Suchergebnisse

Oppressions of Ukrainian language began at the beginning of the XVIII century. Even then censorship and synod decrees are against using "special dialect" meaning Ukrainian language in writing. The aim of these decrees was to establish Russian language as a state language and "unite" literary Ukraine and Moskovshchyna. Tsar OleksandrMykhailovych tried to subordinate free Ukrainian typographies and a famous "Russian reformer" Petro I finishes subordination of these typographies to the synod in Moscow by the decree on October 5, 1720. It should be admitted that this decree was the first law in Russia concerning book printing. In fact the law stopped the development of Ukrainian literature. But the decrees of 1863, 1876 and 1881 were very detrimental for Ukrainian language as according to them it was removed from all spheres of the public life. In fact Ukrainian language was banned. The Ukrainian societies resisted to the ban of the Ukrainian language and began to send petitions to the government mentioning the poor state of the Ukrainian language and detrimental influence of these bans as well as demanding their immediate cancellation. The representatives of the Ukrainian organizations made speeches against these bans and demanded their cancellation. Key words: language, dialect, edict, decree, censorship, prohibition, abolition of the prohibitions, scientific literature. ; Проаналізовано погляди української інтелігенції на царські укази 1863, 1876 і 1881 років, якими практично забороняли існування української мови. Описано негативні наслідки, які мали ці заборони для розвитку української мови. Ключові слова: мова, наріччя, указ, розпорядження, цензура, заборона, відміна заборон, наукова література.

Positions of various Ukrainian organizations in eastern Ukraine on the prohibition of the Ukrainian word have been analyzed. The article describes the activities of the cultural and political institutions Ukrainian direction to demolish these prohibitions. Key words: language, decree, ban, ban demolition, lexical, phonetic, morphological features of the Ukrainian language, popular science book. ; Проаналізовано позиції різних українських організацій Східної України на заборони українського слова. Описано діяльність культурно-політичних інституцій українського спрямування щодо знесення цих заборон. Ключові слова: мова, указ, заборона, знесення заборон, лексичні, фонетичні, морфологічні особливості української мови, науково-популярна книжка.

The work researches the issues of social legislation in the field of state regulation of income, analyzes the legal framework, laws that affect the amount of income received by citizens, as well as to ensure mechanisms for their effective distribution. It ; В работі розглядаються питання соціального законодавства в сфері державного регулювання доходів населення, аналізується нормативно-правова база, закони та укази, які впливають на розмір отримуваних доходів громадянами, а також на забезпечення механізмів ; В работі розглядаються питання соціального законодавства в сфері державного регулювання доходів населення, аналізується нормативно-правова база, закони та укази, які впливають на розмір отримуваних доходів громадянами, а також на забезпечення механізмів

Kilyova G. О. Fundamental principles of the Kyiv School District existence during the period of 1833-1834. Decrees of the Emperor and Сirculars of the Minister of Public Education (based on the «Journal of the Ministry of National enlightenment»). The article considers the functioning of the Kiev school district and most relevant government documents in this regard that define its system. These include the decrees of the emperor, the orders of the Minister of Public Education, circulars of Kiev school district trustee. The main focus is on the first two ones, that formed the principles of the school district, determined the main criteria of its development. ; Кільова Г. О.Засадничі принципи існування Київського навчального округу в період 1833–1834 рр. Укази імператора та циркуляри міністра народної освіти (за матеріалами «Журнала министерства народного просвещения»). У статті розглянуто функціонування Київського навчального округу і найважливіші державні документи, що визначають його устрій. До них належать укази імператора, розпорядження міністра народної освіти, циркуляри попечителя Київського навчального округу. Основну увагу зосереджено на перших двох як таких, що формували принципи роботи навчального округу, визначали головні критерії його розвитку.

