The author of the article puts a question about the limits of the 20th century individualism. He expresses a hypothesis about the cyclic nature of the cultural and political theory. In particular, he draws attention to the rhythm of changes of the hedonistic and ascetic ep- ochs, spiritualist and materialist epochs, individualist and holist epochs. The author ana- lyzes holistic doctrines of the 19th century: philosophies of Fabre d'Olivet, Auguste Comte, Pierre Leroux. Although today almost forgotten, the ideas of these authors can be revived again in the 21st century, he says. Based upon the analysis of the 19th century holism which the author did in his book Liquid ideologies, the author makes a hypothesis that the 21st century is becoming much less individualistic and much less materialistic than the 20th century. The metaphors of the "collective body" and "absolute spirit" are coming back in the 21st century, in the new form of the digital reality. ; У статті порушено питання про межі індивідуалізму ХХ століття. Автор висловлює гіпотезу про циклічність культурно-політичної історії, звертаючи увагу на ритм змін гедоністичних та аскетичних епох, спіритуалістичних та матеріалістичних епох, індивідуалістичних та холістичних епох. Аналізуючи холістичні доктрини ХІХ століття — філософії Фабра д'Оліве, Оґюста Конта, П'єра Лєру, автор задає питання про відродження їхньої актуальності у ХХІ сто- літті. Відштовхуючись від авторського аналізу холізму ХІХ століття, здійсненого, зокрема, у книзі «Плинні ідеології», автор пропонує гіпотезу, що ХХІ століття стає значно менше індиві- дуалістичним та матеріалістичним, ніж ХХ століття. У XXI-му повертаються метафори «колективного тіла» та «абсолютного духу», тільки вже у сенсі цифрової реальності.
The processes of national self identification of Ukraine citizens are studied through clothes with patriotic prints. Distinctive semantic connotations that are inserted in the latest clothes by adherents of new patriotic prints and sympathizers of modern clothes with ethnic elements or in authentic style are established.Practice of visualization of patriotic moods of Ukrainian people in the form of body art (tattoo-regalia), which became more intensified during and after the Revolution of Dignity, is analyzed in the article. It is proved that pro-Ukrainian body art as a kind of "body language" is a socio5political (patriotic) marker. In the article there is argued that the human body is not only biological, economic or virtual unit, but also a semiotic (sign) one; it acts as a kind of text, related to the social construction of identity; a set of specific social signs, symbols and codes. Attention is paid to the fact that the current practice of patriotic body art is associated with markers of both personal and the group (national) identity.
Introduction. The article focuses on the role of the body as a marker of the opposition friend :: enemy in military prose. The external features of belonging the person to this or that military camp, as well as the way of the individual's bodily features correlation with his political position are analyzed. A group of lexemes used to describe the body of the enemy, as well as changes in the external characteristics of a person when changing its political position are singled out. Particular attention is given to the connotation of injury as a justification for the lack of its own political position, as well as the possibility of choosing the side of the confrontation.Much attention is paid to the peculiarities of the image of the appearance of war criminals in contemporary works. As a material of the research, popular contemporary Ukrainian works devoted to the events in the East of Ukraine were selected: Sergei Zhadan's "Boarding School", S. Dzyuba's "Call Sign "Banderas", A. Kirsanov.Purpose. The paper aims at revealing the vocabulary, which is used to describe the body of the enemy in military prose. A descriptive method and the method of analysis of intelligence information are applied.Results. In general, analyzing the lexemes that are used to describe the appearance of the enemy in the military texts denoting the conflict in the East of Ukraine, we can come to the following conclusions: contemporary Ukrainian writers gradually move away from the tradition of depicting persons belonging to the category "alien", with distinct connotes of deformity. They are often described as ordinary people, can be neutral (like the Manequin) or have attractive features (for example, there is a description of the appearance of Beard from the "Call Sign "Banderas"). This tendency is about rethinking the portrait of the enemy. She also emphasizes the complexity of the situation in the East of the country, because her opponents are former friends, neighbors (according to the data analyzed by the Tories).Conclusion. Of particular interest for further study is the consideration of other works devoted to ATO, the isolation of the somatic vocabulary used to denote enemies, the derivation of general patterns of its use, as well as a comparative analysis of these linguistic units and somatic words used to denote enemies in the literature of the twentieth century. ; У статті досліджено роль тіла як маркера опозиції "свій"–"чужий" у прозі воєнної тематики. Проаналізовано, за якими зовнішні рисами людина може бути віднесена до свого чи ворожого військового табору, яким чином тілесні ознаки індивіда можуть корелювати з його політичною позицією. Виокремлено групу лексем, які використовуються для опису тіла ворога, з'ясовано відмінності в зображенні особи, пов'язані зі зміною її політичної позиції.Схарактеризовано конотат каліцтва як виправдання відсутності власної політичної позиції, а також можливості вибору сторони протистояння. Особливу увагу звернено на особливості відтворення зовнішності військових злочинців. Матеріалом дослідження послугували популярні сучасні українські твори, присвячені подіям на Сході України: "Інтернат" Сергія Жадана, "Позивний "Бандерас" С. Дзюби, А. Кірсанова.
