Suchergebnisse

Peculiarities of the party and ideological conceptsof contemporary time, affecting the prospects for thedevelopment of public sphere of politics were studied.the meaning of modern ideological movementsfor expanding of political parties' publicity werereviewed. the level of the openness and democratismof party and ideological concepts as the content ofparty public discourse activity were characterized. ; Изучаются особенности развитияпартийно-идеологических концептовсовременности, которые влияют наперспективы развития публичной сферыполитики. Оценено значение основныхсовременных идеологических течений длярасширения публичности политическихпартий. Характеризуется уровень открытостии демократизма партийно-идеологическихконцептов как содержания партийнойпублично-дискурсивной активности. ; Вивчаються особливості розвитку партійно-ідеологічних концептів сучасності, яківпливають на перспективи розбудов публічної сфери політики. Оцінено значенняосновних сучасних ідеологічних течій для розширення публічності політичних партій.Характеризується рівень відкритості та демократизму партійно-ідеологічних концептів як змісту партійної публічно-дискурсивної активності.

Correction of the current state of the public sphere is an important theoretical and practical challenge.Definition of prospects of correcting and optimizing associated with the real needs of the society policies that are extremely diverse. Real by making rational and optimization strategies in public sphere of politics are signs and evidence of rational behavior of public policy and political public speaking .On the basis of the analysis carried out specific solutions and recommendations on how to optimize the public sphere, such as the state. However, unresolved question remains the possibility of introducing a theoretical ideal in modern into practice even in stable countries. Rationalization of public sphere of politics provides analysis of political rationality in different research concepts of modernity.One of the leading interpretation is that political rationalism and political rationality is postmodern concept that criticizes the possibility of rationalizing the political sphere and the project of rational politics.Regulation, which defines the theoretical content of the concept of rationality in modern terms, is the arbitrariness of power as a factor in planning and determining the direction of political development.From the definition of the role of the central government, as in the formulation of the actual content of rationality, public sphere of politics requires specific relationship to political power and its determination in a democratic society. However, postmodern model of politics contained specefic vision of rationalism.Determination of politics by social practice determines new formulation of rationality.In this context, theoretical identification of public sphere as a rational politics is the initiating factor on which rationality can be based on social practices. Approach to ascertain the potency of public sphere of politics as a factor in rationalizing discourse is a phenomenon of dominance within a political- power anthologies. According to modern scholars, the acquisition of rational discourse and the discourse of political rationality dominant status ensures its distribution as metha-ideology transformation of society. In addition, this method can be formed and implicit social nature of rationality. ; Статья изучает перспективы рационализации функционирования публичной сферы политики.Изучаются элементы коммуникативной рационализации принятия публичных политических решений. Делается вывод о балансе проективных и футурологических аспектов рационализации публичной сферы политики ; Стаття вивчає перспективи раціоналізації функціонування публічної сфери політики.Вивчаються елементи комунікативної раціоналізації прийняття публічних політичних рішень.Робиться висновок щодо балансу проективних та футурологічних аспектів раціоналізації публічної сфери політики.

In the article theoretical principles of democratic openness are analysed asto the component of public sphere of policy. On the basis of works of J.Habermas the key aspects of construction of political science theory of publicsphere are determined. Drawn conclusion in relation to the optimum state ofpolitical-communicative relations. ; Проанализированы теоретические основы демократической открытости как компонента публичной сферы политики. На основе работ Ю. Хабермаса определены ключевые аспекты построения политологической теории публичной сферы. Сделан вывод относительно оптимального состояния политико-коммуникативных отношений. ; Проаналізовано теоретичні засади демократичної відкритості яккомпонента публічної сфери політики. На основі робіт Ю. Ґабермасавизначаються ключові аспекти побудови політологічної теорії публічноїсфери. Зроблено висновок щодо оптимального стану політико-комунікаційних відносин.

