Suchergebnisse

The article investigates the content of the right collective negotiations as collective labour law according to the effective legislation and the draft of Labour Code of Ukraine. The article also contains recommendations aimed at affirming the legally stipulated right to collective negotiations. ; В статье исследуется содержание права на коллективные переговоры как коллективного трудового права по действующему законодательству и проекту Трудового кодекса Укра­ины. Вносятся предложения по со­вершенствованию законодательного закрепления права на коллективные переговоры. ; У статтi досліджується зміст права на колективні переговори як колективного трудового права за чинним законодавством та проектом Трудового кодексу України. Вносять­ся пропозиції щодо удосконалення за­конодавчого закріплення змісту пра­ва на колективні переговори.

The article analyses the course and circumstances of the negotiations with local Nazi administration representatives which were conducted by UPA Bogun Detachment Сommander Porfyriy Antoniuk, alias Sosenko, Klishch. The main thesis of the article is that the negotiations themselves were not the reason due to which Sosenko was executed. Only because the Soviet government learned about Sosenko's connections with German administration and widely used this fact in its anti-UPA propaganda the UPA-North Group Command decided to sentence Sosenko to death as a demonstration.Contacts with UPA were initiated by the German side, who captured two insurgents from detachment as prisoners. There were three rounds of negotiations during December 1943 which took place in the rural area to the north of the Volodymyr-Volynskyi (German name Wladimir-Wolynsk). Ustilug Kreislandwirt Osten and Wladimir-Wolynsk Gebitslandwirt Ekhof offered to release prisoners and UPA in exchange should not prevent the occupiers from drawing food supplies from the countryside and stop diversions on railroads. On the other hand, Porfyriy Antoniuk in the capacity of the detachment commander issued demands for Nazi troops not to shell UPA units and Ukrainian villages near railway lines, not to persecute UPA soldiers' families, not to support Polish guerillas, and release Ukrainian prisoners.Both sides did not reach any agreement on the terms they issued to each other. Moreover, Sosenko himself did not attend the last, third, round of talks due to the restriction of the Volhynia Oblast Security Service of the Resistance. Despite Gebitslandwirt Ekhof's suggestions, the UPA side ceased all connection with Wladimir-Wolynsk Gebiet administration.But later the Soviet government used information about talks to discredit Ukrainian insurgents as "Nazi collaborators". In late January, 1944 the Soviet partisans defeated the Bogun Detachment and captured documents containing data about the contact with Germans. Nikita Khrushchev publicly stressed on Antoniuk's negotiations with Osten in the Soviet leaflet To so called UPA and UNRA participants (February, 12 1944) and his report on the 4th parliamentary session of the Supreme Soviet of the UkSSR (March, 1 1944). As a result, information about negotiations was widely disseminated throughout the republic.To avoid reputation losses the UPA North Group Command decided to court-martial Sosenko and executed him on March, 7 1944. This was an extraordinary measure due to aggravating circumstance, because it was not usually applied to such cases as negotiationswith Germans.So in this article I proved that negotiations between UPA Bogun Detachment and Kreisgebiet Wladimir-Wolynsk occupational administration in December 1943 were started by the German side. The insurgent command in the person of Porfyriy Antoniuk, alias Sosenko, Klishch, wanted to have the Ukrainian prisoners released and to protect the local Ukrainian population from the invaders' terror. But the talks deadlocked and Antoniuk did not have any further connections with Nazis. Neither was signed any agreement between UPA and Germans. Although, the Soviet authorities learned about the negotiations and used this information to discredit UPA as "Nazi collaborators" throughout the whole Ukraine. This was the main reason why the UPA North Group Command decided to make show trial and sentenced Antoniuk to death. ; У статті проаналізовано перебіг та обставини переговорів між представниками німецької окупаційної адміністрації Володимир-Волинського гебіту і командиром загону УПА ім. Богуна Порфирієм Антонюком у грудні 1943 р. Доведено, що ініціювала контакти саме німецька сторона. Предметом перемовин було припинення диверсій УПА на залізницях і не перешкоджання німцькій адміністрації збирати контингент в обмін на звільнення полонених повстанців і припинення терору проти цивільного населення. Проте сторони не досягли жодної угоди, а припинила переговори саме сторона УПА через заборону Служби безпеки ОУН. Радянський уряд, який пізніше дізнався про факт повстансько-німецьких переговорів, широко використав це у своїй пропаганді для дискредитації УПА як "нацистських колабораціоністів". Головна теза статті полягає в тому, що така репутаційна втрата була основною причиною засудження до страти військово-польовий судом УПА командира загону ім. Богуна П. Антонюка ("Сосенка").

