бека. Показана важливість цієї роботи в методологічній ситуації, яка склалася в сучасній соціології і зумовлена змінами в соціальному світі та четвертою науковою революцією. Значна частина понять, які входять у понятійні мережі різних парадигм сучасної соціології, сформувалися ще під час другої наукової революції. Окрім того, соціологи, досліджуючи сучасність, стикаються з впливом позанаукових обставин, в якості яких виступають глобальні загрози, тиск правлячих класів та ін. Ульріх Бек збагатив світову соціологію концепціями суспільства ризику, Другого модерну, космополітизму. Важливе значення має його критика методологічного націоналізму. Його заклик до подолання «понять-зомбі» й сьогодні зберігає свою актуальність. Разом з тим, німецький соціолог, закликаючи до нової утопії, бачив шлях до космополітичної федерації держав з розділеним суверенітетом у налагодженні співпраці між капіталом, державами і громадянським суспільством. Проте реальних механізмів цієї співпраці він запропонувати не зміг. Для прогресивного зрушення проблематики сучасності корисним може бути синтез ідей теорії Другого модерну, соціології творчого марксизму, світ-системного аналізу і екологічної соціології. До цього часу ці традиції розділені бар'єрами нерозуміння і конкуренції за інтелектуальну новизну. В теорії Другого модерну вадою є контекстуальна залежність від поточної політичної ситуації. У.Бек створював свої тексти як коментарі до поточних процесів. Для ідейного синтезу необхідно не просто відтворити хід думки соціологів, а представити їхні ідеї у вигляді зв'язних концепцій у контексті вимог нової методологічної ситуації. Другий модерн і така його характеристика, як глобалізація можуть розглядатися як етап у розвитку світової капіталістичної системи. Ідея суспільства ризику може резонувати з розробками екологічної соціології. Критика неолібералізму в соціології творчого марксизму може надати більшу предметність ідеї космополітизму. Але для цього необхідно зробити реконструкцію понятійних рядів цих дослідницьких напрямків, їхніх методологічних настанов у зв'язку з філософськими основами притаманного ним метасоціологічного знання.

The article deals with the educational reform of Soviet power in the Transcarpathian region of 1946-1950. Based on previously unpublished documents, the author investigates the situation of education in Transcarpathia in the first post-war years. He indicates the restoration by the Soviet state of the educational institutions, the process of training, staffing of schools. Separately, the reorganization of the education system is considered: the introduction of compulsory seven-year education, the expansion of secondary education, the creation of a network of institutions of secondary specialized education, the establishment of Uzhhorod University. At the same time, it points to the ideologization of education, the transition to Soviet curricula and educational programs, power control and pressure on Transcarpathian intellectuals. The author points out the changes in the apparatus of the Transcarpathian Regional Department of Education in comparison with the period of Transcarpathian Ukraine - the creation of sectors of schools, orphanages, preschool institutions, personnel, special, planned, administrative and economic. Attention was paid to the regional meeting of the workers of the national education of the region, which took place in Uzhgorod in January 1946. She played a significant role in the transition to a new Soviet education system. Ideological and political education of teachers should have been promoted by the institute for the improvement of teachers' qualifications, special scientific-methodical meetings, conferences, seminars for school leaders and teachers of all levels. The exchange of experience with teachers of Soviet Ukraine and other republics should also contribute to the faster integration of Transcarpathia into the educational space of the Soviet Union. Obligatory became the primary party cells in schools. Teachers and students of the university were also under the close attention of the party leadership. Evidence is the March 1947 decree of the Transcarpathian Regional Committee of the KP (b) U "On Teaching Social Sciences at Uzhgorod University". The ideological and political upbringing of young people was entrusted to the department of Marxism-Leninism. Under the flurry of Bolshevik criticism, teachers of the University P. Smyyann, F. Patushniak, M. Lelekach, E. Condor came to the wrong ideological teaching. ; У статті йдеться про освітню реформу радянської влади в Закарпатській області 1946-1950 рр. На основі раніше неопублікованих документів, автор досліджує становище освіти на Закарпатті в перші повоєнні роки, вказує на відновлення радянською державою діяльності закладів освіти, процесу навчання, кадрове забезпечення шкіл. Окремо розглядається реорганізація системи освіти: запровадження обов'язкового семирічного навчання, поширення середньої освіти, створення мережі закладів середньої спеціальної освіти, заснування Ужгородського університету. Разом з тим, вказується на ідеологізацію освіти, перехід на радянські навчальні плани і програми, контроль і пресинг стосовно закарпатської інтелігенції.

