THE MEASURE OF ALL GODS: RELIGIOUS PARADIGMS OF THE ANTIQUITY AS ANTHROPOLOGICAL INVARIANTS ; МЕРА ВСЕХ БОГОВ: РЕЛИГИОЗНЫЕ ПАРАДИГМЫ АНТИЧНОСТИ КАК АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЕ ИНВАРИАНТЫ ; МІРА ВСІХ БОГІВ: РЕЛІГІЙНІ ПАРАДИГМИ АНТИЧНОСТІ ЯК АНТРОПОЛОГІЧНІ ІНВАРІАНТИ
Purpose of the article is the reconstruction of ancient Greek and ancient Roman models of religiosity as anthropological invariants that determine the patterns of thinking and being of subsequent eras. Theoretical basis. The author applied the statement of Protagoras that "Man is the measure of all things" to the reconstruction of the religious sphere of culture. I proceed from the fact that each historical community has a set of inherent ideas about the principles of reality, which found unique "universes of meanings". The historical space acquires anthropological properties that determine the specific mythology of the respective societies, as well as their spiritual successors. In particular, the religious models of ancient Greece and ancient Rome had a huge influence on formation of the worldview of the Christian civilization of the West. Originality. Multiplicity of the Olympic mythology contributed to the diversity of the expression forms of the Greek genius, which manifested itself in different fields of cultural activity, not reducible to political, philosophical or religious unity. The poverty of Roman mythology was compensated by a clear awareness of the unity of the community, which for all historical vicissitudes had always remained an unchanging ideal, and which was conceived as a reflection of the unity of the heavens. These two approaches to the divine predetermined the formation of two interacting, but conceptually different anthropological paradigms of Antiquity. Conclusions. Western concepts of divinity are invariants of two basic theological concepts – "Greek" (naturalism and paganism) and "Roman" (transcendentalism and henotheism). These are ideal types, so these two tendencies can co-exist in one society. The Roman trend continued to be realized by the anti-Roman religion, which took Roman forms and Roman name. Iconoclasm was a Byzantine version of the Reformation, promoted by the Isaurian emperors and failed due to the strong Hellenistic naturalistic lobby. Modern "Romans" are trying to get rid of the last elements of religious naturalism, and modern "Greeks" are trying to preserve the Hellenic elements in Christianity. Patterns can be transformed, but the observational view will still be able to identify their lineage. The developed model allows a deeper understanding of the culture of both ancient societies, as well as the outlook of Western man. ; Целью статьи является реконструкция древнегреческой и древнеримской моделей религиозности как антропологических инвариантов, определяющих паттерны мышления и бытия последующих эпох. Теоретический базис. Автор применил положение Протагора о том, что "человек есть мера всех вещей" к реконструкции религиозной сферы культуры. Я исхожу из того, что каждая историческая общность людей обладает набором присущих ей представлений о принципах реальности, на основании которых возникают уникальные "вселенные смыслов". Историческое пространство приобретает антропологические свойства, которые определяют специфическую мифологию соответствующих обществ, а также их духовных наследников. В частности, религиозные модели Древней Греции и Древнего Рима оказали огромное влияние на формирование мировоззрения христианской цивилизации Запада. Научная новизна. Мультисюжетность олимпийской мифологии способствовала многообразию форм выражения греческого гения, который проявил себя в разных областях культурной деятельности, не сводимых к политическому, философскому или религиозному единству. Бедность римской мифологии компенсировалась четким осознанием единства общины, которое при всех исторических перипетиях всегда оставалось неизменным идеалом, и которое мыслилось как отражение единства небес. Эти два подхода к божественному предопределили формирование двух взаимодействующих, но концептуально различных антропологических парадигм Античности. Выводы. Западные концепции божественности являются инвариантами двух основных теологических концепций – "греческой" (натурализм и язычество) и "римской" (трансцендентализм и генотеизм). Речь идет об идеальных типах, поэтому эти две тенденции могут сосуществовать в одном обществе. Римский тренд продолжила реализовывать антиримская религия, принявшая римские формы и римское имя. Иконоборчество было византийским вариантом Реформации, продвигавшимся императорами-исаврами и провалившимся благодаря сильному эллинскому натуралистическому лобби. Современные "римляне" стремятся избавиться от последних элементов религиозного натурализма, а современные "греки" пытаются сохранить эллинские элементы в христианстве. Паттерны могут причудливо трансформироваться, но наблюдательный взгляд все же сможет идентифицировать их родословную. Разработанная модель позволяет глубже понять культуру как двух античных обществ, так и мировоззрение западного человека. ; Метою статті є реконструкція давньогрецької і давньоримської моделей релігійності як антропологічних інваріантів, що визначають патерни мислення й буття наступних епох. Теоретичний базис. Автор застосував положення Протагора про те, що "людина є мірою усіх речей" до реконструкції релігійної сфери культури. Я виходжу з того, що кожна історична спільнота людей має набір властивих їй уявлень про принципи реальності, на підставі яких виникають унікальні "всесвіти смислів". Історичний простір набуває антропологічних властивостей, які визначають специфічну міфологію відповідних суспільств, а також їх духовних спадкоємців. Зокрема, релігійні моделі Стародавньої Греції та Стародавнього Риму справили величезний вплив на формування світогляду християнської цивілізації Заходу. Наукова новизна. Мультисюжетність олімпійської міфології сприяла різноманіттю форм вираження грецького генія, який проявив себе в різних областях культурної діяльності, котрі не зводилися до політичної, філософської або релігійної єдності. Бідність римської міфології компенсувалася чітким усвідомленням єдності громади, яка при всіх історичних перипетіях завжди залишалося незмінним ідеалом, і мислилась як відображення єдності небес. Ці два підходи до божественного визначили формування двох взаємодіючих, але концептуально різних антропологічних парадигм Античності. Висновки. Західні концепції божественності є інваріантами двох основних теологічних концепцій – "грецької" (натуралізм та язичництво) і "римської" (трансценденталізм і генотеїзм). Йдеться про ідеальні типи, тому ці дві тенденції можуть співіснувати в одному суспільстві. Римський тренд продовжила реалізовувати антиримська релігія, яка прийняла римські форми і римське ім'я. Іконоборство було візантійським варіантом Реформації, який просували імператори-ісаврійці та який був провалений завдяки сильному еллінському натуралістичному лобі. Сучасні "римляни" прагнуть позбутися останніх елементів релігійного натуралізму, а сучасні "греки" намагаються зберегти еллінські елементи в християнстві. Патерни можуть трансформуватися, але спостережливий погляд все ж зможе ідентифікувати їх родовід. Розроблена модель дозволяє глибше зрозуміти культуру як двох античних суспільств, так і світогляд західної людини.