Suchergebnisse

This master paper tries to give a firm idea of implementing such a plan. Referring to different literature and information on the web sites the paper analyses basic elements of macro environment of Norway market (economical, political, social and geographical elements). Studies in detail the Norwegian labour market characteristics, the need of this market and the unemployment rates, also the issues related with recruitment process (recruitment selection, recognition of qualification, etc.). The paper presents in detail the requirements for foreign nationals seeking to work in this country, informs about social security and tax systems existing in this country. While describing the marketing strategy the main analysis focuses on the future nature of the services building and the target market. The paper analyzes possible support measures of such an activity and the expectations of employers and employees while working in Norway. Finally the financial aspect of this activity are touched and the question of financial implementation and the ratio of supply frequency and the price ratio is established

This master paper tries to give a firm idea of implementing such a plan. Referring to different literature and information on the web sites the paper analyses basic elements of macro environment of Norway market (economical, political, social and geographical elements). Studies in detail the Norwegian labour market characteristics, the need of this market and the unemployment rates, also the issues related with recruitment process (recruitment selection, recognition of qualification, etc.). The paper presents in detail the requirements for foreign nationals seeking to work in this country, informs about social security and tax systems existing in this country. While describing the marketing strategy the main analysis focuses on the future nature of the services building and the target market. The paper analyzes possible support measures of such an activity and the expectations of employers and employees while working in Norway. Finally the financial aspect of this activity are touched and the question of financial implementation and the ratio of supply frequency and the price ratio is established

This master paper tries to give a firm idea of implementing such a plan. Referring to different literature and information on the web sites the paper analyses basic elements of macro environment of Norway market (economical, political, social and geographical elements). Studies in detail the Norwegian labour market characteristics, the need of this market and the unemployment rates, also the issues related with recruitment process (recruitment selection, recognition of qualification, etc.). The paper presents in detail the requirements for foreign nationals seeking to work in this country, informs about social security and tax systems existing in this country. While describing the marketing strategy the main analysis focuses on the future nature of the services building and the target market. The paper analyzes possible support measures of such an activity and the expectations of employers and employees while working in Norway. Finally the financial aspect of this activity are touched and the question of financial implementation and the ratio of supply frequency and the price ratio is established

The publication highlights the issue of gender equality, namely the representation of women in the parliaments of Ukraine and Norway. The low percentage of women involved in the Ukrainian parliament indicates that this problem has not been resolved. The paper provides an overview of the structure of the parliaments of Norway and Ukraine, the number of women MPs and women who are members of other parliamentary structures, the number and gender composition of parties represented in the parliament, legislation that promotes gender equality in parliament. ; Публікація актуалізує питання ґендерної рівності, а саме представництва жінок у парламентах України та Норвегії. Низький відсоток залучення жінок у парламент України свідчить про невирішеність даної проблеми. Робота містить огляд структури парламентів Норвегії та України, кількості жінок-депутаток та жінок, що є членкинями інших структур парламенту, кількісно-статевий склад партій, що пройшли до парламенту, законодавства, що сприяє ґендерній рівності в парламенті.

The article deals with the decentralization of education in modern conditions of its new format of functioning as an important component in the implementation of the tasks of sustainable development of the world community in accordance with the strategic objectives set by UNESCO. The theoretical basis of the research is the characteristics of the process of decentralization of education as a tool for changing a society at the present stage and its components based on the analysis of research by European and Ukrainian scientists, statistics of international organizations on the development of the phenomenon in the country. In the European area, Norwegian decentralized education is distinguished by its achievements in management and funding, where the state is the main player, which is also the driving force of change.Decentralization of education is implemented through the national policy aimed at supporting the public and private sectors as the opportunities to diversify the national education, building social interaction at all government and educational levels as well as their openness, cooperation and support. Territorially, the national decentralization is built on the basis of administrative division and delegation of powers to regional and municipal levels with the responsibility for particular educational levels. The degree of decentralization at the educational levels varies according to the principle from lower to higher, concentrating in higher education. Education is funded by the state, including private institutions and with parental contributions regulated by the law.It has been demonstrated the education as an instrument of democratization, citizenship and decentralization of the country's community through its reforms and through the active involvement of all stakeholders in this process at every level of education. The peculiarities of the current decentralization of the national education system encompass: existing and new forms of governance and funding, active cooperation of all levels of power with appropriate empowerment according to the functions performed in the transparent system of interactions, the responsibilities and freedom at all educational levels, the encouragement for all community members to participate in dealing with the issues and further educational reforms. ; Устатті розглянуто децентралізацію освіти вумовах нового формату її функціонування зорієнтацією нареалізацію стратегічних завдань сталого розвитку світової спільноти. Уєвропейському просторі децентралізована освіта Норвегії виокремлюється своїми досягненнями вуправлінні та фінансуванні звагомою участю держави як провідної рушійної сили змін. Продемонстровано, як освіта є інструментом демократизації, громадянськості та децентралізації спільноти країни шляхом її реформування та через активне залучення до цього процесу зацікавлених сторін. Визначено особливості сучасного стану децентралізації освіти, яка поєднує існуючі та новітні форми управління іфінансування, активну співпрацю усіх щаблів влади звідповідним наділенням повноважень та ступенем академічної свободи за освітніми рівням, заохоченням участі усіх представників спільноти до практичного вирішення питань та подальшого реформування освіти.