Introduction. The article focuses on the role of the body as a marker of the opposition friend :: enemy in military prose. The external features of belonging the person to this or that military camp, as well as the way of the individual's bodily features correlation with his political position are analyzed. A group of lexemes used to describe the body of the enemy, as well as changes in the external characteristics of a person when changing its political position are singled out. Particular attention is given to the connotation of injury as a justification for the lack of its own political position, as well as the possibility of choosing the side of the confrontation.Much attention is paid to the peculiarities of the image of the appearance of war criminals in contemporary works. As a material of the research, popular contemporary Ukrainian works devoted to the events in the East of Ukraine were selected: Sergei Zhadan's "Boarding School", S. Dzyuba's "Call Sign "Banderas", A. Kirsanov.Purpose. The paper aims at revealing the vocabulary, which is used to describe the body of the enemy in military prose. A descriptive method and the method of analysis of intelligence information are applied.Results. In general, analyzing the lexemes that are used to describe the appearance of the enemy in the military texts denoting the conflict in the East of Ukraine, we can come to the following conclusions: contemporary Ukrainian writers gradually move away from the tradition of depicting persons belonging to the category "alien", with distinct connotes of deformity. They are often described as ordinary people, can be neutral (like the Manequin) or have attractive features (for example, there is a description of the appearance of Beard from the "Call Sign "Banderas"). This tendency is about rethinking the portrait of the enemy. She also emphasizes the complexity of the situation in the East of the country, because her opponents are former friends, neighbors (according to the data analyzed by the Tories).Conclusion. Of particular interest for further study is the consideration of other works devoted to ATO, the isolation of the somatic vocabulary used to denote enemies, the derivation of general patterns of its use, as well as a comparative analysis of these linguistic units and somatic words used to denote enemies in the literature of the twentieth century. ; У статті досліджено роль тіла як маркера опозиції "свій"–"чужий" у прозі воєнної тематики. Проаналізовано, за якими зовнішні рисами людина може бути віднесена до свого чи ворожого військового табору, яким чином тілесні ознаки індивіда можуть корелювати з його політичною позицією. Виокремлено групу лексем, які використовуються для опису тіла ворога, з'ясовано відмінності в зображенні особи, пов'язані зі зміною її політичної позиції.Схарактеризовано конотат каліцтва як виправдання відсутності власної політичної позиції, а також можливості вибору сторони протистояння. Особливу увагу звернено на особливості відтворення зовнішності військових злочинців. Матеріалом дослідження послугували популярні сучасні українські твори, присвячені подіям на Сході України: "Інтернат" Сергія Жадана, "Позивний "Бандерас" С. Дзюби, А. Кірсанова.
Дослідження тіла в текстах Гомера є важливим аспектом вивчення давньогрецької літератури та філософії. У даній роботі докладно проаналізовано описи тіла в епічних поемах «Іліада» та «Одіссея». Автор розглядає способи, якими Гомер використовує зображення тіла для вираження емоцій, характерів персонажів та для втілення глибоких філософських концепцій. У роботі аналізується метафоричне використання тіла як символу, його співвідношення з частинами та цілим, а також взаємодія з божественними аспектами у грецькій міфології. Окрема увага приділяється моментам, коли тіло, здається, виступає не як ціле, а як децентралізована множина, окремі частини якої можуть здаватися автономними. Також розглядається розуміння Гомером душі, не як окремої, ідеальної сутності як у філософії Платона, як органічної частини людини на рівні шкіри чи кісток. Дослідження враховує іншу доступну нам інформацію про епоху грецької архаїки, щоб дати більш повну картину навколо текстів Гомера. Робота вирізняється глибоким лінгвістичним аналізом, що розкриває не лише характеристики фізичного аспекту тіла, але і його роль у формуванні культурних та філософських концепцій у грецькому суспільстві епохи Гомера.Актуальність.Дослідження тіла в текстах Гомера набуває особливої актуальності в контексті сучасних наукових досліджень, особливо з огляду на тіло як феномен, що реагує на соціокультурні, політичні та психологічні чинники. У рамках сучасного підходу до дослідження тіла, аналіз текстів Гомера може сприяти розумінню, як висвітлення фізичності та взаємодія із соціумом впливають на наше розуміння того, що є тіло і чим є людина. Розуміння тіла в поемах Гомера може допомогти в розвитку сучасних теорій, що займаються дослідженням феномену тілесності, привносячи в нього нові концепції та поняття. Дослідження тіла в текстах Гомера також дозволяє критично переглядати прийняті паттерни відношення до душі, тіла та їх відносини всередині такого поняття як людина. Це важливо для сучасних науковців, які прагнуть знайти нові способи й підходи для роботи із таким комплексним явищем. Відкриваючи нові перспективи для розуміння тіла в античних текстах, також може бути корисним інтердисциплінарний підхід, що об'єднуює літературознавство, культурологію, феноменологію та лінгвістичний аналіз. Такий підхід не лише сприятиме глибокому аналізу тіла в античних текстах, але й розширить розуміння впливу цих творів на формування поняття тілесності в подальшій історії європейської цивілізації.