Дипломатія має надзвичайно довгу історію, тому що з'явилася практично з виникненням родового суспільства, розмежування територій для полювання і збирання, першого обміну продуктами. Вже первісні люди дійшли висновку, що розбіжності краще вирішувати за допомогою домовленостей. Так виникли зародки первісної, примітивної дипломатії, які базувалися на загальнолюдських принципах здорового глузду, а в ролі дипломатів виступали старші члени громади, до голосу яких прислухалися, чи їхні посланці. Тут для нас важливою є сигнальна сторона переговорів. Як кожен парламентер міг би упізнати рівного собі і піти на переговори з ним? Посланці могли вести переговори від імені вождів і жерців, використовуючи для підтвердження своїх повноважень різні символи: характерний одяг, знаки, дари тощо. Первісне суспільство для цього мало свою знакову систему прикрас, що знімаються і не знімаються, які при першому ж погляді на них давали повне поняття про вік, стан у системі порідненості, події в житті людини і про її заслуги

Європейський Союз може слугувати хорошим прикладом європейського об"єднання, або ж європейським актором, котрий оптимально, за своєю природою, спрямовує переговорні процеси. Оскільки і Україна, і Канада продовжуватимуть і, ймовірно, активізуватимуть переговорні процеси з Європейським Союзом, мабуть, доречно уважніше розглянути ЄС як партнера та опонента з переговорів. Переговори з ЄС дуже складні, насамперед через складність самого ЄС. Європейський Союз, порівняно із іншими колективними міжнародними акторами, є доволі впливовою транснаціональною організацією, що має риси наднаціонального характеру. Ця сутність Європейського Союзу суттєво впливає на процес проведення переговорного процесу та прийняття рішень. Особливого значення в цьому процесі відіграє потужна та дієздатна правова система з Європейським судом, що має повноваження щодо забезпечення дотримання прав держав-членів стосовно ведення переговорів. Думки держав-членів Європейського Союзу не можна ігнорувати, оскільки вони мають свою власну думку та відіграють важливу роль. Архітектурна надбудова Європейського Союзу складається з широкого кола суб"єктів, які розглядають різноманітні кола питань та процесів, що мають наслідки для громадян спільноти, урядів країн-членів, та зрештою інших країн Європи і світу, і зокрема, таких держав як Україна та Канада. Безперечно, Європейський Союз є власним актором на міжнародній арені. Будучи складною гібридною міжнародною конструкцією – ані будучи державою, чи звичайною міжнародною організацією, чи повноправним наднаціональним органом – Європейський Союз є сильним та впливовим блоком з яким досить важко дискотувати. У даній статті проаналізовано характер та характеристики деяких ключових внутрішніх та зовнішніх переговорних процесів Європейського Союзу та вплив на них сильних та слабких сторін самої структури ЄС. Їх розуміння та урахування допоможе зробити переговори між Україною та Канадою більш ефективними.