The article examines «public reason» as phenomenon of modern liberal theory.Concept, offered by J. Rawls is studied as an aggregate of requirements which are pulled out to public political activity of citizens in the conditions of permanent democracy. Drawn conclusion about the connection theories of liberalism and theory of public sphere within the limits of contemporary political science. ; Рассматривается «общественный рассудок» как явление современной либеральной теории. Понятие, предложенное Дж. Ролзом, изучается как совокупность требований, которые выдвигаются к публичной политической активности граждан в условиях устойчивой демократии. Делается вывод о связи теории либерализма и теории публичной сферы в пределах современной политической науки ; Розглядається «громадський розсудок» як явище сучасної ліберальної теорії.Поняття, запропоноване Дж. Ролзом, вивчається як сукупність вимог, які висуваються до публічної політичної активності громадян в умовах сталої демократії. Робиться висновок про зв'язок теорії лібералізму та теорії публічної сфери в межах сучасної політичної науки.

The article studies substantial problems for development of modern democracy an aspect of development of political communication is the structural, procedural and content measurings of public sphere and marketability its ideal appearance in contemporary conditions. ; Изучены существенные для развития современной демократии аспекты развития политической коммуникации – структурные, процедурные и содержательные измерения публичной сферы и возможности реализации ее идеального образа в современных условиях. ; Вивчено істотні для розвитку сучасної демократії аспекти розвитку політичноїкомунікації – структурні, процедурні та змістовні виміри публічної сфери та можливості реалізації її ідеального образу в сучасних умовах.

Вивчено вимоги до раціональної політичної поведінки в межахпублічної сфери. Приділено увагу попперівському тлумаченнюліберальних принципів політичного аргументування як засобу веденнядискусії в межах демократичного суспільства. ; Изучены требования к рациональному политическому поведению впределах публичной сферы. Уделено внимание попперовскомутолкованию либеральных принципов политической аргументации каксредству ведения дискуссии в пределах демократического общества ; The article studies requirements to the rational political conduct within thelimits of public sphere. Attention Popper's interpretation of liberal principles ofpolitical argumentation is spared as to the mean of conduct of discussion withinthe limits of democratic society

Стаття присвячена змісту сталого розвитку для публічної сфери політики, який позначає фундаментальну зміну поведінки великих політичних і соціальних груп. Мета дослідження – виявлення особливостей просування сталого розвитку в середовищі демократичної публічної сфери політики. Схарактеризовано досягнення суспільством і політикумом такого етапу, який знову висуває потребу у розбудові публічної сфери. Було підкреслено, що процедури формування думки в демократичній публічній сфері також визначають, яким чином обговорення структуровані через аргументацію й визначення щодо предмета обговорень. Проаналізовано причини консервації пострадянського типу публічної політики, в рамках якого розглядається питання сталого функціонального навантаження публічної сфери. Розкрито значення західних зразків сталої демократичної публічної сфери як певної точки відліку для сучасної політичної науки у конструюванні теоретичної моделі специфічної публічної сфери політики. З'ясовано, що найважливішими напрямками цілісного зв'язку є соціокультурне тло політичних перетворень, специфіка розвитку державного сектору, владні відносини, взаємодії всередині еліти та можливості модернізації суспільства за рахунок публічної сфери. У зв'язку з цим набуває значення демократична спільнота сучасної України, намагаючись дати відповідь щодо порівняння реальної політичної практики та особливих рис публічної політики в країнах США та Об'єднаної Європи. Розкрито, що особливим напрямком розгляду публічної сфери є її зв'язок з економічним середовищем. Доведено, що характерною рисою розвитку сучасних інтерпретацій публічної сфери політики в контексті сталого розвитку слід вважати визначення шляху, за яким буде розвиватися політична публічність. Встановлено, що однією зі специфічних рис просування принципів сталого розвитку є протистояння безконтрольній участі бізнесу в політиці та введення певних регулятивів, які б узгоджували індивідуальні інтереси із суспільними. Припущено, що необхідними є подальші спроби довести інноваційний характер публічної сфери політики, її потенціалу для глобальних змін і системної політичної модернізації українського суспільства. Встановлено, що важливим для теоретико-методологічного пошуку в галузі осмислення сучасної демократичної публічної сфери політики є встановлення конкретних механізмів нарощування публічності публічної політики. Зроблено висновок, що налагодження технологій і зв'язків, які б стали базою для публічних партнерських відносин, також важлива тема політологічних розвідок у предметній тематиці публічної сфери перехідного суспільства.