Мета дослідження.Метою даного дослідження є розгляд тіла в текстах Гомера з ціллю реконструювати бачення, сприйняття тіла в поемах «Одіссея» та «Іліада». Розглянути такі ключові гомерівські поняття як «soma», «chrôs», «rhinos», «derma» в літературному, лінгвістичному, історичному та культурному контекстах. Розкрити різні підходи до інтерпретації тілесності в текстах Гомера. Результати.Було визначено, що слово, що означає в гомерівській грецькій мові тіло, тобто «soma», має одразу декілька можливих значень. «Soma» може означати як неживе тіло, так і живе, адже це слово часто використовується в контексті втрати ним «psyche» - раннього прототипу того, що потім стане душею. Трактовка слова «soma», як тіла без життя, трупа, відкрила нові можливості для розуміння архаїчної тіла в текстах Гомера. Проте, інші дослідники вагаються в тому, щоб однозначно записувати переклад цього слова як «труп», адже в деяких випадках використання «soma» не є очевидним. Окрім цього були досліджені інші слова, що використовуються Гомером в контексті тіла, були визначені їхні функції, контекст використання та надані декілька точок зору стосовно того, що вони могли б значити. Була досліджена ідея нецілісного, децентралізованого, фрагментарного архаїчного тіла, що висувається деякими дослідниками гомерівського спадку. Науковці прихильні до цієї теорії стверджують, що тіло в архаїчній Греції епохи Гомера сприймалося як агрегат частин, а не як ціле, приводячи як приклад доволі особливе ставлення до тіла в «Одіссеї» та «Іліаді» та мистецтво тієї епохи, що дійшло до наших днів. Втім, було визначено, що більш молода генерація дослідників питання тіла у Гомера ставить під питання зроблені раніше висновки посилаючись на наявність прикладів не тільки сприяючих правдивості цієї теорії, а й тих, що їй протирічать. Тіло в цих двох поемах було розглянуто не тільки в рамках самого лише тексту, а й в рамках культурологічного дослідження культури тієї епохи, міфології, звичаїв та характерних їй особливостей. Висновки.В результаті проведеного дослідження були визначені декілька способів інтерпретації тіла в текстах Гомера. Це пов'язано з тим, що сучасні дослідники мають дуже мало інформації, щоб мати змогу підтвердити якусь одну теорії і відкинути інші. Кожне з наведених в дослідженні трактувань являє собою новітній, свіжий погляд на те, як ми можемо бачити не лише архаїчне тіло, а й власне.
In: Naukovi studi͏ï iz social'noiï ta polityc̆noï psycholohiï: z'irnyk statej = Scientific studios on social and political psychology : collection of articles, Issue 48(51), p. 201-219
Метою роботи стало висвітлення результатів емпіричного дослідження ставлення української молоді до теми кіборгізації людського тіла, як чужого, так і власного. У статті проаналізовано актуальні наукові напрацювання з теми ставлення молоді до новітніх технологій загалом і кіборгізації людського тіла зокрема. Емпіричне дослідження представлене всеукраїнським опитуванням учнів 7–10-х класів у листопаді-грудні 2020 р.; загальна кількість учасників – 1681особа, з яких 918 дівчат (54,6%) і 763 хлопці (45,4%). Дослідження складалося з різних блоків і значної кількості запитань, наразі висвітлюються результати лише з теми кіборгізації людського тіла. Респондентів запитували, чи готові вони поставитися добре до людини з роботизованою частиною тіла, без якої вона не може (варіанти відповідей) ходити, рухати руками, чути або бачити, розмовляти, мислити, запам'ятовувати. Також респонденти мали відповісти на запитання, чи готові вони змінювати своє тіло за допомогою роботизованих додатків, обравши відповідні опції серед наданих варіантів умонтованих у тіло або автономних від тіла новітніх технологій. Виявлено високу готовність молоді добре ставитися до людей з роботизованими протезами або імплантами (від 48 до 80%) і досить помірну негативну реакцію до можливостей покращувати власне тіло за допомогою новітніх технологій (від 44 до 59%). Найбільше неприйняття (20% і 26%, відповідно) респондентами було виказано щодо імплантів, які змінюють процес мислення та запам'ятовування, тобто впливають на когнітивну сферу особистості. Аналіз статевого розподілу показав, що дівчата схильні до більш толерантного ставлення до людей з імплантами, пов'язаними з фізичною складовою здоров'я людини, тоді як хлопці виявили більш терпиме ставлення до когнітивних імплантів, а також дещо вищу готовність до технологічних змін у власному тілі, ніж дівчата. Обмеження дослідження пов'язані з формулюванням кількох тверджень щодо технологічної модифікації тіла, які можуть провокувати більш терпиме ставлення до деяких видів кіборгізації. Практична цінність цього дослідження та майбутніх розробок з теми кіборгізації полягає в розширенні уявлень про те, як можливий носій того чи іншого кіберімпланта відчуватиме себе в соціумі або як соціум на нього реагуватиме. Перспективи дослідження полягають у доопрацюванні поточної шкали ставлення до кіборгізації людського тіла та горизонтальній розробці цієї теми, включаючи нові напрямки, такі як дослідження усвідомлення можливих ризиків, які може спричинити встановлення технологічних імплантів.
