Suchergebnisse

The article identifies elements of national experience that became the preconditions for such revival, as well as determined the originality of French political philosophy. Based on the publi- cations of V. Descombes, G. Labelle, D. Tanguay, M. Foessel, . Jourdain, the author distin- guishes between French political philosophy in the narrow sense, which is represented by C. Castoriadis, C. Lefort, P. Rosanvallon, M. Gauchet, P. Manent, Ph. Raynaud (paying special atten- tion to the Ukrainian translations of their works), and the articulation of political questions in terms of philosophical theory by well-known representatives of French theory. The reasons that hindered the development of political philosophy in France were the dominance of the positiv- ist paradigm in the social sciences and Marxism in the French intellectual milieu. The impulsion for the revival of political philosophy in France was the crisis of Marxism and preparations for the celebration of the 200th anniversary of the French Revolution of 1789. The distinguishing features of French political philosophy, according to the author, are the study of political problems in the context of intellectual, social, cultural history and ethnology, as well as through the prism of the works of classical French authors. The author also pays attention to the special role of R. Aron in the revival of French political philosophy. ; На думку автора статті, своєрідність національних традицій філософії у модерний час ви- значають: місце філософії в національній академічній системі, зокрема у властивій цій сис- темі номенклатурі наук і дисциплін; функціювання філософії у межах інтелектуального й культурного простору, окресленого використанням національної мови; рівень і спосіб при- сутності філософії у публічному просторі. Своєрідність національної традиції політичної філософії визначає також те, що інтерес до неї та підходи до неї зумовлені національним політичним досвідом та досвідом його осмислення. У статті вказано елементи національного досвіду, які стали передумовами відродження політичної філософії у Франції другої половини ХХ століття, а також визначили своєрідність французької політичної філософії. Спираючись на публікації В. Декомба, Ж. Лабеля, Д. Танґе, М. Фоселя та Е. Журдена, автор розрізняє артикуляцію політичних питань у термінах фі- лософської теорії з боку відомих представників French theory та французьку політичну філо- софію у вузькому розумінні. Представниками останньої він вважає К. Касторіадиса, К. Ле- фора, П. Розанвалона, М. Ґоше, П. Манана та Ф. Рено, звертаючи особливу увагу на україн- ські переклади їхніх праць. Причинами, що перешкоджали розвиткові політичної філософії у Франції було домінування позитивістської парадигми у соціальних науках та марксизму у французькому інтелектуальному середовищі. Поштовхами до відродження політичної філо- софії у Франції були криза марксизму та підготовка до святкування 200-річчя Французької революції 1789 року. До особливостей французької політичної філософії автор відносить до- слідження політичних проблем у контексті інтелектуальної, соціальної, культурної історії та етнології, а також крізь призму праць класичних французьких авторів. Автор також звертає увагу на особливу роль Р. Арона у відродженні французької політичної філософії.

The author analyzes the place of existentialism and its theories and concepts in modern social-philosophical analysis of the political culture of post-industrial society. The author also examines the importance of the existential comprehension of a man in his attitude to the culture of power and to the modern political community. Besides, author considers the non-used scientific potential of researches of known existential philosophers in social space of the modern informative society. Key words: existentialism, politics, informative society, society, philosophy, post-industrial society. ; Проаналізовано роль екзистенціалізму, його теорій і концепцій у сучасному соціально-філософському розумінні змісту політичної культури постіндустріального суспільства. Розкрито значущість екзистенційного вивчення сутності людини у визначенні її ставлення до владної культури, сучасної політичної метрики світової спільноти. Досліджено невикористаний науковий потенціал теоретичних пошуків відомих філософів екзистенційного напряму в соціополі сучасного інформаційного суспільства. Ключові слова: екзистенціалізм, політика, інформаційне суспільство, соціум, філософія, постіндустріальне суспільство.