Стаття присвячена пошуку новизни у дослідженнях сталого демократичного політичного процесу, яка може бути замінена оригінальністю та неординарністю висловлювань, що часто видно у політичних кампаніях. Мета дослідження – встановити парадигмальні та політико-теоретичні основи сталого розвитку в умовах сучасних ліберально-демократичних трансформацій. Охарактеризовано позаідеологічний зміст сучасного лібералізму, який проявляється не лише у його безсторонності у процесах відстоювання прав людини, але також через його універсальність та придатність до різних історичних і національних контекстів. Було підкреслено, що можливості застосування до аналізу політичної реальності концептуального апарату сучасної методології науки має свою попередню історію. Проаналізовано причини звільнення дослідника в рамках ліберальної парадигми від владно орієнтованого світоглядного погляду та ціннісного підпорядкування розвитку державності. Розкрито значення актуалізації зовнішніх чинників впливу, зокрема, «невідворотних» механізмів ринкової економіки, які включаються до логіки парадигмальних міркувань. З'ясовано, що буденне політичне пізнання специфічним чином співвідноситься із рамками сцієнтизму і стандартами науковості. У зв'язку з цим набуває значення поняття політичної істини як сторонньої та вірогідної. Розкрито, що зміна змісту і розуміння політологічних концептів ліберальної демократії відбуваються не лише на основі владної детермінації дискурсу, як це визначає політичний постмодерн. Доведено, що встановлення міжособистісних норм громадської взаємодії також визначає можливість встановлення ліберального політично громадсько-публічного ладу в умовах демократії. Встановлено, що полісемантизм поняття істини у сучасних політологічних теоріях розкриває для моноідеологічних доктрин потенціал авторської істини і можливостей продукувати обґрунтовані наукові повідомлення. Припущено, що епістемна оцінка предмету політологічного дослідження сталого розвитку та його проблем полягає у прогнозуванні на авторському рівні досягнення істини, тобто несуперечливого вірогідного знання. Встановлено, що фактична реальність ліберальної демократії в умовах сталого розвитку набула нормативних принципів. Зроблено висновок, що сучасний стан вітчизняної політологічної науки потребує подальшої розробки наукового інструментарію, який би дозволив вирішити найактуальніші теоретичні завдання сьогодення.

The concept "multitude", popular in political philosophy, largely owes its entrance into the modern political vocabulary to the efforts of Antonio Negri, the Italian philosopher. His research from the 1980s and 1990s gave rise to a synthetic philosophical theory that views multitude as a key element in the political struggle of the left, thereby giving a theoretical impetus to a rebirth of the seemingly forgotten concepts of political philosophy. The article attempts to analyze the formation of the political logic of multitude and demonstrates how this phenomenon became part of the Marxist criticism of the modern society. The first part of the article traces how the idea of multitude as a positive element of politics grows out of the materialist interpretation of Baruch Spinoza. According to the author, Negri by interpreting Spinoza as a "savage ano maly" laid a theoretical foundation for the entire modern discourse of multitude. The conceptualization of the differences between the notions of potentia and potestas made it possible to distinguish between multitude and the people. The people can be seen as an element of potestas — political power that mediates relations between people by introducing the principle of transcendence in the form of representation and the figure of a sovereign. In contrast to the people, multitude with its collective power-potentia embodies a collective plan of immanence that resists representation i.e., a subject of constituent power that does not need representation. The second part of the article is devoted to the analysis of the class approach to multitude, which appears in the works of Negri co-authored with Michael Hardt, where the ontology of multitude is transformed into a political project based on the understanding of class as a political subject that opposes the global capitalist world order.