Статтю присвячено дослідженню дискурсу як механізму контролю тілесності. Використовуючи методологічні підходи, автор пропонує прояснити основні теоретичні засади, що лежать в основі дослідження дискурсу та концепту тілесності.В статті розкриваються та описуються основні підходи до визначення дискурсу також аналізуються різні концепти тілесності. Автор виявляє зміни у соціокультурному середовищі та приходить до висновку, що вплив медійного дискурсу змінює сутнісні характеристики концепту жіночої краси. Так у сучасному суспільстві з'являються певні метаморфози щодо ставлення до жіночого тіла, змінюються нормативні тілесні канони та практики їх досягнення.У тексті розглядається поняття дискурсу не лише як засобу висловлення думок, але й сукупності комунікативних дій. Дискурс артикулює соціальні уявлення та досягає комунікативного ефекту, впливаючи на тих, хто говорить і слухає. Текст аналізує роль дискурсу в формуванні ідентичності та визначенні тілесності в суспільстві.Зазначається, що дискурсивні практики створюють смисли, індивід не є вільним суб'єктом, а полем для різних дискурсів. Влада дискурсу конструює тіло людини, формуючи його під впливом соціальних, економічних та культурних процесів.У зазначених теоретиків, таких як М.Фуко, Р.Барт, і Ж. одрийяр, висвітлено вплив дискурсу на тіло в контексті влади, моди та споживання. Акцент робиться на сучасному медійному дискурсі, який конструює ідеали жіночої тілесності. В заключній частині статті автор підкреслює, що у сучасному суспільстві ідеали тілесності формуються медіа, особливо через телебачення та інтернет. Людина стає залежною від впливу масової культури, текст констатує важливість медіа-дискурсу в конструюванні «нормативної зовнішності» та його ролі в формуванні ідентичності жінок у сучасному суспільстві.
Зважаючи на роль фізичного виховання як засобу розвитку фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини, для християн фізична культура і спорт мають займати важливе місце. Піклуючись головним чином про душу і про вічне життя на небі, християнин не залишає турботу і про тіло, про життя на землі, адже апостол Павло називає тіло посудиною душі (Святе Письмо, 2007, 2 Кор. 4, 7). Актуальність дослідження полягає у задоволенні інтересу суспільства (особливо християнського) в об'єктивному розумінні та ставленні до спорту, основуючись на моральних принципах та науці, яку подає Католицька Церква.
Метою статті є з'ясування ролі спорту у християнському житті, формування морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини, гармонійного розвитку її особистості на сучасному етапі і що фізична культура та спорт не суперечать християнському вченню Католицької Церкви.
Основні результати. Проведено короткий ретроспективний аналіз морально-богословського вчення Католицької Церкви щодо значення спорту та фізичної культури у суспільстві та важливості їх співпраці.
Висновки. Роль спорту у формуванні особистісних якостей підсилюється у зв'язку з її соціальною сутністю та можливості розвитку духовності у людині. Церква шанує спорт, оскільки цінує все, що конструктивно сприяє гармонійному та цілісному розвитку особи, душі й тіла. Релігія і спорт вдосконалюють і формують людину в її духовно-тілесній іпостасі. Тому потрібна співпраця, координація і контакти Церкви із представниками спорту та громадсько-проствітницьких організацій. Така співпраця між церковними та спортивними організаціями може мати соціальний ефект і позитивні наслідки у розбудові громадянського суспільства. Жодних богословських чи світоглядних перешкод не існує у співпраці між християнськими Церквами та світом спорту.
Мета: розкрити одне з протиріч у розумінні «загального штучного інтелекту» (ЗШІ), а саме уявлення про ЗШІ одночасно як про інструмент і як про суб'єкт, та виявити шлях його усунення.