In the article the social policy of Kingdom is investigational Norway and its realization on the modern stage of development of country. In particular, the system of social protection of the state is exposed; basic directions, tasks and principles of realization of social security and social payments, are described. It is set that the social policy of Norway is developed enough and foresees different kinds the social allowance population of country. In particular, payments on unemployment, to disability and others like that. The social protected of population of Norway foresees not only the grant of financial help from the side of the states but also not material, in particular creation of the unique system of registration of free vacancies, preparation and retraining of shots, on numerous free courses. To it follows to add existence of various centers, youth clubs, refuges, services and social projects of called, to render a necessary help the different categories of population. The special attention in Norway is spared the question of health protection, that positively influences on the demographic situation of country. It is found out, that due to economic expansion of country and successful social policy life-span in Norway is high enough. During research an author it is indicated on the lacks of this policy. Without regard to that an unemployment rate in Norway is not considerable, the question of unemployment population sharply appeared in a country. One of reasons distribution of unemployment among the population of capable of working age high social payments became from the side of the state. As a rule, immigrants practise upon such payments which, having a far of children, live due to a money got from the state. ; У статті висвітлена соціальна політика Королівства Норвегія та її реалізація на сучасному етапі розвитку держави. Зокрема, розкрито системусоціального захисту держави; охарактеризовано основні напрямки, завдання та принципи здійснення соціального страхування та соціальних виплат. Встановлено, що соціальна політика Норвегії досить розвинена та передбачає різні види соціальної допомоги населенню країни. Соціальна захищеність населення Норвегії передбачає не лише надання матеріальної допомоги з боку держав, але й не матеріальної, зокрема створення єдиноїсистеми реєстрації вільних вакансій, підготовки і перепідготовки кадрів на численних безкоштовних курсах. До цього слід додати існування різноманітних центрів, молодіжних клубів, притулків, служб та соціальних проектів, покликаних надавати необхідну допомогу різним категоріям населення. Особлива увага у Норвегії приділена питанню охорони здоров'я, що позитивно впливає на демографічну ситуацію країни. З'ясовано, що завдяки економічному процвітанню та вдалій соціальній політиці держави, тривалість життя в Норвегії досить висока. У ході дослідження автором вказано на недоліки даної політики. Незважаючи на те, що рівень безробіття у Норвегії не значний, питання непрацюючого населення гостро постало в країні. Однією із причин поширенню безробіття серед населення працездатного віку стали високі державні соціальні виплати. Як правило, такими виплатами зловживають іммігранти, які, за наявності значної кількості дітей, живуть за рахунок "дитячих коштів", які, отримують від держави.

The identification of macro-regions inside the EU is related to geographical and political aspects. Countries' participation in the EU strategy is linked to certain interests of states which are commonly related to geography and distance from the Baltic Sea. This thesis explores the participation of Norway, Iceland and Russia in the EU strategy for the Baltic Sea region. The aim of the thesis is to identify the effectiveness of the participation of those countries and disclose various reasons of such cooperation, by using systematic comparative analysis and criteria.

The identification of macro-regions inside the EU is related to geographical and political aspects. Countries' participation in the EU strategy is linked to certain interests of states which are commonly related to geography and distance from the Baltic Sea. This thesis explores the participation of Norway, Iceland and Russia in the EU strategy for the Baltic Sea region. The aim of the thesis is to identify the effectiveness of the participation of those countries and disclose various reasons of such cooperation, by using systematic comparative analysis and criteria.