Introduction. According to Jürgen Habermas, a contradiction between the system and the life-world signifies a need for a concept that would describe the projective space of a relaxed and undistorted human communicative activity. Communicative action as a societal basis of the public sphere links this concept to the pragmatic principles of human existence in modern society. The public sphere is important in the age of the cyber revolution and the rule of networking technologies and it gets an anthropological dimension in its definition of the modern individual. Reviewed from the view of the interdisciplinary scientific community the public sphere as a dimension of human identity that is manifested in standardized terms of communicative interactions. The paper suggests that the public sphere has lost its conflict mode in respect to power and the tech-savvy social system. Purpose. The paper aims to establish the specifics of the anthropological interpretation of the public sphere in the contemporary philosophical tradition. Methodology. General scientific and special methods of philosophical research are used for conducting this study. The author has used the descriptive method to define the subject area of the anthropic measurement of the public sphere of politics. The method of logical synthesis allows to combine the abstract and specific content of the anthropological dimension of publicity. A retrospective analysis allows to determine the temporal peculiarities of the anthropic meaning of the public sphere. The comparative method gives an opportunity to compare the empirical manifestations of social and political publicity and compare anthropological effects of the media and interpersonal communication activities of modern people. Theoretical basis and results. The article examines the anthropological content of the public sphere of politics as one of the key concepts of communicative theory paying attention to the modification of the nature of publicity under the conditions of the cybernetic revolution. The author argues that the public sphere is not only a collection of self-presentations but also a set of messages of general significance, both textual and verbal. In this regard, the selection of news, of any importance, stands in one respect as a means of the worldview matching technique but also as the orientation amidst the unlimited information flow. The public sphere acts not just as a medium of verbal or textual self-expression of the individual but also as a dimension of human presence in the lives of others and its adequate perception. The more the public sphere stands away from the counter-factual image drawn in communicative theory, the more it loses its anthropological features and acquires the content of the technological and production network since a mode of communication is changed to the mode of information transmission. The paper establishes priorities of personality representation in the public sphere and examines the need and motives of communicative-pragmatic relationships between individuals. Originality. In the anthropological dimension the public sphere is a source of promising prospects and the formation of defining constraints. Publicity becomes the leading quality of the modern individual because of its need to be realized in communication practices. The networking nature of communication links enforces the modern individual to produce a certain image for self-presenting to society. Conclusions The article draws a conclusion about the directions of the public sphere transformation in a global perspective.