Актуальність: виявлення перспективних напрямів розвитку ШІ, а також уточнення потенційних загроз, які він може нести. Усунення деяких фобій, що супроводжують процес становлення ЗШІ.
Результати: інструментальний підхід у розумінні ШІ має основу в інструментальному розумінні техніки взагалі, а також у класичних уявленнях про штучний інтелект, що були сформовані у працях А. Тьюринга. Такий підхід редукує роль ШІ до ролі «автономного помічника», спрямованого на вирішення обмеженого кола завдань, що викликає перманентну етичну дискусію про відповідальність людини-керівника.
Опоненти суто інструментального розуміння ШІ розглядають його узагальнено, у межах концепції глобального еволюціонізму, або фокусуються на прогнозуванні соціальних та біологічних наслідків створення ЗШІ.
Щоб усунути ці протиріччя, ШІ необхідно розглядати як суб'єкт, який повинен взаємодіяти з реальними об'єктами, для чого потрібне тіло. Саме власне тіло може верифікувати для ШІ процеси абстрагування для дослідження навколишнього середовища. Отже, роботехніку необхідно розглядати не як прикладну дисципліну, а як одну із фундаментальних складових створення ЗШІ. Для оцінки можливості створення ЗШІ при існуючому рівні розвитку техніки, використано діалектичний метод, історичний підхід, критерії автономності та цілепокладання.
Висновки: створення ЗШІ без надання йому якостей суб'єктності неможливе. Які б утилітарні можливості не отримали ШІ, самі собою вони залишаються інструментами, а такі не можуть становити загрозу соціуму. ЗШІ повинен мати можливість формулювати власні цілі розвитку. Значною загрозою може бути звуження соціальної ролі людини, коли цілі діяльності індивіду в соціумі задаватимуться вже ЗШІ.
The lecture is devoted to the explication of the functional possibility of education conceptualized as a task, which is addressed both to human and society. The problems concentrated on this field are regarded in the contemporary social and cultural contexts in which the philosophy of education of Fichte and Schad would be proofed on its actuality. The connection between politics and education are unveiled with their contextual and historical distinctions. The new tendencies of the developments of education are analyzed with positive and negative consequences both of the digitalization and of the empirical turn in the theory and practice of education. It is showed that the one-sided interpretation of the possibilities of digital technologies is caused by the biological and pragmatically approaches to a human being provoked by the radical changes in culture and in the world of labour. The positions of humans both in the post-industrial reality and in the first decades of the XIX century have some common features because in those periods many new possibilities were opened for human's self-realization and perfection. Taking into account these circumstances the representatives of German idealism have paid especially much attention to education. For German idealism it is typically that the educational problems are regarded in connection with the idea of the freedom and the principal new conceptualization of human as a self-responsible person with no needs of the support from the higher metaphysical instances. The senses and functional potential of Kant's categorical imperative are analyzed on its anthropological foundation. The human is showed there in his affiliation to mankind, what means the self-obligation for him and for mankind. This would be obligate foundation of the all moral acts despite any kind of the heteronomy. All these ideas became the further development in Fichte and Schad. They state, that the human being must be defined with the taking into consideration the material substation of humanity. This assumption is necessary to clarify the importance of the human disposition for forming, what presumes available the human competence for using sensuality, reason and mind in problems solving in order not to turn into the instrument for purposes of the Others. This is the main and actual task of the education. ; У лекції обґрунтовується доцільність розуміння освіти як завдання, адресованого людині і суспільству. Пов'язана з цим проблематика розглядається у сучасних соціокультурних контекстах, де актуалізуються філософсько-освітні ідеї Фіхте і Шада. Розкривається зв'язок між політикою і освітою, встановлюються контекстуальні та історичні особливості цього зв'язку. Аналізуються тенденції розвитку сучасної освіти, позитивні і негативні наслідки дигіталізації та емпіричного повороту в освітній теорії і практиці. З'ясовується, що однобічна інтерпретація можливостей цифрових технологій обумовлена біологізаторським та прагматичним розумінням людини, що є наслідком радикальних змін у культурі та у світі праці. Становище людини у постіндустріальних реаліях і на початку ХІХ-го століття має спільні риси через відкриття нових можливостей для її самореалізації. Через це представники німецького ідеалізму приділяли особливу увагу освіті. Проблематика освіти у німецькому ідеалізмі пов'язана з ідеєю свободи і принципово новим розумінням людини, яка несе відповідальність сама за себе, а не покладається на метафізичну надбудову. Аналізуються смисли і функціональний потенціал кантівського категоричного імперативу, його антропологічне підґрунтя, де людина розглядається у її єдності з людством, що слід розуміти як самозобов'язання людини щодо людства і самої себе. Ці ідеї набувають подальшого розвитку у Фіхте і Шада. Вони розглядають передумови перенесення свободи із теоретичної у практичну площину. Щоб свобода стала реальністю, людина мусить бути здатною діяти у матеріальній реальності, а для цього вона повинна мати артикульоване органічне тіло, здатне до формування. За Фіхте і Шадом, людина має існувати як жива істота, бути присутньою в екзистенції, залишатись собою, бути здатною включати у процес осмислення усю свою чуттєвість, розум і розсудок, щоб не перетворитись на засіб для досягнення чужих цілей.