The article considers the interpretation features of category "justice", by the Roman lawyer and political leader Marcus Tullius Cicero, based on the analysis of his works "On the State" and "On the Laws". The author proves, that Cicero, keeping the line of Plato and Aristotle, who were the spokesmen of city-state, acts from humanistic and universal positions. This fact allows us to speak about him as about a theorist of cosmopolitan justice.Political justice, theoretically expressed in "consensus of status" principle and practically embodied in the model of mixed government, according to Cicero, as well as before in Aristotle's philosophy, did became the result of appeasement of the Roman society but not of abstract outlook and the way of solving problems of practical policy. Ideological basis of justice, which realized in moderately conservative position of Cicero himself, is obvious.The other and no less important aspect of political justice according to Cicero is the law, and to be more exact "the natural" law (as he follows his predecessors). Cicero understand it as a certain moral and ethical substance of civil law and civil community itself.As a whole the natural law doctrine of Cicero, which includes the principles of a global community of people and gods, general ethical (and legal) equality, natural love for people and moral obligation as the basis of law, presents a classic model of the concept of justice based on humanistic ideals. ; У статті розкрито особливості трактування категорії «справедливість» римським юристом і державним діячем Марком Тулієм Цицероном на основі аналізу його головних робіт «Про державу» і «Про закони». З'ясовано, що Цицерон, зберігаючи лінію Платона і Аристотеля залишаються як виразників інтересів полісу, виступає з гуманістичних, загальнолюдських позицій, що дозволяє говорити про нього як про теоретика космополітичної справедливості.Обґрунтовано, що справедливість, за Цицероном полягає у досягненні «згоди станів», чий практичний сенс полягав у досягненні суспільного примирення і згоди.

The article considers the interpretation features of category "justice", by the Roman lawyer and political leader Marcus Tullius Cicero, based on the analysis of his works "On the State" and "On the Laws". The author proves, that Cicero, keeping the line of Plato and Aristotle, who were the spokesmen of city-state, acts from humanistic and universal positions. This fact allows us to speak about him as about a theorist of cosmopolitan justice.Political justice, theoretically expressed in "consensus of status" principle and practically embodied in the model of mixed government, according to Cicero, as well as before in Aristotle's philosophy, did became the result of appeasement of the Roman society but not of abstract outlook and the way of solving problems of practical policy. Ideological basis of justice, which realized in moderately conservative position of Cicero himself, is obvious.The other and no less important aspect of political justice according to Cicero is the law, and to be more exact "the natural" law (as he follows his predecessors). Cicero understand it as a certain moral and ethical substance of civil law and civil community itself.As a whole the natural law doctrine of Cicero, which includes the principles of a global community of people and gods, general ethical (and legal) equality, natural love for people and moral obligation as the basis of law, presents a classic model of the concept of justice based on humanistic ideals. ; У статті розкрито особливості трактування категорії «справедливість» римським юристом і державним діячем Марком Тулієм Цицероном на основі аналізу його головних робіт «Про державу» і «Про закони». З'ясовано, що Цицерон, зберігаючи лінію Платона і Аристотеля залишаються як виразників інтересів полісу, виступає з гуманістичних, загальнолюдських позицій, що дозволяє говорити про нього як про теоретика космополітичної справедливості.Обґрунтовано, що справедливість, за Цицероном полягає у досягненні «згоди станів», чий практичний сенс полягав у досягненні суспільного примирення і згоди.