The identification of macro-regions inside the EU is related to geographical and political aspects. Countries' participation in the EU strategy is linked to certain interests of states which are commonly related to geography and distance from the Baltic Sea. This thesis explores the participation of Norway, Iceland and Russia in the EU strategy for the Baltic Sea region. The aim of the thesis is to identify the effectiveness of the participation of those countries and disclose various reasons of such cooperation, by using systematic comparative analysis and criteria.

The article analyzes the conceptual foundations of the foreign policy strategy of theKingdomofNorway. It is noted that the influence of the state and the ability to achieve its goals in the foreign policy arena are largely associated with the country's strategic priorities. The approaches to the definition of the concept of "strategy" are described, which describe the behavioral motives for choosing strategic objectives and priorities. When choosing a strategy, it is necessary to assess the value of available resources and choose the most important goal, the achievement of which will be directed to further efforts, taking into account their usefulness for the country. The article explores the evolution of the Norwegian foreign policy discourse. It is noted that Norway's foreign policy discourse as a sovereign state is based on a combination of two areas - Norway's vulnerable position in the international arena as a small country and the need for political elites to reach consensus on foreign policy. The development of foreign policy ofNorwaytook place within the framework of three paradigms - neutralism, moralism and internationalism, which were formed due to the specifics of the identity ofNorwayas a small country. Scientists note that the coexistence of the three paradigms in the foreign policy ofNorwaywas the result of the so-called bifurcation between the security policy and diplomacy of values. It is noted that the main interests of Norway since the 90s began to concentrate in the field of transnational economic activity, promoting the idea of global governance; Norway's new foreign policy priority has become an "engagement policy," which was based on foreign policy efforts to overcome development problems, provide humanitarian assistance, maintain peace, and mitigate the effects of climate change. It is concluded thatNorwayimplements a foreign policy strategy based on the principle of "coherence," which implies the relationship betweenNorway's security policy and world political stability in general. ; В статье анализируются концептуальные основы внешнеполитической стратегии Королевства Норвегия. Отмечается, что влиятельность государства и возможность достижения своих целей на внешнеполитической арене в значительной степени связаны со стратегическими приоритетами страны. Исследуются подходы к определению понятия «стратегия», описывающих поведенческие мотивы выбора стратегических задач и приоритетов. При выборе стратегии необходимо оценить значение имеющихся ресурсов и выбрать наиболее важную цель, на достижение которой и будут направлены дальнейшие усилия с учетом их полезности для страны. В статье исследована эволюция норвежского внешнеполитического дискурса. Отмечается что в основе внешнеполитического дискурса Норвегии как суверенного государства лежит сочетание двух направлений - уязвимого положения Норвегии на международной арене как малой страны и необходимости достижения политическими элитами консенсуса по внешней политике. Развитие внешней политики Норвегии происходило в пределах трех парадигм - нейтрализма, морализма и интернационализма, сложившихся в силу специфики идентичности Норвегии как малой страны. Ученые отмечают, что сосуществование трех парадигм во внешней политике Норвегии имело следствием так называемой бифуркации между политикой безопасности и дипломатии ценностей. Отмечается, что основные интересы Норвегии с 90-х годов стали концентрироваться в сфере транснациональной экономической деятельности, продвижение идеи глобального управления; новым приоритетом внешней политики Норвегии стала «политика вовлечения», основу которой составляли внешнеполитические усилия по преодолению проблем развития, оказания гуманитарной помощи, поддержанию мира, смягчения последствий изменения климата. Сделан вывод, что Норвегия реализует внешнеполитическую стратегию с опорой на принцип «когерентности», что предполагает взаимосвязь между политикой безопасности Норвегии и мирополитеческой стабильностью в целом. ; Метою роботи зазначається аналіз розвитку концептуальних засад зовнішньополітичної стратегії Королівства Норвегії. В роботі здійснюється теоретико-методологічний аналіз підходів щодо тлумачення поняття «стратегії». Зазначаєьться, що дослідження логіки, яка лежить в основі прийняття рішень державою щодо вибору стратегічних пріоритетів, допомагає відтворити сам процес їх прийняття, сутність стратегічної поведінки держави, зосередитись на цілях, яких прагне досягти актор, наявних ресурсах і процесі вибору способу досягнення мети. У статті розглядається історична ретроспектива зовнішньополітичні пріоритетів Норвегії від часу отримання країною незалежності і до теперішнього часу. Зазначається, що розвиток зовнішньої політики Норвегії відбувався в межах трьох парадигм – нейтралізму, моралізму та інтернаціоналізму, сформованих внаслідок специфіки ідентичності Норвегії як малої країни. Показано, що протягом різних історичних періодів політичним керівництвом Норвегії реалізовувалася зовнішньополітична стратегія, яка включала в себе елементи всіх вищезазначених парадигм. Зазначено, що завершення Холодної війни та переоцінка Норвегією співвідношення безпекової політики та дипломатії цінностей мало наслідком виникнення «політики залучення», що базувалася на невід'ємному зв'язку між безпекою Норвегії та подоланням таких глобальних викликів як недорозвиненість ряду країн світу. Доведено, що незважаючи на статус малої країни, на міжнародно-політичній арені Норвегія реалізує зовнішньополітичну стратегію з охопленням як власного, так і інших регіонів світу з опорою на принцип «когерентності», що передбачає взаємозв'язок між розвитком слаборозвинених регіонів світу, безпекою Норвегії та світополітичною стабільністю в цілому. В зовнішній політиці Норвегії знайшло місце таке явище як злиття ідеалів та інтересів в тому сенсі, де ідеали виявилися включеними в широке розуміння поняття інтересів в той час, як інтереси забезпечуються шляхом використання мови та практики ідеалізму.