З метою забезпечення високих тактико-технічних характеристик машин цивільного та військового призначення необхідно підвищувати міцність найбільш навантажених та відповідальних елементів конструкцій, якими є складнопрофільні деталі у процесі інтенсивних контактних навантажень. Для випадку близької форми поверхонь контактуючих тіл стають важливими чинники, які раніше не враховувалися, зокрема, нелінійна контактна жорсткість поверхневих шарів деталей. Відповідно, в умовах непроникнення контактуючих тіл замість традиційних лінійних компонентів з'являються також нелінійні. Для дослідження контактної взаємодії тіл із урахуванням такого типу обмежень необхідно розробити нові підходи, методи та моделі. Ця проблема вирішується у роботі не тільки для задач аналізу, але й синтезу нових геометричних форм складнопрофільних тіл за критеріями міцності. Завдяки цьому можуть бути розв'язані задачі проектних досліджень перспективних гідропередач танкових трансмісій, модифікації форми робочих поверхонь зубчастих передач та тіл кочення у погонах башт і бойових модулів військових машин. У свою чергу це дасть змогу підвищити міцність та довговічність, а також поліпшити загальні технічні і тактико-технічні характеристики машин цивільного та військового призначення. ; In order to attain high performance characteristics of military and civil purpose machines one needs to increase strength of the most loaded and crucial structural elements, including complex-shaped parts engaged in intense contact interaction. In case of the close surface geometry of the contacting bodies such previously excluded factors as nonlinear contact flexibility of the surface layers gain importance. Accordingly, the nonlinear terms besides the linear components appear in the impenetration conditions. The analysis of contact interaction with account for this type of constraints requires new approach, methods and models. This problem is solved not only in analysis but for the synthesis of new geometrical forms of complex-shaped bodies according to the strength criteria as well. This allows to justify new design solutions of perspective hydraulic drives in tank transmissions, modification of gear teeth surface geometry and rolling components of turret rings in combat vehicles. This in turn will enhance strength and durability as well as general tactical and technical characteristics of military and civil purpose machines.
Problem setting. This article poses the problem of understanding and applying performance as a conceptual model of the functioning of an individual in a modern multi-layered reality. The study presents an analysis of popular actionist practices and the further development of the pure action ontology. The performance serves as an approbation of the dynamism technique and the principle of action in social, digital and artistic actions. Recent research and publications analysis. The assertion of the principle of dynamism and activity in the modern cultural space explains the popularity of performative topics in a parallel scientific and philosophical discourse. At the same time, the bulk of works on performance relates to the field of theory and methodology of art. These are the works of such authors: G.Elshevskaya, E.Krylova, E.Andreeva, J.Kostincova, D.Filippova, Andrey and Yaroslava Artemenko, H.Petrovsky, S.Levitt, H.Downey and J.Sherry, A.Eckersley and C.Duff. G Reingold, M.Cuellar-Moreno and J.Antonio Cubas-Delgado, A.Loskutov, O.Novoselova and E.Kurbanova and others have studied dynamic models of bodily expressiveness in social practices, including in the information space of culture and communication. In turn, the American philosophers J.Butler, J Dean and G.Standing develop the concept of performance in relation to political actionism. They view the gatherings of social rights agents as a performative practice of their relationship to power. Paper objective. The aim of the study is to review and theoretically analyze modern creative practices of the subject's bodily expression in the field of art, politics, law and digital communication, as well as to further substantiate the methodological role of the performative concept in modern culture. Paper main body. Today's popular installations, happenings, flash mobs and challenge explicates the very essence of modern human existence in the world. Art zones and other creative social spaces (workshops) use direct body language in their functioning and, at the same time, are highly attractive and effective in today's youth environment. Silent actions demonstrate the limited possibilities for a person to manifest themselves, despite the large number of rights, freedoms and technical means to improve life. Defective self-presentation expresses the one-sided and limited nature of the subject's existence in the social, legal, political and cultural space today. The natural change of technological structures, cultural eras and political models in the world irreversibly modifies a person, his environment and the possibilities of self-realization in it. The creative space of action allows to express the conceptual ontological principle of modernity – the break between the physical and the semantic, the act and the commentary, the action and the word, the body and corporeality. In a stratified reality, a person cannot maintain integrity. His verbal-symbolic being is separated from the physical (body); they express themselves and communicate autonomously and independently. Desocialization and the dominance of virtuality led to the dismemberment and impoverishment of many human functions, in particular the localization of his speech and actions. Therefore, performance is becoming an irreplaceable alternative way of self-realization of the silent body. While language remains a way of being a person as an agent of the information environment. Conclusions of the research. Thus, the study refers to the art experience of bodily subjects as a manifestation of their anthropological authenticity, social significance, legal usefulness, epistemological activity and political will. ; Исследование представляет анализ популярных акционистских практик и дальнейшее выстраивание онтологии чистого действия. Апробацией техники динамизма и принципа действия выступает перформанс. Осуществляется проблематизация перформанса в качестве концептуальной модели функционирования индивида в полионтичной реальности. В исследовании происходит обращение к арт-опыту телесных актов субъекта как демонстрации им своей антропологической подлинности, социальной значимости, правовой полноценности, гносеологической активности и политической воли. ; Дослідження являє аналіз популярних акціоністських практик і подальшу побудову онтології чистого дії. Апробацією техніки динамізму і принципу дії виступає перформанс. Здійснюється проблематизація перформансу як концептуальної моделі функціонування індивіда в поліонтичній реальності. У дослідженні відбувається звернення до арт-досвіду тілесних актів суб'єкта як демонстрації ним своєї антропологічної автентичності, соціальної значущості, правової повноцінності, гносеологічної активності і політичної волі.