The article analyzes the ethical studies of Hannah Arendt on the origin of totalitarianism. Theauthor considers the conditions for the formation of a "total state" and the role in these processes ofboth society as a whole and an individual. Based on the works of Hannah Arendt, the author analyzes the features of the totalitarian transformations of the individual and society, as well as their interaction with the regime at different stages of the functioning of the "total state". According to Hannah Arendt, totalitarianism is a system of mass terror, which is a phenomenon of the twentieth century. Totalitarianism is realized in the conditions of the destruction of political space and human interaction. It is the result ofthe alienation of a person from political life, that is, the "atomization" of society against thebackground of a deformation of basic ethical standards and established ideas about morality in general. Considering the problem of the emergence of totalitarianism, Arendt turns to the anthropological plane, where she explores the way in which violence enters the public sphere, and politics turns into aninstrument for achieving certain goals and serving private interests. Hannah Arendt also analyzes thephenomenon of the "banality of evil," which lies at the base of the so-called "respectable society". Such a society easily becomes a weapon of totalitarianism along with "grassroots executors of orders", as the example of Adolf Eichmann demonstrates. Hannah Arendt believes that the actions of such "executors of orders" should always be assessed as the actions of a person, and not just a "social tool", from which responsibility for crimes is thus removed. Hannah Arendt identifies various areas of ethical (namely, areas of individual and public morality), where there is a division into personal and political responsibility, and also studies the problems of preventing a possible repetition of totalitarianism. The"means" for such prevention, according to Hannah Arendt, are on an ethical plane. This is, firstly, thepossibility of independent judgment and critical thinking, which create personal principles. And secondly, the presence of a public sphere, which provides the possibility of free action in a common social space. This is what actualizes moral issues and ensures the formation of moral principles. ; У статті аналізується проблематика етичних уявлень тоталітаризму в межах філософських напрацювань Ганни Арендт. Розглядаються умови для формування тотальної держави та значення в цьому процесі як суспільства загалом, так і окремого індивіда, а також особливості тоталітарних трансформацій останніх і їхньої взаємодії з режимом на різних етапах функціонування тотальної держави. На думку Ганни Арендт, тоталітаризм є системою масового терору, що розгортається уХХстолітті в умовах руйнування політичного простору й людської взаємодії, відчуження людини від політичного життя шляхом поступової зміни усталених уявлень про мораль та етичних норм, перетворення суспільства на «атомізованих» індивідів. Досліджуючи проблему виникнення тоталітаризму, Ганна Арендт звертається до антропологічної площини, де досліджує шлях, яким упублічну сферу входить насильство, а політика з дії перетворюється на інструмент досягнення визначених цілей та обслуговування приватного інтересу. Також на прикладі Адольфа Айхмана Гана Арендт аналізує феномен «банальності зла», що криється у підвалинах так званого «добропорядного суспільства», яке легко стає зброєю тоталітаризму разом з «низовими виконавцями наказів», дії яких, на думку мислительки, повинні оцінюватись як дії саме людини, а не як інструмента для виконання певних функцій. У даному дослідженні окреслюються також сфери етичного, а саме площини індивідуальної та суспільної моралі, де існує поділ на особисту іполітичну відповідальність. До цього розгляду додається ще й поняття «колективної провини». Встановлюється, що з філософсько-антропологічного погляду головною умовою для повторення тоталітаризму є відчуження індивіда від політичного життя, зведення людської взаємодії до функціональних контактів у економічній сфері, а також руйнування соціальних зв'язків із сім'єю та друзями. Досліджується також проблематика існування можливостей для запобігання повторенню тоталітаризму, які містяться саме в етичній площині. Це, по-перше, здатність до судження й мислення, які створюють особисті принципи. По-друге ж – наявність публічної сфери, яка передбачає можливості для вільної дії в публічному просторі, що актуалізує питання моральності та моральних принципів.