Introduction. According to Jürgen Habermas, a contradiction between the system and the life-world signifies a need for a concept that would describe the projective space of a relaxed and undistorted human communicative activity. Communicative action as a societal basis of the public sphere links this concept to the pragmatic principles of human existence in modern society. The public sphere is important in the age of the cyber revolution and the rule of networking technologies and it gets an anthropological dimension in its definition of the modern individual. Reviewed from the view of the interdisciplinary scientific community the public sphere as a dimension of human identity that is manifested in standardized terms of communicative interactions. The paper suggests that the public sphere has lost its conflict mode in respect to power and the tech-savvy social system. Purpose. The paper aims to establish the specifics of the anthropological interpretation of the public sphere in the contemporary philosophical tradition. Methodology. General scientific and special methods of philosophical research are used for conducting this study. The author has used the descriptive method to define the subject area of the anthropic measurement of the public sphere of politics. The method of logical synthesis allows to combine the abstract and specific content of the anthropological dimension of publicity. A retrospective analysis allows to determine the temporal peculiarities of the anthropic meaning of the public sphere. The comparative method gives an opportunity to compare the empirical manifestations of social and political publicity and compare anthropological effects of the media and interpersonal communication activities of modern people. Theoretical basis and results. The article examines the anthropological content of the public sphere of politics as one of the key concepts of communicative theory paying attention to the modification of the nature of publicity under the conditions of the cybernetic revolution. The author argues that the public sphere is not only a collection of self-presentations but also a set of messages of general significance, both textual and verbal. In this regard, the selection of news, of any importance, stands in one respect as a means of the worldview matching technique but also as the orientation amidst the unlimited information flow. The public sphere acts not just as a medium of verbal or textual self-expression of the individual but also as a dimension of human presence in the lives of others and its adequate perception. The more the public sphere stands away from the counter-factual image drawn in communicative theory, the more it loses its anthropological features and acquires the content of the technological and production network since a mode of communication is changed to the mode of information transmission. The paper establishes priorities of personality representation in the public sphere and examines the need and motives of communicative-pragmatic relationships between individuals. Originality. In the anthropological dimension the public sphere is a source of promising prospects and the formation of defining constraints. Publicity becomes the leading quality of the modern individual because of its need to be realized in communication practices. The networking nature of communication links enforces the modern individual to produce a certain image for self-presenting to society. Conclusions The article draws a conclusion about the directions of the public sphere transformation in a global perspective. ; Цель. Статья предполагает установление специфики антропологического толкования публичной сферы в современной философской традиции. Методология. В работе применены общенаучные и специальные методы философских исследований. Путем использования дескриптивного метода удалось выделить предметную плоскость антропного измерения публичной сферы политики. Метод логического синтеза позволил совместить абстрактное и конкретное содержание антропологического измерения публичности. Ретроспективный анализ позволил определить темпоральные особенности антропного значение публичной сферы. Компаративный метод дал возможность сравнить эмпирические проявления социальной и политической публичности, сопоставить антропологические последствия медийной и интерперсональной коммуникационной деятельности современного человека. Теоретический базис и результаты. В статье рассматривается антропологический смысл публичной сферы как одного из ключевых понятий коммуникативной теории, уделяется внимание видоизменению характера публичности в условиях кибернетической революции. Публичная сфера выступает не только совокупностью индивидуальных презентаций, но и совокупностью сообщений, текстовых и вербальных, которые имеют общую значимость. В связи с этим, подбор новостей как более или менее значимых, выступает, с одной стороны средством коррекции мировосприятия, а также ориентации в условиях безграничности информационного потока. Публичная сфера выступает не просто средой вербального или текстуального самовыражения индивида, а также плоскостью присутствия человека в жизни других и адекватного ее восприятия. Чем больше публичная сфера удаляется от контрфактического образа, намеченного в коммуникативной теории, тем больше она теряет антропные черты и приобретает содержание технологической и производственной сети, поскольку модус общения меняется на модус передачи информации. Устанавливаются приоритеты личностной репрезентации человека в публичной сфере. Рассматривается необходимость и мотивы установления коммуникативно-прагматических связей между отдельными индивидами. Новизна. В антропологическом измерении публичная сфера выступает источником многообещающих перспектив и формирования определяющих ограничений. Публичность становится ведущей качеством современного человека из-за необходимости реализации в практиках общения. Сетевой характер коммуникационных связей заставляет современного человека производить определенный образ для презентации себя обществу. Выводы. Делается вывод о направлениях трансформации публичной сферы в глобальном измерении. ; Мета. Стаття спрямована на встановлення специфіки антропологічного тлумачення публічної сфери у сучасній філософській традиції. Методологія. У роботі застосовані загальнонаукові й спеціальні методи філософських досліджень. Шляхом використання дескриптивного методу вдалося виокремити предметну площину антропного виміру публічної сфери політики. Метод логічного синтезу дозволив поєднати абстрактний та конкретний зміст антропологічного виміру публічності. Ретроспективний аналіз дозволив визначити темпоральні особливості антропного значення публічної сфери. Компаративний метод надав можливість порівняти емпіричні прояви соціальної та політичної публічності, зіставити антропологічні наслідки медійної та інтерперсональної комунікаційної діяльності сучасної людини. Теоретичний базис і результати. У статті розглядається антропологічний зміст публічної сфери як одного з ключових понять комунікативної теорії, надається увага видозміні характеру публічності в умовах кібернетичної революції. Публічна сфера виступає не лише сукупністю індивідуальних презентацій, але й сукупністю повідомлень, текстуальних і вербальних, які мають загальну значущість. У зв'язку з цим, добір новин як більш, або менш значущих, виступає з одного боку, або засобом корекції світосприйняття, а також орієнтації в умовах безмежності інформаційного потоку. Публічна сфера виступає не просто середовищем вербального або текстуального самовиразу індивіда, а також площиною присутності людини у житті інших та адекватного її сприйняття. Що більше публічна сфера віддаляється від контрфактичного образу, накресленого у комунікативній теорії, тим більше вона втрачає антропні риси і набуває змісту технологічної та виробничої мережі, оскільки модус спілкування змінюється на модус передавання інформації. Встановлюється пріоритети особистісної репрезентації людини у публічній сфері. Розглядається потреба і мотиви встановлення комунікативно-прагматичних зв'язків між окремими індивідами. Новизна. В антропологічному вимірі публічна сфера виступає джерелом багатообіцяючих перспектив та формування визначальних обмежень. Публічність стає провідною якістю сучасної людини через необхідність її реалізації у практиках спілкування. Мережний характер комунікаційних зв'язків змушує сучасну людину виробляти певний образ для презентації себе суспільству. Висновки. Робиться висновок про напрямки трансформації публічної сфери у глобальному вимірі.