Метою роботи зазначається аналіз розвитку концептуальних засад зовнішньополітичної стратегії Королівства Норвегії. В роботі здійснюється теоретико-методологічний аналіз підходів щодо тлумачення поняття «стратегії». Зазначаєьться, що дослідження логіки, яка лежить в основі прийняття рішень державою щодо вибору стратегічних пріоритетів, допомагає відтворити сам процес їх прийняття, сутність стратегічної поведінки держави, зосередитись на цілях, яких прагне досягти актор, наявних ресурсах і процесі вибору способу досягнення мети. У статті розглядається історична ретроспектива зовнішньополітичні пріоритетів Норвегії від часу отримання країною незалежності і до теперішнього часу. Зазначається, що розвиток зовнішньої політики Норвегії відбувався в межах трьох парадигм – нейтралізму, моралізму та інтернаціоналізму, сформованих внаслідок специфіки ідентичності Норвегії як малої країни. Показано, що протягом різних історичних періодів політичним керівництвом Норвегії реалізовувалася зовнішньополітична стратегія, яка включала в себе елементи всіх вищезазначених парадигм. Зазначено, що завершення Холодної війни та переоцінка Норвегією співвідношення безпекової політики та дипломатії цінностей мало наслідком виникнення «політики залучення», що базувалася на невід'ємному зв'язку між безпекою Норвегії та подоланням таких глобальних викликів як недорозвиненість ряду країн світу. Доведено, що незважаючи на статус малої країни, на міжнародно-політичній арені Норвегія реалізує зовнішньополітичну стратегію з охопленням як власного, так і інших регіонів світу з опорою на принцип «когерентності», що передбачає взаємозв'язок між розвитком слаборозвинених регіонів світу, безпекою Норвегії та світополітичною стабільністю в цілому. В зовнішній політиці Норвегії знайшло місце таке явище як злиття ідеалів та інтересів в тому сенсі, де ідеали виявилися включеними в широке розуміння поняття інтересів в той час, як інтереси забезпечуються шляхом використання мови та практики ідеалізму. ; В статье анализируются концептуальные основы внешнеполитической стратегии Королевства Норвегия. Отмечается, что влиятельность государства и возможность достижения своих целей на внешнеполитической арене в значительной степени связаны со стратегическими приоритетами страны. Исследуются подходы к определению понятия «стратегия», описывающих поведенческие мотивы выбора стратегических задач и приоритетов. При выборе стратегии необходимо оценить значение имеющихся ресурсов и выбрать наиболее важную цель, на достижение которой и будут направлены дальнейшие усилия с учетом их полезности для страны. В статье исследована эволюция норвежского внешнеполитического дискурса. Отмечается что в основе внешнеполитического дискурса Норвегии как суверенного государства лежит сочетание двух направлений - уязвимого положения Норвегии на международной арене как малой страны и необходимости достижения политическими элитами консенсуса по внешней политике. Развитие внешней политики Норвегии происходило в пределах трех парадигм - нейтрализма, морализма и интернационализма, сложившихся в силу специфики идентичности Норвегии как малой страны. Ученые отмечают, что сосуществование трех парадигм во внешней политике Норвегии имело следствием так называемой бифуркации между политикой безопасности и дипломатии ценностей. Отмечается, что основные интересы Норвегии с 90-х годов стали концентрироваться в сфере транснациональной экономической деятельности, продвижение идеи глобального управления; новым приоритетом внешней политики Норвегии стала «политика вовлечения», основу которой составляли внешнеполитические усилия по преодолению проблем развития, оказания гуманитарной помощи, поддержанию мира, смягчения последствий изменения климата. Сделан вывод, что Норвегия реализует внешнеполитическую стратегию с опорой на принцип «когерентности», что предполагает взаимосвязь между политикой безопасности Норвегии и мирополитеческой стабильностью в целом. ; The article analyzes the conceptual foundations of the foreign policy strategy of theKingdomofNorway. It is noted that the influence of the state and the ability to achieve its goals in the foreign policy arena are largely associated with the country's strategic priorities. The approaches to the definition of the concept of "strategy" are described, which describe the behavioral motives for choosing strategic objectives and priorities. When choosing a strategy, it is necessary to assess the value of available resources and choose the most important goal, the achievement of which will be directed to further efforts, taking into account their usefulness for the country. The article explores the evolution of the Norwegian foreign policy discourse. It is noted that Norway's foreign policy discourse as a sovereign state is based on a combination of two areas - Norway's vulnerable position in the international arena as a small country and the need for political elites to reach consensus on foreign policy. The development of foreign policy ofNorwaytook place within the framework of three paradigms - neutralism, moralism and internationalism, which were formed due to the specifics of the identity ofNorwayas a small country. Scientists note that the coexistence of the three paradigms in the foreign policy ofNorwaywas the result of the so-called bifurcation between the security policy and diplomacy of values. It is noted that the main interests of Norway since the 90s began to concentrate in the field of transnational economic activity, promoting the idea of global governance; Norway's new foreign policy priority has become an "engagement policy," which was based on foreign policy efforts to overcome development problems, provide humanitarian assistance, maintain peace, and mitigate the effects of climate change. It is concluded thatNorwayimplements a foreign policy strategy based on the principle of "coherence," which implies the relationship betweenNorway's security policy and world political stability in general.