The article discusses the concept of political Gnosticism, developed by the philosopher Eric Voegelin. This concept is one of the main elements of Voegelin's political philosophy, in which he answers the question about the essence of modern politics. Voegelin believes that modernity is theresult of the historical victory of the ideology of "Gnosticism". The historical roots of Gnosticism, says Voegelin, should not be sought in late antiquity, but in the Middle Ages. Based on the ideas of Christian mystics, such as Joachim of Flore, an ideology of Gnosticism was formed, which spread in the Western world and became a powerful political force. This force accomplished the "great Gnostic revolution" and shaped modern society. Examples of modern Gnostic regimes are progressivism, positivism, Marxism, psychoanalysis, communism, fascism, National Socialism. Modern political science is not able to give a critical understanding of Gnosticism, since it itself is aproduct of Gnostic ideology. Therefore, modern political science needs to restore its fundamental principles, which were established by ancient philosophers, the founders of the philosophy of politics. Voegelin calls this the reteoretisation of political science. The author of the article analyzes thetheoretical and historical grounds of Voegelin's concept and concludes that one of the sources of his theory of political Gnosticism is Hegel's doctrine of unhappy consciousness. The article also proves that Voegelin's concept of Gnosticism is not identical with historical Gnosticism. The author also analyzes the reasons why political science of the twentieth century did not accept this concept and did not draw conclusions from criticism of political science in the work "New Science of Politics" by Voegelin. The article concludes that the changes that are taking place in the modern world force us to reconsider and overestimate Voegelin's concept, which, in our opinion, has great heuristic potential. ; У статті розглядається концепція політичного гностицизму, розроблена австро-американським філософом Еріком Фегеліном. Ця концепція є одним з головних елементів фегелінівської політичної філософії, в якій він дає відповідь на питання про сутність сучасної політики. Фегелін вважає, що сучасність є результатом історичної перемоги ідеології «гностицизму». Історичне коріння гностицизму, вважає Фегелін, слід шукати не в добі пізньої античності, а в епоху середньовіччя. На основі ідей християнських містиків, таких як Йоахім Флорський, сформувалася ідеологія гностицизму, яка поширилась в західному світі і стала потужною політичною силою. Ця сила зробила «велику гностичну революцію» і загалом сформувала сучасне суспільство. Прикладами сучасних гностичних режимів є прогресизм, позитивізм, марксизм, психоаналіз, комунізм, фашизм, націонал-соціалізм. Сучасна політична наука нездатна дати критичне осмислення гностицизму, оскільки сама є продуктом гностичної ідеології. Тому сучасна політологія потребує відновлення своїх основоположних принципів, які були встановлені античними філософами, засновниками філософії політики. Фегелін називає це ретеоретізаціею політичної науки. Автор статті аналізує теоретичні та історичні підстави концепції Фегеліна і доходить висновку, що одним з джерел його теорії політичного гностицизму є вчення Геґеля про нещасну свідомість. У статті також доведено, що концепт гностицизму у Фегеліна не є тотожним історичному гностицизму. Автор також аналізує причини, з яких політична наука ХХст. не сприйняла цю концепцію і не зробила висновків з критики політології в роботі Фегеліна «Нова наука політики». У статті робиться висновок про те, що зміни, які відбуваються в сучасному світі, змушують нас переглянути і переоцінити концепцію Фегеліна, яка, на наш погляд, має великий евристичний потенціал.

This paper presents two approaches to interpretation of collective terms in social and political philosophy. The author proves that realism is founded on series of logical mistakes and doubtful metaphors, and argues in favor of constructivism. ; У статтi розглядаються двi стратегiї iнтерпретацiї збiрних понять у соцiальнiй i полiтичнiй фiлософiї. Автор доводить, що реалiзм базується на серiї логiчних помилок i сумнiвних аналогiй, та аргументує на користь стратегiї конструктивiзму.

The article presents the didactic version of Jaspers' political philosophy, where the intrinsic connection of philosophy and democracy is explicated. The evolution of democracy is shown. There are analyzed its new theoretical conceptualizations including the anthropological premises. There is also taken a comparison with Ukrainian actual social and political contexts, where the theoretical suggestions made by Jaspers can be verified or used as impulses for rethinking democracy theories and for their implications. The status of philosophy in the modern societies, in which it is respected only formally, needs to be changed because, in its absentia, the very existence of democracy and the European way of life are running the risk of destruction. ; ***