The researcher analyzes the conceptual approaches and practical changes in the system of government (the participation of women in politics and public life) during the period (from the Antiquity to the twentieth century). This article raises questions related to the theoretical views of the philosophers of antiquity on the role of women in social activity. The principle of androgyny in Gnosticism, heretical movement and occultism are an era of complete "oppression" of women in both social and political life. The epoch of the Early Renaissance, where one of the first concepts of equality of articles is formed, is studied. The views of philosophers of the modern age on the participation of women in politics and government are analyzed. Arguments of philosophers regarding the participation of women in civil society as a necessary part of it. Gender asymmetry as a factor in the formation of traditional western culture. The beginning of the XVIII century - an era of new approaches to assess the principle of gender differentiation (liberal philosophy and the concept of civil rights). An overview of the philosophical views of Marxism in relation to the social and political participation of women (attention is paid to the aspect of gender differentiation of society). Educational and socialist ideas about the equality of women and men. The concept of the twentieth century concerning the role of women in political and social life (the age of gender identity) is explored. Robert Stoller Gender Identification and Gender Socialization. Study of the theory of gender socialization Tolkot Parsons. An alternative preliminary conception of Simon de Beauvoir regarding the participation of women in political life is analyzed. The issue of gender inequality as a political phenomenon in Pierre Bourdieu's Man's Domination is explored, where the concept of "habitus" reveals mechanisms that ensure the resilience of traditional gender dispositions in the political field. ; В статье рассматриваются теоретические взгляды философов античности относительно роли женщин в политике и общественной деятельности, принцип андрогинности в гностицизме, еретическое движение и оккультизм – эпоха полного подавления «женского», раннее Возрождение как эпоха первых теорий равенства полов. Взгляды философов нового времени на участие женщин в политике и управлении государством. Гендерная асимметрия как фактор формирования традиционной западной культуры. Просветительские и социалистические идеи о равноправии женщин и мужчин. ХХ век – век гендерного самосознания. ; У статті розглядаються теоретичні погляди філософів античності відносно ролі жінок у політиці та суспільній діяльності, принцип андрогінності у гностицизмі, єретичний рух та окультизм – епоха повного пригнічення «жіночого», раннє Відродження як епоха перших теорій рівності статей. Погляди філософів нового часу щодо участі жінок в політиці та управлінні державою. Гендерна асиметрія як чинник формування традиційної західної культури. Просвітницькі та соціалістичні ідеї про рівноправ'я жінок та чоловіків. ХХ століття – століття гендерної самосвідомості.

The article deals with the educational reform of Soviet power in the Transcarpathian region of 1946-1950. Based on previously unpublished documents, the author investigates the situation of education in Transcarpathia in the first post-war years. He indicates the restoration by the Soviet state of the educational institutions, the process of training, staffing of schools. Separately, the reorganization of the education system is considered: the introduction of compulsory seven-year education, the expansion of secondary education, the creation of a network of institutions of secondary specialized education, the establishment of Uzhhorod University. At the same time, it points to the ideologization of education, the transition to Soviet curricula and educational programs, power control and pressure on Transcarpathian intellectuals. The author points out the changes in the apparatus of the Transcarpathian Regional Department of Education in comparison with the period of Transcarpathian Ukraine - the creation of sectors of schools, orphanages, preschool institutions, personnel, special, planned, administrative and economic. Attention was paid to the regional meeting of the workers of the national education of the region, which took place in Uzhgorod in January 1946. She played a significant role in the transition to a new Soviet education system. Ideological and political education of teachers should have been promoted by the institute for the improvement of teachers' qualifications, special scientific-methodical meetings, conferences, seminars for school leaders and teachers of all levels. The exchange of experience with teachers of Soviet Ukraine and other republics should also contribute to the faster integration of Transcarpathia into the educational space of the Soviet Union. Obligatory became the primary party cells in schools. Teachers and students of the university were also under the close attention of the party leadership. Evidence is the March 1947 decree of the Transcarpathian Regional Committee of the KP (b) U "On Teaching Social Sciences at Uzhgorod University". The ideological and political upbringing of young people was entrusted to the department of Marxism-Leninism. Under the flurry of Bolshevik criticism, teachers of the University P. Smyyann, F. Patushniak, M. Lelekach, E. Condor came to the wrong ideological teaching. ; У статті йдеться про освітню реформу радянської влади в Закарпатській області 1946-1950 рр. На основі раніше неопублікованих документів, автор досліджує становище освіти на Закарпатті в перші повоєнні роки, вказує на відновлення радянською державою діяльності закладів освіти, процесу навчання, кадрове забезпечення шкіл. Окремо розглядається реорганізація системи освіти: запровадження обов'язкового семирічного навчання, поширення середньої освіти, створення мережі закладів середньої спеціальної освіти, заснування Ужгородського університету. Разом з тим, вказується на ідеологізацію освіти, перехід на радянські навчальні плани і програми, контроль і пресинг стосовно закарпатської інтелігенції.