У статті розглядається публічна сфера політики як теоретичне поняття сучасної політичної науки. Встановлюються причини посилення інтересу до публічної сфери як предметної галузі. Вивчається явище публічної сфери як засобу теоретико-методологічного окреслення кордонів політичного світу. Досліджено значення аспектів медіа-діяльності в сучасній політиці. Робиться спроба встановлення потенціалу політичної публічності для якісного осмислення партиципаторной демократії. Висуваються гіпотези щодо потенціалу публічної сфери для розвитку громадянського суспільства і соціального капіталу. Обґрунтовано розмежування між публічною сферою політики і політичної комунікації в специфічних умовах сучасних трансформаційних суспільств. Підкреслюється значення присутності державної влади у всіх сферах життєдіяльності трансформаційного суспільства, яке не припинилося після проведення ліберальних ринкових реформ, які забезпечили існування формальної репрезентативної демократії. Розглядається вплив елітарних і експертних груп як причина відсутності реального функціонування майбутнього громадянського суспільства. Вивчаються особливості формування публічної громадської діяльності як передумови функціонування демократичного політичного класу. Проаналізовано специфіку публічної політичної діяльності як прерогативи компетентних суб'єктів політичного мовлення. Розкрито умови поступового формування кібернетичної публічної сфери та відокремлення її політичного сегмента. Надано увагу процесам політизацію публічної сфери, які притаманні, перш за все, авторитарним і закритим суспільствам.