In the western philosophical and political thinking C. Léfor is considered not only as a famous thinker, but as a key political philosopher of the end of the 20th - early 21st century, the author of the well-known and hotly debated thesis about the emptiness of state power in democracy, democracy as the acquisition of democracy, totalitarianism as a mutation of democracy. In Ukraine, in its return, he remains barely unknown: there are neither translations of his texts, nor any serious reception of his theoretical heritage. At the same time, our state has certain problems on the way of democratic progress, due to its totalitarian past, the rudiments of which can be observed up to this day. So Claude Lefort's ideas, moving from Marxism to democracy and dedicated to defining the conditions of its occurrence and the peculiarities of functioning, which proceed from the absolute denial of any forms of totalitarianism, are very useful for understanding the main benchmarks of democratic growth in Ukraine.The study examines the main aspects of the formation of Claude Lefort's philosophical and political views, beginning with his interest in Marxism and Trotskyism, followed by the phenomenology of M. Merlot-Ponty and the study of N. Machiavelli, J. Michele, A. de Tocqueville, the debate with J.-P. Sartre and K. Castriadis, the result of which was formulating his own political conception and understanding of democracy as political modality of finding the truth. The main focus is also directed at the analysis of the decisive guidelines of C. Lefort's political theory - the concepts of power, conflict, political action, wild democracy, the study of ontological conditions for the existence of a society, which, as shown in the article, were shaped, to a large extent, under the influence of M. Merlot-Ponty and N. Machiavelli. The phenomenological, M. Merlot-Ponty-like interpretation of Machiavelli's works allows C. Léfor to formulate a negative and positive definition of the social, negative in that sense, that social is not conditioned by absolutely productive relations, positive, since the main characteristic of the social is its controversial nature, the conflict that is the source of political power, where people assert themselves as the subject of politics, and the power is an empty space, and a symbolic institution of the social at the same time. ; У західній філософсько-політичній думці К. Лєфор не просто відомий мислитель, він ключовий політичний філософ кінця ХХ - початку ХХІ століття, перу якого належать широко відомі та гаряче дискутовані тези про порожнє місце влади у демократії, про демократію як набуття демократії, про тоталітаризм як мутацію демократії. Натомість в Україні він залишається маловідомим: відсутні як переклади його текстів, так і будь-яка серйозна рецепція його теоретичної спадщини. Водночас наша держава має певні проблеми на шляху демократичного поступу, зумовлені її тоталітарним минулим, рудименти якого можна спостерігати й дотепер. Тож думка Клода Лєфора, яка рухалася від марксизму до демократії, присвячена розкриттю умов її виникнення та особливостей функціонування, що виходить з абсолютного заперечення будь-яких форм тоталітаризму, є дуже корисною для розуміння основних орієнтирів демократичного зростання України. Дослідження розглядає основні аспекти формування філософсько-політичного світогляду Клода Лєфора від захоплення марксизмом, троцькізмом, через феноменологію М. Мерло-Понті та студіювання Н. Макіавеллі, Ж. Мішле, А. де Токвіля, дебати з Ж.-П. Сартром та К. Касторіадісом до формулювання власної концепції політичного та розуміння демократії як політичної модальності пошуку істини. Основна увага спрямована, крім того, на аналіз визначальних орієнтирів політичної теорії К. Лєфора – концептів влади, конфлікту, політичної дії, дикої демократії; дослідження онтологічних умов існування суспільства, які, як показано у статті, сформувалися великою мірою під впливом М. Мерло-Понті та Н. Макіавеллі. Зокрема, феноменологічне, у дусі М. Мерло-Понті, прочитання Н. Макіавеллі дозволяє К. Лєфорові сформулювати негативну та позитивну дефініцію соціального, негативну у тому сенсі, що соціальне не обумовлено абсолютно виробничими відносинами, позитивну, оскільки основною характеристикою соціального виступає його суперечлива природа, конфлікт, що є джерелом політичної влади, де народ стверджує себе суб'єктом політики, а влада є водночас і порожнім місцем, і символічним інститутом соціального.

The article considers the social-philosophy concept of politicians' appeals at the beginning of the Covid-19 pandemic. It is noted that the new channel of political communication is social networks, which have a number of advantages of establishing feedback from the electorate. Communication technologies used in public relations are analyzed. Emphasis is placed on the fact that the Covid-19 pandemic has become a challenge for modern society, a problem that has transformed graceful social practices and established norms of public life. It is argued that politicians, like other opinion leaders, have explained the need for a knockdown and social isolation, a social distance to prevent an increase in the incidence of the new virus. It is noted that in their appeals, the political letters of the states emphasized the protection of citizens and the unity of the nation, arguing that the unification of citizens will help solve a difficult problem. Emphasis is placed on the fact that political leaders have defined the pandemic as a "difficult time" in the history of the nation's development, and human life is becoming the main value for which physicians and politicians are fighting. It is noted that the task of social philosophy is to integrate interdisciplinary knowledge and empirical research to create a protective model of careful adaptation of individuals to new living conditions. It is emphasized that the philosophical foundations of these changes are connected with the reversal of traditional, in some cases stable, ideas about the structure of society, social practices, and the activities of actors. It is established that the new movement of society takes place simultaneously in real and virtual spaces. In this case, the messages of politicians on social networks helped to consolidate the nation, explain the need to comply with restrictions, prevent the spread of panic in the population, emphasize the value of human life. The analysis of this issue can be continued in the framework of the study of manipulative technologies, conducting PR-campaigns, influencing public opinion and the behavior of the electorate. ; В статті розглянуто соціально-філософський вимір звернень політиків на початку пандемії Covid-19. Зазначається, що новим каналом політичної комунікації є соціальні мережі, які містить низку переваг встановлення зворотного зв'язку з електоратом. Акцентується увагу на тому, що пандемія Covid-19 стала викликом для сучасного суспільства, проблемою, яка трансформувала традиційні соціальні практики та встановлені норми суспільного життя. Встановлено, що політики, як і інші лідери думок роз'яснювали необхідність впровадження нокдауну та соціальної ізоляції, соціальної дистанції для запобігання збільшення кількості захворювань новим вірусом.