The article is devoted to the problems of strengthening social dialogue as a mechanism for supporting pro-European legal reforms in the field of labor in the light of the concept of decent work. The purpose of this article is to identify some socio-economic, political, legal and other prerequisites for the lack of effectiveness of social dialogue in Ukraine; to develop proposals to improve the current labor legislation regulating collective labor relations, to improve working conditions and strengthen social harmony and social justice between the parties to these relations in the context of the introduction of proEuropean legal reforms in the field of work in the light of the idea of decent work. The authors' analysis of the current labor legislation, collective contracts and agreements, and special legal literature on social dialogue revealed some socio-economic, political-legal and other prerequisites for the insufficient effectiveness of social dialogue in Ukraine (economic and social changes, decentralization processes, imperfection of legal regulation of social dialogue, etc.).The main results of this study are conclusions and proposals regarding: the need to simplify the system of recognition (registration) of trade unions; to revise the criteria for the representativeness of trade unions and their associations, employers and their associations in such a way that they correspond to modern economic and social changes in the country. The authors stressed the importance of developing mechanisms for cooperation of tripartite social and economic councils of different levels at meetings of collegial bodies of central and local executive authorities, as well as mechanisms for implementing / respecting tripartite agreements and providing feedback from the Government on the implementation of recommendations of social dialogue bodies and supplementing the Law of Ukraine «On Social Dialogue» with relevant new norms. The authors also proposed to provide for a new legal means of social dialogue in the legislation on ...

Метою статті є визначення класифікації переговорів в умовах війни, як єдності суттєвих класифікуючих ознак, що знаходяться у цілісності і взаємопов'язаності військового та дипломатичного процесів.
Актуальність дослідження переговорів в умовах війни визначена практикою та конкретними проявами ведення дипломатами перемовин під час швидкоплинних змін як військово-політичної ситуації, так і переговорних позицій. Актуалізують тему зміни характеру сучасної війни, динаміка системи міжнародних відносин, міжнародних інституцій, що визначає значущість дослідження військової та дипломатичної складових у веденні переговорів в умовах війни, як необхідність їх класифікації.
Результати. З'ясовано стан дослідження класифікацій переговорів, що мають ідеографічний характер, у якому переважає дослідження загального у класифікації без уточнення особливого та конкретного. Теоретично осмислено класифікація переговорів в умовах війни не лише як визначення суттєвих класифікуючих ознак, за якими виділяються класи переговорів, а й комплексування цих суттєвих ознак у єдності. Встановлено класифікацію переговорів в умовах війни, що, як цілісність, надають значущість переговорним трекам у дипломатичному процесі.
Висновки. У цій статті репрезентуються результати класифікації переговорів в умовах війни. Класифікація має такі кваліфікуючі ознаки, які відображають складові сучасних переговорів як цілісності або можуть використовуватись окремо.
Першою класифікаційною ознакою є політико-стратегічний вимір, тому переговори класифікуються за векторами «на себе», «на супротивника», «на міжнародні інституції та співтовариство». Другою є людський вимір вирішення проблем територій ведення бойових дій та прифронтової території, який визначає весь спектр вітально-гуманістичних проблем, що знаходяться предметному полі переговорів. Третьою ознакою, що класифікують переговори, є солідарний вимір, як формування та розвиток відносин з союзниками, партнерами та медіаторами (як з урядами, так і з громадянським суспільством цих країн). Четвертою ознакою є репрезентація єдності дипломатії з військовим процесом, як ознака відповідності переговорів змінам природи війні, а тому і змінам природи миротворення.