Problem setting. This article poses the problem of understanding and applying performance as a conceptual model of the functioning of an individual in a modern multi-layered reality. The study presents an analysis of popular actionist practices and the further development of the pure action ontology. The performance serves as an approbation of the dynamism technique and the principle of action in social, digital and artistic actions. Recent research and publications analysis. The assertion of the principle of dynamism and activity in the modern cultural space explains the popularity of performative topics in a parallel scientific and philosophical discourse. At the same time, the bulk of works on performance relates to the field of theory and methodology of art. These are the works of such authors: G.Elshevskaya, E.Krylova, E.Andreeva, J.Kostincova, D.Filippova, Andrey and Yaroslava Artemenko, H.Petrovsky, S.Levitt, H.Downey and J.Sherry, A.Eckersley and C.Duff. G Reingold, M.Cuellar-Moreno and J.Antonio Cubas-Delgado, A.Loskutov, O.Novoselova and E.Kurbanova and others have studied dynamic models of bodily expressiveness in social practices, including in the information space of culture and communication. In turn, the American philosophers J.Butler, J Dean and G.Standing develop the concept of performance in relation to political actionism. They view the gatherings of social rights agents as a performative practice of their relationship to power. Paper objective. The aim of the study is to review and theoretically analyze modern creative practices of the subject's bodily expression in the field of art, politics, law and digital communication, as well as to further substantiate the methodological role of the performative concept in modern culture. Paper main body. Today's popular installations, happenings, flash mobs and challenge explicates the very essence of modern human existence in the world. Art zones and other creative social spaces (workshops) use direct body language in their functioning and, at the same time, are highly attractive and effective in today's youth environment. Silent actions demonstrate the limited possibilities for a person to manifest themselves, despite the large number of rights, freedoms and technical means to improve life. Defective self-presentation expresses the one-sided and limited nature of the subject's existence in the social, legal, political and cultural space today. The natural change of technological structures, cultural eras and political models in the world irreversibly modifies a person, his environment and the possibilities of self-realization in it. The creative space of action allows to express the conceptual ontological principle of modernity – the break between the physical and the semantic, the act and the commentary, the action and the word, the body and corporeality. In a stratified reality, a person cannot maintain integrity. His verbal-symbolic being is separated from the physical (body); they express themselves and communicate autonomously and independently. Desocialization and the dominance of virtuality led to the dismemberment and impoverishment of many human functions, in particular the localization of his speech and actions. Therefore, performance is becoming an irreplaceable alternative way of self-realization of the silent body. While language remains a way of being a person as an agent of the information environment. Conclusions of the research. Thus, the study refers to the art experience of bodily subjects as a manifestation of their anthropological authenticity, social significance, legal usefulness, epistemological activity and political will. ; Исследование представляет анализ популярных акционистских практик и дальнейшее выстраивание онтологии чистого действия. Апробацией техники динамизма и принципа действия выступает перформанс. Осуществляется проблематизация перформанса в качестве концептуальной модели функционирования индивида в полионтичной реальности. В исследовании происходит обращение к арт-опыту телесных актов субъекта как демонстрации им своей антропологической подлинности, социальной значимости, правовой полноценности, гносеологической активности и политической воли. ; Дослідження являє аналіз популярних акціоністських практик і подальшу побудову онтології чистого дії. Апробацією техніки динамізму і принципу дії виступає перформанс. Здійснюється проблематизація перформансу як концептуальної моделі функціонування індивіда в поліонтичній реальності. У дослідженні відбувається звернення до арт-досвіду тілесних актів суб'єкта як демонстрації ним своєї антропологічної автентичності, соціальної значущості, правової повноцінності, гносеологічної активності і політичної волі.