About book ; П'єр Манан Природний закон та права людини Переклад з французької, передмова, примітки Валентина Омельянчика Київ: Стилос, 2019

The article is focused on the overlapping consensus model in the space of public morality and possibilities of its practical realization for the development of public consent. In his search for reliable arrangement of public unity John Rawls defines comprehensive moral doctrines and political doctrines as beliefs within private and public spheres, respectively. Overlapping consensus provides public consent in the public space (concerning political doctrines), beyond beliefs of private sphere (comprehensive moral doctrines). Moral values of overlapping consensus form the sphere of public morality, effective in definite historic democratic society. Rawls called it a well-ordered society. Definite historic character of a well-ordered society is predetermined by corresponding background culture. The latter can be implied as the experience of citizenship, conditioned by peculiarities of social insti- tutions of Modernity. It is immediate immanent axiological accompaniment of the public life, background one concerning explicit ethical normative programs and strategies of acting by individuals in public life, directed on optimization of public interaction. Moral values within overlapping consensus are minimalistic (because of their set able to unite all mem- bers of a society is the basic one for all of them, irrespectively to their comprehensive moral doctrines, i.e. poor in content, laconic one), contextual (module/ flexible, relevant to public spiritual requests, transforming during the search for integrity minimum) and uni- versal in their imperative power. Overlapping consensus makes impossible transformation of any comprehensive moral doctrine into the regulative idea of public life and set formal horizontal social interaction, which is corrected in real time mode. ; Увагу у статті зосереджено на розгляді моделі перехресного консенсусу у просторі суспільної моралі та можливостей її практичної реалізації задля розбудови суспільної згоди. У пошуках надійних механізмів суспільної єдності Джон Ролз розрізнює всеохопні моральні доктрини та політичні доктрини як переконання в межах приватної та публічної сфер відповідно. Пере- хресний консенсус забезпечує суспільну згоду в публічному просторі (щодо політичних докт- рин), залишаючи поза своєю орбітою переконання приватної сфери (всеохопні моральні докт- рини). Моральні цінності перехресного консенсусу утворюють сферу суспільної моралі, дієву в конкретно-історичному демократичному суспільстві, яке Ролз називає добре впорядкованим суспільством. Конкретно-історичний характер добре впорядкованого суспільства зумов- лений відповідною фоновою культурою, яку можна імплікувати як досвід громадянськості, визначений особливостями соціальних інституцій Модерну, що є безпосереднім іманентним духовно-ціннісним супроводом суспільного життя, фоновим щодо експліцитних ціннісно-нор- мативних програм та стратегій вчинення індивідів у суспільному житті, зорієнтованих на оптимізацію суспільної взаємодії. Моральні цінності в межах перехресного консенсусу є міні- малістськими (оскільки їх набір, спроможний об'єднати всіх членів суспільства, є базовим для них усіх, безвідносно до сповідуваних ними всеохопних доктрин, тобто змістовно бідним, ла- конічним), контекстуальними (модульними/рухливими, релевантними суспільним духовним запитам, змінюваними в ході пошуку об'єднавчого мінімуму) та універсальними в своїй зо- бов'язувальній чинності. Перехресний консенсус унеможливлює перетворення будь-якої все- охопної моральної доктрини на реґулятивну ідею суспільного життя і задає формальну гори- зонтальну суспільну взаємодію, кориґовану в режимі реального часу.

Writings of the well-known foreign and Ukrainian journalists are considered in order to examine role of ideas in formation of political philosophy of society and state by the means of publicism. Parameters and conception of the world political journalism are outlined. Key words: publicism, conception, state, society, moral authority, mission, moti-vation, spirituality. ; На прикладі творчості відомих закордонних і українських публіцистів з'я-совується роль ідей у формуванні політичної філософії суспільства і держави ресур-сами публіцистики. Окреслено параметри і концепцію світоглядної публіцистики. Ключові слова: публіцистика, концепція, держава, суспільство, моральний авторитет, місія, мотивація, духовність.