Diplomatic relations are considered to be a decisive factor indicating the level of good neighbourly relations between the states in a particular region. For that purpose we consider the analysis of the diplomatic relations between Ukraine as an independent state and the Republic of Hungary – with a special shift on the events during the period from 1990 to 2000 – to be vital for the understanding of the present and future relations between these two nations. The study aims at providing a brief overview of the establishment and development of the international relations between Ukraine, the largest European country and one of its seven neighbours, namely, Hungary. Similarly, it includes information on the background events underlying the significance of these relations as well as describes the changes in the character of the relations between the two aforementioned states. According to the objectives of the research, we used general scientific and special research methods that provided a holistic approach to solving the problem, namely, methods of critical analysis and synthesis, comparison, generalization and analogy. It may be concluded that the beginning of the 90s witnessed almost perfect-like Ukrainian-Hungarian diplomatic relations whereas the 21st century revealed certain problematic issues. However, both the Ukrainian and Hungarian governments and their people have always strived for a friendly partnership, establishing and strengthening their relations. ; У статті розглядається становлення та розвиток дипломатичних відносин між Україною та Угорщиною – країною, яка першою визнала Україну незалежною державою, що привело до відкриття дипломатичних місій та підписання базового договору між цими країнами. Автори підкреслюють, що українська двостороння дипломатія новітньої доби розпочинається саме з Угорщини, та аналізують перші етапи розбудови українсько-угорських відносин. Наголошується, що цей період характеризується динамічним розвитком, активною співпрацею та прагненням до встановлення і підтримки дружніх добросусідських відносин.

Diplomatic relations are considered to be a decisive factor indicating the level of good neighbourly relations between the states in a particular region. For that purpose we consider the analysis of the diplomatic relations between Ukraine as an independent state and the Republic of Hungary – with a special shift on the events during the period from 1990 to 2000 – to be vital for the understanding of the present and future relations between these two nations. The study aims at providing a brief overview of the establishment and development of the international relations between Ukraine, the largest European country and one of its seven neighbours, namely, Hungary. Similarly, it includes information on the background events underlying the significance of these relations as well as describes the changes in the character of the relations between the two aforementioned states. According to the objectives of the research, we used general scientific and special research methods that provided a holistic approach to solving the problem, namely, methods of critical analysis and synthesis, comparison, generalization and analogy. It may be concluded that the beginning of the 90s witnessed almost perfect-like Ukrainian-Hungarian diplomatic relations whereas the 21st century revealed certain problematic issues. However, both the Ukrainian and Hungarian governments and their people have always strived for a friendly partnership, establishing and strengthening their relations. ; У статті розглядається становлення та розвиток дипломатичних відносин між Україною та Угорщиною – країною, яка першою визнала Україну незалежною державою, що привело до відкриття дипломатичних місій та підписання базового договору між цими країнами. Автори підкреслюють, що українська двостороння дипломатія новітньої доби розпочинається саме з Угорщини, та аналізують перші етапи розбудови українсько-угорських відносин. Наголошується, що цей період характеризується динамічним розвитком, активною співпрацею та прагненням до встановлення і підтримки дружніх добросусідських відносин.