The thesis paper analyzes the historical path of a field culture - hemp and its place in the life and culture of mankind. The first sources, legislative acts and researches which contain a description of cannabis and their territorial distribution are also mentioned. It is determined that this plant was found almost all over the globe, and had the status of an economic plant, which played a significant role in human life. For several thousand years it was valued for its properties in various industries including food industry, and ceremonial-religious sphere and was widely known for its medicinal properties. The methods used during the study of the field culture were such: analysis and synthesis, generalization, historical-genetic, historical-comparative, biographical, chronological. ; У роботі проаналізований історичний шлях польової культури – конопель та її місце у побуті та культурі людства. Також зазначені перші джерельні згадки, законодавчі акти та дослідження в яких міститься опис конопель та їх територіальне поширення. Визначено, що ця рослина була розповсюджена майже по усій земній кулі, та мала статус економічної рослини, яка відігравала значну роль у людському побуті. На протязі декількох тисяч років цінувалась через свої властивості у промисловому побуті, харчовій галузі, обрядово-релігійній сфері та була широко відома через свої медичні властивості. Під час дослідження польової культури було застосовано методи аналізу та синтезу, узагальнення, історико-генетичний, історико-порівняльний, біографічний, хронологічний.

Based on processed and analyzed legislative sources, documentary and archival material as well as historical and educational literature, periodicals and researches of pre-revolutionary, Soviet and modern domestic and foreign scholars and lawyers, the author of the article highlighted the problem and proved legal principles of teachers training for the educational sector of Podillya region in the second half of the nineteenth – early twentieth century. As the result of this research numerous materials from Khmelnytsky Regional State Archive were studied and became open for scientific community, the nature and content of the imperial policy of the Russian autocracy in the education sector were analyzed and showed that it was aimed at full centralization and unification and training teachers that could prepare citizens loyal to Tsarist regime. ; У статті на основі опрацьованих і проаналізованих законодавчих джерел, документальних і архівних матеріалів, а також історико-педагогічної літератури, періодичних видань і наукових досліджень дореволюційних, радянських, сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених і правознавців висвітлено і обґрунтовано проблему нормативно-правових засад підготовки педагогічних кадрів для освітянської сфери Подільської губернії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. В результаті дослідження введено в науковий обіг низку архівних матеріалів з фондів Хмельницького обласного державного архіву, проаналізовано суть та зміст імперської політики російського самодержавства в освітній сфері, спрямованої на повну централізацію та уніфікацію цієї галузі, підготовку таких вчительських кадрів, які б готували вірнопідданих громадян царського режиму.

Обрана тема статті є актуальною на даний час. Кожна територіальна громада має бути доступною для кожної категорії населення. Нами систематизовано матеріал за останні роки для формування цілісної картини обраної проблематики. Мета роботи. Проаналізувати сучасний стан і тенденції розвитку доступної інфраструктури для маломобільних груп населення м. Черкаси. Методологія. Для досягнення поставленої мети було застосовано комплекс методів наукового дослідження. За допомогою проблемно-пошукового методу визначено проблему запропоновано шляхи її розв'язання, статистичних методів – проаналізовано проблеми щодо доступної інфраструктури для маломобільних груп населення в м. Черкаси. Метод дедукції дав змогу розширити понятійно-категорійний апарат і уточнити зміст поняття «маломобільні групи населення». Також застосовано системний підхід, який дозволив розглянути сучасну проблематику доступної інфраструктури для маломобільних груп населення. Нормативно-правовою та емпіричною базою дослідження є Конституція та закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державно будівельні норми України (ДБН), нормативно-правові документи, місцеві програми та рішення Черкаської міської ради, інтернет-джерела тощо. Наукова новизна. Запропоновано зміни, які необхідні для покращення забезпеченості доступності інфраструктури для маломобільних груп населення в м. Черкаси. Проведено моніторинг по доступності будівель і приміщень з урахуванням потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Висновки. Проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку доступної інфраструктури для маломобільних груп населення м. Черкаси. Запропоновано зміни, які необхідні для покращення забезпеченості доступності інфраструктури для маломобільних груп населення м. Черкаси.