The work is an attempt to recreate the image of a Soviet teacher in the late 30's. XX century, and based on a comprehensive analysis of typical materials for the Soviet Ukraine newspaper – the printed organ of the Vinnitsa regional committee of the KP(b)U, periodical magazine of Regional Executive Committee and the Regional Council, «Bilshovitska Pravda» for 1937 – 1939 (700 numbers). Quantitative and qualitative analysis of the newspaper's materials shows that publications about education, teachers, students and students occupy a significant, though not the main, place. Teachers were given the leading role in the education of the younger generation of «builders of communism». Therefore, a lot of attention in the articles of «Bilshovitska Pravda» is given to the creating of the image of an ideal Soviet teacher. The teacher had such important features as social activity, mastery of the fundamentals of the theory of Marxism-Leninism, high level of professionalism, atheistic views, high authority among pupils and the population. The appearance of the teacher, which was maximally fitted to the standard, occupied a significant place in the image of the Soviet teacher. Various articles about the high social status of Soviet teachers were published in order to form representations about the prestige of the teaching profession whose aim was to emphasize the high social status of Soviet educators. «Bilshovitska Pravda» in every possible way praised the best teachers of the USSR and the Ukrainian SSR, popularized professional and social experience of teachers. The authors of the articles drew the image of a negative teacher in order to contrast the to an ideal teacher. The negative teacher had such characteristic features as low level of useful social activity, lack of professional qualifications, various ideological «deviations» (Trotskyism, bourgeois nationalism, fascism) «wrecking activity» in education, drunkenness, professional negligence, immoral behavior and low authority. Such a teacher was strongly condemned and was not desirable to follow. Author of the scientific article concluded that the materials of the newspaper allow to reconstruct about the hero and antihero of the «educational front» given by the government. The image of the Soviet teacher, which press created, was idealized and had little in common with the real average teacher of this era. ; У роботі на основі комплексного аналізу матеріалів типової для Радянської України газети – друкованого органу Вінницького обкому та міському КП(б)У, облвиконкому та облпрофради «Більшовицька правда» за 1937 – 1939 рр. робиться спроба відтворити образ радянського вчителя кінця 1930-х років, який насаджувався у радянському соціумі. Зроблено висновок, що матеріали газети відкривають широкі можливості реконструкції уявлень владних структур про героя і антигероя «освітнього фронту». Змальований пресою образ радянського вчителя мав не багато спільного з реальним пересічним вчителем доби.

The article is devoted to the consideration of the concept of «deep state», which in recent years has been actively implemented in the field of political analysis. The main approaches to defining the essence of the deep state in American and domestic political analysis, as well as the problem of scientific novelty of this term and the analytical concept built on its basis are considered. The proposed theoretical concept, indeed, to some extent adequately describes the existing system of power-distribution relations, which form the basis of political institutions and, in particular – the institutions of state power. However, it does not provide fundamental novelty for political analysis, as it actually repeats the conclusions of Marxism and neo-institutionalism. It is shown that within the economic system, which is focused on individual income, due to monopolization there is a systematic reorientation of the state mechanism from general social functions to consolidate shadow institutions aimed at providing privileged access to power and sources of resources for a limited number of resource groups. This is accompanied by a cut-off from access to institutional influence on government decision-making for the majority of citizens. In fact, the shadow state is a real state, and what is presented as a «public state» is only a front sign for those members of society who do not face political reality. If the need to use the ideology of democracy as a basis for legitimizing the power of a privileged minority is lost, there is no need to divide state institutions into official («front») and shadow (hidden from the majority of the population). Therefore, the term «deep state», in our opinion, may have a rather narrow scope to describe the system of shadow, informal institutions of power and their generated practices of making and implementing government decisions in a society with pronounced limited access to sources of resources for the majority politically full citizens at a time when this restriction has not yet created sufficient conditions for the systematic consolidation of the privileges of the ruling minority in the form of estate barriers and the elimination of civil rights for the majority of society ; Стаття присвячена розгляду концепту «глибинна держава», який на протязі останніх років активно впроваджується в площину політичного аналізу. Розглянуто основні підходи до визначення сутності глибинної держави в американській та вітчизняній політичній аналітиці, а також проблему наукової новизни даного терміну та аналітичної концепції, побудованої на його базі. Показано, що в рамках економічної системи, яка орієнтована на отримання індивідуального прибутку, внаслідок монополізації відбувається системна переорієнтація механізму держави від виконання загальносоціальних функцій на закріплення тіньових інститутів, які націлені на забезпечення привілейованого доступу до влади і джерел ресурсного забезпечення для обмеженого кола ресурсозабезпечених груп. Це супроводжується відсіканням від доступу до інституційного впливу на прийняття владних рішень для основної маси громадян

The article gives an analysis of a possible modification of the United States foreign policy in connection with the presidential election, compiled a preliminary position of the main candidates regarding to the Russian-Ukrainian crisis. The analysis of the international geopolitical situation at the moment is made. The article highlights the positions of candidates in US presidents and candidates that have already dropped out on the Russian-Ukrainian crisis, as well as the analysis of the international geopolitical situation of our time, the forecast for the candidacy for President of the United States. Undoubtedly, the US remains one of the strongest powers, both in economic and in political and military terms. However, the championship increasingly difficult to maintain. The balance of power every year is shifted, and the United States can no longer lay claim to a higher power on a global scale. On the other hand, no other country in the world cannot do that. The US policy towards Ukraine will not undergo significant changes after the presidential election. After the elections in USA will be completed, and will elect a new President, it is unlikely that we will see some dramatic changes in American politics regarding Ukraine. Policy towards our country is not a passing interest of the United States, it is the long-term trend of American diplomacy. Therefore, it is not correct to say that the Republicans take a tougher stance against Russia, and Democrats vice versa. In the United States concerning foreign policy always acts a bipartisan consensus. The main constant is to support Ukraine and deter Russia. A few words about what Ukraine can expect from the candidates. The policy of the Obama administration towards Ukraine was quite weak. They did not want to impose sanctions against Russia, to deal with Putin, Obama has ignored the Budapest Memorandum of 1994. Hillary Clinton will be the same as her husband. Bill Clinton was remembered by grant Ukraine substantial support. Ted Cruz will be similar in this aspect to George W. Bush. No US President has not done for the integration of Ukraine in NATO more than George W. Bush. Trump and Sanders are uncertain because Trump is flirting with Putin, and Sanders is in nostalgia for Marxism-Leninism. If one of them becomes President, the institutional memory and the establishment outweigh and negate the negative effects. ; В статье рассмотрен вопрос возможной модификации внешней политики Соединенных Штатов Америки в связи с выбором на пост президента республиканца или демократа, составлена предварительная позиция главных кандидатов относительно конфликта на Востоке Украины. Проведен анализ международной геополитической ситуации в настоящее время. ; У статті розглянуто питання можливої модифікації зовнішньої політики Сполучених Штатів Америки у зв'язку з вибором на пост президента республіканця або демократа, складена попередня позиція головних кандидатів щодо конфлікту на Сході України. Проведено аналіз міжнародної геополітичної ситуації на цей час.