Метою роботи зазначається аналіз розвитку концептуальних засад зовнішньополітичної стратегії Королівства Норвегії. В роботі здійснюється теоретико-методологічний аналіз підходів щодо тлумачення поняття «стратегії». Зазначаєьться, що дослідження логіки, яка лежить в основі прийняття рішень державою щодо вибору стратегічних пріоритетів, допомагає відтворити сам процес їх прийняття, сутність стратегічної поведінки держави, зосередитись на цілях, яких прагне досягти актор, наявних ресурсах і процесі вибору способу досягнення мети. У статті розглядається історична ретроспектива зовнішньополітичні пріоритетів Норвегії від часу отримання країною незалежності і до теперішнього часу. Зазначається, що розвиток зовнішньої політики Норвегії відбувався в межах трьох парадигм – нейтралізму, моралізму та інтернаціоналізму, сформованих внаслідок специфіки ідентичності Норвегії як малої країни. Показано, що протягом різних історичних періодів політичним керівництвом Норвегії реалізовувалася зовнішньополітична стратегія, яка включала в себе елементи всіх вищезазначених парадигм. Зазначено, що завершення Холодної війни та переоцінка Норвегією співвідношення безпекової політики та дипломатії цінностей мало наслідком виникнення «політики залучення», що базувалася на невід'ємному зв'язку між безпекою Норвегії та подоланням таких глобальних викликів як недорозвиненість ряду країн світу. Доведено, що незважаючи на статус малої країни, на міжнародно-політичній арені Норвегія реалізує зовнішньополітичну стратегію з охопленням як власного, так і інших регіонів світу з опорою на принцип «когерентності», що передбачає взаємозв'язок між розвитком слаборозвинених регіонів світу, безпекою Норвегії та світополітичною стабільністю в цілому. В зовнішній політиці Норвегії знайшло місце таке явище як злиття ідеалів та інтересів в тому сенсі, де ідеали виявилися включеними в широке розуміння поняття інтересів в той час, як інтереси забезпечуються шляхом використання мови та практики ідеалізму. ; В статье анализируются концептуальные основы внешнеполитической стратегии Королевства Норвегия. Отмечается, что влиятельность государства и возможность достижения своих целей на внешнеполитической арене в значительной степени связаны со стратегическими приоритетами страны. Исследуются подходы к определению понятия «стратегия», описывающих поведенческие мотивы выбора стратегических задач и приоритетов. При выборе стратегии необходимо оценить значение имеющихся ресурсов и выбрать наиболее важную цель, на достижение которой и будут направлены дальнейшие усилия с учетом их полезности для страны. В статье исследована эволюция норвежского внешнеполитического дискурса. Отмечается что в основе внешнеполитического дискурса Норвегии как суверенного государства лежит сочетание двух направлений - уязвимого положения Норвегии на международной арене как малой страны и необходимости достижения политическими элитами консенсуса по внешней политике. Развитие внешней политики Норвегии происходило в пределах трех парадигм - нейтрализма, морализма и интернационализма, сложившихся в силу специфики идентичности Норвегии как малой страны. Ученые отмечают, что сосуществование трех парадигм во внешней политике Норвегии имело следствием так называемой бифуркации между политикой безопасности и дипломатии ценностей. Отмечается, что основные интересы Норвегии с 90-х годов стали концентрироваться в сфере транснациональной экономической деятельности, продвижение идеи глобального управления; новым приоритетом внешней политики Норвегии стала «политика вовлечения», основу которой составляли внешнеполитические усилия по преодолению проблем развития, оказания гуманитарной помощи, поддержанию мира, смягчения последствий изменения климата. Сделан вывод, что Норвегия реализует внешнеполитическую стратегию с опорой на принцип «когерентности», что предполагает взаимосвязь между политикой безопасности Норвегии и мирополитеческой стабильностью в целом. ; The article analyzes the conceptual foundations of the foreign policy strategy of theKingdomofNorway. It is noted that the influence of the state and the ability to achieve its goals in the foreign policy arena are largely associated with the country's strategic priorities. The approaches to the definition of the concept of "strategy" are described, which describe the behavioral motives for choosing strategic objectives and priorities. When choosing a strategy, it is necessary to assess the value of available resources and choose the most important goal, the achievement of which will be directed to further efforts, taking into account their usefulness for the country. The article explores the evolution of the Norwegian foreign policy discourse. It is noted that Norway's foreign policy discourse as a sovereign state is based on a combination of two areas - Norway's vulnerable position in the international arena as a small country and the need for political elites to reach consensus on foreign policy. The development of foreign policy ofNorwaytook place within the framework of three paradigms - neutralism, moralism and internationalism, which were formed due to the specifics of the identity ofNorwayas a small country. Scientists note that the coexistence of the three paradigms in the foreign policy ofNorwaywas the result of the so-called bifurcation between the security policy and diplomacy of values. It is noted that the main interests of Norway since the 90s began to concentrate in the field of transnational economic activity, promoting the idea of global governance; Norway's new foreign policy priority has become an "engagement policy," which was based on foreign policy efforts to overcome development problems, provide humanitarian assistance, maintain peace, and mitigate the effects of climate change. It is concluded thatNorwayimplements a foreign policy strategy based on the principle of "coherence," which implies the relationship betweenNorway's security policy and world political stability in general.