The author considers the approaches to the model of civil servants' participation in the political process. The author compares political documents and legal regulations for the period from the first half of the 90s of last century to the present: 1) the laws and regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine, bill of People's Deputies, 2) decrees and message of the President of Ukraine, his official speeches and bills 3) Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Program of Activity and government bills 4) Order of the National Agency of Ukraine on Civil Service, 5) political agreements of representatives of the Parliament and the Head of State.The author concludes that three main approaches were formed and fixed in the political and legal documents: de­politicization, political neutrality and political impartiality. For the first time the principle of de­politicization was mentioned in official documents from the beginning of the modern independent Ukrainian state. It means the prohibition for political parties to create its offices in government bodies and organizations. The principle of political neutrality was mentioned in «The Conception of Administrative Reform in Ukraine» (1996). It means the need to restrict some political rights and freedoms for civil servants, that interfere perform their professional duties. The principle of political impartiality mentioned in official documents in 2000. It means the need to restrict, above all, the right to freedom of speech and information for civil servants. ; У статті досліджується еволюція підходів до визначення моделі участі державних службовців у політичному процесі в офіційних документах сучасної української держави. Автором проаналізовані програмні та нормативно­правові документи за період з першої половини 90­х років ХХ століття до цього часу: 1) закони і постанови Верховної Ради України, законопроекти народних депутатів; 2) укази та послання Президента України, його офіційні промови і законодавчі ініціативи 3) постанови Кабінету Міністрів України, Програма діяльності уряду, урядові законопроекти; 4) накази Національного агентства України з питань державної служби; 5) політичні угоди, які були підписані представниками політичних фракцій парламенту та главою держави.На думку автора, сформувались та на набули закріплення у політичних та правових документах три основних підходи: 1) департизація; 2) політична нейтральність; 3) політична неупередженість. Принцип департизації згадується в офіційних документах з початку існування сучасної незалежної української держави і означає вимогу заборонити створювати осередки політичних партій в державних органах і установах. Принцип політичної нейтральності уперше згадується в «Концепції адміністративної реформи України» (1996) і означає вимогу обмежити політичні права державних службовців, реалізація яких заважає виконанню їх професійних обов'язків. Принцип політичної неупередженості згадується в офіційних документах з 2000 року і означає вимогу обмеження, перш за все, права на свободу слова і інформації при виконанні професійних обов'язків державних службовців. ; У статті досліджується еволюція підходів до визначення моделі участі державних службовців у політичному процесі в офіційних документах сучасної української держави. Автором проаналізовані програмні та нормативно­правові документи за період з першої половини 90­х років ХХ століття до цього часу: 1) закони і постанови Верховної Ради України, законопроекти народних депутатів; 2) укази та послання Президента України, його офіційні промови і законодавчі ініціативи 3) постанови Кабінету Міністрів України, Програма діяльності уряду, урядові законопроекти; 4) накази Національного агентства України з питань державної служби; 5) політичні угоди, які були підписані представниками політичних фракцій парламенту та главою держави.На думку автора, сформувались та на набули закріплення у політичних та правових документах три основних підходи: 1) департизація; 2) політична нейтральність; 3) політична неупередженість. Принцип департизації згадується в офіційних документах з початку існування сучасної незалежної української держави і означає вимогу заборонити створювати осередки політичних партій в державних органах і установах. Принцип політичної нейтральності уперше згадується в «Концепції адміністративної реформи України» (1996) і означає вимогу обмежити політичні права державних службовців, реалізація яких заважає виконанню їх професійних обов'язків. Принцип політичної неупередженості згадується в офіційних документах з 2000 року і означає вимогу обмеження, перш за все, права на свободу слова і інформації при виконанні професійних обов'язків державних службовців.