The public sphere of politics as a theoretical concept of modern political science has been discussed in the article. The reasons of the increasing interest to the public sphere is a dominating subject. Studied The phenomenon of the public sphere being a tool of theoretical and methodological definition of the political world's boundaries has been studied. The value aspects of media activity in the contemporary politics has been investigated. An attempt has been made to establish the potential of political publicity for the qualitative understanding of participatory democracy. The potential of the public sphere in the development of civil society and social capital has been described. The distinction between the public sphere of politics and political communication in the specific conditions of modern transformational societies has been reasonably grounded. The importance of the presence of state power in all spheres of life of the transformational society has been stressed. Such transformation has not been stoped after the liberal market reforms, which had to ensure the existence of a formal representative democracy. The influence of the elite and expert groups being the reason of the absence of really functioning future civil society has been considered. The features of the formation of civil and social activities as a precondition for the democratic political class' functioning have been studied. The specifics of public political activity being the prerogative of the competent entities' political broadcasting have been analyzed. The gradual formation of cyber public sphere and its political branch segment has been revealed. Thorough attention has been given to the processes of the public sphere's politicization which are usual for primarily authoritarian and closed societies. ; У статті розглядається публічна сфера політики як теоретичне поняття сучасної політичної науки. Встановлюються причини посилення інтересу до публічної сфери як предметної галузі. Вивчається явище публічної сфери як засобу теоретико-методологічного окреслення кордонів політичного світу. Досліджено значення аспектів медіа-діяльності в сучасній політиці. Робиться спроба встановлення потенціалу політичної публічності для якісного осмислення партиципаторной демократії. Висуваються гіпотези щодо потенціалу публічної сфери для розвитку громадянського суспільства і соціального капіталу. Обґрунтовано розмежування між публічною сферою політики і політичної комунікації в специфічних умовах сучасних трансформаційних суспільств. Підкреслюється значення присутності державної влади у всіх сферах життєдіяльності трансформаційного суспільства, яке не припинилося після проведення ліберальних ринкових реформ, які забезпечили існування формальної репрезентативної демократії. Розглядається вплив елітарних і експертних груп як причина відсутності реального функціонування майбутнього громадянського суспільства. Вивчаються особливості формування публічної громадської діяльності як передумови функціонування демократичного політичного класу. Проаналізовано специфіку публічної політичної діяльності як прерогативи компетентних суб'єктів політичного мовлення. Розкрито умови поступового формування кібернетичної публічної сфери та відокремлення її політичного сегмента. Надано увагу процесам політизацію публічної сфери, які притаманні, перш за все, авторитарним і закритим суспільствам. ; В статье рассматривается публичная сфера политики как теоретическое понятие современной политической науки. Устанавливаются причины усиления интереса к публичной сфере как предметной области. Изучается явление публичной сферы как средства теоретико-методологического определения границ политического мира. Исследовано значение аспектов медиа-деятельности в современной политике. Делается попытка установления потенциала политической публичности для качественного осмысления партиципаторной демократии. Выдвигаются гипотезы относительно потенциала публичной сферы для развития гражданского общества и социального капитала. Обоснованы разграничения между публичной сферой политики и политической коммуникацией в специфических условиях современных трансформационных обществ. Подчеркивается значение присутствия государственной власти во всех сферах жизнедеятельности трансформационного общества, которое не прекратилось после проведения либеральных рыночных реформ, которые обеспечили существование формальной репрезентативной демократии. Рассматривается влияние элитарных и экспертных групп, как причина отсутствия реального функционирования будущего гражданского общества. Изучаются особенности формирования публичной общественной деятельности как предпосылки функционирования демократического политического класса. Проанализирована специфика публичной политической деятельности как прерогативы компетентных субъектов политического вещания. Раскрыты условия постепенного формирования кибернетической публичной сферы и отделения ее политического сегмента. Уделено внимание процессам политизации публичной сферы, которые присущи, прежде всего, авторитарным и закрытым обществам.

The process of interpenetration of social practices and public political presentation in the functioning of public policy areas. Demonstrated the potential of public participation for public expression of political demands. Assesses the level of dynamism of public policy areas through the formation of local public communities. ; Рассматривается процесс взаимопроникновения практик общественной деятельности и публичной политической презентации в рамках функционирования публичной сферы политики. Демонстрируется потенциал общественного участия для публичного выражения политических. Оценивается уровень динамизации публичной сферы политики на основе формирования локальных общественных сообществ. ; Розглядаєтся процес взаємопроникнення практик громадської діяльності і публічної політичної презентації в рамках функціонування публічної сфери політики. Демонструється потенціал громадської участі для публічного виразу політичних вимог. Оцінюється рівень динамізації публічної сфери політики на основі формування локальних громадських спільнот.