Good foreign practices from the Western world help to form the emerging Lithuanian ideology of prison. The idea of resocialization, which was adapted through cooperation, is also being consolidated in the legal documents and legal acts of the Lithuanian penitentiary system and gradually is being implemented in prisons. The prison system of the Kingdom of Norway is becoming a leader by developing a new approach about sentencing and imprisonment. The careful and empathetic approach towards infringers implemented in their system creates the possibility of ensuring greater security for the institutions, employees, convicts and the public, reducing the risk of recidivism in the future. Not only that but also it shapes good practice that is willing to be shared with other developing democratic countries. The dynamic supervision approach is one of the hallmarks of the Norwegian law enforcement system. The core aspect of this method is a positive and professional relation between employee and a convict, which not only seeks to get to know and understand the convicts individually, but also to engage them in meaningful activities, as well as to assess and manage potential risks and thus ensure a safe environment for everybody – employees, convicts and the public. In this way, Norway's penitentiary system remains a model for other countries to change their attitudes towards convicts and helps to develop social skills to ensure easier and more successful integration into society. The aim of this work is to evaluate the factors of implementation of the principles of dynamic supervision of the Kingdom of Norway in the Lithuanian public administration system. It was sought to find out the importance of dynamic supervision in the organization and implementation of the resocialization model, to determine the influence of good foreign practice on the Lithuanian penitentiary system and to investigate the implementation of dynamic supervision in pilot institutions - Vilnius Correctional Facility and Pravieniškės Correctional Facility. These two institutions are considered to be pilot, according to the fact that the Department of Prisons under the Ministry of Justice of the Republic of Lithuania, together with its partners in the Kingdom of Norway is currently focusing on them in order to create a more successful resocialization model in Lithuania. The empirical part of this research - the qualitative research – is to evaluate the opinions of the employees and the convicts from Pravieniškės Correctional Facility about the organization and implementation of dynamic supervision. The method of comparative analysis was used to overlook the relevancy of the dynamic supervision method of the Kingdom of Norway and its principles in the practice of execution of sentences in Lithuania. The adaptation, implementation and accommodation of good foreign practices were identified during the research. By comparative analysis, on empirical research it was found out on what aspects Lithuanian penitentiary system should raise awareness in order to achieve a more efficient resocialization process. Having this in mind, conclusions and recommendations are also provided.