Автором розглядаються деякі особливості тілесності спортсмена у порівнянні з тіламиафектами на прикладі «внутрішнього» та «карнавального» тіл у концепції М. Бахтіна та «танцюючого тіла», представленого у творах Ф. Ніцше. Підставою для порівняльного аналізу спортивної та афектованої тілесності є їх спільна здатність до вислизання за межі соціальнокультурної локалізації, невизначуваність фреймами соціальноконструктивістського характеру. Зазначається, що тілесність спортсмена споріднюють з тіламиафектами такі властивості, як розімкненість, процесуальність, становлення. Показано, що на відміну від цих тіл, її розмикання гранично інтенціональне та індивідуалізоване, воно досягається синтезом, а не розчиненням. Такі іманентні характеристики спортивної агоністики, як активна взаємодія, апріорно задана необхідність порівняння, жага до визнання приводять до постійного взаємного перевизначення спортсменів у психофізичному плані. Акцентується, що спортивна тілесність віднаходиться інтерсуб'єктивним шляхом, а не монологічно на противагу тіламафектам. «Авторське» тіло спортсмена виникає в динаміці змагання, воно діяльне, не аморфне, його тимчасова завершеність відкрита для нового перевизначення. Шлях його віднаходження – це активний, аскетичний, авторський та інтерсуб'єктивно комунікативний шлях. Тілесність спортсмена у спорті великих досягнень – це тілосуб'єкт, із властивими тільки йому здатностями до самоактуалізації в соціумі. Підсумовується, що спортивна тілесність поєднує в собі природність та власні культурні доробки і в такому синтезі здатна до вислизання за рамки соціально сконструйованих форматів тілесної визначеності.
Результати соціологічного дослідження, отримані відповідно до опрацьованої автором соціологічної програми "Думка Людини про піст – як духовний та моральний засіб здорового способу її життя", доводять, що християнський піст у демократичному суспільстві незалежної України після наслідків радянського тоталітарного режиму, маючи обриси "постовського символізму", реально змінює свідомість Людини у напрямі "…очищення серця й ревнивого прагнення до непорочної чистоти душі". Окрім того, піст є вивіреним засобом подолання Людиною власної обмеженості над стереотипами власного життя, оскільки містить особливий духовний та моральний зміст, що дозволяє, за умови його дотримання, Людині підноситися на новий духовний та фізичний рівень життя, а також слугує чудовим оздоровчим явищем для тіла та зразком смиренності для душі, що підтвердило 81,4 % респондентів із числа опитаних, вірних Христовій церкві. Все це доречно сьогодні розцінювати як невикористаний духовно-моральний резерв у громадському здоров'ї населення незалежної України, особливо в процесі формування основ здорового способу життя в мешканця України новітнього формату. ; Результаты социологического исследования, полученные согласно разработанной автором социологической программой "Мнение Человека о посте – как духовное и моральное средство здорового образа его жизни", которые убедительно утверждают, что христианский пост в демократическом обществе независимой Украины после последствий советского тоталитарного режима очертание "постовского символизма" реально изменяет сознание Человека на подобие ".ощищення сердца и ревнивого стремлением к непорочной чистоте души". Кроме этого, пост является выверенным средством преодоления Человеком собственной ограниченности над стереотипами личной жизни, поскольку именно в посте заложено особенное духовное и моральное содержание, что позволяет Человеку, при условии его соблюдения, возвышаться на новый духовный и физический уровень жизни, а также является замечательным оздоровительным средством для тела, а для души – образцом смиренности, что подтвердило 81,4 % респондентов из числа опрошенных верных Христовой церкви. Все это уместно сегодня расценивать как неиспользованный духовно моральный резерв в общественном здоровье населения независимой Украины, особенно в процессе формирования основ здорового способа жизни. ; The results of a sociological research obtained in accordance with the sociological program "Man's conception about Lent as a spiritual and moral way of its healthy life style" elaborated by the author prove that Christian Lent in the democratic society of independent Ukraine really changes man's consciousness of the Soviet totalitarian regime, having the outlines of "Lent symbolism", in the direction of "…purifying the heart and a jealous aspiration towards soul's chaste purity". Apart from this, Lent is a verified means of Man's overcoming his own narrow-mindedness over the stereotypes of his own life, since it contains a special spiritual and moral content, enabling Man, on condition of its observance, to rise to a new spiritual and physical level of life, it is also a wonderful health-improving phenomenon for the body and a specimen of humility for the soul, the latter being confirmed by 81,4 % of respondents out of those who were questioned, faithful to the Christian church. All this taken together should be rated as an unused spiritual-moral reserve in the public health of the population of independent Ukraine, particularly in the process of forming the principles of a healthy life style in inhabitants of Ukraine of a new format.