Нахчeвань, невід'ємна частина Азербайджану, розташований на Великому шовковому шляху і є батьківщиною геніїв Близького і Середнього Сходу в середні віки. Такі вчені, як ан-Нашаві, ан-Нахчівані, Газі Наджмаддін Ахмад ібн Мухаммад, Хасан ібн Омар Нахчівані, Камаладдін Абульфазаїл Мухаммад ібн Абульфазаїл ан-Нахчівані, Фахраддін Абульфазл Мухаммад ібн Дейлам ан-Нахчівані, Абдулла ібн Ахмад ат-Тусі ан-Нахчівані, Ібн Саваджі Мухаммад Сад ібн Мухаммад, Фахраддін Хіндушах Нахчівані, Мухаммад ібн Хіндушах Нахчівані, Баба Нематулла Нахчівані, Фахраддін Ахмад ібн Арібшах ібн Алі ібн Джабраіл ан-Нахчівані надали неоціненну допомогу не тільки в розвитку азербайджанської науки та освіти, але й у відродження ісламської культури в цілому. Аджамі Абубакр оглу Нахічівані, Аміраддін Масуд Нахічівані, Ахмед ібн Айюб аль-Хафіз Нахічівані, шейх Джуханна, Джамалладін Нахічівані, представники нахічеванської школи архітектури, мали керівний вплив на архітектурне мистецтво Сходу і записали свої імена золотими літерами на сторінки історії культури.
Ці відомі генії ісламської культури є учнями ісламських шкіл, що діяли в Нахічевані в середні століття. З указів і документів середньовіччя видно, що в XII, XII і XIII століттях існувало чотири медресе вищого типу і близько шістдесяти шкіл. Хоча ці школи були ісламського типу, в них проводилися світські уроки, які відвідували учні з більшості країн світу.
Мета дослідження: На першому етапі в статті досліджено ісламські навчальні заклади, організовані на цій давній землі в середні віки, та їх творчу діяльність. З цією метою вивчалися середньовічні письмена, укази, історичні пам'ятки. Пізніше було розглянуто життя і творчість середньовічних всесвітньо відомих нахічіванських учених і мислителів, які отримали освіту в ісламських школах. У статті подано велику інформацію про твори відомих представників династії Індушах та архітектурні твори, створені Аджамі Нахічівані. Основною метою статті є виявлення ісламських шкіл, що діяли в середні віки, їх діяльності та ознайомлення з ними молодого покоління, вивчення життя і діяльності мислителів, які здобули освіту в цих школах.

Мета роботи – дослідити особливості функціонування правового механізму державного управління структурами сфери цивільного захисту в умовах воєнного стану. Методологія. Під час дослідження використовувались загальнонаукові методи: структурно-логічного та системно-функціонального аналізу, синтезу, порівняння альтернатив. Наукова новизна полягає в розробці ієрархії системи показників та механізмів державного управління, їх взаємозв'язку в системі нормативно-правових актів сфер національної безпеки та цивільного захисту. Висновки. Обґрунтовано актуальність проблемних питань, що досліджуються в науковій статті. Проведено аналіз попередніх наукових праць за тематикою дослідження та встановлено, що переважна більшість вчених розглядають проблематику національної безпеки в цілому; виокремлено недостатньо досліджені питання щодо державного управління сферою цивільного захисту в умовах воєнного стану. Проаналізовано нормативно-правові акти та встановлено, що в них не окреслено функції та завдання Державної служби України з надзвичайних ситуацій, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо провадження заходів цивільного захисту в умовах воєнного стану. Вивчено положення нормативно-правових актів сфери цивільного захисту щодо забезпечення державної безпеки України в умовах воєнного стану. Побудовано ієрархію системи показників та механізмів державного управління, що утворена та функціонує відповідно до нормативно-правових актів сфер національної безпеки, цивільного захисту. У зазначеній ієрархії показником найвищого рівня визначено Конституцію України, а правовим механізмом – норми та важелі зазначеного закону. Показниками вищого рівня визначено Закони України про національну безпеку, про оборону та про правовий режим воєнного стану, а механізмами вищого рівня – норми і важелі зазначених законів. Показниками базового рівня визначено Укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що унормовують діяльність органів управління в умовах воєнного стану, а механізмами визначено норми та важелі вказаних нормативно-правових актів. Виявлено окремі розбіжності та прогалини в законодавстві, зокрема у правовому механізмі державного управління щодо визначення функцій та завдань структурам сфери цивільного захисту під час дії воєнного стану та в особливий період.