У статті досліджено концептуальні засади онтологічного дослідження держави як комплексного соціального явища, яке наразі переживає сутнісні трансформації, викликані цивілізаційними процесами. Узагальнено досвід політико-філософської експлікації концепту держави в дослідженнях британського теоретика Боба Джессопа. Визначено евристичний потенціал стратегічно-реляційного підходу до визначення поняття держави, запропонованого Б. Джессопом. ; В статье рассмотрены концептуальные основания онтологического исследования государства как комплексного социального явления, которое сейчас переживает сущностные трансформации, вызванные глобальными цивилизационными процессами. Обобщен опыт политико-философской экспликации концепта государства в исследованиях британского теоретика Боба Джессопа. Определен эвристический потенциал стратегически-реляционного подхода к определению понятия государства, предложенного Б. Джессопом. ; The article deals with conceptual framework of ontological study of the state as a complex social phenomenon, which is now under going the essential trans formations caused by global processes. Research focuses on political and philosophical explication of the state concept by the British theorist Bob Jessup. Strategic-relational approach to the definition of the concept of state proposed by B. Jessop is proved to have considerable heuristic potential.In a post-structuralist way, B. Jessop tries to outline the positivity of power in he rent in its concrete historical hypostasis - the state power: The strategic and relational approach emphasizes that there is no reason to assume that state power is limited by imperative coordination - centralized planning and down ward management. State power can be exercised not only in the form of coercion, command, planning and bureaucracy, but also in the form of networks, partnerships, solidarity, etc. In this context, the state appears to bean institution a matrix for political debate on responses to certain challenges by means of governance As a matter of fact, the theory seems to be such a complement to post-structuralist philosophy, where the concept of the statewide is solved in the elements of power as a type of structure, and not the generic form of political existence.B. Jessop's approach is an interesting variant of the use of post-structuralist ontology to the state. The civilization challenge that forces the conservative branches of law and the theory of the state to develop the assets of avant-garde philosophy is the formation of a global society that shifts foundations of the traditional national state.

У статті досліджено концептуальні засади онтологічного дослідження держави як комплексного соціального явища, яке наразі переживає сутнісні трансформації, викликані цивілізаційними процесами. Узагальнено досвід політико-філософської експлікації концепту держави в дослідженнях британського теоретика Боба Джессопа. Визначено евристичний потенціал стратегічно-реляційного підходу до визначення поняття держави, запропонованого Б. Джессопом. ; В статье рассмотрены концептуальные основания онтологического исследования государства как комплексного социального явления, которое сейчас переживает сущностные трансформации, вызванные глобальными цивилизационными процессами. Обобщен опыт политико-философской экспликации концепта государства в исследованиях британского теоретика Боба Джессопа. Определен эвристический потенциал стратегически-реляционного подхода к определению понятия государства, предложенного Б. Джессопом. ; The article deals with conceptual framework of ontological study of the state as a complex social phenomenon, which is now under going the essential trans formations caused by global processes. Research focuses on political and philosophical explication of the state concept by the British theorist Bob Jessup. Strategic-relational approach to the definition of the concept of state proposed by B. Jessop is proved to have considerable heuristic potential.In a post-structuralist way, B. Jessop tries to outline the positivity of power in he rent in its concrete historical hypostasis - the state power: The strategic and relational approach emphasizes that there is no reason to assume that state power is limited by imperative coordination - centralized planning and down ward management. State power can be exercised not only in the form of coercion, command, planning and bureaucracy, but also in the form of networks, partnerships, solidarity, etc. In this context, the state appears to bean institution a matrix for political debate on responses to certain challenges by means of governance As a matter of fact, the theory seems to be such a complement to post-structuralist philosophy, where the concept of the statewide is solved in the elements of power as a type of structure, and not the generic form of political existence.B. Jessop's approach is an interesting variant of the use of post-structuralist ontology to the state. The civilization challenge that forces the conservative branches of law and the theory of the state to develop the assets of avant-garde philosophy is the formation of a global society that shifts foundations of the traditional national state.