Good foreign practices from the Western world help to form the emerging Lithuanian ideology of prison. The idea of resocialization, which was adapted through cooperation, is also being consolidated in the legal documents and legal acts of the Lithuanian penitentiary system and gradually is being implemented in prisons. The prison system of the Kingdom of Norway is becoming a leader by developing a new approach about sentencing and imprisonment. The careful and empathetic approach towards infringers implemented in their system creates the possibility of ensuring greater security for the institutions, employees, convicts and the public, reducing the risk of recidivism in the future. Not only that but also it shapes good practice that is willing to be shared with other developing democratic countries. The dynamic supervision approach is one of the hallmarks of the Norwegian law enforcement system. The core aspect of this method is a positive and professional relation between employee and a convict, which not only seeks to get to know and understand the convicts individually, but also to engage them in meaningful activities, as well as to assess and manage potential risks and thus ensure a safe environment for everybody – employees, convicts and the public. In this way, Norway's penitentiary system remains a model for other countries to change their attitudes towards convicts and helps to develop social skills to ensure easier and more successful integration into society. The aim of this work is to evaluate the factors of implementation of the principles of dynamic supervision of the Kingdom of Norway in the Lithuanian public administration system. It was sought to find out the importance of dynamic supervision in the organization and implementation of the resocialization model, to determine the influence of good foreign practice on the Lithuanian penitentiary system and to investigate the implementation of dynamic supervision in pilot institutions - Vilnius Correctional Facility and Pravieniškės Correctional Facility. These two institutions are considered to be pilot, according to the fact that the Department of Prisons under the Ministry of Justice of the Republic of Lithuania, together with its partners in the Kingdom of Norway is currently focusing on them in order to create a more successful resocialization model in Lithuania. The empirical part of this research - the qualitative research – is to evaluate the opinions of the employees and the convicts from Pravieniškės Correctional Facility about the organization and implementation of dynamic supervision. The method of comparative analysis was used to overlook the relevancy of the dynamic supervision method of the Kingdom of Norway and its principles in the practice of execution of sentences in Lithuania. The adaptation, implementation and accommodation of good foreign practices were identified during the research. By comparative analysis, on empirical research it was found out on what aspects Lithuanian penitentiary system should raise awareness in order to achieve a more efficient resocialization process. Having this in mind, conclusions and recommendations are also provided.

The article is discussing the approved Arctic strategies of Norway, Canada, the USA and the Russian Federation under which the policy regarding the North Circle is conducted. In this case, firstly, the Arctic is defined by what territory it covers, what significance to relations between the countries of the region it had in different time periods and what importance it has now. Also, the main objectives of the countries, means of realization of the objectives and the problems faced by the countries in the region are also identified here. All of this is presented in four main elements – multilateral cooperation, environmental protection, economy and national security which are identified in the strategies of Norway, Canada, the USA and Russia. Such pattern makes it possible to predict what actions the countries could take or how they could behave in certain situations in the future, and that is rather important because nowadays the Arctic becomes one of the most important regions in the world in regard to international relations, especially now when an agreement on the maritime delimitation between Norway and Russian Federation in the Barents Sea has been reached.