Серед класифікаційних ознак текстових документів особливе місце посідають цільове призначення та читацький профіль, які співзвучні виразному характеру тексту. За ними можна ідентифікувати різні типи публікацій. З них можна виділити види видання офіційні, наукові, науково-масові, науково-виробничі та ін. Офіційні видання – видання, що містять нормативні та директивні матеріали, що видаються від імені державних органів, підприємств, громадських організацій. До офіційних видань належать конституції, закони, постанови, рішення, циркуляри, програми, статути, інструкції, методичні вказівки, прейскуранти, а також стандарти і технічні умови, положення і норми.
Функціональне призначення офіційних видань полягає у реалізації та поширенні затверджених відповідними органами норм, вимог і правил у сфері суспільного життя, науки, культури та виробництва. Більшість із них, як правило, мають обов'язковий характер, тобто мають юридичну силу. Офіційні видання держави чи суспільства (Конституція Азербайджанської Республіки, укази Президента, постанови Міллі Меджлісу тощо), окремих територій (республіки, краю, селища, села), конкретної сфери діяльності (наука, техніка, виробництво), культури, освіти та ін.), відображають інформацію, важливу для управління окремими установами та організаціями.
Читацька адреса офіційних видань визначається залежно від сфери впливу та нормативного характеру. Наприклад: Конституція Азербайджанської Республіки поширюється на всіх громадян республіки, а статут поширюється тільки на працівників певного підприємства. Стандарт поширюється на тих осіб і підприємства, які займаються виробництвом, переробкою та експлуатацією певної продукції на основі цього стандарту.
Основну частину публікацій складають текстові документи, зміст яких подається знаками природної мови, а основу складають фрази та слова. Їх зміст частково відомий споживачеві, а частково можна дізнатися зі словника. Він створює слова з елементарних компонентів, а вони утворюють речення і тексти, з'єднуючись один з одним у певну граматичну та семантичну структуру. Зміст тексту завжди виражається в словесній формі, тобто в письмовій формі. Письмовий текст є найточнішим вираженням мовлення. Тому письмо, яке ми використовуємо, називається фонетичним. Стилістика і технологія письма пройшли довгий шлях еволюції. У статті комплексно трактується поняття видання, наукова інформація про офіційні видання, наукові видання, науково-масові видання, виробничі видання, навчальні видання, суспільно-політичні видання, інформаційні видання, рекламні видання та літературно-художні видання.