The article revealed the relationship between Ukrainian and Polish socialists in Eastern Galicia at the beginning of the 20th century, on the eve and during the First World War, which ended with the collapse of the Austro-Hungarian Empire and the proclamation of the Western Ukrainian People's Republic (WUPR, ZUNR). In the political life of Austria-Hungary at the beginning of the 20th century а prominent place was occupied by the socialists, to which in Galicia, in particular, belonged the Polish Social-Democratic Party of Galicia and Silesia (from 1919 – the Polish Socialist Party) and the Ukrainian Social-Democratic Party of Galicia and Bukovina. Both autonomous parties were part of the Social Democratic Workers' Party of Austria and tried to combine the national idea and Marxism. In the conditions of the First World War, Ukrainian and Polish Social Democrats clearly declared the priority of the national over the social-class and international, and their traditional critique and hostility towards the "bourgeois" parties became declarative. The leaders of both parties realized that the world war opened up real prospects for solving the national issue and took an active part in the activities of national representative institutions: the USDP leaders were in the Main Ukrainian Council, later – in the General Ukrainian Council, the PSDP leaders – in the Polish circle in the Austrian Parliament etc. After the collapse of the Habsburg monarchy in the autumn of 1918, the USDP and PSDP became the hostile sides of the armed conflict between the two nations. The Polish Socialists led the first governments of the Second Rzeczpospolita (Polish Republic), while the USDP representatives supported the November 1 uprising of Ukrainians in Lviv and in most of the Galician cities, joined the first Government of the ZUNR (WUPR), headed by K. Levytsky. At the same time, in the composition of both parties, there were few figures calling for a Polish-Ukrainian understanding and an alliance in the struggle against Russian imperialism. Thus, on March 31, 1918, the USDP official M.Hankevych wrote a letter to Polish socialist I.Dashinsky in order to reverse the Polish-Ukrainian conflict, but it did not get the result. After the defeat of the ZUNR (WUPR), the Polish Socialists proposed the projects of the territorial autonomy of the Eastern Galicia in the Second Rzeczpospolita, which, however, did not find support among the leaders of the USDP, which were the supporters of the formation of an independent Ukrainian state, to which Galicia had to enter. The restored USDP since 1928 had a relationship with the Polish Socialist Party but stable cooperation between the two parties was hindered by the contradiction in the national question. ; У статті розглядаються взаємини між українськими і польськими соціалістами у Східній Галичині на початку ХХ ст., напередодні і під час Першої світової війни, що завершилася розпадом Австро-Угорської імперії і проголошенням Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Після поразки ЗУНР польські соціалісти пропонували проекти територіальної автономії Східної Галичини у складі Другої Речі Посполитої, що, однак, не знайшли підтримки серед діячів УСДП – прихильників утворення незалежної Української держави, до якої мала увійти Галичина. Відновлена УСДП з 1928 р. мала взаємини з ППС, стабільній співпраці двох партій заважали розбіжності в національному питанні.