The emergence of the term of public sphere in social and philosophical tradition in ancient times and its revival in modern times, during the conceptualization of modernity were a number of steps that have shaped the transformation of the content of the public sphere. For ancient thinkers public sphere was a natural environment of the society functioning, the foundation of political activity. The main achievement of the ancient philosophical theory in research of the public sphere should be considered a combination of social and political meanings mentioned public sphere. This constitutive unity led to the development of the concept and phenomenon of the public sphere in the procedural context of democracy.Overview of mentions of the public sphere of social and philosophical constructs of the past enables to understand that the public sphere was a concept that served auxiliary element in building a holistic and systemic view of society, the state and government. However, references to the public sphere most of the sources are philosophical context. This political-philosophical foundations and empirical consideration of political and public spheres reveal the contents of institutional publicity.Publicity in politics - it's both political and social, and individual and collective at the same time. It is a way of life of an individual and a way to stimulate the expression of his qualities in its relation to other people. Hence the need for differentiating factors of the political process and opportunities for public expression counterfactual political positions appears.Constituting of the publicity as the sphere of common social life in general is an important feature and the result of political and philosophical developments of this issue. Enlargement of the philosophical knowledge and reflctions on the public sphere, provided multiple and very full display of the public in art, in social activities. Formation of social philosophy as a special area of research, formed the ideological legacy, which, in turn, led to the emergence of comprehensive publicity and stereotypes about the public sphere.The specifid dimension complements the system vision of politics, allows us to formulate the relationship between facts of the political and the political ideosphere products that have not found a place in the functional structure of the system vision. Public sphere of politics as a construct and phenomenon, according to the author, is designed to simultaneously distinguish the «new» political interaction and represent in a new light «old» political phenomenon. For example, the phenomenon of political communication becomes important public representation.At the same time theoretical and methodological searching on the object of public political fild there is a need of substantial parts inventory of substantial public sphere of politics requiring the use of structural-functional approach. However, the structure and function of the components of public sphere of politics are defied as specifi status role in the political environment (structural elements) and the direction of their real impact on political reality. This creates conditions for demarcation of both conceptual separation of the political process and public sphere of politics as the plane of the potential of implementation of communicative process participants' importance claims.Also the specifi factors identifiation that determine the media activity, in both cases classifiation state media carried a means of differentiation from ideal-typical condition as proposed within political theory. However, unilateral attempts to transform mediastructure at least in some respects it may encounter on lack of understanding of the major players. That can mean either a lack of innovation or sharp short-term changes that destabilize the situation and again lead to a push towards building a democratic public sphere of politics.A special aspect of the media as part of the current public sphere of politics is the development of political and social networks, in which citizens are able to communicate, to defend their positions and on condition of anonymity to assess the current social and political situation. However, the development of new communication systems does not lead to the formation of a genuine public sphere as political actors are trying to use it for their own purposes. ; Изучаются особенности развития процессуальных и институциональных составляющих современной демократии, которые влияют на перспективы развития публичной сферы политики. Оценено значение медиа-среды для расширения количества актеров демократического коммуникационного процесса. Характеризуется роль демократического государства как фактора демонстрации принципов регулирования переговорного процесса в рамках взаимодействия политических сил ; Вивчаються особливості розвитку процесуальних й інституційних складників сучасної демократії, які впливають на перспективи розбудов публічної сфери політики.Оцінено значення медіа-середовища для розширення кількості акторів демократичного комунікаційного процесу. Характеризується роль демократичної держави як чинника демонстрації принципів регулювання переговорного процесу в рамках взаємодії політичних сил