It is worldwide known, that Russian Empire was like «prison» for peoples. The tsarists' government strongly sup-pressed the national life of the peoples inhabiting the Empire. It is worth mentioning here the Valuev and Ems Decrees, that actually have brought the Ukrainian language out of operation at the official level and promoted russification of the Ukrainians. The situation was complicated also for representatives of other nationalities, including Poles. The revo-lutionary events of 1905-1907 intensified the cultural and educational movement of the Empire peoples. The Poles, that lived in Odessa, tried to exploit the situation. At that period of time they were quite a large group of the population. The evidence of this can serve three churches and the presence of Polish street, where mostly lived the wealthy Polish nobil-ity. Three Polish cultural and educational centres have emerged in the city, that organized armature theatre companies, contributed to the emergence and publishing of Polish-language press and so on. Thanks to the five newspapers and the bulletin that were published in Polish, there is a possibility to recreate cultural life of Polish community in Odessa in the early XX. ; Як відомо, Російська імперія була своєрідною «тюрмою» народів. Царизм всіляко при-душував національне життя народів, що населяли імперію. Принагідно тут згадати Валуєвський і Емський укази, які фактично вивели українську мову за межі функціону-вання на офіційному рівні, сприяли русифікації українців. Складною була ситуація і у представників інших національностей, зокрема поляків. Революційні події 1905-1907 ро-ку активізували культурно-освітній рух народів імперії. Постаралися скористатися си-туацією й поляки, які проживали в м. Одесі. Вони на той час становили достатньо ве-лику групу населення міста. Свідченням цього можуть слугувати три костели і наяв-ність вулиці Польської, де переважно мешкала заможна польська знать. В місті виникли три польських культурно-освітніх товариства, які організували любительські теат-ральні трупи, сприяли появі та друку польсько-мовної преси тощо. Завдячуючи п'яти газетам і бюлетеню, що виходили польською мовою є можливість відтворити культу-рне життя польської громади міста Одеси на початку ХХ століття.

Виявлено та проаналізовано розпорядчі документи царського (імперського) уряду та церковних установ на підросійських землях стосовно утисків і заборони української мови в XVII–XVIIІ ст. Методологія дослідження ґрунтується на принципі історизму, що уможливив розгляд документів царського (імперського) уряду та церковних установ у контексті конкретно-історичних обставин. Звернено увагу, що історичні умови розвитку української мови в XVII–XVIIІ ст. принципово вплинули на її становлення, визначили проблеми, стереотипи і прогалини, які характеризують її сучасне функціонування. Сформульовано висновок, що дії уряду Росії в XVII та XVIII ст., попри епізодичність, мали на меті усунення відмінностей не лише політичного, економічного, автономного укладу України, а й мовної ідентичності українців, що виразно простежуються на прикладі функціонування циркулярів та указів.Ключові слова: українська мова, Наддніпрянщина, царський (імперський) уряд, укази. ; The purpose of the article is to identify and analyze the administrative documents of the tsarist (imperial) government and church institutions in the lands under the Russian rule in relation to the oppression and prohibition of the Ukrainian language in the seventeenth and eighteenth centuries.Research methodology is based on the principle of historicism, which made it possible to consider the documents of the tsarist (imperial) government and church institutions in the context of specific historical circumstances.Results. Attention is drawn to the fact that the historical conditions for the development of the Ukrainian language in the 17–18th centuries fundamentally influenced its development, identified the problems, stereotypes and gaps that characterize its modern functioning. It is concluded that the actions of the Russian government in the 17–18th centuries, despite the occasional nature, were aimed at eliminating the differences not only in the political, economic, autonomous structure of Ukraine, but also in the linguistic identity of Ukrainians, which can be clearly seen in the functioning of circulars and decrees.Novelty. The article comprehensively analyzes the main administrative orders of the 17–18th centuries. It is the period of the book Ukrainian language, the content of which provided for the gradual ousting of the Ukrainian language in Russian. It is proved that some of them are not anti-Ukrainian.The practical significance. The results of the study can be used in teaching courses on the history of Ukrainian culture, cultural studies, etc.Keywords: Ukrainian language, Dnieper Ukraine (Naddnipryanshchyna), tsarist (imperial) government, decrees.