Economic liberalization, privatization and the process of accumulation of the initial capital in post-socialist societies have led to formation of the section of private owners which seemingly disappeared in the course of socialist transformations. As a new social phenomenon which is to be called, the new section of private owners, especially those which possess the essential by scale means of production, started acquiring various notions. As a rule sociologists, using the Marxist methodology, continue calling this section bourgeoisie or capitalists. Marxism defined capitalists as representatives of the ruling bourgeois class, which possess capital and obtain the surplus value by exploitation of employed labor. The major task of the paper is to analyze the notions belonging to the category of owners of the big private business and their correlation according to the criteria of social stratification, which distinguish such a phenomenon as availability of social subjects (that is social subjectness) in the post-socialist transformations. The communities and groups which perform concrete functions in the social structure of the society are defined as its social subjects. The social group which appears as the independent and active one in the social, economic or political sphere is considered the social subject. The social subject is, first of all, characterized by certain ways of the action and consciousness common for the social group. In so doing the social subject is distinguished by the corresponding values, interests, demands and life style.The analysis of the notions which determine the social group of the owners of big private business has shown that the term capitalists, which is widely used in the present western sociology, is the most acceptable one for the scope of this section. At the same time this term has a negative and ideologized shade in the post-socialist societies. The terms businessman and bourgeois, besides emphasizing the business and class aspects of social stratification, have other meanings that may cause the terminological confusion. On the other hand, to define this section one can use the term owners of big business which reflects adequately the main categories of operationalization of this social group in post-socialist societies, i. e.: 1) the origin of economic and social assets (inherited or earned), degree of their transformation into rent; 2) economic potential of the group (the scale of wealth, property and level of incomes); 3) political and social potential of the group (the scope of power and management functions); 4) socio-cultural potential (the level and character of education, qualification, values and ideology, etc.). All these criteria reflect simultaneously the subjectness of this political group in the society. ; Стаття присвячена аналізу проблеми категоріального охоплення соціальної групи великих власників. Автор зазначає, що найбільш прийнятним є термін «капіталісти», яке має широкий вжиток у сучасній західній соціології. Водночас, цей термін у постсоціалістичних суспільствах має негативний та заідеологізований відтінок. Терміни «підприємець» і «буржуа» крім позначення бізнесових та класових аспектів соціальної стратифікації мають й інші значення, що може викликати термінологічну плутанину. Тому для позначення цієї групи можна користуватися терміном «власники крупного капіталу», який адекватно відображає основні критерії операціоналізації цієї соціальної групи у постсоціалістичних суспільствах.

The theoretical evolution of the scientific concept "subject" has been analyzed through the prism of various historical and philosophical epochs and scientific doctrines in the article. The paradigmatic periodization of the development of the mentioned concept with the theoretical additions of those scientific schools, which influenced the post-modern understanding of the subject as part of socio-political knowledge, was given. The author presents the main theoretical articles on understanding the concept of subjectivity as part of the following theoretical and practical doctrines: the sociological approach (represented by the analysis of the works of Ch. Cooley); early and classic Marxism (between which differentiation is under consideration on the subject under the vector humanism / sociologism (antihumanism) ) including the French neo-Marxist school presented by the works of L. Althusser; psychoanalysis, which allowed to determine the importance of the unconscious as the constitutive vector of subjectivity; analytical psychology emphasizes the archetypal composition of the unconscious; postmodernism (represented by the works of J. Derrida, JF Lyotard, J. Kristeva, R. Barthes), which raises the question of the textual deconstruction of ontology and any form of logocentrism; in addition, the concept of " power " in the works of M. Foucault in connection with the transformation of the understanding of subjectivity and discourse was analyzed. On the basis of the above, the author tries to prove that the modern type of understanding of the subject takes its countdown from the philosophy of the Enlightenment, while understanding the exhaustiveness of the explanatory potential of the existing model, the author points to the historical and cultural conditionality of any episteme, assuming that at this stage scientific knowledge it is necessary to talk about an analysis of the subject as part of discursive methodology, which will open the new ways in understanding of post-time political processes. ; У статті проаналізовано теоретичну еволюцію наукового концепту "суб'єкт", крізь призму різноманітних історико-філософських епох та наукових доктрин. Подано парадигмальну періодизацію розвитку зазначеного концепту із теоретичними доповненнями тих наукових шкіл, що счинили вплив на постсучасне розуміння суб'єкта в рамках соціально-політичного знання. Автором наведено основні теоретичні наробки щодо розуміння концепту суб'єктності в рамках наступних теоретико-практичних доктрин: соціологічний підхід (представлений аналізом праць Ч. Кулі); ранній та класичний марксизм (між якими проводиться диференціація щодо розглядаємого питання за вектором гуманізм / соціологізм (антигуманізм)), включаючи французьку неомарксистську школу, представлену роботами Л. Альтюссера; психоаналіз, який дозволив визначити важливість несвідомого як конституюючого вектору суб'єктності; аналітична психологія із акцентом на архетипічному складі несвідомого; постмодернізм (представлений працями Ж. Дерріда, Ж. Ф. Ліотара, Ю. Крістевої, Р. Барта), що ставить питання текстуальної деконструкції онтології та будь-якої форми логоцентризму; окрім того, проаналізовано концепт "влади" в роботах М. Фуко в його зв'язку із трансформацією розуміння суб'єктності та дискурсу. На основі зазначеного, автор намагається довести, що сучасний тип розуміння суб'єкта бере свій відлік з філософії епохи Просвітництва, розуміючи при цьому вичерпність пояснювального потенціалу існуючої моделі, автор вказує на історико-культурну обумовленість будь-якої епістеми, припускаючи, що на даному етапі наукового знання необхідно говорити про аналіз суб'єкта в рамках дискурсивної методології, що дозволить розкрити нові шляхи в розумінні постучасних політичних процесів.