The main ways of ending military conflicts, both between states and within the state, are considered. Among the four main ways to end the war are: military victory, negotiated settlement, negotiated truces, peace of sorts is imposed by third parties. Researchers conclude that the best way to promote sustainable peace is a negotiated settlement. The main factor here is the text of the peace agreement, which creates the rules of the game, according to which the key actors in the conflict agree to act. The models of democracy that can be laid down in a peace agreement are analyzed. Among them are consociational democracy, power-dividing, centrifugal and corporate models. The attention is paid to the consociational model, which according to the author, is the best alternative for resolving the armed conflict in the occupied territories of Luhansk and Donetsk regions of Ukraine. The basic idea of power-sharing or consociational democracy is to accommodate the interests of the political elite, which represents each segment in a divided society. The key characteristics of power-sharing are a grand coalition, segment's autonomy, proportional representation, and mutual veto. All these features can be applied in different categories of power-sharing. These are political, military, economic, and territorial dimensions. Besides, there are three types of power-sharing: inclusive power-sharing, constraining power-sharing, and dispersive power-sharing. The division of different types helps to understand at what stage of conflict resolution, what kind of institutions of power-sharing should be implemented. An analysis of the Minsk Agreement revealed that its text was at odds with current conflict resolution practices, which was one of the reasons why the agreement does not affect conflict resolution. ; Розглянуто основні способи закінчення військових конфліктів, як між державами так і всередині держави. Серед чотирьох основних способів закінчення війни виділяють такі: військова перемога, переговори про врегулювання конфлікту, переговори про перемир'я та встановлення миру третьою стороною. Дослідники доходять висновку, що найкращими способом, який сприяє тривалому миру, є переговори про врегулювання конфлікту. Головним фактором тут виступає текст мирної угоди, де закладаються правила гри, за якими основні актори конфлікту погоджуються діяти. Проаналізовано основні моделі демократі, які можуть закладатися у мирну угоду. Серед них виділяють: консоціональну демократію, роздільне правління, доцентрову та корпоративну моделі. Основну увагу приділено консоціональній моделі, яка, на думку автора, є найкращою альтернативою для вирішення збройного конфлікту на окупованих територіях Луганської та Донецької областей України. Основна ідея розподіленого правління або консоціональної демократії полягає в акомодації інтересів політичної еліти, яка представляє кожний сегмент в розділеному суспільстві. Ключовими характеристиками розподіленого правління є велика коаліція, автономія сегментів, пропорційне представництво та взаємне вето. Всі ці характеристики можуть застосовуватися у різних категоріях розподіленого правління. Це політичний, військовий, економічний та територіальний виміри. Крім того, виділяються три види розподіленого правління, а саме інклюзивне розподілене правління, обмежуюче розподілене правління та розпорошуюче розподілене правління. Поділ на різні типи допомагає зрозуміти, на якій стадії розв'язання конфлікту, які інститути розподіленого правління необхідно застосовувати. В результаті аналізу Мінської угоди виявлено, що її текст суперечить сучасним практикам розв'язання конфліктів, що стало однією з причин того, що ця угода не виявила ефективність у розв'язані конфлікту.

The article considers scientific and methodological approaches to modeling didactic games in higher education. Based on the experience of training officers of the National Guard of Ukraine, the pedagogical features of game modeling in teaching students of the master's degree of higher military educational institution to negotiate in a situation of hostage-taking by criminals are revealed. It is noted that game modeling today is considered an effective method of socio-cultural design and an important tool for forming project thinking personality, development of individual and independent decision-making, mobilization of knowledge and skills, disclosure of personal potential and more. The advantage of games over traditional teaching methods is that in the process of game classes the following psychological and didactic patterns are realized: the principle of immediate application of knowledge; reduction of abstract knowledge and concepts to the level of sensory transformation of material; approximation to the practical understanding of reality and variations of possible situations; activity and casual mobilization of game participants; transformation of abstract knowledge into concrete experiences and behavior, thinking and actions. The types and main structures of role play in teaching master's degree students are analyzed: organizational, role, time, methodological and methodical structure of the game. A game model is proposed during a practical lesson with masters, during which students must collect, process, storage, presentation and use of information in communication with criminals, the existence of a variety of events, the lack of time, abrupt change of circumstances, the possibility of unpredictable and shocking events. It is noted that during the development of the situation the teacher may introduce various imaginary obstacles that prevent students from achieving success, create emotional tension during the game, intellectual overload, discomfort and more. The process of designing a role-playing game for conducting a practical lesson on the subject with students of the master's program of the National Academy is described. The didactic conditions that ensure the success and implementation of the tasks of the role play on the release of hostages are determined. The basic requirements for such games and general mistakes of masters during practical classes are formulated. ; Розглянуто наукові підходи до уточнення сутності активних методів навчання і розкрито педагогічні особливості застосування таких методів навчання слухачів магістратури вищого військового навчального закладу елементам оперативних переговорів у ситуації захоплення заручників. Визначено, що активні методи навчання слухачів магістратури призначені для підвищення інтересу до занять, формування сукупності професійно важливих якостей під час квазіпрофесійної діяльності, інтелектуалізації пошуку способів вирішення складних навчально-професійних ситуацій, а також спрямовані на розвиток активності, самостійності військових фахівців і сприяють свідомому опануванню ними знань, умінь та навичок, що є основою професійної компетентності. Описано процес проєктування і реалізації рольової гри "Заручник" для проведення занять з навчальної дисципліни "Прикладна психологія службово-бойової діяльності НГУ" зі слухачами магістратури Національної академії Національної гвардії України.