Виявлено та проаналізовано розпорядчі документи царського (імперського) уряду та церковних установ на підросійських землях стосовно утисків і заборони української мови в XVII–XVIIІ ст. Методологія дослідження ґрунтується на принципі історизму, що уможливив розгляд документів царського (імперського) уряду та церковних установ у контексті конкретно-історичних обставин. Звернено увагу, що історичні умови розвитку української мови в XVII–XVIIІ ст. принципово вплинули на її становлення, визначили проблеми, стереотипи і прогалини, які характеризують її сучасне функціонування. Сформульовано висновок, що дії уряду Росії в XVII та XVIII ст., попри епізодичність, мали на меті усунення відмінностей не лише політичного, економічного, автономного укладу України, а й мовної ідентичності українців, що виразно простежуються на прикладі функціонування циркулярів та указів.Ключові слова: українська мова, Наддніпрянщина, царський (імперський) уряд, укази. ; The purpose of the article is to identify and analyze the administrative documents of the tsarist (imperial) government and church institutions in the lands under the Russian rule in relation to the oppression and prohibition of the Ukrainian language in the seventeenth and eighteenth centuries.Research methodology is based on the principle of historicism, which made it possible to consider the documents of the tsarist (imperial) government and church institutions in the context of specific historical circumstances.Results. Attention is drawn to the fact that the historical conditions for the development of the Ukrainian language in the 17–18th centuries fundamentally influenced its development, identified the problems, stereotypes and gaps that characterize its modern functioning. It is concluded that the actions of the Russian government in the 17–18th centuries, despite the occasional nature, were aimed at eliminating the differences not only in the political, economic, autonomous structure of Ukraine, but also in the linguistic identity of Ukrainians, which can be clearly seen in the functioning of circulars and decrees.Novelty. The article comprehensively analyzes the main administrative orders of the 17–18th centuries. It is the period of the book Ukrainian language, the content of which provided for the gradual ousting of the Ukrainian language in Russian. It is proved that some of them are not anti-Ukrainian.The practical significance. The results of the study can be used in teaching courses on the history of Ukrainian culture, cultural studies, etc.Keywords: Ukrainian language, Dnieper Ukraine (Naddnipryanshchyna), tsarist (imperial) government, decrees.

Purpose: to determine the status of legal and regulatory that regulates activities of blood service establishments of Ukraine as of 01.01.2013.Materials and methods. Operating documents that regulated activity of blood service in Ukraine were studied.Results. It is established that the activities of blood service establishments in Ukraine regulating 107 legal acts, including 15 Laws of Ukraine, 2 Decrees of the President of Ukraine, 16 Resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, 37 Orders of Ministry of Health of Ukraine, 14 intergovernmental orders, 9 Orders of Ministry of Health of USSR and Ukrainian SSR, 1 Resolution of the USSR State Committee on standards and 10 guidelines of Ministry of Health and National Academy of Medical Sciences of Ukraine. Have limitation period up to 5 years 19 acts, from 5–10 years – 25 documents, from 10 to 15 years – 35 certificates, from 15 to 20 years – 13 acts, from 20 to 25 years – 8 acts and 25–40 years have 7 legal and regulatory acts.Conclusions. The standard base of blood service of Ukraine demands harmonisation with recommendations and resolutions WHO and the Council of Europe, Guidelines on production, use and quality assurance of blood components. ; Мета: визначити стан нормативно-правової бази, що регламентує роботу закладів служби крові України станом на 01.01.2013 р.Матеріали і методи. Вивчалися чинні документи, якими регламентовано діяльність служби крові в Україні. Результати. Встановлено, що діяльність закладів служби крові України регулюють 107 нормативно-правових актів, у тому числі 15 Законів України, 2 Укази Президента України, 16 Постанов Кабінету Міністрів України, 37 наказів МОЗ України, 14 міжвідомчих наказів, 9 наказів МОЗ СРСР та УРСР, 1 постанова Держкомітету із стандартів СРСР та 10 методичних рекомендацій МОЗ і НАМН України. Мають термін давності до 5 років 19 актів, від 5–10 років – 25 актів, від 10 до 15 років – 35 актів, від 15 до 20 років – 13 актів, від 20 до 25 років – 8 актів і вік 25–40 років мають 7 нормативно-правових акти.Висновки. Нормативна база служби крові України потребує гармонізації з Рекомендаціями і резолюціями ВООЗ і Ради Європи, з Керівництвом по виготовленню, використанню і забезпеченню якості компонентів крові.