The theoretical evolution of the scientific concept "subject" has been analyzed through the prism of various historical and philosophical epochs and scientific doctrines in the article. The paradigmatic periodization of the development of the mentioned concept with the theoretical additions of those scientific schools, which influenced the post-modern understanding of the subject as part of socio-political knowledge, was given. The author presents the main theoretical articles on understanding the concept of subjectivity as part of the following theoretical and practical doctrines: the sociological approach (represented by the analysis of the works of Ch. Cooley); early and classic Marxism (between which differentiation is under consideration on the subject under the vector humanism / sociologism (antihumanism) ) including the French neo-Marxist school presented by the works of L. Althusser; psychoanalysis, which allowed to determine the importance of the unconscious as the constitutive vector of subjectivity; analytical psychology emphasizes the archetypal composition of the unconscious; postmodernism (represented by the works of J. Derrida, JF Lyotard, J. Kristeva, R. Barthes), which raises the question of the textual deconstruction of ontology and any form of logocentrism; in addition, the concept of " power " in the works of M. Foucault in connection with the transformation of the understanding of subjectivity and discourse was analyzed. On the basis of the above, the author tries to prove that the modern type of understanding of the subject takes its countdown from the philosophy of the Enlightenment, while understanding the exhaustiveness of the explanatory potential of the existing model, the author points to the historical and cultural conditionality of any episteme, assuming that at this stage scientific knowledge it is necessary to talk about an analysis of the subject as part of discursive methodology, which will open the new ways in understanding of post-time political processes. ; У статті проаналізовано теоретичну еволюцію наукового концепту "суб'єкт", крізь призму різноманітних історико-філософських епох та наукових доктрин. Подано парадигмальну періодизацію розвитку зазначеного концепту із теоретичними доповненнями тих наукових шкіл, що счинили вплив на постсучасне розуміння суб'єкта в рамках соціально-політичного знання. Автором наведено основні теоретичні наробки щодо розуміння концепту суб'єктності в рамках наступних теоретико-практичних доктрин: соціологічний підхід (представлений аналізом праць Ч. Кулі); ранній та класичний марксизм (між якими проводиться диференціація щодо розглядаємого питання за вектором гуманізм / соціологізм (антигуманізм)), включаючи французьку неомарксистську школу, представлену роботами Л. Альтюссера; психоаналіз, який дозволив визначити важливість несвідомого як конституюючого вектору суб'єктності; аналітична психологія із акцентом на архетипічному складі несвідомого; постмодернізм (представлений працями Ж. Дерріда, Ж. Ф. Ліотара, Ю. Крістевої, Р. Барта), що ставить питання текстуальної деконструкції онтології та будь-якої форми логоцентризму; окрім того, проаналізовано концепт "влади" в роботах М. Фуко в його зв'язку із трансформацією розуміння суб'єктності та дискурсу. На основі зазначеного, автор намагається довести, що сучасний тип розуміння суб'єкта бере свій відлік з філософії епохи Просвітництва, розуміючи при цьому вичерпність пояснювального потенціалу існуючої моделі, автор вказує на історико-культурну обумовленість будь-якої епістеми, припускаючи, що на даному етапі наукового знання необхідно говорити про аналіз суб'єкта в рамках дискурсивної методології, що дозволить розкрити нові шляхи в розумінні постучасних політичних процесів.

The authors attempt to conceptualize approaches to determination of the nature and place of conflicts in international relations, as well as ways to resolve international conflicts in the modern theory of international relations. An international conflict is defined by the authors as an open political clash of two or more states (or other international actors) on the basis of differences or conflicts of interest. The views of leading theorists of realism, liberalism, and Marxism as directions in the theory of international relations were outlined. It was found that the end of the Cold War created further discussion about the prospects of world politics in the new conditions. During this period, the concepts of F. Fukuyama, S. Huntington, I. Wallerstein appeared, J. Galtung, M. Kaplan, K. Waltz, S. Brown and others expressed their views on the prospects of world politics and the nature of conflicts in the XXI century. Theorists of different scientific political science schools point on the persistence of conflicts in international relations, but their views on the nature of conflicts and the possibility of conflict management are different. The views of theorists on the influence of the structure of international relations system on the nature and intensity of international conflicts are systematized. The authors note that in the context of the study of international conflicts, the legal aspects of the regulation of international relations are of particular importance. In view of this, the main function of international law is to regulate international relations, the main subjects of which are states. Sovereignty remains the main feature of the state. It is noted that the mechanisms of formation and operation of international law are interstate, not supranational. It is determined that under modern conditions the attributes of modern international politics are regional crises, hybrid wars, information blockades, which do not contribute to the formation of a stable system of international relations ; У статті здійснено спробу концептуалізації підходів до визначення природи і місця конфліктів у міжнародних відносинах, а також шляхів вирішення міжнародних конфліктів у сучасній теорії міжнародних відносин. Міжнародний конфлікт визначається авторами як відкрите політичне зіткнення двох і більше держав (або інших міжнародних акторів) на підставі розбіжності або суперечності їх інтересів. Були окреслені погляди провідних теоретиків реалізму, лібералізму, марксизму як напрямів у теорії міжнародних відносин. З'ясовано, що завершення «холодної війни» створило подальшу дискусію про перспективи світової політики в нових умовах. У цей період з'являються концепції Ф. Фукуями, С. Гантінгтона, І. Валлерстайна, свій погляд на перспективи світової політики і характер конфліктів у XXI столітті висловлюють Й. Галтунг, М. Каплан, К. Уолтц, С. Браун та інші. Теоретики, які належать до різних наукових політологічних шкіл, вказують на збереження конфліктогенності в міжнародних відносинах, проте їх погляди на природу конфліктів та можливість управління конфліктами відрізняються. Систематизовано погляди теоретиків щодо впливу структури системи міжнародних відносин на характер та інтенсивність міжнародних конфліктів. Автори зазначають, що в контексті дослідження міжнародних конфліктів особливого значення набувають правові аспекти регулювання міжнародних відносин. З огляду на це головною функцією міжнародного права є врегулювання міжнародних відносин, основними суб'єктами яких є держави. А основною ознакою держави залишається її суверенітет. Зазначено, що механізми формування і дії норм міжнародного права носять міждержавний, а не наддержавний характер. Визначено, що за сучасних умов атрибутами сучасної міжнародної політики регіональні кризи, гібридні війни, інформаційні блокади, які не сприяють формуванню стійкої системи міжнародних відносин.