The article considers scientific and methodological approaches to modeling didactic games in higher education. Based on the experience of training officers of the National Guard of Ukraine, the pedagogical features of game modeling in teaching students of the master's degree of higher military educational institution to negotiate in a situation of hostage-taking by criminals are revealed. It is noted that game modeling today is considered an effective method of socio-cultural design and an important tool for forming project thinking personality, development of individual and independent decision-making, mobilization of knowledge and skills, disclosure of personal potential and more. The advantage of games over traditional teaching methods is that in the process of game classes the following psychological and didactic patterns are realized: the principle of immediate application of knowledge; reduction of abstract knowledge and concepts to the level of sensory transformation of material; approximation to the practical understanding of reality and variations of possible situations; activity and casual mobilization of game participants; transformation of abstract knowledge into concrete experiences and behavior, thinking and actions. The types and main structures of role play in teaching master's degree students are analyzed: organizational, role, time, methodological and methodical structure of the game. A game model is proposed during a practical lesson with masters, during which students must collect, process, storage, presentation and use of information in communication with criminals, the existence of a variety of events, the lack of time, abrupt change of circumstances, the possibility of unpredictable and shocking events. It is noted that during the development of the situation the teacher may introduce various imaginary obstacles that prevent students from achieving success, create emotional tension during the game, intellectual overload, discomfort and more. The process of designing a role-playing game for conducting a practical lesson on the subject with students of the master's program of the National Academy is described. The didactic conditions that ensure the success and implementation of the tasks of the role play on the release of hostages are determined. The basic requirements for such games and general mistakes of masters during practical classes are formulated. ; Розглянуто наукові підходи до уточнення сутності активних методів навчання і розкрито педагогічні особливості застосування таких методів навчання слухачів магістратури вищого військового навчального закладу елементам оперативних переговорів у ситуації захоплення заручників. Визначено, що активні методи навчання слухачів магістратури призначені для підвищення інтересу до занять, формування сукупності професійно важливих якостей під час квазіпрофесійної діяльності, інтелектуалізації пошуку способів вирішення складних навчально-професійних ситуацій, а також спрямовані на розвиток активності, самостійності військових фахівців і сприяють свідомому опануванню ними знань, умінь та навичок, що є основою професійної компетентності. Описано процес проєктування і реалізації рольової гри "Заручник" для проведення занять з навчальної дисципліни "Прикладна психологія службово-бойової діяльності НГУ" зі слухачами магістратури Національної академії Національної гвардії України.

Волинська губернія, територія якої напередодні Української революції була прифронтовою, мала свої особливості розвитку. Насамперед це сто­сується військово-політичних аспектів. У 1918 р., коли загострилася бороть­ба за збереження української державності, Волинський край став місцем перебування державних інституцій Української Народної Республіки, місцем боротьби з військом та ідеологією більшовицької Росії, місцем фор­мування українських військових формувань. Цим аспектам, у першу чергу, присвячена ця стаття. ; Volyn province, the territory of which before the Ukrainian revolution was front-line, had own peculiarities of its development. First of all, it concerns military-political aspects. In 1918, when the struggle for the preservation of Ukrainian statehood intensified, the Volyn region became a place of stay for the state institutions of the Ukrainian People's Republic, a place of struggle with the army and the ideology of the Bolshevik Russia and a place of Ukrainian military formations creation. This article is devoted, first of all, to these aspects.

Волинська губернія, територія якої напередодні Української революції була прифронтовою, мала свої особливості розвитку. Насамперед це сто­сується військово-політичних аспектів. У 1918 р., коли загострилася бороть­ба за збереження української державності, Волинський край став місцем перебування державних інституцій Української Народної Республіки, місцем боротьби з військом та ідеологією більшовицької Росії, місцем фор­мування українських військових формувань. Цим аспектам, у першу чергу, присвячена ця стаття. ; Volyn province, the territory of which before the Ukrainian revolution was front-line, had own peculiarities of its development. First of all, it concerns military-political aspects. In 1918, when the struggle for the preservation of Ukrainian statehood intensified, the Volyn region became a place of stay for the state institutions of the Ukrainian People's Republic, a place of struggle with the army and the ideology of the Bolshevik Russia and a place of Ukrainian military formations creation. This article is devoted, first of all, to these aspects.

Further development of the strategic dialogue in the context of the Ukraine – EU Summit's final decisions has been investigated in the article. It should be mentioned that this summit showed poor interest from the European politicians on the constructive solution of "Ukrainian issues": the liberalization of visa regime, the end of the process of Association Agreement with the EU's ratification, the continuation of anti-Russian sanctions, and others. Moreover, any practical step, event, action plan that could facilitate the integration of Ukraine into the EU has been announced. The significant fact was that the Ukrainian diplomatic service hasn't made any efforts, which were required in order not only to defend, but also to implement national interests on a practical level.As for the further development of the strategic dialogue regarding visa liberalization, it is necessary to emphasize that this process should be based on an objective awareness of the necessity to introduce visa-free regime: if it is useful and meets needs of the population. In case, if it doesn't meet the interests of Ukrainian fully, we need to give more attention to other, more important issues, such as an increase of the Ukrainian quota for exporting its products to the EU without paying duty, an expansion of spheres of practical cooperation, an assistance in carrying out the necessary reforms, strengthening cooperation in spheres of security and defense.Another issue that was discussed quite actively during the summit was the continuation of sanctions against Russia. Regarding the development of strategic dialogue in this context, it should be emphasized that Ukrainian diplomats must operate in organs and structures of the European Union more efficiently and persistently: they should show themselves in more determined actions, such as the suggestion of specific practical proposals and variants, full defend of national interests, representation of action plans, strategies and initiatives. In this case, we can expect the transformation of the dialogue to more practical level, which can bring us more useful results than the level of rhetoric.According to the further completion of the ratification of the Association Agreement with the EU, it should be noted that there are a number of obstacles along the way. One of the most dangerous obstacles is the position of the Netherlands towards this issue. In particular, it is due to the fact that they agree to ratify the document, which doesn't provide any grounds for Ukraine's membership in the EU, it doesn't give Ukrainians the right to work in the EU and doesn't provide our country any security guarantees. This goes in contrast to Ukraine's European integration plans, and therefore the strategic dialogue should be aimed at constructive compromise talks, which should not contain rhetoric, and should be aimed at the clearly defined practical result. ; Статья посвящена исследованию дальнейшего развития стратегического диалога в контексте итоговых решений саммита Украина – ЕС. Определено, что этот саммит засвидетельствовал низкий уровень заинтересованности со стороны европейских политиков касательно конструктивного решения «украинских вопросов»: либерализация визового режима, завершение ратификации Соглашения про ассоциацию с ЕС, продолжение антироссийских санкций и других. Доказано, что вопрос либерализации визового режима не был решен на практическом уровне: Европейский Союз представил достаточно размытую картину своих дальнейших намерений, в то время как конкретные сроки не были определены. Аргументирован тезис о том, что дальнейший стратегический диалог Украины с Европейским Союзом в контексте этого вопроса должен базироваться на объективном понимании необходимости внедрения безвизового режима: насколько это выгодно и определено потребностями населения. Выяснено, что стратегический диалог касательно продолжения санкций против России должен осуществляться на основе более решительных действий, выражения конкретных практических пропозиций и вариантов, полноценного отстаивания национальных интересов, представления планов действий, стратегий, инициатив. Определено, что, учитывая достаточно жесткую позицию Нидерландов относительно завершения ратификации Соглашения об ассоциации между Украиной и Европейским Союзом, отношения с этой страной должны быть нацелены на компромиссные конструктивные переговоры, которые не должны содержать риторику, а должны быть направлены на четко определенный практический результат. ; Стаття присвячена дослідженню подальшого розвитку стратегічного діалогу в контексті підсумкових рішень саміту Україна – ЄС. Визначено, що цей саміт засвідчив низький рівень зацікавленості з боку європейських політиків щодо конструктивного вирішення «українських питань»: лібералізація візового режиму, завершення ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС, продовження антиросійських санкцій та інші. Доведено, що питання лібералізації візового режиму не було вирішено на практичному рівні: Європейський Союз представив достатньо розмиту картину своїх подальших намірів, в той час як конкретні терміни не були визначені. Обґрунтовано тезу про те, що подальший стратегічний діалог України з Європейським Союзом у контексті цього питання повинен базуватись на об'єктивному усвідомленні необхідності запровадження безвізового режиму: наскільки це вигідно і обумовлено потребами населення. З'ясовано, що стратегічний діалог щодо продовження санкцій проти Росії повинен здійснюватись на основі більш рішучих дій, висловленні конкретних практичних пропозицій і варіантів, повноцінному обстоюванні національних інтересів, представленні планів дій, стратегій, ініціатив. Визначено, що, враховуючи досить жорстку позицію Нідерландів відносно завершення ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, відносини із цією країною повинні бути націлені на компромісні конструктивні переговори, які не повинні містити риторики, а мають спрямовуватись на чітко визначений практичний результат.