The authors attempt to conceptualize approaches to determination of the nature and place of conflicts in international relations, as well as ways to resolve international conflicts in the modern theory of international relations. An international conflict is defined by the authors as an open political clash of two or more states (or other international actors) on the basis of differences or conflicts of interest. The views of leading theorists of realism, liberalism, and Marxism as directions in the theory of international relations were outlined. It was found that the end of the Cold War created further discussion about the prospects of world politics in the new conditions. During this period, the concepts of F. Fukuyama, S. Huntington, I. Wallerstein appeared, J. Galtung, M. Kaplan, K. Waltz, S. Brown and others expressed their views on the prospects of world politics and the nature of conflicts in the XXI century. Theorists of different scientific political science schools point on the persistence of conflicts in international relations, but their views on the nature of conflicts and the possibility of conflict management are different. The views of theorists on the influence of the structure of international relations system on the nature and intensity of international conflicts are systematized. The authors note that in the context of the study of international conflicts, the legal aspects of the regulation of international relations are of particular importance. In view of this, the main function of international law is to regulate international relations, the main subjects of which are states. Sovereignty remains the main feature of the state. It is noted that the mechanisms of formation and operation of international law are interstate, not supranational. It is determined that under modern conditions the attributes of modern international politics are regional crises, hybrid wars, information blockades, which do not contribute to the formation of a stable system of international relations ; У статті здійснено спробу концептуалізації підходів до визначення природи і місця конфліктів у міжнародних відносинах, а також шляхів вирішення міжнародних конфліктів у сучасній теорії міжнародних відносин. Міжнародний конфлікт визначається авторами як відкрите політичне зіткнення двох і більше держав (або інших міжнародних акторів) на підставі розбіжності або суперечності їх інтересів. Були окреслені погляди провідних теоретиків реалізму, лібералізму, марксизму як напрямів у теорії міжнародних відносин. З'ясовано, що завершення «холодної війни» створило подальшу дискусію про перспективи світової політики в нових умовах. У цей період з'являються концепції Ф. Фукуями, С. Гантінгтона, І. Валлерстайна, свій погляд на перспективи світової політики і характер конфліктів у XXI столітті висловлюють Й. Галтунг, М. Каплан, К. Уолтц, С. Браун та інші. Теоретики, які належать до різних наукових політологічних шкіл, вказують на збереження конфліктогенності в міжнародних відносинах, проте їх погляди на природу конфліктів та можливість управління конфліктами відрізняються. Систематизовано погляди теоретиків щодо впливу структури системи міжнародних відносин на характер та інтенсивність міжнародних конфліктів. Автори зазначають, що в контексті дослідження міжнародних конфліктів особливого значення набувають правові аспекти регулювання міжнародних відносин. З огляду на це головною функцією міжнародного права є врегулювання міжнародних відносин, основними суб'єктами яких є держави. А основною ознакою держави залишається її суверенітет. Зазначено, що механізми формування і дії норм міжнародного права носять міждержавний, а не наддержавний характер. Визначено, що за сучасних умов атрибутами сучасної міжнародної політики регіональні кризи, гібридні війни, інформаційні блокади, які не сприяють формуванню стійкої системи міжнародних відносин.