The paper deals with investigation of different contemporary approaches to mediation as the main conflict solving technology, in particular its practical application in professional preparation of future foreign language teachers. At modern stage of the development of conflictology it is relevant to generalize scientific approaches and reveal the pedagogical potential of mediation.The purpose of the article is to analyze scientific approaches to the term mediation revealing its content and to determine its pedagogical potential for professional preparation of future foreign language teachers; to highlight the types of mediation, in particular the types of pedagogical mediation, as the factor of constant professional growth of the teachers.The main types of mediation of the teachers were summarized: school mediation, mediation of contemporaries and university mediation. The models of mediators depending on the role of mediator in negotiation process: mediator-rescuer (having no special professional knowledge and skills); mediator-facilitator (the atmosphere of constructive cooperation, third part in a conflict); mediator-manipulator (using methods of manipulation in conflict situation); mediator-organizer (using collaborative conflict handling techniques) were substantiated. The following four stages of mediation: introduction, discussion of the problem, search for consensus, agreement and conclusions have been singled out. Different technologies of conducting mediation: the technology of compromise agreement (active participation in negotiations of both sides of conflict when compromise decisions are made); the technology of boat diplomacy (the division of conflict parties and constant maneuvering between them searching for compromise decision); the technology of pressure on one of the opponents (more time is spent working with one of the opponents proving his wrong position); technology of directive action (accent on weak points of the opponents and their wrong actions towards each other) have been analyzed from the point of view of practical importance for future teachers of foreign languages to be able to resolve conflicts in pedagogical process. ; У статті розглянуто використання технології медіації у вищій школі, що дає змогу ефективно врегулювати конфліктні ситуації у молодіжному середовищі. Виявлено, що оптимальним є визначення чотирьох етапів технології медіації, а саме: введення у процедуру медіації; обговорення проблеми, позицій окремих сторін; пошук взаємоприйнятних способів вирішення спору, консенсусу у розв'язанні проблеми; домовленість і підбиття підсумків. Проведено аналіз теоретичних праць вітчизняних та зарубіжних фахівців, який свідчить, що у контексті дослідження педагогічного потенціалу медіації, застосування її як сучасної технології залагодження педагогічних конфліктів у закладах вищої освіти має низку практичних переваг, оскільки володіння нею майбутніми вчителями іноземних мов відкриває нові шляхи попередження міжнаціональних конфліктів. Отже, медіація виступає конструктивною технологією створення безпечного і толерантного середовища успішної соціалізації дітей і молоді.