The article discusses the concept of political Gnosticism, developed by the philosopher Eric Voegelin. This concept is one of the main elements of Voegelin's political philosophy, in which he answers the question about the essence of modern politics. Voegelin believes that modernity is theresult of the historical victory of the ideology of "Gnosticism". The historical roots of Gnosticism, says Voegelin, should not be sought in late antiquity, but in the Middle Ages. Based on the ideas of Christian mystics, such as Joachim of Flore, an ideology of Gnosticism was formed, which spread in the Western world and became a powerful political force. This force accomplished the "great Gnostic revolution" and shaped modern society. Examples of modern Gnostic regimes are progressivism, positivism, Marxism, psychoanalysis, communism, fascism, National Socialism. Modern political science is not able to give a critical understanding of Gnosticism, since it itself is aproduct of Gnostic ideology. Therefore, modern political science needs to restore its fundamental principles, which were established by ancient philosophers, the founders of the philosophy of politics. Voegelin calls this the reteoretisation of political science. The author of the article analyzes thetheoretical and historical grounds of Voegelin's concept and concludes that one of the sources of his theory of political Gnosticism is Hegel's doctrine of unhappy consciousness. The article also proves that Voegelin's concept of Gnosticism is not identical with historical Gnosticism. The author also analyzes the reasons why political science of the twentieth century did not accept this concept and did not draw conclusions from criticism of political science in the work "New Science of Politics" by Voegelin. The article concludes that the changes that are taking place in the modern world force us to reconsider and overestimate Voegelin's concept, which, in our opinion, has great heuristic potential. ; У статті розглядається концепція політичного гностицизму, розроблена австро-американським філософом Еріком Фегеліном. Ця концепція є одним з головних елементів фегелінівської політичної філософії, в якій він дає відповідь на питання про сутність сучасної політики. Фегелін вважає, що сучасність є результатом історичної перемоги ідеології «гностицизму». Історичне коріння гностицизму, вважає Фегелін, слід шукати не в добі пізньої античності, а в епоху середньовіччя. На основі ідей християнських містиків, таких як Йоахім Флорський, сформувалася ідеологія гностицизму, яка поширилась в західному світі і стала потужною політичною силою. Ця сила зробила «велику гностичну революцію» і загалом сформувала сучасне суспільство. Прикладами сучасних гностичних режимів є прогресизм, позитивізм, марксизм, психоаналіз, комунізм, фашизм, націонал-соціалізм. Сучасна політична наука нездатна дати критичне осмислення гностицизму, оскільки сама є продуктом гностичної ідеології. Тому сучасна політологія потребує відновлення своїх основоположних принципів, які були встановлені античними філософами, засновниками філософії політики. Фегелін називає це ретеоретізаціею політичної науки. Автор статті аналізує теоретичні та історичні підстави концепції Фегеліна і доходить висновку, що одним з джерел його теорії політичного гностицизму є вчення Геґеля про нещасну свідомість. У статті також доведено, що концепт гностицизму у Фегеліна не є тотожним історичному гностицизму. Автор також аналізує причини, з яких політична наука ХХст. не сприйняла цю концепцію і не зробила висновків з критики політології в роботі Фегеліна «Нова наука політики». У статті робиться висновок про те, що зміни, які відбуваються в сучасному світі, змушують нас переглянути і переоцінити концепцію Фегеліна, яка, на наш погляд, має великий евристичний потенціал.

This study analyzed the main scientific theories concerning the religion's influences on the economic and integration processes. Author focuses attention on the researches carried out on the methodology of social constructivism. This conception emerged as an alternative to realism, liberalism and marxism. These originally spiritually saturated theories eventually transformed to the doctrines, the practical implementation of which led to social and economic crises and conflicts. The statement that social reality is valuable and culturally peculiar appears as the cornerstone of constructivism. Following the Weber's concept in the researches of religion's influences on the processes of economic development and integration, social constructivism has critically reworked it.Author identifies three main areas of researches within the framework of this paradigm. In the first area scientists study the influence of religious ideas on the welfare of the population through their interconnection with economic, political and cultural institutions. In the second area explorers analyse the role of religious activity in the formation of subjective assessments of external environment and internal reflection as the factors of economic productivity and social consolidation. In the third area researchers define the value potential of Christianity and its various confessions in the processes of European integration.Summarizing the conclusions of these studies, author shows that the opinion, on which religious norms and institutions continue to influence economic activity, despite the process of secularization in the European Union countries, is established in the framework of social constructivism paradigm. At the same time, constructivists argue that the influence of religious principles on economic development and European integration processes has a complex differential and multiplicative character, which determines the relationship between social actors in the economic, political and cultural spheres both directly and indirectly. Scientistsconstructivists discover the fact that the Christian faith, which has formed unique European ethos, today acts as an existential factor in European integration. ; В статье осуществлен анализ основных научных теорий о влиянии религии на экономические и интеграционные процессы. Главное внимание уделено исследованиям, которые были проведены по методологии социального конструктивизма. Обобщив выводы этих исследований, автор показывает, что, несмотря на процесс секуляризации общественной жизни, религиозные нормы и институты продолжают прямо или косвенно влиять на экономическую деятельность в странах Европейского Союза. Социальный конструктивизм исходит из того, что христианская вера, которая в свое время сформировала уникальный европейский этос, и сегодня выступает екзистенциальним фактором европейской интеграции. При этом конструктивисты доказывают, что влияние религиозных принципов на экономическое развитие и евроинтеграционные процессы имеет сложный дифференциально-мультипликативный характер, который ценностно детерминирует отношения между социальными актерами в экономической, политической и культурной сферах. ; У статті здійснено аналіз основних наукових теорій щодо впливу релігії на економічні та інтеграційні процеси. Головна увага приділена дослідженням, які були проведені за методологією соціального конструктивізму. Узагальнивши висновки цих досліджень, автор показує, що, не дивлячись на процес секуляризації суспільного життя, релігійні норми та інститути продовжують прямо чи опосередковано впливати на економічну діяльність, у країнах Європейського Союзу. Соціальний конструктивізм виходить з того, що християнська віра, яка свого часу сформувала унікальний європейський етос, і сьогодні виступає екзістенцйним чинником європейської інтеграції. При цьому конструктивісти доводять, що вплив релігійних принципів на економічний розвиток та євроінтеграційні процеси має складний диференційно-мультиплікативний характер, який ціннісно детермінує відносини між соціальними акторами в економічній, політичній і культурній сферах.